П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
УХВАЛА
14 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10196/22
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщені П'ятого апеляційного адміністративного суду заяву про відстрочення виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, - задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року по справі № 420/10196/22, - скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”. Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, в розмірі 30 000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року. В решті позову - відмовлено.
11.10.2023 року судове рішення у цій справі набрало законної сили.
16.10.2023 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду від Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить відстрочити виконання рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 420/10196/22.
В обґрунтування зазначеної заяви вказано, що існують об'єктивні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, які пов'язані з тим, що видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Натомість, у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 та 2023 роки та відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у одеській області, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим існуючий за фондом оплати праці фінансовий ресурс територіального управління не дозволяє здійснити таку виплату. Тобто, лише маючи затверджений кошторис територіального управління на 2022 та 2023 роки щодо грошового забезпечення співробітників територіального управління, керівник територіального управління не має права видавати накази щодо витрачання затвердженого та не збільшеного, у встановленому законодавством порядку, кошторису, без його відповідного збільшення центральним органом управління Служби, який ці кошти мав отримати від ДСА України.
З урахуванням наведеного ТУ Служби судової охорони в Одеській області звертається до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду.
Вирішуючи дану заяву П'ятий апеляційний адміністративний суд виходить з такого.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
При цьому, у розумінні ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно із положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З викладеного вище слідує, що нормами КАС України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Водночас, обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Надаючи оцінку доводам заявника колегія суддів звертає увагу, що КАС України спрямовує правосуддя в адміністративних справах саме на забезпечення реалізації права особи на ефективний судовий захист, створюючи судам всі необхідні механізми для гарантування цього.
З метою виконання завдання адміністративного судочинства, передбаченого ч. 1 ст. 2 КАС України, щодо ефективного поновлення прав та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, саме на суд покладено обов'язок ухвалення рішення, яке відновить права такої особи у сфері публічно-правових відносин від порушень.
В силу вимог ч. 1 ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Разом з цим, приписами ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до встановлених обставин цієї справи, Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 р. у справі №420/10196/22, зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану”, в розмірі 30 000 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до вказаного, суд відхиляє доводи заявника на той факт, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року № 168, необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби або територіального управління Служби за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату, адже така обставина не є підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Посилання заявника на те, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони на 2022 та 2023 роки та відповідному кошторисі територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168 не передбачались та не затверджувались, не є підставою для невжиття заходів судового захисту порушених прав позивача.
На думку апеляційного суду, у даному випадку, виконання відповідачем судового рішення у цій справі, не буде порушенням щодо витрачання затвердженого та не збільшеного, у встановленому законодавством порядку, кошторису, без його відповідного збільшення центральним органом управління Служби.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також, за приписами ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На підставі встановлених обставин у їх сукупності, колегія суддів вважає, що доводи заявника у справі не свідчать про наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
Заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі не належить до задоволення.
До того ж, апеляційний суд враховує, що запроваджений процесуальними нормами механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Окремо, колегія суддів наголошує, що в силу вимог ч. 5 ст. 378 КАС України, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні заяви Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Керуючись ст.ст. 370, 372, 378 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області про відстрочення виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький