П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/16808/22
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.,
повний текст судового рішення
складено 19.06.2023, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Одеській області відповідач, ГУ НП в Одеській області), в якій позивач просив, з урахуванням уточненої позовної заяви:
-Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління НП в Одеській області від 19.10.2022 року № 1902 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП в Одеській області» в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції капітана ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області;
-Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління НП в Одеській області від 24.10.2022 року № 1717 о/с «По особовому складу», в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області, за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) з 24.10.2022 року;
-Поновити на службі в поліції ОСОБА_2 , який мав спеціальне звання капітана поліції, на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління НП в Одеській області;
-Стягнути з Головного управління НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з 24.10.2022 року по день фактичного поновлення на посаді;
-Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання капітана поліції, на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління НП в Одеській області.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вказав, що оскаржувані накази були прийняті за результатами проведеного службового розслідування, згідно з яким дисциплінарна комісія дійшла висновку про ніби то вчинення позивачем ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.186 КК України. За доводами позовної заяви, оскаржувані накази є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач не вчиняв жодного злочину, ні з ким про скоєння злочинів не домовлявся, в розподілені ролі не приймав участь, ні до кого насилля не застосовував, жодними грошима не заволодівав, що в свою чергу свідчить про хибність висновку службового розслідування. На думку представника позивача, посилання відповідача на вручену підозру є порушенням презумпції невинуватості. В службовому розслідуванні немає жодних доказів про скоєння ОСОБА_1 якихось злочинів. Також, у позові вказано про те, що відповідач не повідомив позивача про ініціювання службового розслідування, не забезпечив можливість надати письмове пояснення та докази щодо предмета службового розслідування і відсутності дисциплінарного проступку, не викликав у дисциплінарну комісію, чим порушив Закон і право на захист. Отже, вказуючи про недоведеність висновків службового розслідування, вважає що звільнення було протиправним, відтак поліцейський підлягає поновленню на службі в поліції на посаді, з якої його звільнено, починаючи з дня наказу та йому повинно бути виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Таким чином, з урахуванням наведеного представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та просив визнати накази про звільнення позивача протиправними та поновити ОСОБА_1 на посаді, з якої його було звільнено.
Відповідач проти позову заперечував вказуючи, що за наслідками проведеного відносно позивача - капітана поліції ОСОБА_1 службового розслідування, у діях останнього встановлено порушення службової дисципліни, а саме вимог п.1 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 6, 9, 13 частини 3 статті 1, частини 5 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, абзацу першого пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, що виразилося в неповідомленні про пропозицію заволодіння грошима ОСОБА_3 через спецлінію « 102», не складанні відповідного письмового рапорту на ім'я свого безпосереднього керівника під час надходження зазначеної пропозиції, особистій недисциплінованості, низьких морально-ділових якостях, у вступі з метою вчинення кримінального правопорушення в неділові стосунки з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що згодом призвело до внесення відомостей до ЄРДР, учиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, оголошенні підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції, Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов'язання з гідністю нести високе звання поліцейського. Відповідач зауважив, що позивача було звільнено саме за вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а не за вчинення кримінального правопорушення. Окрім того, представник відповідача також вказував, що службове розслідування було проведено у відповідності та з дотриманням норм чинного законодавства, позивачу було забезпечено право на надання пояснень під час проведення дисциплінарною комісією службового розслідування. Відповідач вважає звільнення позивача законним та обґрунтованим. Підстави для скасування спірних наказів відсутні.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.20222р. позивачу було поновлено строк звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2022 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано на зазначене судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, скаржник просить скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції без жодного посилання на докази визнав встановленими описані у акті службового розслідування обставини щодо причетності позивача до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину). Ані в матеріалах справи, ані в матеріалах службового розслідування немає жодного первинного доказу, що позивач вчинив зазначені дії. Апелянт наголошує, що фактично, його звільнили зі служби не за скоєння конкретних дій, які порушують присягу поліцейського, а за те, що його було затримано працівниками СБУ та в подальшому було вручено йому повідомлення про підозру і про це опублікована стаття в ЗМІ. Всі фактичні дії, які нібито вчинив позивач, взято лише як відомості з повідомлення про підозру, без якоїсь перевірки чим це підтверджується. Пославшись на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема від 30.07.2020р. у справі №802/1767/17-а, від 21.07.2022р. у справі №160/11795/20, від 30.09.2021р. у справі №814/334/17, 20.10.2020р. у справі №340/1502/19 та інш., скаржник вказує, що відповідач взагалі не зібрав жодного доказу, який би підтверджував, що позивач дійсно здійснив ті дії, які відповідач оцінив як порушення службової дисципліни.
Відповідач надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи на необґрунтованість доводів скаржника, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, мотивуючи зокрема тим, що скаржником у апеляційній скарзі не спростовано ані встановлених у ході проведення службового розслідування відносно позивача фактів вчинення позивачем дій, які дискредитують звання поліцейського, підривають довіру й авторитет органі державної влади та їх працівників в очах громадськості та є несумісними з подальшим проходженням служби, ані висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на доведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваних наказів.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Суд першої інстанції встановив наступні обставини справи, з якими погоджується апеляційний суд та які підтверджуються матеріалами справи.
Так, зокрема, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 (т.1 а.с.11).
20.09.2022 року до управління головної інспекції ГУНП в області із відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП надійшла інформація про те, що тієї ж доби в рамках кримінального провадження № 12022162510001012, відкритого 14.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України, працівниками УСБУ в Одеській області затримано трьох осіб, у тому числі старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 .
21.09.2022 року начальником УГІ полковником поліції В.Капуляком керівництву ГУНП подано доповідну записку (вих. УГІ № 55/1639) та запропоновано призначити службове розслідування у зв'язку з надзвичайною подією за участю поліцейського та виявленими порушеннями, допущеними капітаном поліції ОСОБА_1 (т.1 а.с.100-102)
З метою перевірки зазначених відомостей наказом ГУНП в Одеській області від 26.09.2022 № 1719 призначено службове розслідування (строк його проведення було продовжено наказом ГУНП від 10.10.2022 № 1813 до 24.10.2022) (т.1 а.с.90-91, 94).
13.10.2022р. дисциплінарною комісією було складено Висновок службового розслідування за відомостями, викладеними в доповідній записці управління головної інспекції ГУНП в Одеській області від 21.09.2022 №55/169 (том 1 а.с. 233-244).
Вказаний Висновок був затверджений начальником ГУНП в Одеській області.
З наявних в матеріалах справи матеріалів службового розслідування суд першої інстанції також встановив, що відповідно до наказу ГУНП від 13.05.2022 №710 дск капітан поліції О. Алексеєнко з 07.05.2022 був зарахований до зведеного батальйону Національної поліції України «Цунамі» на тимчасову посаду командира взводу № 3 роти № 2.
Пізніше наказом ГУНП від 26.07.2022 № 1174 дск «Про зарахування та переміщення особового складу зведеного батальйону Національної поліції України «Цунамі» капітана поліції ОСОБА_6 з 26.07.2022 переміщено на тимчасову посаду старшого інспектора взводу № 1 роти № 2 цього зведеного загону.
Водночас відповідно до наказу ГУНП від 25.08.2022 № 1440 дск «Про відрядження особового складу до зведеного батальйону Національної поліції України «Цунамі» капітана поліції О. Алексеєнка відряджено (із 26.08.2022 по 25.10.2022) до Миколаївської області для виконання бойових завдань.
Крім того, як зазначав представник відповідача у відзиві на позовну заяву та було відображено у висновку службового розслідування, 14.09.2022 року до відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП із УСБУ в Одеській області надійшли матеріали стосовно невідомих осіб (повні анкетні дані органом досудового розслідування не розголошувалися), які можливо причетні до вимагання коштів із мешканців м. Одеса.
Тієї ж доби, інформацію за цим фактом зареєстровано до інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України” ВП №2 ОРУП №1 ГУНП за №22631.
14.09.2022 року СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП за матеріалами УСБУ в Одеській області з приводу можливого вчинення кримінального правопорушення невідомими особами внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022162510001012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 187 КК України.
Водночас, за даними службового розслідування, працівниками УСБУ в Одеській області в межах кримінального провадження №12022162510001012 проведено ряд заходів, спрямованих на викриття невідомих осіб, та з'ясовано, що до вчинення зазначено кримінального правопорушення може бути причетний капітан поліції ОСОБА_6 .
Також, суд першої інстанції встановив, що відповідно до наказу командира зведеного батальйону НПУ «Цунамі» від 15.09.2022 № 12 капітану поліції ОСОБА_6 з 18.09.2022 до 20.09.2022 (включно) надано вихідні дні для відпочинку як такому, який виконував бойові завдання відповідно до БР № 13/24/115 дск від 15.09.2022 35 ОБРМП.
У ході службового розслідування дисциплінарна комісія ГУНП встановила, що у вересні 2022 року (більш точного часу встановити не вдалося) у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , капітана поліції ОСОБА_9 та невстановленої особи виник злочинний умисел на особисте збагачення шляхом вчинення корисливого злочину, а саме відкритого викрадення чужого майна - коштів громадянина ОСОБА_10 .
Так, ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та невстановлена особа, дізнавшись, що Й.Зальцман (мешкає в АДРЕСА_1 ) має гроші та найближчим часом буде їх отримувати в банківській установі, перевіривши вказану інформацію, визначили предметом свого спільного злочинного посягання кошти, належні Й. Зальцману.
20.09.2022 приблизно об 11:00 Я. Вихристюк, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та невстановлена особа, маючи попередню домовленість та усвідомлюючи наслідки своїх дій, з метою досягнення єдиної мети - незаконного збагачення, попередньо розподіливши роль кожного, прибули на заздалегідь підготовленому автомобілі CITROEN, н.з. НОМЕР_2 , до місця проживання потерпілого ( АДРЕСА_1 ), де й очікували на нього.
Водночас ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та невстановлена особа для безперешкодної реалізації свого умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном, розуміючи, що мають чисельну та фізичну перевагу перед ОСОБА_12 , маючи попередню домовленість та розподіливши при цьому ролі метою недопущення спроб потерпілого чинити будь-який опір, вирішили заволодіти його коштами із застосуванням сили.
У зв'язку з цим ОСОБА_11 зайшов до під'їзду, у якому живе АДРЕСА_2 стояв в арці будинку, де очікували на потерпілого, а ОСОБА_6 та невстановлена особа залишилися в авто.
Тієї ж доби приблизно об 11.10, коли ОСОБА_13 зайшов до свого під'їзду, приступивши до реалізації злочинного умислу на заволодіння чужого майна, а саме коштами останнього, діючи за заздалегідь розробленим планом, ОСОБА_11 застосував насильство, що не є небезпечним для здоров'я і виявилося в нанесенні декількох ударів рукою в обличчя потерпілому, від чого ОСОБА_13 упав на підлогу. Далі з метою недопущення можливого супротиву ОСОБА_5 наніс ще удар по тулубу потерпілого, що дало змогу Я. Вихристюку заволодіти сумкою з рук потерпілого.
У той час до них підійшов капітан поліції ОСОБА_6 , який тримав у руках чорний поліетиленовий пакет, у який вони переклали викрадену сумку з коштами в сумі 200100 доларів США.
Не бажаючи бути викритими, ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 разом з викраденим майном вирушили до заздалегідь підготовленого автомобіля CITROEN, н.з. НОМЕР_2 , під керуванням невстановленої особи, де були затримані після вчиненого ними злочину працівниками УСБУ в Одеській області.
Після цього старшим слідчим СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП капітаном 46 поліції А. Клинч разом із працівниками УСБУ в Одеській області в межах кримінального провадження № 12022162510001012 проведено невідкладний обшук за місцем проживання капітана поліції ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ), у ході якого виявлено та вилучено: мисливський нарізний карабін Savage-64F; предмети, зовні схожі на патрони, у кількості 20 шт.; предмети, зовні схожі на патрони 7,62x39, у кількості 14 шт.; предмети, зовні схожі на патрони з маркуванням 711 та 16, у кількості 7 шт.; предмети, схожі на патрони, у кількості 11 шт.; предмет, зовні схожий на шашку, з маркуванням CM 0-35-84, предмет, зовні схожий на шашку, з маркуванням 2/97; магазин до АК без маркування; предмети, зовні схожі на боєприпаси; предмет, зовні схожий на гранату; предмет, зовні схожий на тубус РПГ-22; флешнакопичувач Goodram 16 GB; флеш-накопичувач Transcend; дозвіл № 17578 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії «Вій-А» № ЧН 9220469.
20.09.2022 інформацію за цим фактом зареєстровано до ІКС ІПНП ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП за № 23108.
Тієї ж доби СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП з цього приводу внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022162510001046 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Капітана поліції О. Алексеєнка затримано відповідно до статті 208 КПК України.
21.09.2022 СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП здійснено перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч.4 ст.187 на ч.5 ст.186 КК України. Кримінальні провадження № 12022162510001012 та 12022162510001046 об'єднано в одне провадження, якому присвоєно реєстраційний № 12022162510001012.
Також, відповідно до встановлених судом першої інстанції з матеріалів службового розслідування обставин, тієї ж доби капітану поліції О. Алексеєнку вручено письмове повідомлення про підозру в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 186 КК України.
21.09.2022р. слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси 22.09.2022 року ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді триманням під вартою строком до 18.11.2022 року включно, без альтернативи внесення застави.
У зв'язку з прийняттям відносно позивача запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою, дисциплінарною комісією 26.09.2022 року направлено на адресу начальника ДУ «Одеський слідчий ізолятор» лист з проханням про надання письмових пояснень ОСОБА_1 стосовно обставин, що склались та ознайомити ОСОБА_1 з наказом про призначення стосовно нього службового розслідування. (т.1 а.с.126-127)
На пропозицію дисциплінарної комісії, 29.09.2022 року було надано письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких позивач вказав по суті службового розслідування, що з даним обвинуваченням, яке йому інкримінують не згоден, вважає себе невинним, участі у підготовці злочину не приймав, на що вказують свідки та обставини. Також зазначав, що підозру йому було вручено під тиском УСБУ, хоча його повинні були допитати як свідка. Пояснення написані власноруч ОСОБА_1 (т.1 а.с.130-131)
В даних поясненнях ОСОБА_1 також зафіксував про ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування від 26.09.2022 року №1779, про що свідчить його власноручний підпис (т.1 а.с.130).
Згідно матеріалів службового розслідування дисциплінарна комісія врахувала, що капітан поліції ОСОБА_6 , нехтуючи взятими на себе зобов'язаннями, достовірно розуміючи суть кримінального правопорушення та передбачену за його скоєння кримінальну відповідальність, замість того, щоб діяти виключно в інтересах держави та суспільства, здійснювати превентивну, профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання та припинення кримінальних і адміністративних правопорушень, виявлення причин, умов, що призвели до їх учинення, сам учинив протиправне кримінальне правопорушення.
Крім зазначеного, капітан поліції ОСОБА_6 під час надходження пропозиції про заволодіння коштами ОСОБА_3 від участі у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення не відмовився, на спецлінію « 102» про подію не поінформував та не склав відповідний письмовий рапорт на ім'я свого безпосереднього керівника, чим грубо порушив вимоги Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194.
На підставі цього, Дисциплінарна комісія зробила висновок, що капітан поліції О. Алексеєнко вищезазначеними діями дискредитував звання поліцейського.
Крім того, Дисциплінарна комісія зробила висновок, що ОСОБА_1 виявив нещирість та надав неправдиві пояснення, намагаючись ввести в оману членів дисциплінарної комісії ГУНП, чим порушив вимоги частини п'ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УІІІ, та пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893.
Відтак, суд першої інстанції встановив, що за наслідками проведення службового розслідування, у діях капітана поліції ОСОБА_6 встановлено порушення службової дисципліни, а саме вимог пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 6, 9, 13 частини третьої статті 1, частини п'ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, абзацу першого пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, що виразилося в неповідомленні про пропозицію заволодіння грошима ОСОБА_3 через спецлінію « 102», нескладанні відповідного письмового рапорту на ім'я свого безпосереднього керівника під час надходження зазначеної пропозиції, особистій недисциплінованості, низьких морально-ділових якостях, у вступі з метою вчинення кримінального правопорушення в неділові стосунки з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Вказане, на думку дисциплінарної комісії, згодом призвело до внесення відомостей до ЄРДР, учиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, оголошенні підозри про вчинення кримінального правопорушення, що набуло суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції, Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов'язання з гідністю нести високе звання поліцейського.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність капітана поліції ОСОБА_6 під час службового розслідування, встановлено не було.
При цьому, після затримання капітана поліції О. Алексеєнка працівниками УСБУ в Одеській області заступник начальника ГУНП майор поліції О. Гостіщев, який виконує обов'язки командира зведеного батальйону Національної поліції України «Цунамі», звернувся до керівництва ГУНП з рапортом про виключення зі складу зазначеного батальйону капітана поліції ОСОБА_6 .
Наказом ГУНП від 20.09.2022 № 1674 дск капітана поліції ОСОБА_6 виключено зі складу зведеного батальйону Національної поліції України «Цунамі».
Також, суд першої інстанції встановив, що дисциплінарна комісія рекомендувала, зокрема, за вчинення дисциплінарного проступку, до капітана поліції ОСОБА_1 старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції ГУНП в Одеській області, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Вказані доводи та встановлені обставини дисциплінарною комісією було оформлено висновком службового розслідування за відомостями, викладеними в доповідній записці управління головної інспекції ГУНП в Одеській області від 21.09.2022 року № 55/1639 від 13.10.2022 року (т.1 а.с.233-245).
З метою реалізації висновків викладених за результатами службового розслідування Головним управлінням НП в Одеській області 19.10.2022 року було прийнято наказ № 1902 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП в Одеській області», зокрема, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п.1 ч.1 ст.18, ч.1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2, 3, 6, 9, 13 ч.3 ст.1, ч.5 ст.15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ, п.7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, абзацу 1 п. 1 розділу II, п. 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706, п.п. 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за №223/33194, до капітана поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції ГУНП в Одеській області, застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. (т.1 а.с.248-251)
Відповідно до наказу Головного управління НП в Одеській області № 1717 о/с від 24.10.2022 року (по особовому складу) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) з 24 жовтня 2022 року - капітана поліції ОСОБА_1 (0092737), старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області. (т.1 а.с.259)
Не погоджуючись із прийнятими наказами, вважаючи застосування дисциплінарного стягнення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, проаналізувавши приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, дослідивши встановлені обставини справи та наявні у матеріалах справи письмові докази, виходив фактично з того, що встановлені службовим розслідуванням проведеним відносно ОСОБА_1 обставини, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, в достатній мірі підтверджують факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, у зв'язку із чим вважав доведеною відповідачем правомірність прийняття оскаржуваних наказів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції виходить з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Приписами ч.6 ч. 1 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 580-VIII, поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як визначено ч.1 ст.3 Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У відповідності до п.п.1-3 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини; тощо.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Згідно п. 6 ст. 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень і дисциплінарних стягнень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
У відповідності до приписів ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", службова дисципліна зобов'язує поліцейського в тому числі бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій також які підривають авторитет Національної поліції України; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися також від дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
Приписами статті 11, 12 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Окремими приписами статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, як: звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Виходячи з приписів ст. 14 Дисциплінарного статуту, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування - яке являє собою діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з частинами 1, 15 статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
В свою чергу приписи ст.19 Дисциплінарного статуту передбачають також, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (надалі Порядок №893).
Вказаним Порядком №893 передбачено, що підставою для призначення службового розслідування може бути рапорт про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження
Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.
Під час розгляду справи у формі письмового провадження поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, надає пояснення в письмовій формі.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Отже, виходячи з аналізу приведених вище законодавчих приписів слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
При цьому, апеляційний суд також звертає увагу на те, що вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватись до працівників органів поліції, установлені статтею 13 Дисциплінарного статуту.
Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дій, які порушують службову дисципліну.
Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого прямий начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
У свою чергу, з урахуванням вимог ч.2 статті 2 КАС України, правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби полягає насамперед в перевірці судом, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів також звертає увагу, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Так, за доводами апелянта, оскаржувані накази було прийнято виключно з підстав того, що позивач нібито вчинив кримінальне правопорушення, за що його в подальшому було затримано та оголошено підозру.
Надаючи оцінку доводам позивача стосовно протиправності прийняття оскаржуваних наказів відносно нього №1902 від 19.10.2022р. та №1717 о/с від 24.10.2022р., колегія суддів перш за все зауважує, що службова дисципліна поліцейського, у розумінні вищенаведених приписів полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
При цьому в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги.
Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законові України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним, тощо.
Згідно пункту третього розділу IV Правил поліцейський за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
На підставі абзацу 5 пункту першого розділу II Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Колегія суддів також зауважує, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Зі змісту Присяги працівника поліції також слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Апеляційний суд зауважує, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту, Присяги та Правил етичної поведінки, є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції України.
Працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов'язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби, не допускати порушення інших осіб, тощо.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Поряд з цим, невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Колегією суддів з досліджених матеріалів справи встановлено, що результати проведеного службового розслідування щодо події, яка сталась за участю апелянта, ґрунтуються на самостійних правових підставах, заснованих на дослідженні службової документації та відібраних пояснень працівників поліції, причетних до досліджуваних подій, а не виключно на матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим у якому виступає також ОСОБА_1 .
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що за практикою Європейського суду з прав людини, не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою чи таке провадження було закрите.
На думку судової колегії, в даному випадку судом першої інстанції було досліджено та надано належну правову оцінку висновку службового розслідування, зібраним у ході проведеного відносно позивача службового розслідування та наявним у матеріалах справи доказам, та зроблено правильний висновок щодо доведеності матеріалами службового розслідування порушення позивачем службової дисципліни, у зв'язку із порушенням ОСОБА_1 низки законів, наказів НП України, нормативно-правових актів, які регулюють діяльність поліцейських Національної поліції України, Присяги поліцейського.
Згідно матеріалів справи це виразилось у неповідомленні про пропозицію заволодіння грошима ОСОБА_3 через спецлінію « 102», нескладанні відповідного письмового рапорту на ім'я свого безпосереднього керівника під час надходження зазначеної пропозиції, особистій недисциплінованості, низьких морально-ділових якостях, у вступі з метою вчинення кримінального правопорушення в неділові стосунки з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , та згодом призвело до внесення відомостей до ЄРДР, учиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, оголошенні підозри про вчинення кримінального правопорушення, що в свою чергу призвело до суспільного резонансу та негативно вплинуло на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності Національної поліції, рівня довіри населення до поліції, порушення Присяги працівника поліції в частині дотримання законів України та особистого зобов'язання з гідністю нести високе звання поліцейського.
На переконання апеляційного суду є помилковими доводи апелянта про те, що фактично підставами для притягнення його до дисциплінарної відповідальності слугували лише матеріали кримінального провадження, оскільки накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення ОСОБА_1 зі служби хоч і прийнято з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, але ґрунтуються на самостійних правових підставах, у тому числі висновку про результати службового розслідування. Докази, покладені в основу оскаржуваних наказів, отримані відповідачем законно й могли бути враховані під час їх прийняття.
При цьому, в контексті надання оцінки доводам апелянта, колегія суддів зауважує, що матеріали щодо причетності позивача до вчинення кримінального правопорушення, стали лише підставою призначення та проведення службового розслідування, а висновки дисциплінарної комісії містять інші підстави притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності, які не пов'язані з підтвердженням або спростуванням тези обвинувачення у кримінальному провадженні.
Слід поряд з цим зазначити, що згідно з ч.3 ст.11 ЗУ "Про Національну поліцію", рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції.
Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем було обґрунтовано встановлено в діях позивача порушення службової дисципліни, а саме пункту 1 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 6, 9, 13 частини третьої статті 1, частини п'ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УІІІ, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, абзацу першого пункту 1 розділу II, пункту 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06 грудня 2016 року за № 1576/29706, пунктів 6, 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100.
З метою реалізації висновків викладених за результатами службового розслідування Головним управлінням НП в Одеській області 19.10.2022 року було прийнято наказ № 1902 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП в Одеській області», та наказ Головного управління НП в Одеській області № 1717 о/с від 24.10.2022 року (по особовому складу), якими відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) з 24 жовтня 2022 року - капітана поліції ОСОБА_1 (0092737), старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
В даному випадку, як свідчать зібрані у справі документи та встановлені обставини справи, позивача було звільнено на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції).
Отже, звільнення позивача відбулось за порушення службової дисципліни, а не за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, у зв'язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано надав критичну оцінку посиланням представника позивача на те, що саме повідомлення про підозру було підставою для прийняття наказів про його звільнення.
Колегія суддів також зауважує, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, шо своєю чергою свідчить про безпідставність доводів сторони позивача про незаконність рішень щодо звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із недоведеністю його вини у скоєнні кримінального правопорушення, оскільки позивача звільнено саме за вчинення дисциплінарного проступку.
Матеріали справи свідчать, що дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 , яке здійснюється в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені у матеріалах службового розслідування відомості щодо дій позивача на предмет їх відповідності вимогам Закону №580-VIII, відповідності вимогам які ставляться до посадових осіб органів Національної поліції, а також Правилам етичної поведінки поліцейських, та наявності в описаних діях позивача складу дисциплінарного проступку.
Слід зазначити, що у постановах Верховного Суду, від 19.04.2021 у справі №240/2677/20, від 17.06.2021 у справі №804/6242/17, від 12.05.2022 у справі №260/1/19, від 26.06.2022 у справі №2240/2329/18 від 14.07.2022 у справі №520/1795/19 зазначено, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Проступком, який ганьбить честь і гідність, порочить поліцейського та підриває авторитет Національної поліції України, є дія чи бездіяльність, яка за своїм характером несумісна з високим званням поліцейського і робить неможливим виконання ним своїх службових обов'язків, грубе порушення загальноприйнятих норм і правил поведінки, що принижує авторитет державної служби Національної поліції.
Колегія суддів зазначає, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Виходячи з приписів законодавства, яке регулює діяльність Національної поліції України, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.
У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Оцінюючи обраний відповідачем захід дисциплінарного впливу, колегія суддів вважає, що останній не вийшов за межі допустимого розсуду. На думку суду, встановлені під час службового розслідування обставини можуть розглядатись як такі, що об'єктивно завдають шкоди авторитету правоохоронного органу, працівники якого повинні бути прикладом виключно високого рівня правової свідомості та чесності як у робочий, так і у неробочий час.
Обставин, які вказували б на порушення порядку чи процедури проведення службового розслідування, колегією суддів не встановлено.
Судом першої інстанції також було ґрунтовано враховано, що суттєвою обставиною, за якої вчинений дисциплінарний проступок, є той факт, що Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє на теперішній час, тобто той стан, коли з 24.02.2022р. на співробітників поліції покладено виконання своїх функціональних обов'язків, так і додаткових повноважень і завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України. Український народ розраховує на те, що поліцейські, як представники держави, будуть сумлінно виконувати свої обов'язки.
З метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад Національної поліції було переведено на посилений варіант несення служби з 24.02.2022р.
Під час дії воєнного стану до працівника поліції висунуті більш жорсткі вимоги щодо дотримання службової дисципліни та безпосередньо здійсненні своєї службової діяльності.
Оцінюючи у означеному аспекті підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд звертає увагу, що не відмовившись від пропозиції прийняти участь у вказаній події, не повідомлення « 102» про намір вчинити злочин іншими особами, не повідомлення безпосереднього керівника про намір вчинити злочин та відсутність факту протидії наміру скоїти злочин є грубим порушенням з боку позивача службової дисципліни та достатньою підставою для застосування до капітана поліції ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Вчинений позивачем проступок свідчить про повне нехтування та зневажання своїм статусом та посадою поліцейського, проявленим абсолютно безвідповідальним ставленням його до Українського народу, якому він зобов'язаний служити, недотриманням своїх службових обов'язків, що є грубим порушенням службової дисципліни та абсолютно дискредитує позивача як поліцейського.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд першої інстанції ґрунтовно погодився з доводився з доводами представника ГУНП в Одеській області про те, що вчинений позивачем проступок під час дії воєнного стану на території України, з урахуванням особливостей проходження служби, несумісний з високим званням поліцейського.
З огляду на сукупність встановлених фактичних обставин, висновків Верховного Суду у аналогічних та подібних правовідносинах, виходячи із вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції України відбулось на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством.
Колегія суддів вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку, сутність якого полягає загалом у невиконанні/неналежному виконанні особою службової дисципліни, що було повністю встановлено та підтверджено у ході проведеного службового розслідування.
Наведене в сукупності обумовлює відсутність підстав для скасування наказів про його звільнення зі служби в поліції.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів, оскільки відповідачем доведено правомірність прийняття таких.
В свою чергу вимога про поновлення позивача на службі є похідною від вимог про скасування наказів про звільнення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують ані встановлених обставин справи, ані висновків суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних наказів про звільнення ОСОБА_1 .
Апеляційний суд оцінює критично доводи скаржника про те, що суд першої інстанції без жодного посилання на докази визнав встановленими обставини щодо нібито причетності позивача до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується за ч.5 ст. 186 КК України, і як наслідок помилково визнав встановленими висновки що позивач скоїв грубе порушення службової дисципліни, оскільки як свідчать матеріали справи, усі обставини, які послужили підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення були встановлені на підставі матеріалів службового розслідування, проведеного Головним управлінням у межах повноважень та у чіткій відповідності до законодавчих приписів, законно та обґрунтовано, результати якого оформлено відповідним Висновком, затвердженим у встановленому законом порядку.
Неґрунтовними апеляційний суд вважає й посилання сторони позивача на неповідомлення позивача про початок проведення службового розслідування відносно нього та про не надання йому дисциплінарною комісією можливості надати пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та доказів правомірності своїх дій, оскільки такі спростовуються встановленими під час судового розгляду справи та підтвердженими апеляційним судом обставинами, про що було зазначено вище.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було надано пояснення, у яких останній обмежився лише зазначенням про те, що він не винний у злочині який йому інкримінують та працівниками УСБУ позивачу було примусово вручено повідомлення про підозру.
Суд першої інстанції з даного приводу вірно зауважив, що сам позивач не скористався наявним у нього правом на надання обґрунтованих пояснень.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи усе наведене вище у сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Апелянтом не наводяться у скарзі доводи, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини та висновки, зроблені за результатом розгляду цієї справи.
Судове рішення відповідає зазначеним вимогам ст. 242 КАС України.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Колегія суддів підтверджує, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі №420/16808/22 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді О.О. Димерлій А.В. Крусян