Справа № 496/5162/23
Провадження № 1-кс/496/2443/23
14 листопада 2023 року м. Біляївка
Слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023162250000002 від 16.01.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбаченого ч.1 ст. 309, ч.3 ст. 332 КК України,
Старший слідчий звернулася до Біляївського районного суду Одеської області суду з вказаним вище клопотанням.
Вивчивши матеріали клопотання, оцінивши надані докази, слідчий суддя вважає, що клопотання слід повернути заявнику, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Обґрунтованість накладення арешту обумовлюється наявністю підстав для накладення арешту; дотриманням законодавчих приписів при вирішенні питання про арешт; співвідношенням майна, на яке накладено арешт, з заявленою у клопотанні метою; зв'язком майна з обставинами, що розслідуються (крім конфіскації та відшкодування шкоди); обґрунтованістю належності майна певній особі (особливо після обшуку); належним мотивуванням застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в ухвалі слідчого судді про накладенні арешту; розумністю і співмірністю арешту.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені ч.3 ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з мотивувальної частини клопотання (а.с.3 клопотання) слідчим зазначено, що «з метою запобігання відчуження вказаної квартири та земельної ділянки»,
Разом з тим, прохальна частина клопотання містить вимогу про накладення арешту із забороною права відчуження, на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 63 кв.м).
Встановленні судом факти свідчать про розбіжності у мотивувальній та прохальній частині клопотання.
Наведене свідчить, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, а відтак підлягає поверненню прокурору в силу положень ч.3 ст. 172 КПК України для усунення виявлених недоліків протягом семи десяти двох годин.
Керуючись ст. 7, 9, 171, 172 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 про арешт майна по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023162250000002 від 16.01.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309, ч.3 ст. 332 КК України - повернути прокурору, щодо усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1