ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Харків
справа № 643/3487/23
провадження № 22-ц/818/1918/23
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В.
сторони справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Джі Ер Груп»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 липня 2023 року у складі судді Сугачової О.О.,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій проси встановити факт недостовірності та спростувати інформацію, поширену в мережі Інтернет.
В обґрунтування позову зазначено, що 0.03.2023 заявнику стало відомо про поширення щодо нього недостовірної інформації новинними порталами « ІНФОРМАЦІЯ_1 » через мережу Інтернет шляхом розміщення на веб-сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9»; у вигляді статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2 » - точна дата публікації статті не визначається, зазначена приблизна дата - липень 2022 року. Для підтвердження викладених у заяві фактів недостовірності інформації та аргументів заявника, було зроблено переклад оскаржуваної статті на українську мову. Переклад на українську мову зроблено Бюро перекладів "Лінго" та завірено фірмовою печаткою. В зазначеній статті міститься власна фотографія ОСОБА_1 осіб, які зазначені як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також фотографія особи ОСОБА_5 , якого автори позначають ОСОБА_6 . Тобто, при читанні даної статі в мережі Інтернет необмежене коло осіб буде формувати помилкове враження щодо ОСОБА_1 , про нібито його аморальну поведінку, порушення ним загально визнаних правил співжиття та принципів людської моралі, що в свою чергу принижує честь, гідність та ділову репутацію заявника, а також дискредитує його в очах суспільства. Крім того, вищевказані статті не містять автора, щоб його ідентифікувати, також неможливо встановити скільки користувачів мережі Інтернет на момент складання даної заяви переглянули вищевказані статті. Заявник вважає інформацію, наведену в статті недостовірною та такою, що порушує його особисте немайнове право на повагу до гідності, честі та на недоторканість ділової репутації. Також заявник зазначає, що стаття не має автора для ідентифікації, натомість будь-які засоби для самостійного відшукання персональних даних для ідентифікації авторів статті у заявника відсутні, також не є можливим визначити належних відповідачів, а саме власника веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, що підтверджується довідкою Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет щодо відсутності інформації про власника сайту а також відсутності інформації щодо акредитованих реєстрантів доменного імені веб-сайту: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Поширена інформація, яка викладена у категоричній та стверджувальній формі, абсолютно не відповідає дійсності, а тому порушує немайнові права заявника, зокрема на повагу до його гідності та честі, на недоторканність ділової репутації. Отже, ОСОБА_1 , внаслідок неправомірних дій автора, зазнав приниження честі, гідності, та те що наявність такої інформації в мережі Інтернет, що негативно відображається на його діловій репутації, та може призвести до хибного уявлення про заявника, оцінки його підприємницької, громадської, професійної діяльності як учасник суспільних відносин, а також дискредитує спосіб ведення та результати його підприємницької (господарської) діяльності, у зв'язку з чим може суттєво знизитись вартість нематеріальних активів ОСОБА_1 перед партнерами, бізнес оточенням так і суспільства в цілому.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 липня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що заявником будь-якими доказами не доведено наявність в опублікованої статті саме недостовірної інформації, які суд міг би констатувати як факт, що поширена інформація є неправдивою. Крім цього, за результатами дослідження інформаційного наповнення веб сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту журналу «WALL STREET PUBLICATION» (WSP), на якому розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори - дата заснування журналу: 1995 рік: головний редактор WSP: ОСОБА_10: адреса електронної пошти. Дані про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 можливо витребувати відповідно до законодавства, зокрема в судовому порядку. Заявником зазначено, що встановити власника веб-сайту, автора оскаржуваної статті, не має можливості, проте, будь-яких заяв, клопотань про витребування та долучення належних, допустимих та достовірних доказів позивачем не заявлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 поданоапеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву в повному обсязі. Судом першої інстанції допущено неповноту і однобічність дослідження доказів, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. Крім цього, суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. У зв'язку з цим, суд першої інстанції прийшов до передчасного та необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви заявника, не навів належного та достатнього обґрунтування мотивів для такого висновку.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявником в заяві було чітко, повно, обґрунтовано та доведено той факт, що інформація, яка наведена в оспорюваній статті є недостовірною. У статті було зазначено наступне (у перекладі): «ОСОБА_11». Таке твердження є неправдивим та таким, що порушує конституційні гарантії, щодо недоторканності особистого життя ОСОБА_1 передбачені положеннями ст. 32 Конституції України, - ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Незважаючи на це, суд дійшов помилкового висновку про те, що до заяви у підтвердження доводів не надано відомостей про сімейний стан заявника. Таке твердження суду фактично порушує право заявника на повагу до особистого сімейного життя та недопущення втручання в особисте сімейне життя заявника без наявних для цього підстав. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт того, що станом на день подання заяви до суду ОСОБА_1 є виключно громадянином Вірменії. Зазначене підтверджується посвідкою на постійне місце проживання на території України № НОМЕР_1 від 10.10.2022, де в графі «громадянство» вказано ВІР (Вірменія). З урахуванням цього, твердження суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації, не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи доказами, оскільки станом на день подання заяви до суду ОСОБА_1 є громадянином Вірменії. Також суд дійшов до помилкового висновку про те, що матеріали справи не містять того, що ОСОБА_1 вживав будь-яких заходів для спростування зазначеної у статті інформації, звертався до правоохоронних органів, оскільки жодною диспозицією статті Кримінального кодексу України не передбачена кримінальна відповідальністю за такі діяння. Відносно ОСОБА_1 відсутні будь-які відкриті кримінальні провадження щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, зазначених автором статті у публікації, ОСОБА_1 у жодному кримінальному провадженні не має жодного процесуального статусу, не був допитаний в якості свідка або йому була б пред'явлена підозра у вчиненні будь-якого правопорушення (злочину).
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення представників учасників у справі, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи новинним порталом «ІНФОРМАЦІЯ_1» через мережу Інтернет шляхом розміщення на веб-сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9» у вигляді статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2 » стосовно заявника поширена інформація наступного змісту:
« ОСОБА_12 » (джерело походження - веб-сайт: ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Переклад: «ОСОБА_11.» (джерело походження - веб-сайт: ІНФОРМАЦІЯ_1). Переклад: ІНФОРМАЦІЯ_2.
На підтвердження доводів заявника про недостовірність суду надані посвідка на постійне проживання в Україні ОСОБА_9 , довідки про реєстрацію місця проживання особи станом на 22.07.2021 (а.с.11-21, 42).
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції досліджено електронні докази шляхом відтворення та ознайомлення з веб-сайтом ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням «2) ІНФОРМАЦІЯ_3»
Також судом встановлено, що доступ до викладеної оспорюваної заявником у публікації інформації є вільним, інформація знаходиться в режимі відкритого доступу та поширена необмеженому колу осіб.
За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту журналу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (WSP), на якому розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори - дата заснування журналу: 1995 рік: головний редактор WSP: ОСОБА_10: адреса електронної пошти.
За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту журналу « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (WSP), на якому розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори - дата заснування журналу: 1995 рік: головний редактор WSP: ОСОБА_10: адреса електронної пошти.
Згідно довідки дочірнього підприємства «ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЇ АДРЕСНОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ» консорціуму "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПІДТРИМКИ НОМЕРІВ І АДРЕС» від 24.04.2013 встановлено, що за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній позиціонує себе в якості веб-сайту журналу " ІНФОРМАЦІЯ_6 " (WSP), на якому розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори -- дата заснування журналу: 1995 рік; головний редактор WSP: ОСОБА_10; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Знеособленість даних про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8 в службі WHOIS, а також те, що це доменне ім'я зареєстровано в публічному домені.СОМ, що не належить до українського сегменту мережі Інтернет, реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб'єктами, з метою встановлення власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 можливо витребувати відповідно до законодавства, зокрема в судовому порядку (а.с.13).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Відповідно до роз» ясень викладених у пункті 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» ( надалі постанова Пленуму) належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Дані про власника веб сайту можуть бути витребувані відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Проте, таку інформацію може бути витребувано лише в процесі судового провадження або в рамках подання клопотання про забезпечення доказів, що, в свою чергу, не дозволяє своєчасно визначитись із суб'єктивним складом учасників судового процесу.
Якщо інформацію, яка завдає шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання, було розповсюджено на Інтернет сайті (хоча б і не зареєстрованому як засіб масової інформації) і судом встановлено, що така інформація не відповідає дійсності, то згідно з судовим рішенням її має бути спростовано на тому ж самому сайті з додержанням вимог, визначених частинами третьою-шостою статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
У разі коли відповідну інформацію розповсюджено у вигляді повідомлень не власником сайту, доступ до якого є вільним, а третіми особами, що є анонімними, то відповідальність за таке розповсюдження інформації та завдану у зв'язку з цим шкоду діловій репутації суб'єкта господарювання має нести саме власник сайту, оскільки його діяльність створила технологічні можливості та умови для поширення негативної інформації, яка не відповідає дійсності та порушує права і законні інтереси особи. В той же час, якщо Інтернетсайт зареєстровано не в Україні та відомості про його власника встановити неможливо, то, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження (п.13 постанови Пленуму)
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції досліджено електронні докази шляхом відтворення та ознайомлення з веб-сайтом «ІНФОРМАЦІЯ_1», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3».
За результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що останній позиціонує себе в якості веб-сайту журналу «WALL STREET PUBLICATION» (WSP), на якому розміщені, зокрема, наступні ідентифікатори - дата заснування журналу: 1995 рік: головний редактор WSP: ОСОБА_10: адреса електронної пошти.
Також судом встановлено, що доступ до викладеної оспорюваної заявником у публікаціях інформації є вільним, інформація знаходиться в режимі відкритого доступу та поширена необмеженому колу осіб.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено , що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином факти, що підлягають встановленню повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про електронні комунікації» домен це частина ієрархічного адресного простору мережі Інтернет, яка має унікальну назву (доменне ім'я), що її ідентифікує, обслуговується групою серверів доменних імен та централізовано адмініструється.
Реєстрація (делегування) доменного імені здійснюється для адресації веб-сайту таким доменним іменем. Тільки реєстрант доменного імені отримує від реєстратора доменного імені дані доступу для управління доменним іменем, та відповідно тільки він чи уповноважені ним особи, відповідальні за здійснення адміністративних/технічних функцій щодо такого доменного імені, мають можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені шляхом: визначення/зміни IP-адрес(-и), яким/якій відповідає доменне ім'я; визначення/зміни ns-серверів доменного імені; визначення/зміни серверів електронної пошти; встановлення переправлення (редиректу) на інше доменне ім'я.
Початку функціонування (працездатності) веб-сайту та доступу до нього інших осіб через мережу Інтернет передує розміщення програмного забезпечення такого веб-сайту на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет (переміщення веб-сайту на хостинг) безпосередньо або шляхом укладення договору з постачальником послуг технічного зберігання (хостингу) веб-сайтів і (або) серверів (хостинг-провайдером).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Згідно із усталеною практикою, реєстрація доменних імен та замовлення послуг хостингу здійснюється в онлайн-режимі. При цьому реєстрант доменного імені та отримувач послуг хостингу під особисту відповідальність зазначає свої дані без їх додаткової перевірки реєстратором та хостинг-провайдером.
Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, зобов'язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім'я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв'язатися. Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини.
У пункті 6.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».
Власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу. (стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, зобов'язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (ШГОШ) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім'я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв'язатися. Фізичні особи, які не є суб'єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини. ( ч.11 ст.52 - 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»
Відповідно до довідки дочірнього підприємства «ЦЕНТР КОМПЕТЕНЦІЇ АДРЕСНОГО ПРОСТОРУ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ» консорциуму "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПІДТРИМКИ НОМЕРІВ І АДРЕС» від 24.04.2013 знеособленість даних про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_8 в службі WHOIS, а також те, що це доменне ім'я зареєстровано в публічному домені.СОМ, що не належить до українського сегменту мережі Інтернет, реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб'єктами, з метою встановлення власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 можливо витребувати відповідно до законодавства, зокрема в судовому порядку ( а.с. 11 - 13 ).
Зазначене спростовує посилання заявника, що встановити власника веб-сайту, автора оскаржуваної статті, не має можливості.
Відповідно до статей 77 - 80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
Статтею 81 ЦПК України передбачено , що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
П. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України зазначено, що суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
В супереч вимог ст.81 ЦПК України заявник не заявив в суді першої та апеляційної інстанції клопотання про витребування у організації уповноваженої здійснювати адміністрування адресного простору американського сегмента мережі Інтернет даних про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскільки єдиним законним способом відновити порушені права заявника шляхом встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування в порядку окремого провадження, є доведення неможливість встановити належного відповідача для подачі позовної заяви, суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення факту.
З урахуванням того, що заявником не надано доказів на підтвердження наявності права на захист честі та гідності в порядку окремого провадження, судова колегія вважає передчасними висновки суду зроблені по суті його заяви, а саме , що заявником не доведено поширення в опублікованій статті недостовірної інформації.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині мотивів відмови у задоволенні заяви. Мотивувальну частину рішення належить викласти в редакції цієї постанови.
Оскільки у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено, перерозподіл судових витрат за правилами ст. 141 ЦПК України не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 382 - 384 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 липня 2023 року - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні заяви.
Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14.11.2023
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук