ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7175/23 Справа № 212/1071/23 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р.В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Зубакової В.П. Бондар Я.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гладиш К.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 212/1071/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , та Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське», в інтересах якого діє Львов Андрій Леонідович,
на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року, (суддя Дехта Р.В.), ухвалене в приміщенні Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, повний текст рішення складено 29 червня 2023 року -
ВСТАНОВИВ:
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що протягом 25 років 07 місяців він працював на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, з них: з 13 лютого 1995 року по 03 березня 2011 року (16 років 11 місяців 19 днів) електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті; з 10 лютого 2012 року по 01 вересня 2014 року (2 роки 06 місяців 23 дні) електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті; з 02 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року (29 днів) був учнем слюсаря ремонтника; з 01 жовтня 2014 року по 15 січня 2018 року (03 роки 03 місяці 15 днів) електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті; з 17 січня 2018 року по 28 серпня 2021 року (03 роки 07 місяців 12 днів) електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті.
16 грудня 2021 року ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» у йому було встановлено такі професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико динамічними порушеннями, м'язово тонічним та больовим синдромами; пневмоконіоз (r/q, 2/1, рі), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. (першого другого ст.). Причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стали важкість праці та пил переважно фіброгенної дії. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що тривалий час він переносить глибокі моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль. Вказав, що його самопочуття не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Змінився рівень життєвої діяльності і необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у розмірі 335 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 999,00 гривень, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави України судовий збір в розмірі 2009, 99 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що внаслідок професійного захворювання та втрати ступеню працездатності з вини відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, якій позивач зазнав, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 65%, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, потребу в забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного характеру, а також період праці на підприємстві відповідача протягом 25 років. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 200999 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ПАТШахтоуправління «Покровське», в інтересах якого діє ОСОБА_3 , посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не враховано положення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», просив збільшити суму стягнутої моральної шкоди з 200 999,00 грн. до 335 000,00 грн.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга ПАТ Шахтоуправління «Покровське», обґрунтована тим, що розмір відшкодування не відповідає усталеній судовій практиці та моральним стражданням позивачата є безпідставно завищеної. Судом першої інстанції не враховано,що професійне захворювання встановлено позивачу у січні 2022 року, тож на момент його звернення до суду з позовом, минув незначний час порівняно із загальним періодом роботи у важких та шкідливих умовах праці на протязі понад 25 років, що означає, що моральні страждання позивача в отриманні професійного захворювання не є такими тривалими, як його двадцятип'ятирічна усвідомлена робота в шкідливих та важких умовах праці. Вина відповідача в настанні у позивача професійного захворювання жодним документом не встановлена. Крім того, позивач під час проходження обов'язкових щорічних медичних оглядів вже відчував симптоми захворювань, проте приховував від відповідача дані факти з метою набуття необхідного стажу для виходу на пільгову пенсію.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 , мотивована тим, що при ухвалені рішення судом не враховано стаж роботи його роботи (25 років) на підприємстві відповідача, а також важкість виконуваної ним роботи. Відповідач повинен був забезпечити відповідно до частин 1,2 статті 153 КЗпП України безпечні та нешкідливі умови праці. Також судом не в повній мірі враховано стан його здоров'я, внаслідок отриманих професійних захворювань він знаходиться в постійному емоційному напруженні, почувається фізично виснаженим, у 46-річному віці для чоловіка втрата частини працездатності в розмірі 65% є дуже значною.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник позивача ОСОБА_2 в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача заперечувала.
Представник відповідача ОСОБА_3 в режимі відео конференції доводи апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити, щодо задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено що позивач протягом 25 років 07 місяців працював на підприємстві Відповідача, з них: з 13.02.1995 року по 03.03.2011 року (16 років 11 місяців 19 днів) електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті; з 10.02.2012 року по 01.09.2014 року (2 роки 06 місяців 23 дні) електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті; з 02.09.2014 року по 30.09.2014 року (29 днів) був учнем слюсаря ремонтника; з 01.10.2014 року по 15.01.2018 року (03 роки 03 місяці 15 днів) електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті; з 17.01.2018 року по 28.08.2021 року (03 роки 07 місяців 12 днів) електрослюсар підземний з повним робочим днем в шахті, тобто перебував у трудових правовідносинах з Відповідачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по справі.
Пунктом 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання встановлено, що причиною виникнення у позивача хронічного професійного захворювання (отруєння) є пил, важкість праці.
Пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% - фактична величина 9,2 223,7 мг/м3, при нормативному значенні 2-4 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 32-89,4% зміни.
Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) фактична величина 70,2 162,9 Вm при нормативному значенні 90 Вm; фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів рук та плечового поясу) фактична величина 43,3 124 Вm, при нормативному значенні 45 Вm; маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 15-35 кг при нормативному значенні 30 кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30° 45% зміни принормативному значенні до 30° 25% зміни при нормативному значенні до 30° - 25% зміни. Нахили корпусу 75 200 разів за зміну, при нормативному значенні 51-100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні рівні шуму 84 88 0БА, при нормативному значенні 80 0БА.
Позивач 25 січня 2022 року, пройшов первинний огляд медико-соціальною експертною комісією, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 65% (40% - радикулопатія, 25% - пневмоконіоз) та 3 група інвалідності безстроково.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційні скарги ПАТ Шахтоуправління «Покровське» та ОСОБА_1 , та задоволенню не підлягають.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Стягуючи з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 200 999,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок професійного захворювання та втрати ступеню працездатності з вини відповідача, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, якій позивач зазнав, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації. Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності в розмірі 65%, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, потребу в забезпеченні лікарськими засобами, виробами медичного характеру, а також період праці на підприємстві відповідача протягом 25 років. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 200 999 гривень, що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з статтею 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Згідно статті 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до вимог статі 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я .
У відповідності до вимог статті 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Згідно пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язку чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
У справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції визначив в межах заявлених вимог та з врахуванням ступеня і глибини моральних страждань позивача та тривалого часу роботи позивача на підприємстві за шкідливих умов виробництва. Суд, ухвалюючи рішення, також керувався принципами розумності та справедливості, про що судом наведені в рішенні відповідні мотиви.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції про заподіяння позивачу моральної шкоди у зв'язку із ушкодженням його здоров'я на виробництві відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційних скарг стосовно того, що визначений розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин. Крім того, чинним законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо. З цих же підстав, апеляційний суд не приймає до уваги й посилання відповідача на судові рішення за цією категорією в інших справах.
Крім того, чинним законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо, а тому колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача та відповідача на судову практику з розгляду подібних справ.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Крім того, забезпечення безпечних умов праці є обов'язком відповідача, а факт виникнення професійних захворювань у позивача у зв'язку із недосконалістю та шкідливістю виробничого процесу на підприємстві відповідача встановлений в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29 грудня 2021 року (а.с. 22-24).
Доводи відповідача стосовно приховування позивачем свого фактичного стану здоров'я є припущеннями та не підтверджуються будь-якими доказами.
Отже, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг відсутні, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Шахтоуправління «Покровське», в інтересах якого діє Львов Андрій Леонідович, та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.О. Тимченко
Судді: В.П. Зубакова
Я.М. Бондар
Повний текст постанови складений 15 листопада 2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко