ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7530/23 Справа № 215/2093/23 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Тимченко О.О.,
суддів: Бондар Я.М.,Остапенко В.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Гладиш К.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської областіцивільну справу № 215/2093/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», в інтересах якого діє Бузівська Наталя Миколаївна,
на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2023 року, повний текст рішення складено 27 червня 2023 року (суддя Демиденко Ю.Ю.), ухвалене в приміщенні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області,
на додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року, (суддя Демиденко Ю.Ю.), ухвалене в приміщенні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, повний текст рішення складено 14 липня 2023 року -
ВСТАНОВИВ:
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з зазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що в період роботи в шкідливих умовах праці на ПрАТ ним отримано два хронічні професійні захворювання. Зазначені хронічні професійні захворювання, відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30 жовтня 2019 року виникли з вини роботодавця. Згідно довідки МСЕК від 20 квітня 2023 року, йому повторно з 03 квітня 2023 безстроково встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 75% у зв'язку з профзахворюваннями та друга група інвалідності. Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він відчуває загальну слабкість та постійний біль, обмежений у спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки.
Просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 600 000 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 230 000,00 грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» 2 300,00 грн. судового збору на користь держави.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачу, згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.10.2019, встановлено два хронічні професійні захворювання, виробничими факторами, що спричинили захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та недосконалість трудового процесу. Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів 21 рік 6 місяців. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. При встановленні розміру моральної шкоди, суд врахував характер захворювань, їх незворотність, фізичні та моральні страждання позивача в зв'язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках. Відповідно до наслідків, що наступили, позов суд задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 230000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.
Додатковим рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року заяву представника позивача, адвоката Севостьянової І.Г., про ухвалення додаткового рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даній справі задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 гривень. В іншій частині заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Додаткове рішення мотивоване тим, що з тексту заяви про ухвалення додаткового рішення, адвокатом Севостьяновою І.Г. були надані позивачу послуги з правничої допомоги на суму 40000,00 грн., а саме: консультація перегляд судової практики для написання позовної заяви; складання позовної заяви; участь у судових засіданнях; складання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги. Враховуючи, об'єм позовної заяви та об'єм заяви про ухвалення додаткового рішення, а також те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки даний спір є незначної складності, суд вважає, що зазначені представником позивача судові витрати в сумі 40 000,00 грн. є суттєво завищеними. Крім того, суд вважає, що перегляд судової практики для написання позовної заяви, як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката зі «складання позовної заяви». Також, як видно із журналів судового засідання, загальний час участі представника позивача у судових засіданнях склав біля 1 год. 6 хв. Враховуючи викладені обставини, суд вважав, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з отриманням професійної правничої допомоги в сумі 10000,00 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
В апеляційних скаргах, поданій до апеляційного суду, ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, були порушені норми процесуального права, тому просив рішення та додаткове рішення скасувати у повному обсязі, ухвали нові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та відмову у стягнення витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 просив рішення суду змінити в частині розміру моральної шкоди, збільшивши розмір з 230 000,00 грн. до 600 000,00 грн., додаткове рішення змінити в частині визначеного судом розміру витрат на професійну правничу допомогу з 10 000,00 грн. до 40 000,00 грн.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», обґрунтована тим, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди. Суд першої інстанції не дав оцінку зазначеним обставинам, що призвело до ухвалення незаконного рішення по справі. Також зазначає, що розгляд питання оподаткування не є предметом розгляду даної справи. Щодо додаткового рішення зазначає, що позивачем не доведений розмір витрат на правничу допомогу, а суд взагалі не дав оцінки зазначеним обставинам.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що при ухвалені рішення судом не наведено мотивів, що свідчили б про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування, задовольнив позовну вимогу у розмірі майже у тричі меншому, ніж просив позивач, проте, не відкинувши жодні аргументи позивача про обставини, які свідчать про глибину фізичного болю та страждань позивача, не навів мотивів для визначення такого розміру відшкодування моральної шкоди. Щодо ухвалення додаткового рішення зазначає, що суд першої інстанції при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу не зазначив, чому не бралось до уваги, що відповідач ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» не подавав клопотання про зменшення витрат, тому суд не міг за власною ініціативою зменшити цей розмір.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про час та місце , розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності .
Представник відповідача ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги позивача заперечував.
Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено що позивач працював протягом 24 років 2 місяців на ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (а.с.12).
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30 жовтня 2019 року, позивачу встановлено два хронічні професійні захворювання (а.с.11-15).
Згідно довідки МСЕК від 20 квітня 2023 року, позивачу повторно з 03 квітня 2023 року безстроково встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 75% у зв'язку з профзахворюваннями та друга група інвалідності (а.с.22).
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та апеляційна скарга ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення суду - задоволенню не підлягають, проте частковому задоволенню підлягає апеляційна скарга - ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на додаткове рішення .
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.10.2019, встановлено два хронічні професійні захворювання, виробничими факторами, що спричинили захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та недосконалість трудового процесу. Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів 21 рік 6 місяців. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз'яснення пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. При встановленні розміру моральної шкоди, суд врахував характер захворювань, їх незворотність, фізичні та моральні страждання позивача в зв'язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках. Відповідно до наслідків, що наступили, позов стягнув з відповідача на користь позивача 230 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.
Такий висновок суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до частини першої статі 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частина друга стаття 16 ЦК України).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно з частиною першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Частиною 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Згідно із статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
У справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.
Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, на підставі розумності, виваженості та справедливості, виходячи із тривалості роботи позивача на ПрАТ «ПівнГЗК» в умовах впливу шкідливих факторів більше 24 років, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв'язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 75% та другу групу інвалідності, тривалість розладу його здоров'я, припинення трудової діяльності, періодичне лікування, обґрунтовано визначився з розміром моральної шкоди в сумі 230 000,00 грн. При визначенні розміру відшкодування судом враховані вимоги розумності і справедливості, роз'яснення, викладені в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди в сумі 230 000,00 грн необґрунтований належним чином, є безпідставними, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують. Крім того, чинним законодавством не передбачено будь-яких методик розрахунку при визначенні розміру моральної шкоди. Розмір визначається у кожному конкретному випадку окремо, а тому колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача та відповідача на судову практику з розгляду подібних справ.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
В частині доводів апеляційної скарги відповідача щодо оподаткування моральної шкоди, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню.
21 червня 2022 року Верховний Суд прийняв постанову у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) за позовом батьків загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві сина до його роботодавця про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000,00 грн кожному без стягнення податків та обов'язкових платежів. Оскаржуваними у цій справі судовими рішеннями суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь кожного з позивачів по 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів.
У справі №599/645/21 АТ «Українська залізниця» посилалося, в тому числі, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
За результатами розгляду касаційної скарги АТ «Українська залізниця» у справі № 599/645/21 Верховний Суд зробив висновки про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю. Враховуючи те, що у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом, спір стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам) внаслідок смерті їхнього сина, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров'ю, тому Верховний Суд виснував, що зміни в податковому законодавстві не поширюються на оподаткування сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина.
Отже, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.
За таких обставин, правові підстави для зміни формування висновку суду першої інстанції щодо питання застосування положень підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'ю, відсутні.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення або призвели до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. Отже, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційних скарг немає.
Тлумачення положень статті 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги (Постанова Верховного Суду від 1 листопада 2023 року у справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719св23).
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Так, відповідно до статті 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);
інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару,порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідність суми витрат на професійну правничу допомогу досліджуються судом у кожному конкретному випадку та вирішуються на підставі наданих учасниками справи доказами.
З цього приводу важливо зазначити, що право заперечувати суму наданого стороною розрахунку судових витрат має виключно інша сторона шляхом подання відповідного клопотання. Більше того, на сторону, що заявила клопотання, покладається обов'язок доведення не співмірності заявлених витрат.
Незважаючи на зазначену імперативну норму, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та, за відсутності поданого другою стороною клопотання, зменшив розмір судових витрат.
Однак, відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом Севостьяновою І.Г. було додано договір про надання правової допомоги від 22 квітня 2023 року адвокатом Севостьяновою І.Г. клієнту ОСОБА_1., акт виконаних робіт від 28 червня 2023 року, квитанція № 001504 від 28 червня 2023 року по сплату ОСОБА_1 послуги про надання правничої (юридичної) допомоги у справі № 215/2093/23 у розмірі 40 000,00 грн., докази направлення заяви про ухвалення додаткового рішення стороні відповідача (а.с. 113, 114, 115, 116).
У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ «Північний ГЗК» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 600 000,00 грн. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 230 000,00 грн.
Додатково постановою суду першої інстанції заяву представника позивача Севостьянової І.Г. задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Північний ГЗК» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн., замість заявлених 40 000,00 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
За таких обставин, надаючи оцінку обставинам справи, апеляційний суд вважає за необхідне змінити додаткове рішення суду в частині визначеного судом розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши цей розмір з 10 000,00 грн. до 15 322,00 грн. (230 000 х 100/600 000=38,33% х 40 000).
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує , суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок, щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг позивача та відповідача відсутні, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, однак допустив помилку при визначенні їх розміру, враховуючи предмет і підстави позову не застосував принцип пропорційності,апеляційний суд вважає за необхідне відповідно до статті 376 ЦПК України змінити додаткове рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу з 10 000,00 грн. до 15 332,00 грн.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційні скарги на рішення суду залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Також немає підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції щодо додаткового рішення, немає.
Керуючись ст. ст. 367,374,376,382 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2023 року, залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 червня 2023 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року, залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року, задовольнити частково.
Додаткове рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 липня 2023 року в частині визначеного судом розміру судових витрат на професійну правничу допомогу змінити, збільшивши цей розмір з 10 000,00 грн. до 15 322,00 грн.
В іншій частині додаткове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.О. Тимченко
Судді: Я.М. Бондар
В.О. Остапенко
Повний текст постанови складений 15 листопада 2023 року.
Головуючий О.О. Тимченко