Справа № 192/2248/23
Провадження № 2-о/192/70/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області Щербина Н. О., ознайомившись з заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський районний територіальний центр комплектування і соціальної підтримки Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
Заявниця звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: про встановлення факту того, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час мобілізації до ЗСУ.
Заявниця посилається на те, що є матір'ю загиблого ОСОБА_3 та після його смерті звернулася до Дніпровського районного територіального центру комплектування і соціальної підтримки Дніпропетровської області з заявою про призначення та отримання допомоги, яка призначається сім'ям загиблих військовослужбовців та розподіляється частками на всіх отримувачів згідно ст. 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Однак у зв'язку з тим, що ім'я батька загиблого ОСОБА_3 в свідоцтві про його народження, в свідоцтві про шлюб та про розірвання шлюбу його батьків, а також в свідоцтві про смерть ОСОБА_4 записано по-різному « ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 », а по батькові загиблого записано як « ОСОБА_7 », тому встановлення факту необхідно заявниці для правильного розподілення одноразової грошової допомоги після загибелі сина.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З роз'яснень, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» з'ясовано, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином, однією з умов встановлення факту в окремому провадженні є відсутність спору про право, тобто якщо встановлення такого факту підтвердить наявність чи відсутність саме неоспорюваних прав.
Проте суддею встановлено, що існує спір про право заявниці на отримання нею певної частки допомоги, яка призначається сім'ям загиблих військовослужбовців та розподіляється частками на всіх отримувачів згідно ст. 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який може бути розглянутий в порядку позовного провадження.
У постанові від 13 жовтня 2022 року у справі №755/1938/22 Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Частиною 4 ст. 315 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Крім того, у справі № 287/167/18-ц Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 постанови від 30 січня 2020 року зазначила, що вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній».
У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року по справі № 290/289/22, зазначено, що частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті). Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Визначаючи, чи пов'язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Суддя вважає, що вимоги заявниці ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, що надає право на призначення та отримання допомоги, яка призначається сім'ям загиблих військовослужбовців та розподіляється частками на всіх отримувачів згідно ст. 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Такі вимоги не пов'язані з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Між ОСОБА_1 та Дніпровським районним територіальним центром комплектування і соціальної підтримки Дніпропетровської області виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею статусу сім'ї загиблого, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Таким чином суд установив, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, який повинен розглядатися в позовному провадженні та не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вказану процесуальну норму, у відкритті провадження слід відмовити, оскільки заява підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Керуючись ч. 1 ст. 186, 260, 293-294, 315 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Дніпровський районний територіальний центр комплектування і соціальної підтримки Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявниці право на звернення до суду з позовом на загальних підставах в порядку адміністративного судочинства за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. У разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 15 листопада 2023 року.
Cуддя Н. О. Щербина