ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
06.11.2023Справа № 910/2964/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива»
до Міністерства юстиції України
третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, державний реєстратор Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області Шкітак Володимир Михайлович
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Лан»
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Представники:
не прибули
обставини справи:
До суду звернулися з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та товариство з обмеженою відповідальністю «Еконива» до Міністерства юстиції України про:
- визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3922/5 від 03.11.2021 «Про задоволення скарги»;
- зобов'язання відповідача не пізніше наступного дня з дня находження судового рішення поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно права суборенди товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива», які припинені на підставі наказу Міністерства юстиції України № 3922/5 від 03.11.2021 «Про задоволення скарги».
19 червня 2023 року суд ухвалив про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3922/5 від 03.11.2021 «Про задоволення скарги.
Відмовляючи в іншій частині позову суд виходив з того, що порядок внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно врегульовано ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і суд не є суб'єктом, на якого покладені такі повноваження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та товариство з обмеженою відповідальністю «Еконива» подали заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл 132500,00 грн (66250,00 грн та 66250,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу.
Міністерство юстиції України заперечило проти покладання на нього 132500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи, що справа є незначної складності, а заявлені витрати є неспівмірними та необґрунтованими щодо обсягу наданих послуг .
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених ними витрат позивачі долучили до матеріалів справи:
- копії договорів про надання правової допомоги № 10 від 13.08.2020 та № 44 від 28.12.2021;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- ордер;
- акт приймання-передачі послуг від 22.06.2023 на суму 132500,00 грн.
Оскільки в одному провадженні об'єднані інтереси товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» та товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» позивачі понесли ці витрати порівну (по 66250,00 грн).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Оцінюючи за цими критеріями вид та обсяг наданих послуг виходячи з переліку, наведеного у акті приймання-передачі послуг від 22.06.2023, суд констатує, що частина з них не може бути віднесена до таких, які підлягають покладенню на відповідача.
Зокрема, до переліку послуг, вартість яких позивачі просять прокласти на відповідача, включений аналіз адвокатом змісту скарги ТОВ «Агро-Лан» від 14.07.2021, поданої до Міністерства юстиції України (вартість послуг 6000 грн), що свідчить про те, що ці послуги не пов'язані з правничою допомогою в рамках цієї справи.
Також не може бути покладено на відповідача додатковий гонорар (гонорар успіху) у розмірі 20000 грн.
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» Європейський суд з прав людини, вирішуючи обов'язковість для цього суду угоди, укладені заявником зі своїм адвокатом стосовно палити за надані послуги, яка (така плата) є співставна з «гонораром успіху», вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові і інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але у ураховуючи те, чи були вони розумними.
Отже, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З огляду на це відсутні підстави для покладення на відповідача витрат у розмірі 20000,00 грн гонорару успіху.
Інші витрати, понесені позивачами на професійну правничу допомогу, відповідають критерію співмірності, адекватності та необхідності і підлягають покладенню на відповідача.
Вирішуючи питання пропорційності покладення на відповідача витрат, понесених позивачами на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого. Спір у справі виник внаслідок неправомірного рішення Міністерства юстиції України (наказу № 3922/5 від 03.11.2021). Саме правомірність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного наказу була предметом основного доказування учасниками справи, розгляд цієї вимоги зосередив основні зусилля суду. Вимога про зобов'язання відповідача поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідних відомостей заявлені позивачами як похідні вимоги від вимоги про неправомірність наказу. У зв'язку з цим суд вважає за можливе застосувати ч. 9 ст. 129 ГПК України і повністю покласти витрати на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Стягнути з Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код 00015622) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Герман-Агро» (вул. Гур'єва, 13, м. Рівне, Рівненська область, 33001, код 43171270) 53250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13, м. Київ, 01001, код 00015622) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» (вул. Курортна, 1, м. Баюнин, Кам'янка-Бузький район, Львівська область, 80454, код 43880178) 53250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст додаткового рішення складено 15.11.2023.
Суддя С. А. Ковтун