ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"14" листопада 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/1046/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., розглянувши заяву від 09.11.2023 Фізичної особи-підприємця Луцо Михайла Михайловича
про забезпечення позову
у справі №907/1046/23
за позовом Фізичної особи-підприємця Луцо Михайла Михайловича, с. Минай Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача 1 ОСОБА_1 , с. Минай Ужгородського району Закарпатської області
відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення про державну реєстрацію
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Луцо Михайло Михайлович звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача 1 ОСОБА_1 , відповідача 2: Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним іпотечного договору №84/23-2008, посвідченого 10.04.2008 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.Й. та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №69211573 від 08.09.2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2023 головуючим суддею для розгляду справи №907/1046/23 визначено суддю Лучка Р.М.
Одночасно з поданням позову позивач звернувся до господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: комплексу будівель недобудованої бази відпочинку «Виннички» а саме: недобудований будинок відпочинку на 15 сімей під літ. А загальною площею 455.6 кв.м.: прохідна під літ. Б загальною площею 7,7 кв.м.; фінський будинок під літ. В загальною площею 12,6 кв.м.; фінський будинок під літ. Г загальною площею 8.1 кв.м.; садовий будинок під літ. Д загальною площею 24,9 м.кв.; огорожа (позначена 1,2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що ним згідно рекомендованого листа 26 вересня 2023 року отримано повідомлення відповідача 1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки у порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
У вказаному повідомленні зазначалось, що 08.09.2023 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк» в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» Паламарчук В.В. та Мушкою Романом Юрійовичем укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, який посвідчений 08.09.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бадаховим Ю.Н., зареєстрований у реєстрі за №1194, відповідно до якого були відступлені права за договорами іпотеки зокрема: іпотечним договором №178/23-2006. укладеним між Банком та ФОП Луцо Мар'яною Михайлівною, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.Й. за реєстровим №933; іпотечним договором №84/23-2008 від 10.04.2008 року, укладеним між Банком та ФОП Луцо Михайлом Михайловичем посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.Й. за реєстровим №1485.
Вказує, що вказаним листом Відповідач-1 вимагає сплатити борг за кредитним договором №69/3-06 від 23.10.2006 року з усіма змінами та доповненнями в розмірі станом на 08.09.2023 року в сумі 328 860,00 грн та попереджає, що в разі невиконання цієї вимоги протягом 30-ти денного строку, Мушка Р.Ю. має намір звернути стягнення на предмет іпотеки: комплексу будівель недобудованої бази відпочинку «Виннички» а саме: недобудований будинок відпочинку на 15 сімей під літ. А загальною площею 455.6 кв.м.: прохідна під літ. Б загальною площею 7,7 кв.м.; фінський будинок під літ. В загальною площею 12,6 кв.м.; фінський будинок під літ. Г загальною площею 8.1 кв.м.; садовий будинок під літ. Д загальною площею 24,9 м.кв.; огорожа (позначена 1,2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
При цьому, зауважує, що предметом позову в даній справі є визнання недійсним іпотечного договору №84/23-2008 від 10.04.2008 року, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За твердженнями позивача серед підстав для задоволення позову позивач покликається на те, що ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час укладення оспорюваного договору) не визначала майнові права як предмет іпотеки, а визнання недійсним іпотечного договору відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» є підставою доля припинення іпотеки.
З урахуванням наведеного зазначає про існування обґрунтованих припущень, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження нерухомого майна віповідачем-1, що, безумовно, утруднить виконання можливого рішення суду у справі про визнання недійсним іпотечного договору №84/23-2008 від 10.04.2008 року, скасування рішення державного реєстратора.
Таким чином, акцентує увагу, що між сторонами виник спір щодо чинності договору іпотеки, набуття новим кредиторам прав за кредитним договором та статусу іпотекодержателя, а відтак, вважає наявними підстави для забезпечення позову в пропонований позивачем спосіб, з урахуванням їх розумності, обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а без вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Зазначає, що у разі ухвалення судового рішення на користь позивача, його виконання буде неможливим, оскільки майно, шо є предметом спору, може бути відчужено на користь третіх осіб.
Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з'ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у статті 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що:
- позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання (пункт 4 частини 1);
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі № 753/22860/17).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 року № 921/40/20).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 916/1572/19).
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20).
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, згідно якого невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 дійшла висновку, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Предметом позову в даній справі позивачем визначено є визнання недійсним іпотечного договору №84/23-2008, посвідченого 10.04.2008 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботя А.Й. та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №69211573 від 08.09.2023, тобто вимоги немайнового характеру, а відтак в даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та/або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Долучені до позовних матеріалів у справі №907/1046/23 докази свідчать, що відповідачем 1 було надіслано на адресу позивача повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №84/23-2008 від 10.04.2008 шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (комплекс будівель недобудованої бази відпочинку «Виннички» а саме: недобудований будинок відпочинку на 15 сімей під літ. А загальною площею 455.6 кв.м.: прохідна під літ. Б загальною площею 7,7 кв.м.; фінський будинок під літ. В загальною площею 12,6 кв.м.; фінський будинок під літ. Г загальною площею 8.1 кв.м.; садовий будинок під літ. Д загальною площею 24,9 м.кв.; огорожа (позначена 1,2), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Виноградів, урочище «Виннички», буд.31) в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
В той же час чинність іпотечного договору №84/23-2008 від 10.04.2008 поставлена позивачем під сумнів у даній справі шляхом подання позову про визнання такого договору недійсним.
В той же час, згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку іпотека припиняється, зокрема, у разі визнання іпотечного договору недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно (об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості), яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Право власності (спеціальне майнове право) іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (ч.ч. 3, 4 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).
З урахуванням викладеного, ймовірна реалізація Іпотекодержателем права на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом визнання за собою права власності на предмет іпотеки унеможливить виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог про визнання недійсним іпотечного договору, що має наслідком припинення іпотеки відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», позаяк в такому разі заявнику доведеться додатково звертатися до суду з позовними вимогами про скасування рішення про реєстрацію права власності Іпотекодержателя, що не може відповідати принципу ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на наведене, господарський суд доходить висновку про існування взаємозв'язку між обраним позивачем заходом забезпечення позову у вигляді заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: комплексу будівель недобудованої бази відпочинку «Виннички» а саме: недобудований будинок відпочинку на 15 сімей під літ. А загальною площею 455.6 кв.м.: прохідна під літ. Б загальною площею 7,7 кв.м.; фінський будинок під літ. В загальною площею 12,6 кв.м.; фінський будинок під літ. Г загальною площею 8.1 кв.м.; садовий будинок під літ. Д загальною площею 24,9 м.кв.; огорожа (позначена 1,2), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Виноградів, урочище «Виннички», буд.31, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно та предметом позовних вимог у даній справі.
Наведене, з урахуванням приписів ст. ст. 136, 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заяви позивача про забезпечення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність, зокрема передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Таким чином, з огляду на обставини справи, суд враховує, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви від 09.11.2023 Фізичної особи-підприємця Луцо Михайла Михайловича та про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: комплексу будівель недобудованої бази відпочинку «Виннички» а саме: недобудований будинок відпочинку на 15 сімей під літ. А загальною площею 455.6 кв.м.: прохідна під літ. Б загальною площею 7,7 кв.м.; фінський будинок під літ. В загальною площею 12,6 кв.м.; фінський будинок під літ. Г загальною площею 8.1 кв.м.; садовий будинок під літ. Д загальною площею 24,9 м.кв.; огорожа (позначена 1,2), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Виноградів, урочище «Виннички», буд.31, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, які є співмірними заявленим позовним вимогам та будуть спрямовані на тимчасове збереження поточного стану правовідносин між сторонами та статусу спірного майна з метою унеможливлення його зміни під час розгляду спору, що відповідно, призвело б до унеможливлення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог та створювало б перешкоди ефективному захисту та поновленню прав позивача як Іпотекодавця за іпотечним договором, чинність права за яким є предметом судового розгляду в даній справі.
Частиною 6 ст.140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до змісту ч.ч. 1-4 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
При вирішенні питання зустрічного, з метою забезпечення збалансованості інтересів учасників спору, суд вважає за доцільне застосувати захід зустрічного забезпечення шляхом зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі 10% від визначеної в п. 1.4. Іпотечного договору №84/23-2008 від 10.04.2008 оціночної вартості предмета іпотеки, повноваження щодо реєстрації прав Іпотекодержателя на який обмежуються означеною ухвалою в сумі 23 400,00 грн, що є пропорційним застосованим судом заходам забезпечення позову та ймовірним, у зв'язку з цим, негативним наслідкам для відповідача (відповідачів) у даній справі чи інших осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.
Слід також звернути увагу заявника, що відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 141 ГПК України особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
Водночас, не підлягає задоволенню клопотання заявника про надіслання означеної ухвали до виконання Ужгородському відділу ДВС в Ужгородському районі, позаяк вжиті судом заходи забезпечення позову не стосуються конкретно визначеного заявником органу ДВС, а відповідно до ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Керуючись статтями 136, 137, 141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Заяву від 09.11.2023 Фізичної особи-підприємця Луцо Михайла Михайловича про забезпечення позову задовольнити.
2. Заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: комплексу будівель недобудованої бази відпочинку «Виннички» а саме: недобудований будинок відпочинку на 15 сімей під літ. А загальною площею 455.6 кв.м.: прохідна під літ. Б загальною площею 7,7 кв.м.; фінський будинок під літ. В загальною площею 12,6 кв.м.; фінський будинок під літ. Г загальною площею 8.1 кв.м.; садовий будинок під літ. Д загальною площею 24,9 м.кв.; огорожа (позначена 1,2), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, м. Виноградів, урочище «Виннички», буд.31, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно.
3. Застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов'язання Фізичної особи-підприємця Луцо Михайла Михайловича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) внести на депозитний рахунок Господарського суду Закарпатської області (код ЄДРПОУ 03499922; рахунок в форматі IBAN UA868201720355209001000018459; ДКСУ м. Київ; МФО 820172) грошові кошти в сумі 23 400,00 грн (двадцять три тисячі чотириста гривень 00 копійок) у десятиденний строк з дня постановлення ухвали.
Стягувач: Фізична особа-підприємець Луцо Михайло Михайлович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Ця ухвала набирає законної сили з моменту підписання 14.11.2023, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 14.11.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано 14 листопада 2023 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Р.М. Лучко