ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
_____________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
іменем України
13.11.2023р. Справа №905/1151/23
за позовом: Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м.Запоріжжя, вул.Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» (85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.6-го вересня, 40А, код ЄДРПОУ 20329788)
про стягнення 15840 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання», м.Костянтинівка про стягнення штрафу у розмірі 15840 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки №194 від 30.03.2021р. в частині своєчасного постачання товару, внаслідок чого, за твердженням Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», з відповідача підлягає стягненню штраф.
Ухвалою суду від 04.09.2023р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1151/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві б/н від 20.09.2023р. просив суд зменшити штрафні санкції на 90% та відстрочити виконання рішення суду до закінчення воєнного стану в Україні, але щонайменше на рік з моменту ухвалення рішення.
Вказана заява по суті спору не була направлена позивачу (докази протилежного суду на не надано). При цьому, такий відзив доступний для ознайомлення у підсистемі «Електронний суд».
Враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд враховує відзив при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням його змісту.
Відповідь на відзив, подання якої в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом позивача, до господарського суду не надходила.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, 30.03.2021р. між Акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» (постачальник) був укладений договір поставки №194, згідно з п.п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
За умовами п.п.5.1, 5.2 вказаного правочину ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору. Загальна сума договору на момент його складання становить 396000 грн з урахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2022р., але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами (п.12.1 договору №194 від 30.03.2021р.).
У додатку №1 до вказаного правочину сторони визначили наступний термін поставки товару: впродовж 90 календарних днів з моменту підписання цього договору обома сторонами.
Вищезазначений договір та додаток до нього підписані представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.
Як зазначає позивач, відповідачем було порушено встановлений додатком №1 строк постачання товару. З матеріалів справи вбачається, що товару було поставлено 28.07.2021р. (видаткова накладна №РН-0000154 від 28.07.2021р. на суму 396000 грн).
Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, договір №194 від 30.03.2021р. та додаток №1 до нього були підписані відповідачем 20.04.2021р.
Відповідно до обумовлених термінів поставки, постачання товару за вказаним правочином повинно було здійснене не пізніше 19.07.2021р.
За приписами п.10.3 вищезазначеного договору у разі порушення строків/термінів поставки товару згідно даного договору постачальник сплачує покупцю штраф за весь час прострочення в розмірі 0,5% від суми не поставленого (недопоставленого товару) товару за кожен день прострочення.
Як було зазначено вище, поставка товару здійснена відповідачем 28.07.2021р.
Відтак, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 15840 грн, який нарахований за період з 20.07.2021р. по 27.07.2021р.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 вказаного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
За висновками суду, передбачена у п.10.3 договору №194 від 30.03.2021р. штрафна санкція у вигляді штрафу, яка обчислюється на рівні 0,5% від суми договору за кожний день прострочення за своєю правовою природою є пенею, виходячи з наступного.
Як вказувалось, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).
Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання.
Пеня ж, у свою чергу, є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Як і штраф, пеня обчислюється тільки у відсотках і є триваючою неустойкою, тобто грошовою сумою, яка нараховується за кожний день прострочення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зафіксована сторонами у п.10.3 договору №194 від 30.03.2021р. відповідальність в розмірі 0,5% від суми договору за кожний день прострочення фактично є пенею, незалежно від того як її визначення наведено у відповідному правочині.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18, постанові Верховного Суду України від 08.02.2017р. у справі №910/29752/15, де касаційний суд зазначив, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції забезпечення належного виконання зобов'язання.
Викладений у позові розрахунок пені є арифметично вірним.
З огляду на наведене, позов Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» підлягає задоволенню з визначених вище підстав.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає про таке.
В обґрунтування клопотання відповідач наголошує на негативному впливі коронавірусної хвороби (COVID-2019) на працівників підприємства, з огляду на що погіршились продуктивність праці та стан виробництва товариства. Окрім того, відповідач зазначав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» знаходиться на території Костянтинівської міської територіальної громади, на якій ведуться активні бойові дії.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідачем не надано доказів вжиття заходів, спрямованих на зменшення нарахувань, які здійснені позивачем, зокрема, звернення до позивача за врегулюванням спору, доказів вжиття заходів на можливе часткове погашення штрафних нарахувань, тощо.
За висновком суду, заявлена до стягнення сума пені не є надмірною.
За таких обставин, підстави для зменшення нарахованої позивачем суми пені відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні розглядуваного клопотання відповідача.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочення виконання рішення суду до закінчення воєнного стану в Україні, але щонайменше на рік з моменту ухвалення рішення, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
У клопотанні про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на часткове зупинення господарської діяльності з огляду на повномасштабну агресію російської федерації.
Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.1, абз.4 ст.44 Господарського кодексу України).
Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.
Відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо здійснення своєчасної та повної поставки товару, і об'єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов'язань за договором.
Крім того, відстрочення виконання судового рішення має на меті перш за все забезпечення його реального виконання (з урахуванням інтересів сторін), у зв'язку з чим посилання відповідача лише на часткове зупинення та збитковість господарської діяльності без визначення реальної перспективи виконання судового рішення саме за умови відстрочення на відповідний період не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підстави для відстрочення виконання рішення у справі відсутні, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді на визначену згідно з процесуальним законом кінцеву дату розгляду цього спору у спрощеному позовному провадженні, рішення у справі ухвалене у перший робочий день після закінчення лікарняного судді.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2684 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод механічного обладнання» (85113, Донецька область, м.Костянтинівка, вул.6-го вересня, 40А, код ЄДРПОУ 20329788) на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м.Запоріжжя, вул.Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) грошові кошти у розмірі 15840 грн, а також судовий збір в сумі 2684 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 13.11.2023р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця