Справа №: 343/2668/23
Провадження №: 1-кп/0343/134/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Долина
Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області кримінальне провадження № 1-кп/0343/134/23, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023091160000345 від 27.08.2023, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , без постійного місця роботи, розлученого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, судимого 13.02.2023 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 160 годин громадських робіт, яке відбув 31.05.2023,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,
за участю: прокурора Долинського відділу Калуської окружної прокуратури - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
ВСТАНОВИВ:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину:
ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо колишньої дружини ОСОБА_6 , що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої.
Злочин вчинено за таких обставин.
Обвинувачений ОСОБА_4 будучи раніше судимим за ст. 126-1 КК України, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , з якою вони спільно проживають у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де вони ведуть спільне господарство та пов'язані спільним побутом, тобто проживають як члени однієї сім'ї.
У порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою, кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, умисно, систематично в період з 29.03.2023 по 25.08.2023 вчиняв відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , яка є особою з інвалідністю третьої групи, психологічне насильство, яке виражалось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях в її сторону нецензурною лайкою, її приниженні, що погіршило якість її життя із супроводженням відчуття глибокого душевного страждання.
В результаті протиправних дій, ОСОБА_4 , неодноразово протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення 29.03.2023, 19.04.2023, 29.06.2023 домашнього насильства психологічного характеру відносно потерпілої ОСОБА_6 , яке полягало у висловлюванні в сторону останньої нецензурною лайкою та погрозах фізичної розправи, а саме: 05.05.2023 та 07.08.2023 Долинським районним судом Івано - Франківської області був визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства в сім'ї, ОСОБА_4 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і продовжуючи умисну протиправну поведінку і знову вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_6 .
Так, 25.08.2023 близько 21.00 год., за місцем спільного проживання, ОСОБА_4 , діючи умисно, передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 домашнє насильство психологічного характеру, що полягало у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою.
Вказані умисні, систематичні та протиправні дії ОСОБА_4 , що виражались у словесних образах, погрозах фізичною розправою та приниженні честі і гідності, неодноразово викликало у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість та нездатність захистити себе, а також завдали шкоди її психічному здоров'ю, призвели до розладів її здоров'я та погіршили якість її життя.
ІІ. Пояснення учасників судового провадження:
обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України визнав повністю, послідовно та в повній мірі підтвердив обставини вчиненого ним злочину. Пояснив, що у вчиненому щиро кається, розуміє, що вчиняв неправильно, пообіцяв більше такого не робити. Просить суворо його не карати та врахувати, що перед потерпілою ОСОБА_6 він вибачився.
ІІІ. Визначений обсяг доказів, які підлягають дослідженню, та встановлений порядок їх дослідження:
враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечили проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз'яснивши їм положення даної статті, а саме про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів і про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнав дослідження доказів відносно фактичних обставин справи недоцільним та обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.
ІV. Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, оскільки він вчинив домашнє насильство, тобто умисно систематично вчиняв психологічне насильство щодо колишньої дружини ОСОБА_6 , що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої.
V. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання:
обставиною, яка згідно із ст. 66 КК України пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставиною, яка згідно із ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину щодо особи з інвалідністю.
VІ. Мотиви призначення покарання:
призначаючи покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, який у відповідності до ст. 12 КК України, є нетяжким, особа винного, наявність обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він раніше судимий за вчинення злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, за наркологічною та психіатричною допомогою до КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» не звертався, за місцем проживання скарг на нього не надходило.
Судом взято до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 будучи неодноразово притягнутим до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо потерпілої ОСОБА_4 , на шлях виправлення не став та продовжив умисно, систематично вчиняти психологічне насильство відносно останньої, яка є особою з інвалідністю, знехтувавши при цьому її правом, гарантованим Конституцією України, на повагу до її гідності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було "свавільним". У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При призначенні покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально - вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Суд також враховує, що однією із форм правосуддя є відновне правосуддя, основною метою якого є створення умов для примирення потерпілих і правопорушників та усунення наслідків, спричинених злочином.
Таким чином, призначаючи покарання, суд, враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, яка просила призначити покарання у виді арешту на строк три місяці, також суд враховує наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, дані про його особу, обставини вчинення злочину та його ставлення до цього, і вважає за необхідне призначити покарання у виді арешту в межах санкції ст. 126-1 КК України.
Саме таке покарання буде відповідати тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
VІІ. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
VІІІ. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався та враховуючи те, що останній виконував обов'язок щодо явки до суду, суд не вбачає підстав для обрання йому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Злочином матеріальна шкода не заподіяна. Процесуальних витрат не понесено. Речові докази відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України, призначивши покарання у виді арешту на строк один місяць.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано - Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд Івано - Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1