Справа № 591/6071/23
Провадження № 2/591/964/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого судді Ніколаєнко О.О.,
за участю секретаря судового засідання Полякової А.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/6071/23 за позовом ОСОБА_3 до Сумської міської ради в особі Управління "Центр надання адміністративних послуг у м.Суми про зобов?язання вчинити дії щодо приватизації квартири,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2023 року позивачка звернулась до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона її рідному брату була надана квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті позивачка постійно мешкає у вказаній квартирі з 2006 року. Квартира булу надана радгоспом «Сумський», у 2023 році передана у комунальну власність територіальної громади м. Суми. Зверталась до відповідача з питання приватизації вказаної квартири, але їй було відмовлено. Не погоджується з такою відмовою, оскільки постійно протягом тривалого часу на відповідній правовій підставі проживає у квартирі. Просить зобов?язати відповідача вчинити дії щодо приватизації, передачі у власність позивачки квартири АДРЕСА_2 без надання ордера на житлове приміщення.
У відзиві на позовну заяву відповідач із позовом не погодився, зазначив, що Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Позивачем не було надано копію ордера на житлове приміщення. Просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду 01.08.2023 відкрито провадження у справі за вказаним позовом, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 17.10.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала із зазначених підстав. Додатково пояснила, що під час державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно Сумською міською радою надавався пакет документів для реєстрації та відповідачем здійснювалась перевірка документів також на предмет збільшення площі. Зауважень стосовно цього питання у міської ради не виникало.
У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову із зазначених у відзиві підстав.
Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що позивачка з 18.01.2006 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта та поквартирної картки. Відповідно до відомостей, що містяться у поквартирній картці житлова площа квартири становить 18,0 кв.м. (а.с. 9,11).
Наймачем квартири з 1974 року до смерті у 2006 році був ОСОБА_4 (а.с. 11).
Він є рідним братом позивачки, що підтверджується копіями свідоцтв про народження та копією свідоцтва про шлюб позивачки (а.с.6,7,8).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав 20.03.2023 зареєстровано право власності на спірну квартиру. Власником є Сумська міська територіальна громада на підставі рішення Сумської міської ради від 24.04.2013 №2289-МР . Відповідно до відомостей, зазначених у витязі, загальна площа квартири становить 56,9 кв.м., житлова - 33,8 кв.м. (а.с. 28).
Відповідно до відомостей з технічного паспорта на квартиру, виготовленого КП «Сумське міське БТІ» станом на 04.11.202. площа квартири становить 56,9 кв.м., житлова - 33,8 кв.м. У зазначеному технічному паспорті відсутні будь - які позначки щодо проведення самочинного будівництва (а.с. 16-20). Така ж площа квартири зазначена витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, матеріалах реєстраційної справи з реєстрації права власності на спірну квартиру та копіях матеріалів інвентаризаційної справи (а.с. 45-66, 70-76)
Відповідно до довідки ТВБВ №10018/0145 філії - Сумського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 21.04. 2023 за № 116.145-33/163 ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 в основних списках громадян на отримання приватизаційних цінних паперів значиться; житловий чек не використаний (а.с. 14).
З метою реалізації передбачених законом прав позивачка звернулась до органу приватизації з питання приватизації житла. Листом управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради від 09 червня 2023 року за № 14.01-15/1245 відмовлено позивачу у передачі у приватну власність вищевказаної квартири у зв'язку з відсутністю ордера на спірне жиле приміщення та ненаданням документів, які б підтверджували законність збільшення площі квартири з однокімнатної жилою площею 18,0 кв.м. на трикімнатну жилою площею 33,8 кв.м. (а.с. 13).
Спір у справі виник у зв'язку з відмовою органу приватизації позивачам у приватизації спірної квартири.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У частині третій статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до частини четвертої статті 5 зазначеного Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.
Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (частина п'ята статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.
У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).
Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі - Положення № 396 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).
Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.
Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.
Виходячи з аналізу змісту Закону у поєднанні з нормами ст. ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію.
Судом встановлено, що вселеннябрата позивачки, як наймача, а згодом і позивача до спірної квартири було здійснено відповідно до закону, так як протилежного відповідач не довів, а матеріали справи таких доказів не містять. Позивачка протягом тривалого часу, з 2006 року проживає спірній квартирі, яка належить до числа об'єктів, що підлягають приватизації. Позивачка є суб'єктом приватизації, так як на законних підставах зареєстрована і тривалий час постійно проживає у вказаній квартирі, не використала житловий чек, що дає право на приватизацію.
Доводи відповідача про правомірність відмови у зв?язку зі зміною площі житлового приміщення суд відхиляє. Як вбачається з технічної документації на квартиру, матеріалів інвентаризаційної справи, матеріалів реєстраційної справи, а також витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про здійснення самочинного будівництва у вказаній квартирі, що потягло зміну площі квартири, відсутні. Державна реєстрація права власності на цю квартиру з загальною площею 56,9 кв.м. та житловою площею 33,8 кв.м. були здійснені з відома відповідача, оскільки право власності на цю квартиру зареєстроване за Сумською міською територіальною громадою в особі Сумської міської ради та на підставі рішення Сумської міської ради.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачка набула право на приватизацію цього житла. За таких обставин, заявлений позов необхідно задовольнити, зобов'язавши Сумську міську раду в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг в м. Суми» Сумської міської ради вчинити дії щодо приватизації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за позивачкою без ордера на жиле приміщення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Сумської міської ради в особі Управління "Центр надання адміністративних послуг у м.Суми про зобов?язання вчинити дії щодо приватизації квартири задовольнити.
Зобов'язати Сумську міську раду в особі Управління «Центр надання адміністративних послуг у м.Суми» Сумської міської ради вчинити дії щодо приватизації, передачі у власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_2 , без копії ордера на житлове приміщення.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 15.11.2023.
Суддя О.О. Ніколаєнко