ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
14.06.2023Справа № 910/16060/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ" вул.Щербакова 52, прим. 429, м.Київ, 04111
до 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вул. Січових стрільців 17, м. Київ, 04053
2. Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" вул. Б.Хмельницького,17/52, м.Київ, 01030
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово - Логістичний комплекс "Арктика" вул. О. Теліги, 41, м. Київ, 04086
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - Національний Банк України 01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача: Бісик Я.В.
від відповідача 1: Ярошенко А.С.
від відповідача 2: Коваль Л.Л.
від третьої особи 1: Дороженко М.О.
від третьої особи 2: Гузієнко Я.М.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІПРОДУКТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" про зобов'язання відповідачів вчинити дії, а саме:
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство "Златобанк" виключити із бухгалтерського обліку та ліквідаційної маси ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що випливають з кредитного договору № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство "Златобанк" виключити з інформації про лот № G3N120729 актив ПАТ "Златобанк" у вигляді права вимоги за кредитним договором № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Публічне акціонерне товариство "Златобанк" виключити з плану продажу активів (майна) ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що випливають з кредитного договору № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправне, в порушення ст. ст. 50, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та глави 4 розділу V Положення про вивезення неплатоспроможного банку з ринку включення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до балансу, ліквідаційної маси та затвердженого плану продажу активів ПАТ "Златобанк" як активів останнього прав вимоги за кредитним договором № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", без врахування обставин припинення правовідносин між вказаними особами внаслідок звернення стягнення на предмет застави за договором застави № 3 від 06.06.2011 року в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором, а саме на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика", яка належала ТОВ "Біпродукт", шляхом визнання права власності банку на таку частку. У зв'язку з викладеним позивач зазначає про протиправність включення до паспорту публічних активів, виставлених на продаж у складі відповідного лоту, вищенаведених прав вимоги за кредитним договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16060/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.11.2021 року.
Окрім цього вказаною ухвалою за клопотання позивача залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".
Також позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва 04.10.2021 року подано заяву б/н б/д про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічному акціонерному товариству "Златобанк" вчиняти дії, спрямовані на реалізацію майнових прав, що випливають з кредитного договору № 153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 року, оскільки призначене на 11.11.2021 року засідання не відбулось, підготовче засідання у справі № 910/16060/21 призначено на 25.11.2021 року.
Судом доведено до відома, що 25.11.2021 року через відділ діловодства суду представником відповідача 1 подано відзив № 60-16099/21 від 24.11.2021 року на позовну заяву ТОВ "Біпродукт" про зобов'язання вчинити дії, за змістом якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечує проти позову в повному обсязі, зазначаючи про безпідставність посилань ТОВ "Біпродукт" відносно переходу до нього прав вимоги за кредитним договором №153/10-KL від 19.10.2010 року в повному обсязі, оскільки згідно рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року по справі №910/22529/15 така заборгованість була погашена виключно в частині ринкової вартості майна останнього - у розмірі 45 567 680,00 грн. Відтак, на переконання Фонду, станом на сьогоднішній день заборгованість ТОВ "ТЛК "Арктика" перед ПАТ "Златобанк" за таким кредитним правочином не є погашеною, а тому банк як кредитор вправі розпоряджатися своїми майновими правами на власний розсуд в рамках Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відзив судом долучений до матеріалів справи.
Також 25.11.2021 року через відділ діловодства суду позивачем подано заяву б/н б/д про зміну предмету позову в частині, згідно якої ТОВ «Біпродукт» просило вважати заявленими за поданим позовом в межах справи №910/16060/21 наступні вимоги про:
- зобов'язання Фонду та ПАТ "Златобанк" виключити із бухгалтерського обліку та ліквідаційної маси ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що випливають з кредитного договору №153/10-KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями;
- визнання відсутнім у ПАТ "Златобанк" права вимоги за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями виконання зобов'язань за ним;
- зобов'язання Фонд та ПАТ "Златобанк" виключити з плану продажу активів (майна) ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що випливають з кредитного договору №153/10-KL від 29.10.2010 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями. Заява разом з доказами надсилання її копії на адреси учасників справи судом долучена до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 року підготовче засідання у справі відкладено на 08.12.2021 року.
Через канцелярію суду 02.12.2021 року позивачем подано заяву б/н б/д про забезпечення позову, в якій ТОВ «Біпродукт» звернулося з проханням вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1144 від 15.11.2021 року в частині, що стосується реалізації включених до складу лоту №GL3N020959 майнових прав, які випливають з кредитного договору №153/10/KL від 29.10.2010, укладеного між АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року заяву позивача про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 910/16060/21 задоволено та залишено без розгляду заяву ТОВ "БІПРОДУКТ" про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/16060/21 шляхом зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1144 від 15.11.2021 року в частині.
В свою чергу, 08.12.2021 року через відділ діловодства суду представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого в задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що в зв'язку із зверненням стягнення на предмет застави та набуттям ПАТ "Златобанк" права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства, ринкова вартість якої становила 45 567 680,00 грн., повного погашення заборгованості за кредитним договором не відбулося, а тому суброгації зобов'язання (переходу прав кредитора до особи, яка виконала зобов'язання боржника) не відбулося. Відтак, заміни кредитора у зобов'язанні не відбулося, а кредитний договір не припинений, тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року за результатами розгляду в судовому засіданні заяви позивача про зміну предмету позову в частині останню прийнято судом до розгляду та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням нового предмету позову, продовжено строку підготовчого провадження у справі №910/16060/21 на 30 днів з ініціативи суду, підготовче засідання у справі відкладено на 19.01.2022 року. Окрім цього вказаною ухвалою суду частково задоволено клопотання ТОВ "Біпродукт" про витребування доказів згідно ст. 81 ГПК України та витребувано у відповідачів 1,2 докази, а саме:
- належним чином засвідчені копії документів бухгалтерського обліку та звітності ПАТ "Златобанк", що підтверджують відображення у бухгалтерському обліку та звітності ПАТ "Златобанк" майнових прав, які увійшли до складу лоту №GL3N020959 та випливають з кредитного договору №153/10-KL від 29.10.2010 року, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями;
- належним чином засвідчені копії документів (виписки з рахунків, реєстри, регістри, інші документи) на підтвердження обліку на позабалансових рахунках/рахунку ПАТ "Златобанк" майнових прав, які увійшли до складу лоту №GL3N020959 та випливають з кредитного договору №153/10-КL від 29.10.2010 року, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями;
- належним чином засвідчені копії звітів про оцінку майна ПАТ "Златобанк" в частині оцінки активів, які увійшли до складу лоту №GL3N020959 та випливають з кредитного договору №153/10-КL від 29.10.2010 року, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма його забезпеченнями, що були складені ТОВ "КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду Державного Майна України №14355/13 від 15.02.2015 року), ТОВ "ЕКСПЕРТНА КОМПАНІЯ "ПРОФЕСІОНАЛ" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду Державного Майна України №14108/12 від 24.12.2012 року), УКРАЇНСЬКОЮ УНІВЕРСАЛЬНОЮ БІРЖЕЮ (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду Державного Майна України №16049/14 від 18.02.2014 року), Закритим акціонерним товариством "Консалтингюрсервіс" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 419/21 від 27.05.2021 року, виданий Фондом державного майна України);
- належним чином засвідчену копію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1144 від 15.11.2021 року про затвердження умов продажу активів ПАТ "Златобанк" у складі лоту №GL3N020959 та всіх документів, на підставі якого останнє було прийнято.
Окрім того, 10.12.2021 року через канцелярію суду позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" подано заяву б/н б/д про забезпечення позову, в якій ТОВ "Біпродукт" звернулося з проханням вжити заходи забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1144 від 15.11.2021 року в частині, що стосується реалізації включених до складу лоту №GL3N020959 майнових прав, які випливають з кредитного договору №153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеного між АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма забезпеченнями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 року в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції заявником було подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 року, за наслідками розгляду якої постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року вказану ухвалу скасовано, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" про забезпечення позову задоволено.
Судом повідомлено, що на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2022 року через відділ діловодства суду 13.01.2022 року відповідачами 1, 2 надано відповідні документи, а саме супровідним листом № 60-406/22 від 12.01.2022 року та заявою № 29/22 від 13.01.2022 року відповідно. Документи судом долучено до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 19.01.2022 року з метою надання часу представнику позивача для ознайомлення із поданими відповідачами документами судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 26.01.2022 року.
Також 26.01.2022 року засобами електронного зв'язку до суду представником позивача подано клопотання б/н б/д про витребування доказів згідно ст. 81 ГПК України, за змістом якого позивач з посиланням на надання відповідачами на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2021 року доказів не в повному обсязі, у зв'язку з чим є неможливим, зокрема, встановлення на підставі яких документів та за наслідками яких оціночних дій суб'єкти оціночної діяльності дійшли висновків про наявність відповідних активів у власності ПАТ "Златобанк" та їх вартість, а надані банківські виписки свідчать про існування низки різних забезпечень за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 року, однак операції щодо їх оприбуткування списання та скасування списання унеможливлюють встановлення їх дійсного чи ні існування, вказував на доцільність витребування додаткових доказів.
У підготовчому засіданні 26.01.2022 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 03.02.2022 року.
Поряд із цим засобами електронного зв'язку на адресу суду від позивача 03.02.2022 року надійшли додаткові обґрунтування до клопотання про витребування доказів б/н б/д, які судом долучені до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у відповідачів 1, 2 додаткові докази, підготовче засідання у справі, відповідно, відкладено на 02.03.2022 року. Зокрема, судом витребувано:
- належним чином засвідчені копії матеріалів інвентаризації та акту за результатами інвентаризації, на підставі яких рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №230/15 від 24.09.2015 року було затверджено ліквідаційну масу ПАТ "Златобанк" та в подальшому здійснювалося внесення змін до неї на підставі рішень від 03.10.2016 року, 01.09.2017 року та 01.07.2021 року;
- належним чином засвідчені копії звітів про оцінку майна ПАТ "Златобанк" в частині оцінки активів, які увійшли до складу лоту №GL3N20959 та випливають з кредитного договору №153/10-КL від 29.10.2010 року, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", з усіма його забезпеченнями, що були складені УКРАЇНСЬКОЮ УНІВЕРСАЛЬНОЮ БІРЖЕЮ (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду Державного Майна України №16049/14 від 18.02.2014 року), Закритим акціонерним товариством "Консалтингюрсервіс" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 419/21 від 27.05.2021 року, виданий Фондом державного майна України);
- належним чином засвідчені копії всіх документів, які стосуються перебігу відносин забезпечення за кредитним договором №153/10- КL від 29.10.2010 року, посилання на які містять в наданих виписках з особових рахунків, а саме: документи на підставі яких було проведено операції списання/поновлення/скасування поновлення застав: док. №150 від 25.02.2021 року (в т.ч. рішення МКУА №1 від 25.02.2021 року); док. №70591 від 29.03.2011 року; док. №70588 від 29.03.2011 року; док. №17764 від 18.01.2011 року; док. №70590 від 29.03.2011 року; док. №60239 від 22.12.2010 року; док. №566045 від 29.10.2014 року; док. №95193 від 20.05.2015 року; док. №98275 від 25.05.2015 року; док. №566047 від 29.10.2014 року; док. №95194 від 20.05.2015 року; док. №98276 від 25.05.2015 року; док. №73268 від 03.12.2014 року.
Через канцелярію суду 08.02.2022 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №79 від 03.02.2022 року в частині, що стосується реалізації включених до складу лоту №GL3N121078 прав вимоги за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", та усіма договорами забезпеченнями, укладеними на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 року.
Окрім цього 09.02.2022 року засобами електронного зв'язку позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" подано доповнення б/н б/д до заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 року частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" про забезпечення позову та до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/16060/21 зупинено дію рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №79 від 03.02.2022 року в частині, що стосується реалізації включених до складу лоту №GL3N121078 прав вимоги за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", та усіма договорами забезпеченнями, укладеними на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 року.
На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 року відділ діловодства суду 23.02.2022 року від відповідача 2 через супровідним листом № 60-2442/22 від 23.02.2022 року та від відповідача 2 супровідним листом № 167/22 від 23.02.2022 року надійшли додаткові документи, які судом долучені до матеріалів справи.
Також через канцелярію суду 23.02.2022 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" подано заяву б/н б/д про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №125 від 21.02.2022 року та будь-якого іншого, прийнятого в процедурі ліквідації АТ "Златобанк", в частині, що стосується реалізації прав вимоги за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", та усіма договорами забезпеченнями, укладеними на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 року. Окрім цього у вказаній заяві позивач просить суд застосувати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заходи процесуального примусу, визначені ст.ст. 131 ,132, 135 ГПК України, у вигляді штрафу.
В той же час, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану з 24.02.2022 року судове засідання, призначене на 02.03.2022 року, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 року з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України та положеннями статті 2 ГПК України, призначено проведення підготовчого засідання у справі на 20.07.2022 року.
Ухвалою Господарського суду місті Києва від 04.07.2022 року заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" про забезпечення позову у справі № 910/16060/21 задоволено частково. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/16060/21 зупинено дію будь-якого рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, прийнятого в процедурі ліквідації АТ "Златобанк", в частині, що стосується реалізації шляхом продажу на відкритих торгах прав вимоги за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 року, укладеним між АТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", та усіма договорами забезпеченнями, укладеними на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 року.
В свою чергу, Постановою Верховного Суду від 13.07.2022 року за результатами розгляду касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 року у справі № 910/16060/21, якою застосовані заходи забезпечення позову у даній справі, скасовано.
У підготовчому засіданні 20.07.2022 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 17.08.2022 року.
Судом повідомлено, що 03.08.2022 року через відділ діловодства суду відповідачем 2 подано письмові пояснення № 266/22 від 29.07.2022 року, за змістом яких ПАТ «Златобанк» вказує на те, що фактичне звернення стягнення на предмет застави, яке відбулось згідно рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі №910/22529/15, підтверджується: відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації корпоративних прав банку на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика"; даними бухгалтерського обліку банку щодо зменшення заборгованості за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 року на вартість оприбуткованого у власність предмета застави; витягом з протоколу №1 засідання малого комітету з управління активами ПАТ "Златобанк" від 25.02.2021 року, в якому відображено сутність проведених операцій по погашенню заборгованості за кредитним договором за рахунок предмета застави, оприбуткуванню права власності на предмет застави. Однак, зверненням стягнення на предмет застави не відбулось погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. Відтак, до позивача перейшли права вимоги до боржника виключно в порядку регресу в розмірі виконаного за рахунок його майна основного зобов'язання. При цьому, на думку відповідача 2, позивач не має жодного відношення до правовідносин за кредитним договором між банком та позичальником в частині залишку заборгованості, а тому неможливо вести мову про можливість порушення його прав шляхом продажу відповідних прав вимоги банком. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
Через канцелярію суду 03.08.2022 року від відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" надійшла заява № 266/22 від 29.07.2022 року про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалами Господарського суду місті Києва від 17.08.2022 року заяву ПАТ "Златобанк" № 266/22 від 29.07.2022 року про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 року та 04.07.2022 року у справі №910/16060/21 задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвал Господарського суду міста Києва від 11.02.2022 року та 04.07.2022 року у справі №910/16060/21.
У підготовчому засіданні 17.08.2022 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 01.09.2022 року.
Ухвалою Господарського суду місті Києва від 01.09.2022 року у зв'язку з задоволенням клопотання позивача про витребування доказів, а саме: належним чином засвідчених копій всіх документів, які стосуються перебігу відносин забезпечення за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 року та на підставі яких було проведено операції із заставами за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 року згідно меморіальних ордерів: №70591 від 29.11.2011 року, №70588 від 29.03.2011 року, №17764 від 18.01.2011 року, №70590 від 29.03.2011 року, №60239 від 22.12.2010 року №56605 від 29.10.2014 року, №95193 від 20.05.2015 року, №98275 від 25.05.2015 року, №566047 від 29.10.2014 року , №95194 від 20.05.2015 року, №98276 від 25.05.2015 року, №73268 від 03.12.2014 року (документів, що підтверджують виникнення, існування та припинення всіх застав за весь період існування правовідносин за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 року), підготовче засідання у справі відкладено на 05.10.2022 року.
На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 01.09.2022 року через систему «Електронний суд» 23.09.2022 року представником відповідача подано відповідні документи, які судом долучені до матеріалів справи.
Окрім цього, через систему «Електронний суд» 04.10.2022 року відповідачем 2 подано клопотання б/н від 03.10.2022 року про приєднання документів на виконання ухвали суду від 01.09.2022 року (додатково), до якого ПАТ «Златобанк» додав копії договорів застави, а також звертав увагу на те, що станом на сьогоднішній день з усіх наданих копій документів виконання зобов'язань за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 року забезпечено: договором застави майнових прав №153/10/KL/S-8 від 03.12.2014 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_1 ; та, з огляду на нікчемність договору від 29.10.2014 року про розірвання договору іпотеки - договором іпотеки від 31.05.2012 року за реєстровим №2614, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика". Клопотання разом з доданими документами судом долучене до матеріалів справи.
У підготовчому засідання 05.10.2022 року за клопотаннями позивача та відповідача 2 судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 10.11.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 910/16060/21 та призначено розгляд справи по суті на 12.01.2023 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.01.2023 року у зв'язку з клопотанням уповноваженого представника позивача про відкладення судового засідання судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 09.02.2023 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 09.02.2023 року судом протокольною ухвалою оголошено перерву на стадії вступного слова, перед переходом до дослідження доказів до 16.03.2023 року.
Проте, у зв'язку із тимчасовою, поза графіком відпусткою судді Селівона А.М. 16.03.2023 року судове засідання не відбулося.
Судом доведено до відома, що 15.03.2023 через відділ діловодства суду представником ТОВ "ТЛК "Арктика" було подано клопотання б/н від 15.03.2023 року про поновлення строку на подання доказів та доручення їх до матеріалів справи, а саме отримані в межах справи №910/6176/18 за позовом Національного банку України до ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика" про визнання недійсним договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012 та визнання прав іпотекодержателя за ПАТ "Златобанк" на іпотечне майно документи, які думку третьої особи 1 є необхідними до дослідження при вирішенні спору по суті у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2023 року судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 06.04.2023 року.
Поряд із цим, у судовому засіданні з розгляду справи по суті 06.04.2023 року у зв'язку неявкою третьої особи та відповідача 2, а також необхідністю третій особі 1 направити клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів позивачу та відповідачу 1, 2 оголошено протокольну перерву до 18.05.2023 року.
В свою чергу 12.05.2023 року через відділ діловодства суду від Національного банку України надійшла заява № 18-0013/33257 від 12.05.2023 року про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, мотивуючи своє звернення тим, що він є заставодержателем майнових прав за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 року згідно укладеного з ПАТ "Златобанк" договору застави майнових прав №12/ЗМП від 05.03.2014 року, а тому вирішення спору у даній справі може вплинути на його права та інтереси.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2023 року залучено Національний Банк України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів та, відповідно, оголошено перерву в судовому засіданні на 14.06.2023 року.
Судом повідомлено, що 06.06.2023 року через відділ діловодства суду Національним банком України подано письмові пояснення № 18-0013/39079 від 05.06.2023 року, в яких останній вказував на те, що за наслідками звернення стягнення ПАТ "Златобанк" на майно ТОВ "Біпродукт" в рахунок погашення вимог до ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 року відбулось погашення відповідного зобов'язання виключно в частині вартості предмету застави та наведе не призвело до повного погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика", у зв'язку з чим до ТОВ "Біпродукт" перейшли права вимоги до позичальника виключно в межах розміру погашеного (виконаного) зобов'язання за рахунок його майна, а в іншій частині відповідні вимоги залишилися за ПАТ "Златобанк", який вправі на власний розсуд розпоряджатися відповідними правами, в т.ч. шляхом їх продажу. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог, заперечень та правової позиції, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін та учасників справи станом на 14.06.2023 року до суду не надходило.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У судове засідання з розгляду справи по суті 06.04.2023 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача 1, представники відповідача 2 та третьої особи 1 - не з'явились.
Про дату, час і місце проведення судового засідання 06.04.2023 року відповідач 2 та третя особа 1 повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0105439345579, 0105493945544.
У судові засідання з розгляду справи по суті 18.05.2023 року та 14.06.2023 року з'явилися уповноважені представники позивача, відповідачів 1,2 та третьої особи 1, представник третьої особи 2 - в судове засідання 14.06.2023 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.06.2023 року позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, представник третьої особи 1 підтримав позицію позивача в частині задоволення позовних вимог.
Представники відповідачів 1, 2 у судовому засіданні з розгляду справи по суті 14.06.2023 року проти позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзивах, представник третьої особи 2 - підтримав заперечення проти позову.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.06.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення сторін та учасників справи, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, зокрема, під час розгляду справи №910/22529/15, 29 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (банк за договором, відповідач 2 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЦ Скандинавія" (після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика") (позичальник за договором, третя особа 1 у справі) було укладено Кредитний договір №153/10-KL, до якого в подальшому сторонами вносилися зміни згідно додаткових договорів та договорів про внесення змін від 16.11.2010 року, від 20.12.2010 року, від 06.01.2011 року, від 02.02.2011, від 29.03.2011, від 31.03.2011, від 20.04.2011, від 10.01.2012, від 01.02.2012, від 11.09.2012, від 30.04.2013, від 13.08.2013, від 20.05.2013, від 10.01.2014, від 07.02.2014, від 19.05.2014, від 21.08.2014, від 01.09.2014, від 21.10.2014, від 30.10.2014, від 08.01.2015 (далі разом - Кредитний договір №153/10-KL) за умовами якого ПАТ "Златобанк" було відкрито позичальнику кредитну лінію для поповнення обігових коштів з лімітом заборгованості у розмірі 60 000 000,00 грн., кінцевою датою повернення кредитних коштів не пізніше 29.10.2012 року включно та з обов'язком сплачувати відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 20% річних.
Зокрема, згідно п. 1.1 Кредитного договору №153/10-KL (в редакції Додаткового договору від 11.09.2012 року) в порядку і на умовах, встановлених цим договором та чинним законодавством, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом.
Згідно Договору про внесення змін до Кредитного договору №153/10-KL від 19.05.2014 року сторонами було вирішено збільшити максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією до 200 000 000,00 грн. та встановити кінцевою датою повернення кредиту - не пізніше 18.05.2016 включно.
Розділами 2 - 7 Кредитного договору №153/10-KL сторони узгодили загальні умови, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, гарантії позичальника, несприятливі обставини/події, інші умови тощо.
Відповідно до п. 7.6 Кредитного договору №153/10-KL (в редакції Додаткового договору від 11.09.2012 року) цей набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Вказаний Кредитний договір №153/10-KL підписаний представниками банку та позичальника та засвідчений печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України та § 1 глави 35 Господарського кодексу України.
Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності до договорів про внесення змін до Кредитного договору від 01.09.2014 року та 21.10.2014 року сторонами було встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами, а саме: 18% річних за користування кредитними коштами у гривні, 9,5% річних за користування кредитними коштами в доларах США; визначено кінцевою датою повернення кредиту - не пізніше 31.08.2019 включно.
Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На виконання умов Кредитного договору банком надавалися позичальнику кредитні кошти, а позичальником частково здійснювалося повернення таких коштів та сплата відсотків за користування ними, що сторонами, в тому числі позичальником - ТОВ «ТЛК «Аарктика», не заперечується.
Суд зазначає, що за приписами ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
У відповідності до ст. 49 Закону України «Про заставу» заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, зокрема така, що випливає з договору кредиту.
Так, з метою забезпечення виконання позичальником - ТОВ "ТЛК "Арктика" зобов'язання, що випливає із Кредитного договору №153/10-KL, 06.06.2011 року між ПАТ "Златобанк" (заставодержатель за договором, відповідач 2 у справі) та гр. ОСОБА_2 (заставодавець за договором) було укладено Договір № 3 застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (далі - Договір застави), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого в силу цього договору заставодержатель має право у разі невиконання позичальником боргових зобов'язань за Кредитним договором одержати виконання боргових зобов'язань за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами заставодавця/позичальника. Предметом застави є майнові права заставодавця на частку в статутному капіталі ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", ідентифікаційний код 37075024 (боржник за договором), в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 100% Статутного капіталу товариства. Згідно Статуту ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", зареєстрованого Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією 06.06.2011 року, номер запису 10681050004027136, заставодавцю належить частка в розмірі 500 000,00 грн., що складає 100% статутного капіталу товариства.
Розділами 3-7 Договору застави сторони узгодили права та обов'язки сторін, відповідальність заставодавця, порядок звернення стягнення на предмет застави, збереження та припинення застави, строк дії Договору т інші умови тощо.
Відповідно до п. 7.3 Договору застави цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором, враховуючи можливу наявність додаткових угод, у тому числі про його пролонгацію, зміну процентної ставки та ін.
Вказаний Договір підписаний представниками заставодержателя та заставодавцем особисто, а також засвідчений печаткою банку.
В подальшому сторонами Договору застави вносились зміни до правочину від 10.01.2012 року, 01.02.2012 року, 20.05.2013 року, 10.01.2014 року, 19.05.2014 року, 21.10.2014 року відповідно.
Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором застави, який підпадає під правове регулювання норм § 6 глави 49 Цивільного кодексу України та Закону України «Про заставу».
Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 583 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України «Про заставу» передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Предметом застави можуть бути майно та майнові права (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про заставу»).
Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов'язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Згідно із п. 2.1 Договору застави застава за цим договором забезпечує вимоги заставодержателя щодо сплати позичальником кожного і всіх його платіжних зобов'язань за Кредитним договором у такому розмірі, у такі валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі, зі всіма змінами та доповненнями до нього, які можуть бути укладені сторонами в майбутньому. Зокрема, заставою забезпечуються вимоги заставодержателя щодо: повернення Позичальником заставодержателю кредиту у повному обсязі не пізніше дати повернення кредиту, як вона визначена в Кредитному договорі; сплати процентів за користування кредитом, в розмірах і в порядку, передбаченому Кредитним договором; сплати штрафних санкцій, пені тощо, передбачених Кредитним договором.
Положеннями п. 2.2 Договору застави, в редакції змін до Договору застави №8 від 21.10.2014, встановлено, що цей договір забезпечує виконання Позичальником зобов'язань, що випливають з укладеного з заставодержателем Кредитного договору та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого Позичальник зобов'язаний повернути заставодержателю кредитні кошти, що надані в межах мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування 200 000 000,00 грн., з кінцевим терміном повернення 31.08.2019, сплачувати нараховані проценти за користування кредитними коштами в гривні з розрахунку 18% процентів річних та в доларах США з розрахунку 9,5% річних і можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.
Після укладення Договору застави відповідна частка в статутному капіталі ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 100% Статутного капіталу товариства, була відчужена на користь ТОВ "Біпродукт" (позивач у справі), а в послідуючому статутний капітал ТОВ "ТЛК "Арктика" було збільшено до 2 000 000,00 грн., у зв'язку з чим учасниками ТОВ "ТЛК "Арктика" стали: ТОВ "Біпродукт" із часткою у розмірі 500 000,00 грн., Tactical Business LLP із часткою у розмірі 900 000,00 грн. та Clifford Alliance LP із часткою у розмірі 600 000,00 грн., що не заперечується учасниками судового процесу.
При цьому в силу приписів ст. 27 Закону України "Про заставу", ст. 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у випадку переходу (відчуження) предмету застави до іншої особи за відсутності згоди заставодержателя така застава зберігає свою силу у відповідності до визначених відповідним правочином застави умов і для нового власника предмету застави.
Відтак, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із вказаного Кредитного договору №153/10-KL, згідно договору №3 застави майнових прав на частку в статутному капіталі ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" від 06.06.2011, укладеним між ПАТ "Златобанк" як заставодержателем та ТОВ "Біпродукт" як заставодавцем було передано в заставу частку в статутному капіталі ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика", ідентифікаційний код 37075024, в розмірі 500 000,00 грн.
За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
За змістом ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
При цьому, на підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 року №105 "Про віднесення ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення від 13.02.2015 року № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "ЗЛАТОБАНК", згідно з яким з 14.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ЗЛАТОБАНК". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "ЗЛАТОБАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського В.І. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "ЗЛАТОБАНК" запроваджено строком на три місяці з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року .
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 року №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ЗЛАТОБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 року №99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ЗЛАТОБАНК".
Тобто, починаючи з лютого 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснював виведення ПАТ «Златобанк» з ринку.
В свою чергу, Постановою від 05 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17 Великої Палати Верховного залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 липня 2017 року та Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року, якими, зокрема, визнано протиправними та скасовано постанову Правління НБУ від 13.02.2015 року № 105 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних», рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «ЗЛАТОБАНК», постанову Правління НБУ від 12.05.2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк», рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку».
Поряд із цим, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ТОВ "ТЛК "Арктика" умов Кредитного договору №153/10-KL в частині повернення суми кредиту та сплаті відсотків за користування ним у визначені договором строки, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед ПАТ "Златобанк", що станом на 22.04.2015 становила загальну суму у розмірі 175 700 669,09 грн., з якої: 7 717 286,23 доларів США заборгованості з повернення кредиту; 163 915,41 доларів США заборгованості з оплати відсотків; 132 610,62 грн. нарахованої за прострочення по сплаті відсотків пені; 5 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання грошового зобов'язання, позикодавцем/заставодержателем було ініційовано судовий спір про звернення стягнення на предмет застави (частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства) за договором застави №3 від 06.06.2011, укладеним з ТОВ "Біпродукт" в рахунок погашення відповідної заборгованості, за наслідками розгляду якого рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року було задоволено відповідні позовні вимоги та в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за Кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010, яка складалася з: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286,23 доларів США; заборгованості за процентами в сумі 163 915,41 доларів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 132 610,62 грн.; штрафу за неналежне виконання зобов'язань в сумі 5 000,00 грн., звернуто стягнення на предмет застави, що належить ТОВ "Біпродукт", а саме: частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства, шляхом визнання права власності АТ "Златобанк" на таку частку.
Окрім цього, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із вказаного Кредитного договору №153/10-KL між ПАТ "Златобанк" (іпотекодержатель за договором, відповідач 2 у справі) та ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (іпотекодавець за договором, третя особа 1 у справі) 31.05.2012 року було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2614 (далі - Договір іпотеки), у відповідності до умов якого іпотекодавцем було передано в іпотеку нерухоме майно: Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТОВ "Логістик центр "Скандинавія", що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46а; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0001, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада; земельну ділянку площею 2,500 га, кадастровий номер 3222486200:04:001:0002, яка розташована за адресою: Софіївсько-Борщагівська сільська рада.
В подальшому, 29.10.2014 року між ПАТ "Златобанк" як іпотекодержателем та ТОВ "ТЛК "Арктика" як іпотекодавцем, було укладено договір про розірвання Договору іпотеки від 31.05.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №3287, у відповідності до умов якого сторони: дійшли згоди припинити дію Договору іпотеки від 31.05.2012; засвідчили, що не мають претензій одна до одної з приводу виконання цього договору; визначили, що даний договір є підставою для зняття заборони відчуження, накладеної на підставі Договору іпотеки від 31.05.2012 року, та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав про зняття заборони відчуження та запису про реєстрацію припинення іпотеки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі №910/22529/15, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010, яка складалася з: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286,23 доларів США; заборгованості за процентами в сумі 163 915,41 доларів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 132 610,62 грн.; штрафу за неналежне виконання зобов'язань в сумі 5 000,00 грн., звернуто стягнення на предмет застави, що належить ТОВ "Біпродукт", а саме: частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства, ринкова вартість якої становить 45 567 680,00 грн., шляхом визнання права власності ПАТ "Златобанк" на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, що з оголошення, опублікованого 22.09.2021 на офіційній веб-сторінці в мережі Інтернет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, йому стало відомо про виставлення на продаж у складі лоту №G3N120729 активів ПАТ "Златобанк", а саме понад 50 прав вимоги та майнових прав за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами та суб'єктами господарювання, частина з яких знаходиться в заставі Національного банку України, дебіторську заборгованість та частку корпоративних прав у розмірі 25% у статутному капіталі юридичної особи, серед яких було виставлено на продаж право вимоги за Кредитним договором №153/10-KL, забезпечені іпотекою та заставою.
В той же час, позивач вказує на те, що з набранням законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі №910/22529/15 єдиним власником будь-яких прав вимоги за Кредитним договором №153/10-KL до ТОВ "ТЛК "Арктика" являється саме ТОВ "Біпродукт", у зв'язку з чим вважає вчинення Фондом відповідних дій порушенням своїх прав власності, отже, спір у даній справі стосується захисту набутих ТОВ "Біпродукт" прав вимоги до ТОВ "ТЛК "Арктика" з посиланням на неправомірне розпорядження ними Фондом.
Поряд із цим, заперечуючи проти позову відповідачами, зокрема, наголошується на недоведеності в цілому позивачем наявності його порушених прав та законних інтересів, які підлягають захисту в обраний спосіб, оскільки набуті ТОВ "Біпродукт" за наслідками звернення ПАТ "Златобанк" стягнення на предмет застави за Договором застави № 3 права вимоги до ТОВ "ТЛК "Арктика" не входять до складу ліквідаційної маси ПАТ "Златобанк", в той час як виставляючи на продаж активи неплатоспроможного банку в процедурі його ліквідації Фонд діє виключно в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". До того ж ПАТ "Златобанк" вказувалось на невірність обраного позивачем способу захисту, оскільки питання наявності чи відсутності прав вимоги мають вирішуватися в рамках спорів про реалізацію таких прав, зокрема, стягнення заборгованості, а не шляхом ініціювання окремого позову про визнання відсутнім права.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Так, предметом позову у даній справі є захист порушених прав та інтересів ТОВ "Біпродукт" за наслідками включення та виставлення на продаж в якості активів АТ "Златобанк" прав вимоги, які, на переконання позивача, належать саме йому, відтак підставою виникнення спору та звернення ТОВ "Біпродукт" з даним позовом до суду став саме той факт, що відповідачем 1 як організатором відкритих торгів (аукціону) було включено до балансу, ліквідаційної маси, складу відповідного лоту та затвердженого плану продажів активів ПАТ "Златобанк" активи у вигляді прав вимоги за кредитним договором № 153/10/KL від 29.10.2010 року у виконаних за рахунок застави майна ТОВ "Біпродукт" обсягах.
При цьому позивачем вказується на те, що будь-які правовідносини між АТ "Златобанк" з ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 року припинилися за наслідками звернення стягнення на предмет застави за договором застави №3 від 06.06.2011 року в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за таким кредитним договором, а саме: на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн. (25% статутного капіталу), яка належала ТОВ "Біпродукт", шляхом визнання права власності банку на таку частку в судовому порядку (рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі №910/22529/15), у зв'язку з чим права вимоги за вказаним кредитним договором в межах розміру вартості предмету застави перейшли до ТОВ "Біпродукт", оскільки в іншій частині припинилися.
Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.
За таких обставин, встановлені вищезазначеним судовим рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі №910/22529/15 обставини неналежного виконання ТОВ "ТЛК "Арктика" спірного зобов'язання за Кредитним договором №153/10/KL у встановленій судом сумі та наявність заборгованості за кредитом в розмірі 7 717 286 доларів 23 центи США, заборгованості за процентами (в доларах США) в сумі 163 915 доларів 41 центів США, заборгованості по сплаті пені в сумі 132 610 грн. 62 коп., штрафу за неналежне виконання зобов'язань в сумі 5 000,00 грн., у зв'язку з чим в силу приписів ст. 589 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст. 23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та ст. 5 Договору застави у ПАТ "Златобанк" виникло право задовольнити свої вимоги про стягнення спірних грошових коштів за рахунок переданого в заставу за Договором застави майна, в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають повторному доказуванню.
Наразі, за наслідками розгляду судом спору у справі № 910/22529/15 та задоволення відповідних позовних вимог ПАТ «Златобанк» до ТОВ «Біпродукт» шляхом звернення в рахунок погашення заборгованості ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором №153/10-KL від 29.10.2010 року, а саме: заборгованості за основним боргом (кредитом в доларах США) в сумі 7 717 286,23 доларів США; заборгованості за процентами в сумі 163 915,41 доларів США; заборгованості по сплаті пені в сумі 132 610,62 грн.; штрафу за неналежне виконання зобов'язань в сумі 5 000,00 грн. стягнення на предмет застави (частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн., що відповідає 25% статутного капіталу товариства) за договором застави №3 від 06.06.2011, укладеним з ТОВ "Біпродукт", шляхом визнання права власності АТ "Златобанк" на таку частку, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.07.2018 року були внесені зміни до відомостей в такому реєстрі про ТОВ "ТЛК "Арктика" щодо переліку його учасників шляхом включення до їх складу ПАТ "Златобанк" замість ТОВ "Біпродукт".
Отже, ПАТ "Златобанк" на підставі ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній на момент вчинення таких дій), реалізуючи майнові права, що випливають із Кредитного договору №153/10-KL було звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави №3 шляхом набуття права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика", що не заперечується учасниками справи, оскільки предметом виставлення на продаж у складі лоту №G3N120729 в якості активів ПАТ "Златобанк" була в т.ч. така частка.
При цьому, посилання на існування інших видів забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №153/10-KL судом відхиляються з огляду на те, що договір іпотеки, посвідчений 31.05.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2614, розірваний згідно договору про розірвання договору іпотеки від 31.05.2012 року, посвідченого 29.10.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №3287, чинність якого наразі не спростована та є предметом вирішення справи № 810/6178/18, а про наявність договору застави майнових прав №153/10/KL/S-8 від 03.12.2014 року уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" в своєму повідомленні від 06.04.2016 року №822 про нікчемність договору застави згідно із п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, діючій на 06.04.2016 року) було вказано на його нікчемність.
Наслідки реалізації ПАТ "Златобанк" прав заставодержателя за Договором застави № 3 (набуття у власність частки в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика") стали предметом вирішення Господарським судом міста Києва в межах справи №810/1643/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" Мельник Дмитро Сергійович, ПАТ "Златобанк", третя особа - ТОВ "ТЛК "Арктика", про визнання протиправним та скасування рішення.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 року у справі №810/1643/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 року та постановою Верховного Суду від 09.11.2022 року в частині позовних вимог до Державного реєстратора провадження у справі закрито. В частині позовних вимог до ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Біпродукт" вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора, індексний номер рішення 3239922 від 28.12.2016 року про внесення запису № 18368404 від 27.12.2016 року про іпотеку спірного нерухомого майна на підставі дублікату договору іпотеки №1881 від 07.11.2016 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В., укладеного між ПАТ "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".
Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що із наявного у матеріалах справи договору про розірвання іпотеки вбачається, що з 29.10.2014 року (дати набуття чинності таким договором) відповідна іпотека в силу норм статті 17 Закону України "Про іпотеку", статті 653 Цивільного кодексу України є припиненою, а тому були відсутні правові підстави для прийняття Державним реєстратором оскаржуваного рішення, адже наданий йому для проведення такої дії дублікат договору іпотеки від 31.05.2012 року не міг підтверджувати існування права іпотеки після вказаної дати (29.10.2014 року).
За змістом судових рішень у справі №810/1643/17 встановлено, що спір у вказаній справі стосувався перебігу чинності іпотеки, яка виникла на підставі договору іпотеки від 31.05.2012 року, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "ТЛК "Арктика", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В. за реєстровим №2614, а в межах його розгляду ТОВ "Біпродукт" на вирішення суду було поставлене питання щодо його залучення до участі у такій справі в якості відповідача як власника прав вимоги до ТОВ "ТЛК "Арктика" за зобов'язаннями, що випливають з Кредитного договору №153/10-KL, набутих ним за наслідками виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року у справі №910/22529/15.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (у редакції, діючій станом на 16.07.2018 року) у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 року у справі №810/1643/17 було частково задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" про заміну відповідача правонаступником та замінено первісного відповідача 2 - ПАТ "Златобанк" в порядку правонаступництва на двох відповідачів: ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Біпродукт".
При цьому, вказана ухвала суду першої інстанції від 03.11.2021 року у справі № 810/1643/17 залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 року.
В основу судового рішення було покладено висновок про те, що в силу приписів ст.ст. 512, 514, 528, 546, 572, 598 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, діючій станом на 16.07.2018 року) зобов'язання ТОВ "ТЛК "Арктика" перед ПАТ "Златобанк" за Кредитним договором №153/10/KL на суму 45 567 680,00 грн. припинилися за рахунок майна ТОВ "Біпродукт" в порядку звернення стягнення на предмет застави, що, в свою чергу, зумовило перехід до ТОВ "Біпродукт" прав вимоги, які мало ПАТ "Златобанк" до ТОВ "ТЛК "Арктика" за Кредитним договором №153/10/KL в межах такої суми, а за її вирахуванням припинилися в силу реалізації прав заставодержателя та набуття ПАТ "Златобанк" права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "ТЛК "Арктика".
Наведене свідчить про вибуття ПАТ "Златобанк" із кредитних відносин з ТОВ "ТЛК "Арктика" за кредитним договором №153/10/KL від 29.10.2010 року, в той час як учасником таких відносин в статусі кредитора та в обсягах виконаного за рахунок свого майна зобов'язань останнього (у розмірі 45 567 680,00 грн.) стало ТОВ "Біпродукт".
Отже, в судовому порядку було встановлено, що до ТОВ "Біпродукт" в межах виконаних ним обсягів зобов'язань за Кредитним договором №153/10-KL перейшли права кредитора по відношенню до ТОВ "ТЛК "Арктика", у т.ч. тих, що пов'язані із забезпеченнями його виконання, адже ПАТ "Златобанк" вибуло із таких відносин.
Поряд із цим суд зазначає, що особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (стаття 12 Цивільного кодексу України).
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Статтею 16 даного Кодексу встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено також способи захисту суб'єктом господарювання та споживачем своїх прав і законних інтересів.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення.
До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у статті 16 Цивільного кодексу України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить звернути вагу на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, а у разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейським судом з прав людини зазначено, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім цього, судом вказано на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 передбачено, що норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" у законі та на практиці, зокрема, у тому сенсі, що його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Європейський суд з прав людини у справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" зазначав також, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним/ тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, від 11.09.2018 року у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 року у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 року у справі №381/622/17.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19, зокрема, зазначено, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права та захист законного інтересу, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту). Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Як вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/17, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
В даному випадку, як вбачається зі змісту позову позивачем виходячи з обставин припинення правовідносин за Кредитним договором №153/10-KL між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «ТЛК «Арктика» в межах виконаних обсягів за наслідками задоволення рішенням суду вимог банку за рахунок частки в статутному капіталі ТОВ «ТЛК «Арктика», яка належала ТОВ «Біпродукт» та, відповідно, перехід до останнього належних банку прав вимоги за Кредитним договором №153/10-KL, позовні вимоги про зобов'язання Фонду та ПАТ «Златобанк» вчинити дії та визнання відсутнім у банку права вимоги направлені на захист набутих позивачем прав вимоги до ТОВ "ТЛК "Арктика", які випливають з Кредитного договору №153/10-KL в межах виконаних ним зобов'язань.
В той же час, за висновками суду, сам по собі факт визнання відсутності таких прав у іншої особи не забезпечить досягнення відповідної мети - отримання визначеної суми коштів від боржника, а вчинення будь-якими особами дій, спрямованих на відчуження належних позивачу прав вимоги до боржника жодним чином не нівелює його права власності на таке майно.
Як зазначено в п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі №522/1528/15-ц, при вирішенні питання ефективності такого способу захисту як визнання відсутнім права вимоги було зазначено, що для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема, у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Відтак, застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19).
З урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 року у справі № 522/1528/15-ц, суд зазначає, що задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Як зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 22.09.2022 року у справі № 462/5368/16-ц ефективність позовної вимоги про визнання відсутності права треба оцінювати, виходячи з обставин справи, залежно від того, чи зумовить задоволення такої вимоги дійсний захист інтересу позивача.
Такий спосіб захисту як визнання відсутності права відповідача не може застосовуватись до всіх без виключення «спорів щодо правової визначеності при виконанні договірних зобов'язань», оскільки без аналізу змісту конкретних правовідносин у тій чи іншій справі неможливо абстрактно виснувати щодо єдиного можливого належного способу захисту у такій широкій категорії спорів. Подібні загальні висновки будуть проявом надмірного та невиправданого формалізму (Окрема думка судді Великої Палати Верховного Суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20).
Отже, такий спосіб захисту права, як визнання відсутнім права, зокрема, прав вимоги за кредитним договором в даному спорі, не може бути застосований у самостійному позові, оскільки обставини наявності чи відсутності права підлягають доказуванню в межах спорів про стягнення за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зобов'язань, ініційованих банком на підставі кредитного договору.
Суд акцентує увагу на приписах ст. 2 ГПК України, яка вказує на поняття ефективності застосованих способів захисту як на неодмінну притаманну складову, до якої належить завдання господарського судочинства, зокрема справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд і учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, практика Верховного Суду щодо способів захисту базується на двох основних взаємопов'язаних принципах: спосіб захисту має бути належним та ефективним; має дотримуватися принцип процесуальної економії. Ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Крім того, судовий захист має бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18.
Тобто, за будь-яких обставин позивач з метою отримання належних йому коштів від боржника буде вимушений (за відсутності добровільного виконання) звертатися з новим позовом до суду про безпосереднє їх стягнення, де, серед іншого, і має досліджуватись питання дійсності вимог такого кредитора у випадку заперечення їх існування боржником.
Отже, в контексті вищенаведеного суд зазначає, що в даному випадку спір не стосується реалізації позивачем набутих ним прав вимог до ТОВ "ТЛК "Арктика", а тому обраний ним спосіб захисту своїх прав та інтересів в частині визнання відсутнім у ПАТ "Златобанк" прав вимоги за Кредитним договором №153/10-KL не є ефективним.
Наведене, в свою чергу, унеможливлює задоволення вимог про зобов'язання Фонду та ПАТ "Златобанк" виключити із бухгалтерського обліку та ліквідаційної маси ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що випливають з Кредитного договору №153/10-KL, та зобов'язання Фонду і ПАТ "Златобанк" виключити з плану продажу активів (майна) ПАТ "Златобанк" активу у вигляді майнових прав, що випливають з Кредитного договору №153/10-KL, які по своїй суті є похідними від вимоги про визнання відсутнім права.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, виходячи зі змісту та суті заявлених позивачем позовних вимог, а також приписів ст. 16 ЦК України та 20 ГК України, якими визначаються способи захисту суд зазначає, що в ході розгляду справи позивач не довів, що заявлені позовні вимоги є ефективним засобом захисту його права та відповідають змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, а також не навів належного обґрунтування, яким чином будуть поновлені та захищені його права, на захист яких і заявлений даний позов, що виключає можливість задоволення позову та захист прав у даному спорі у спосіб, заявлений позивачем, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (частина 1статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 10 листопада 2023 року.
Суддя А.М. Селівон