справа № 378/4/23 головуючий у суді І інстанції Марущак Н.М.
провадження № 22-ц/824/7925/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», поданою представником - Панасюк Христиною Миколаївною, на заочне рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24 лютого 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
У січні 2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1., який обґрунтовано тим, що між ТОВ «ФК«ЦФР» та відповідачкою 06.11.2017 року укладено кредитний договір № 9242201268, відповідно до умов якого кредитодавець надав кошти відповідачу у розмірі 35 025,00 грн., а позичальник зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у строки, визначені в договорі.
07.10.2016 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Центр фінансових рішень» та AT «ТАСКОМБАНК» укладено договір № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року про відступлення права вимоги за кредитними договорами, про що 06.11.2017 року ОСОБА_1. була письмово повідомлена.
29.07.2020 року між AT «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» укладено Договір факторингу № б/н. Відповідно до Реєстру прав вимоги до вказаного договору факторингу та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1. за вказаним кредитним договором. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 26.12.2022 року має залишок заборгованості 78 400,64 грн., з яких 35 025,00 грн. основного боргу, 9 039,74 грн. процентів, 21 890,75 грн. комісії та 12 448,15 грн. пені, нарахованої на суму простроченої заборгованості за період з 01.01.2019 по 02.06.2022 року.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 78 400,64 грн. та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 481 грн.
Заочним рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 24 лютого 2023 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, - відмовлено.
Не погодившись з вказаним заочним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», через представника - Панасюк Христину Миколаївну, подало апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду.
У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що оскільки станом на дату укладення кредитного договору № 9242201268 від 06 листопада 2017 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових послуг» та ОСОБА_1. жодна зі сторін не ініціювала розірвання Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року, даний договір був пролонгований та не втрачав чинності. Відтак, на підставі вищевикладеного, апелянт вважає, що відповідно до умов даного Договору та копії з Реєстру прав вимоги до цього договору, АТ «Таскомбанк» став новим кредитором боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 9242201268 від 06 листопада 2017 року. Зазначає, що 29 липня 2020 року АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № б/н від 29 липня 2020 року, згідно з яким відбулося переуступлення прав вимог за рядом кредитних договорів. Наголошує, що відповідно до умов Договору факторингу № б/н від 29 липня 2020 року та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками АТ «Таскомбанк», у тому числі і до ОСОБА_1.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Однак відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Зважаючи на предмет спору, ціну позову та те, що дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 жовтня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та Публічним акціонерним товариством "Таскомбанк" був укладений договір про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 (а. с. 11-14), згідно п. 2.1 якого Первісний кредитор - (ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень") передає (відступає) новому кредитору (ПАТ "Таскомбанк") свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором (а. с. 11 зв.).
ОСОБА_1. 06 листопада 2017 року було підписано заяву № 9242201268 (а. с. 6) на отримання кредиту від ТОВ "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень", 04.11.2017 заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК«ЦФР», що разом становлять Кредитний договір № 9242201268 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 2 якого ОСОБА_1. ознайомлена з кредитним договором до його укладення і згідна з усіма його умовами, примірник заяви і паспорт кредиту - нею отриманий та підписаний.
Відповідно до вказаного Кредитного договору предметом його є надання Позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту - 35 025 гривень; строк користування - 24 місяці; річні проценти - 12,00 відсотків; щомісячні проценти - 2.50 відсотки; початковий процент - 4.50 відсотків від суми кредиту. Факт отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку відповідачки за період з 06.11.2017року по 02.06.2022 року (а. с. 25 - 34).
06.11.2017 року ОСОБА_1. письмово повідомлена про те, що права вимоги за вищевказаним кредитним договором, що був укладений між нею та ТОВ "ФК "Центр фінансових рішень", на підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року буде відступлено АТ "Таскомбанк" (а. с. 16).
На підтвердження передачі прав вимоги за вищевказаним кредитним договором позивачем додано витяг з реєстру прав вимоги до вищевказаного договору № ТАСЦФР-10-2016 (а. с. 15).
Відповідно до розрахунку заборгованості по вищевказаному кредитному договору станом на 26.12.2022 року (а. с. 24), розрахунку заборгованості за період з 06.11.2017 року по 02.06.2022 року (а. с. 19-23) заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 78 400,64 грн., з яких 35 025,00 грн. по основному боргу, 9 039,74 грн. по процентам, 21 890,75 грн. по комісії, 12 448,15 грн. по пені, нарахованій на суму простроченої заборгованості за період з 01.01.2019 року по 02.06.2022 року. На підтвердження надання відповідачці кредиту та наявності заборгованості за кредитним договором позивачем надано виписку по особовому рахунку відповідачки (а. с. 25 - 34).
29 липня 2020 року між АТ "Таскомбанк" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу № б/н, відповідно до якого АТ "Таскомбанк" в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передало ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги (п. 2.1. договору) (а. с. 35-39). Цього ж дня 29.07.2020 року між вказаними товариствами на підставі умов зазначеного договору факторингу було підписано реєстр прав вимоги, до якого за № 2019 включено право вимоги за вищевказаним кредитним договором від 06.11.2017 № 9242201268 з зазначенням, що залишок заборгованості по основному боргу - 35 025 грн., по процентам - 9 039,74 грн., по комісії - 21 890, 75 грн., пені - 25 373,98 грн., загальна сума боргу 91 329, 47 (а. с. 41).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, однак ні АТ "Таскомбанк", а також в подальшому ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" не набули прав кредитора по відношенню до ОСОБА_1., що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 ).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.
У розрізі викладеного, ураховуючи сталу практику Верховного Суду, яка регулює правовідносини із відступлення права вимоги (цесії) вбачається, що саме на первісного кредитора покладено обов'язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов'язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Відтак, ураховуючи вищевикладені положення закону, що регулює спірні правовідносини та встановивши, що Кредитний договір від 06 листопада 2017 року станом на момент укладення 07 жовтня 2016 року Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 не був укладений, колегія суддів вважає, що відступлення (продаж) неіснуючих станом на 07 жовтня 2016 року прав вимоги та майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» за Кредитним договором від 06 листопада 2017 року на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» суперечить статті 514 Цивільного кодексу України.
При цьому апеляційний суд критично оцінює довід апелянта про те, що Договір про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 не визнавався недійсним, зважаючи на таке.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 договір про відступлення права вимоги може бути визнаний недійсним у випадку наявності відповідної правової підстави. Наприклад, якщо такий договір укладено під впливом помилки (частина перша статті 229 ЦК України), обману (частина перша статті 230 ЦК України), насильства (частина перша статті 231 ЦК України) тощо.
Натомість, сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу.
Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.
Відтак, апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що права кредитора за Кредитним договором від 06 листопада 2017 року не перейшли до Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» на підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, що, відповідно, свідчить про відсутність таких прав у позивача на підставі укладеного ним та Акціонерним товариством «Таскомбанк» 29 липня 2020 року Договору факторингу.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів повною мірою погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ні АТ «Таскомбанк», а також в подальшому ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" не набули прав кредитора по відношенню до ОСОБА_1., що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
За наведених обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянтів, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подану представником - Панасюк Христиною Миколаївною, на заочне рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24 лютого 2023 року - залишити без задоволення.
Заочне рішення Ставищенського районного суду Київської області від 24 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова