справа № 367/3257/22 головуючий у суді І інстанції Линник В.Я.
провадження № 22-ц/824/9744/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2022 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26.05.2009 р. він сплачує аліменти на користь позивачки на утримання трьох доньок, які народилися 19.12.2008 р. у розмірі частини заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначив, що його сімейний та матеріальний стан змінився, оскільки він зобов'язаний допомагати своїй хворіючій матері, яка є пенсіонеркою, всі грошові кошти йдуть на придбання ліків та допомогу матері. Тому просить суд, зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь позивачки та утримання трьох доньок щомісячно з частини на 1/3 частину із всіх видів заробітку (доходу).
Відповідачка в своїх письмових доказах, які долучені до матеріалів справи, зазначила, що після народження діти знаходяться повністю на її утриманні, позивач добровільної матеріальної допомоги не надає, аліменти добровільно не сплачує. Зазначає, що донька ОСОБА_3 у 2022 р. отримала інвалідність та потребує постійного вартісного лікування. Крім того, друга донька ОСОБА_4 , також має захворювання, яке при відсутності лікування призведе до інвалідності. Окрім, лікування та реабілітацію двох дітей, несе витрати на оплату навчання і додаткових мовних курсів для трьох доньок, у зв'язку з чим просить залишити розмір аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей без змін, а саме в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено.
Не погодившись із рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що суд першої інстанції не надав належну оцінку зміни сімейного стану та стану здоров'я позивача. Зазначає, що у нього змінилися обставини з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, так як раніше його сім'я складалася із позивача та його батьків. Зараз батько помер та тягар допомоги матері покладається на позивача, відповідно, змінився і матеріальний стан сім?ї, так як пенсія батька-чорнобильця повністю покривала потреби матері. Апелянт вказує, що ним було надано суду відповідну медичну довідку, яка свідчить про значне погіршення стану здоров'я позивача із часу, коли з його заробітку були призначені аліменти. Додатково звертає увагу апеляційного суду на те, що зараз позивач перебував на стаціонарному лікуванні і згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1265 відділення радіаційної психоневрології встановлені остаточні діагнози - наслідки ішемічного інсульту (15.12.2022) у басейні ЛСМА у вигляді пірамідної недостатності з правобічною геміестезією, вестибуло-координаторними порушеннями, церебрастенічним синдромом. Стан після тромболітичної терапії та тромбоекстракції (15.12.2022). Супутні хвороби - гіпертонічна хвороба III ст., ризик 4, предіабет, пресбіонія обох очей, ангіопатія сітківки обох очей гіпертонічним типом, хронічний панкреатит, криптогенний гепатит. Рекомендоване тривале медикаментозне лікування, протипоказані важкі фізичні та психоемоційні навантаження, різкі рухи. Тому апелянт наголошує, що однозначно його стан здоров'я значно погіршився і він не може працювати із навантаженнями, значна частина заробітку позивача йде на його лікування, що, на думку позивача, необхідно врахувати суду при розгляді позову про зменшення розміру аліментів.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Однак відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26.05.2009 р. у справі 367/3257/22 позовні вимоги ОСОБА_2 було частково задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 26.03.2009 р. та до досягнення дітьми повноліття (а.с. 3-5).
Згідно витягу від 22.07.2021 №633 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданого Коцюбинською селищною радою, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с.10).
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 ОСОБА_8 має статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою та посвідчення серії НОМЕР_2 є пенсіонеркою (а.с. 15).
З виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 27.07.2022 ОСОБА_8 встановлено діагноз: стан після ГПМК. ДЕП. ІХС А/К. Артеріальна гіпертензія ІІІ ст. ризик високий (а.с. 14).
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого від 23.12.2022 №149448/106674/164 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: дирекція лівої внутрішньої сонної артерії; гострий ішемічний інсульт в басейні лівої середньої мозкової артерії (15.12.2022) з правобічною пірамідною недостатністю, правобічним прозопарезом; стан після тромболітичної терапії та тромбекстрації (15.12.2022) (а.с. 32).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що та обставина, що ОСОБА_8 була пенсіонером, існувала на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, тому така обставина не є новою. Позивач також не надав доказів погіршення свого майнового стану. Крім того, посилання позивача на те, що на даний час його батько ОСОБА_9 помер, не є обставиною яка виключає можливість утримувати себе ОСОБА_8 самостійно. При цьому суд враховував, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів дитина позивача - ОСОБА_3 також набула статус дитини з інвалідністю і потребує додаткових витрат. Тому суд першої інстанції не знайшов підстав для зменшення розміру аліментів, які позивач сплачує відповідачці згідно рішення Ірпінського міського суду від 26.05.2009 р..
При перевірці висновків суду першої інстанції, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з вимогами ст. 180 Сімейного Кодексу (далі - СК) України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України)і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 і ця судова практика є незмінною.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд зобов'язаний врахувати всі обставини, зазначені в частині першій статті 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
У розумінні статті 81 ЦПК України та наведених вище норм СК України саме ініціатор позову повинен доводити обставини змін у житті сторін, в тому числі, у матеріальному становищі, сімейному стані, здоров'ї або ж вказати на інші випадки, що виникли після винесення судового рішення або досягнення домовленостей між батьками про способи виконання своїх обов'язків щодо дітей, що можуть бути підставою для збільшення розміру аліментів.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач мотивував необхідність зменшення розміру аліментів тим, що у нього змінився сімейний стан, а також внаслідок хвороби змінився його матеріальний стан. Окрім того, до позову позивачем було надано довідку щодо погіршення стану здоров'я позивача.
Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача.
ОСОБА_1 , вказуючи про зміну сімейного стану, обґрунтовував це тим, що після смерті батька позивач зобов'язаний допомагати своїй матері і всі грошові кошти йдуть на придбання ліків для неї.
Однак, апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що вказана обставина не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки вона існувала на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів, так як ОСОБА_8 була пенсіонером на дату ухвалення судового рішення про стягнення аліментів.
Поряд з цим, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про врахування у межах даної справи обставини щодо того, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів дитина позивача - ОСОБА_3 набула статус дитини з інвалідністю і потребує додаткових витрат.
Так, одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662 св 18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858 св 18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458 св 19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663 св 21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Отже, витрати на утримання дитини, пов'язані з набуттям нею статусу інваліда, за своєю правовою природою є додатковими витратами, що викликані особливими обставинами, а не аліментами. Відтак, вказана обставина не може бути підставою для відмови у зменшенні розміру аліментів.
Поряд з цим, колегія суддів розцінює критично докази, надані позивачем, щодо погіршення його стану здоров'я.
Так, зі змісту копії виписки із медичної картки стаціонарного хворого від 23.12.2022 №149448/106674/164 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: дирекція лівої внутрішньої сонної артерії; гострий ішемічний інсульт в басейні лівої середньої мозкової артерії (15.12.2022) з правобічною пірамідною недостатністю, правобічним прозопарезом; стан після тромболітичної терапії та тромбекстрації (15.12.2022) (а.с. 32).
Окрім того, до апеляційної скарги апелянтом додано копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1265 відділення радіаційної психоневрології від 22 березня 2023 року, зі змісту якої апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився у стаціонарі з 13 березня 2023 року по 22 березня 2023 року, основний діагноз: наслідки ішемічного інсульту (169.3) у басейні ЛСМА (15.12.2022 р.) у вигляді правобічної пірамідної недостатності з правобічною геміестезією, вестибуло-координаторними порушеннями, церебрастенічним синдромом. Стан після тромболітичної терапії та тромбоекстракції (15.12.2022). Супутній: гіпертонічна хвороба II ст., ст. 2, ризик 4, СН 0 ст. Стан після ГПМК (15.12.2022). Ангіопатія сітківки обох очей за гіпертонічним типом (Н35.0). Пресбіоція обох очей (Н52.4). Предіабет (R33.0). Криптогенний гепатит з мінімальною активністю (N73.9). Хронічний панкреатит, латентний перебіг (N86.1). Серед рекомендацій щодо лікування зазначено про протипоказання важких фізичних та психоемоційних навантажень, різких рухів.
Вказана копія виписки є новим доказом та не була предметом розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 3 статті 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18.
Колегія апеляційного суду бере до уваги надану відповідачем до суду апеляційної інстанції копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1265 від 22 березня 2023 року, оскільки такий доказ об'єктивних причин не міг бути наданий суду першої інстанції, так як обставини щодо надходження позивача до стаціонару виникли 13 березня 2023 року, тобто за день до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
При цьому апеляційний суд вважає, що докази подані позивачем на підтвердження підстав для застосування судом положень ст. 192 СК України для задоволення позову про зменшення розміру аліментів не є достатніми, оскільки не свідчать про те, що внаслідок перенесеної хвороби значно змінився його матеріальний стан, а саме: він отримав інвалідність, втратив можливість працювати або виконувати роботу, яку виконував до хвороби і це призвело (вплинуло) на розмір його доходу в бік погіршення. Отже, саме по собі перенесення позивачем хвороби за відсутності доказів значного зменшення розміру його доходів у порівнянні з отриманим доходом, який позивач мав на час ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду №524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позову частково ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому не може бути залишене без змін, а підлягає зміні з наведених вище у цій постанові обставин.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2023 року - задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2023 року - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова