КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 06 листопада 2023 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_6
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та накладено арешт на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування.
Не погоджуючись з таким рішенням представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року, постановити рішення, яким скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 24 серпня 2023 року розгляд клопотання прокурора відбувся без участі власника майна чи його представника, копію оскаржуваного рішення отримано 14 жовтня 2023 року, апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 20 жовтня 2023 року.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що арештований автомобіль ОСОБА_5 отримала у тимчасове користування від подруги ОСОБА_9 , за три місяці до дати вчинення інкримінованих її чоловікові кримінальних правопорушень, а 13 липня 2022 року ОСОБА_5 придбала вказаний автомобіль, що підтверджується договором купівлі продажу транспортного засобу № 8044/2022/3270530 від 13.07.2022
На переконання апелянта, вказаний автомобіль не може бути речовим доказом, оскільки не має відношення до кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвалу слідчого судді може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Оскільки, 24 серпня 2023 року розгляд клопотання прокурора відбувся без участі власника майна чи його представника, копію оскаржуваного рішення отримано 14 жовтня 2023 року, апеляційну скаргу направлено поштовим зв'язком 20 жовтня 2023 року, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 28 червня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022000000000579, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-2 КК України.
З клопотання прокурора убачається, що у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у точно не встановлені досудовим розслідуванням час та місці, який достовірно розуміючи, що у зв'язку із збройною агресією РФ, Збройні сили України мають потребу в отриманні гуманітарної допомоги у вигляді транспортних засобів, виник злочинний умисел, направлений на повторне незаконне заволодіння шляхом обману власників транспортними засобами, які можуть бути ввезені на митну територію України в якості гуманітарної допомоги для потреб Збройних сил України, без сплати митних платежів.
08 серпня 2023 року, ОСОБА_10 повідомлено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 має в користуванні автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , зареєстрований 22.10.2022 на громадянку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка спільно проживає та перебуває в шлюбі з ОСОБА_10 .
Постановою слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 09 серпня 2023 року автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12022000000000579.
10 серпня 2023 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вказаний автомобіль, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12022000000000579 про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні майна.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Окрім того, відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи представника власників майна, що арештований автомобіль не є предметом злочину, оскільки ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, мають бути перевіренні органом досудового розслідування під час проведення досудового розслідування, з урахуванням обставин кримінального провадження.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14
Єдиний унікальний №757/34506/23-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15
Провадження № 11сс/824/6796/2023 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК