КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/824/5373/2023 Категорія: ст. 422-1 КПК України
ЄУН: 752/15102/23 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 листопада 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого за ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 342, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України
ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лужани Кіцманського району Чернівецької області, українця, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року
за участю сторін апеляційного провадження
прокурора ОСОБА_8
захисників ОСОБА_9
ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
ВСТАНОВИЛА:
Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження № 12022100010000637 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 342, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 343, ч. 2 ст. 28, ст. 348 КК України.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу та задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30 листопада 2023 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, тобто з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин наступного дня, строком до 60 діб, з забороною ОСОБА_7 залишати у встановлений судом час місце свого постійного проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком випадків офіційного повідомлення про необхідність евакуації, відповідно до діючого законодавства, зобов'язавши негайно повідомляти слідчого про місце свого перебування під час евакуації.
Захисник вважає зазначену ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, ігнорування практики ЄСПЛ. При цьому захисник зазначає,що оскаржувана ухвала ґрунтується виключно на припущеннях, бездоказово зазначених прокурором. Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження полягає у тому, що висновки суду не підтверджено жодними доказами (прокурор не надав до клопотання жодного доказу), а неповнота судового розгляду полягає у недосліджені судом обставини, з'ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, що суддя зобов'язаний робити.
Захисник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що відсутні вагомі докази тих обставин, що ОСОБА_7 причетний до скоєння кримінальних правопорушень, які ставляться йому в вину, а обвинувачення ґрунтується виключно на показаннях потерпілих, які зацікавлені у звинуваченні ОСОБА_7 . При цьому захисник зазначає, що потерпілі, будучі поліцейськими, допустили правопорушення, а саме: безпідставно зупинили автомобіль; не мали жодної підстави для вилучення технічного паспорту у водія; не мали жодної підстави для вилучення автомобіля; з аналізу показань потерпілих вбачається їх непослідовність, суттєві розбіжності (одні кажуть, що всі особи приїхали з обвинуваченим, інші - що приїхали разом з водієм, з яким у них ще вранці цього дня був конфлікт в іншому місці); всі потерпілі і свідки показали слідству, що ОСОБА_7 був не озброєний, а лише надавав іншим накази (проте, така версія слідства хибна (він не знає всіх присутніх, всі особи приїхали одночасно з водієм автомобіля, з яким у потерпілих був вранці конфлікт); підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України необґрунтована, ґрунтується виключно на показах свідків (працівників ТОВ «Ауді-Центр Київ»), які вочевидь зацікавлені в оговорені ОСОБА_7 .
Окрім того, захисник стверджує, що слідством ставиться обвинуваченому в вину те, що потерпілі, виконуючи свої обов'язки, зупинили автомобіль, який був арештований на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року у кримінальному провадження № 12018000000000048 від 26 січня 2018 року, яка 8 червня 2022 року ухвалою Київського апеляційного суду скасована та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт майна - прокурору відмовлено. Таким чином вказана вище ухвала слідчого судді вважається незаконною з дати її постановлення, тобто з 27 січня 2022 року. Зазначене суттєво зменшує обсяг обставин, якими обґрунтовується обвинувачення, в тому числі за ч. 3 ст. 289 КК України. Отже, окрім вказаного вище існують всі підстави додатково вважати, що у потерпілих не було підстав, навіть підозрювати, що стосовно автомобілів могли бути будь-які обмеження, або що ОСОБА_10 не мала права керувати транспортним засобом.
Таким чином, відсутні вагомі докази причетності обвинуваченого до кримінальних правопорушень, які йому ставляться в вину, а відтак, відсутні обставини наявності обґрунтованої підозри (обвинувачення).
Захисник зазначає, що відсутні ризики, передбаченні ст. 177 КПК України.
Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду в усіх попередніх ухвалах суду та слідчих суддів мотивовано тим, що під страхом притягнення до кримінальної відповідальності за ст.ст. 348 та 289 КК України може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду, в тому числі поза межами України.
Проте, сама по собі тяжкість злочину не є безумовною підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, а для його продовження необхідні реальні докази існування вказаного ризику.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, з перебігом строку кримінального провадження ризики, що стали підставою для обрання запобіжного заходу, значно зменшуються. Тому, сторона обвинувачення зобов'язана надати додаткові докази обставинам, які свідчать, що ризики не зменшилися.
Проте, матеріали кримінального провадження свідчать про належну процесуальну поведінку обвинуваченого після повідомлення йому про підозру і на даний час.
Так, відомості про вчинення вказаних вище кримінальних правопорушень внесені до ЄРДР 27 березня 2022 року. Отже, якби у обвинуваченого були наміри переховуватися від слідства та суду, він міг би це зробити, але він не вчиняв жодних дій, направлених на переховування.
Після події 26 березня 2022 року, що ставиться йому в вину, він виконував свої обв'язки в лавах ТрО, захищаючи Державу. 29 березня 2022 року обвинуваченого було затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 342, 343, 348 КК України, тобто з 29 березня 2022 року обвинувачений вже знав про тяжкість злочину за статтею 348 КК України, щодо довічного позбавлення волі. 30 березня 2022 року постановою керівника Голосіївської окружної прокуратури в м. Києві обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказана незаконна постанова керівника прокуратури була скасована ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва та з 8 квітня 2022 року до 16 травня 2022 року обвинувачений перебував на свободі без будь-якого обмеження.
В період часу з 8 квітня 2022 року по 16 травня 2022 року, перебуваючи на свободі, знаючи про тяжкість злочину, що ставиться йому в вину за статтею 348 КК України, він мав реальну можливість приховуватися від слідства та суду. Проте, він не тільки не вчиняв такі дії, але і з'являвся за першим викликом до слідчого та суду: 12 травня 2022 року та 14 травня 2022 року він з'являвся за викликом до слідчого та надавав покази в якості Підозрюваного (застосував статтю 63 Конституції України, але визначальним є те, що він з'являвся до слідчого за першим викликом); 15 травня 2022 року обвинуваченому було вручено клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без будь-яких альтернатив, а 16 травня 2022 року він з'явився до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва для розгляду клопотання про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою.
Вказане вище, на переконання захисника, свідчать про реальні обставини, підтверджені реальними доказами, що обвинувачений, достеменно знаючи про тяжкість злочину, що ставиться йому у провину, про те, що йому безальтернативно намагаються обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, постійно з'являвся за першим викликом до слідчого та слідчого судді для обрання йому запобіжного заходу. При цьому, знаходячись на свободі, мав можливість переховуватися від слідства та суду, але таких дій не вчиняв, а, навпаки, його дії свідчать про належну процесуальну поведінку з його боку.
Крім того, захисник наголошує, що в обґрунтування заявленого ризику, прокурор в кожному своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою зазначав, що обвинувачений звернувся до нього з клопотанням в порядку ст. 616 КПК України. На думку прокурора, така дія свідчить, що обвинувачений зможе ухилятися від суду в лавах ЗСУ. Проте, на даний час прокурор відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого, а відтак, вказаного заявленого ризику не існує.
Захисник вважає, що також відсутній ризик можливості знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Так, захисник зауважує, що тримання під вартою обвинуваченого мотивовано тим, що існує певне коло осіб, які причетні до злочинів, проте, яких не встановлено та які, можливо, в інтересах ОСОБА_7 можуть приховати або спотворити речі. Проте, на переконання захисника, таке твердження безпідставне і необґрунтоване. В такий спосіб можна обґрунтовувати будь-які недоліки роботи сторони обвинувачення. На даній стадії кримінального провадження вже всі обставини встановлені, докази по справі всі зібрані і знаходяться у розпорядженні прокурора та суду. Вимоги статті 290 КПК України виконані, обвинувальний акт спрямовано та знаходиться на розгляді в суді, а вказані обставини свідчать про те, що якимось чином спотворити або знищити речі чи документи, знаходячись на свободі, обвинувачений немає можливості. Твердження про інших осіб є ні чим іншим, як штучним створенням обставин неіснуючих ризиків. Крім того, обвинувачений після події злочину та поки перебував на свободі мав можливість спотворити та знищити будь-які документи чи речі, але цього не робив і не мав наміру вчиняти такі дії. Щодо автомобіля, який обвинувачений може приховати, твердження безпідставне і не доведено жодним доказом, що обвинувачений обізнаний про місце його знаходження. Крім того, оскільки обвинувальний акт спрямовано до суду, то значить, прокурору і без автомобіля достатньо доказів для доведення обставин в суді.
Захисник вважає, що ризик можливості незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста мотивовано лише абстрактними твердженнями. Всі потерпілі, на час розгляду клопотання, вже допитані. Всі свідки сторони обвинувачення допитані. На даний час всі висновки спеціалістів, експертів вже зібрані і знаходяться в розпорядженні прокурора. Відсутні будь-які приводи здійснювати тиск на зазначених спеціалістів. Можливості тиску на учасників кримінального провадження, спростовуються, навіть, матеріалами, які додавалися до клопотання прокурором раніше (якби у обвинуваченого були наміри здійснювати тиск на учасників кримінального провадження, він би вчинив такі дії в період часу, коли буд на свободі). А ті обставини, що він не вчиняв жодного тиску на учасників кримінального провадження будучи на свободі свідчить про відсутність даного заявленого ризику не тільки на даний час (з перебігом часу ризики значно зменшуються), а й на час обрання та подальших продовжень запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо ризику можливості перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, захисник зазначає, що вказаний ризик мотивований лише тим, що існують інші особи, які вчинили злочин, та обвинувачений може їм повідомити про кримінальне переслідування. Проте, таке твердження безпідставне. Не можна припускати тиск на осіб, які не встановлені. Крім того, як посилається захисник, у даному кримінальному проваджені все встановлено, всі докази зібрані. Якби було інакше, то прокурор не затвердив би обвинувальний акт і не спрямував би його до суду. Прокурор намагається переконати суд в тому, що у даному кримінальному проваджені необхідно забезпечити процесуальну поведінку осіб в інших кримінальних провадженнях, що є неприпустимим.
Захисник наголошує, що ризик можливості вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , також мотивовано лише тим, що обвинуваченому повідомлено про підозру в іншій справі за ч. 4 ст. 190 КК України. Дане твердження спростовується, у тому числі тим, що, перебуваючи на свободі, за вказаний вище період часу обвинуваченим не вчинено будь-якого кримінального правопорушення.
Що стосується повідомлення про підозру в іншій справі за ч. 4 ст. 190 КК України, то захисник наголошує, що вказана справа розслідувалася з 2018 року слідчими СБУ. Встановивши відсутність обґрунтованості підозри, кримінальне провадження було закрито. У 2020 році ОСОБА_7 повідомили про підозру за ч. 4 ст. 190 КК України. Розуміючи безпідставність кримінального переслідування, за тиждень до закінчення граничного строку досудового розслідування, прокурором вказане досудове розслідування було зупинено для виконання міжнародного доручення. Оскільки подія злочину відбулася в Україні, відсутні будь-які підстави для виконання міжнародного доручення, а відтак, вказані обставини свідчать про неспроможність доведення причетності до злочину ОСОБА_7 .
Захисник зазначає, що ОСОБА_7 має позитивну характеристику, надану йому, його діям на підприємстві СП ТОВ «Транс Груп», одружений, має трьох дітей, матір, 1942 року народження, та онуку, дві вищі обсвіти, протягом всього життя займав керівні посади, а також створив бізнес структуру, яка з часу її заснування ОСОБА_7 постійно збільшувала обсяг виробництва та сплачувала податки та обов'язкові платежі.
Після початку вторгнення рф на територію України з 24 лютого 2022 року до дати укладання контракту ОСОБА_7 приймав участь у відсічі збройної агресії російської федерації на території Броварської міської територіальної громади з метою виконання завдань Територіальної оборони та на даний час має бажання продовжувати здійснювати захист Держави.
Зазначене, на думку захисника, свідчить про міцні соціальні зв'язки та про те, що ОСОБА_7 не входить до складу осіб кримінального напрямку.
На переконання захисника, такі дії свідчать про те, що в обвинуваченого не має жодного наміру чи бажання переховуватися чи вчиняти дії, направлені на перешкоджання слідству чи суду. І навпаки, такі дії свідчать про достойну поведінку громадянина України.
Враховуючи наведені обставини, захисник вважає, що більш м'який запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Також захисник звертає увагу, що у ході ознайомлення з матеріалами клопотань про застосування та продовження запобіжних заходів він не побачив жодного нового доказу нових обставин. Прокурором до клопотань про продовження строку тримання під вартою (розглянутих судом під час розгляду справи по суті) взагалі не надавалися жодні документи. Дана обставина, на переконання захисника, свідчить про те, що у прокурора не має жодних нових обґрунтувань.
Крім того, за клопотанням захисника було проведено дослідження клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 від 21 листопада 2022 року, від 13 січня 2023 року, від 3 березня 2023 року, від 28 квітня 2023 року. Згідно Висновку № 26/05/2023-ГАА від 26 травня 2023 року за результатами судової-психологічної експертизи у кримінальній справі № 752/15102/22 у провадженні № 12022100010000637 від 27 січня 2022 року встановлено, що зазначені клопотання прокурора про продовження строку тримання під ватрою є подібними між собою, є фактично ідентичними. З точки зору змістовно-смислового та семантико-текстуального аналізу подібність цих клопотань полягає в ідентичності структури їх текстів та змістовно-смислового наповнення цих текстів. Таким чином, як зазначає захисник, весь період часу з 21 листопада 2022 року по 28 квітня 2023 року прокурором до суду подавалися ідентичні за формою та змістовним наповненням клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Захисник вказує на те, що у родині ОСОБА_7 відбулися погіршення стану здоров'я членів родини та наявне вкрай скрутне матеріальне становище останніх: дружина обвинуваченого - ОСОБА_10 довгий період часу не може влаштуватися на роботу. Раніше вона не мала потреби активно працювати , оскільки отримувала пасивний дохід та була на утриманні свого чоловіка. Окрім того, дружина має допомагати своїм хворим батькам та матері свого чоловіка: у матері ОСОБА_10 - ОСОБА_11 виявлено онкологічне захворювання; у її батька - ОСОБА_12 третя група інвалідності; погіршився стан здоров'я матері ОСОБА_7 - ОСОБА_13 , яка проживає сама в м. Кам'янець-Подільському. У неї виявлено захворювання - когнітивний розлад. Вказані вище обставини, на переконання захисника, свідчать про те, що у ОСОБА_7 наявні міцні родинні та соціальні зв'язки, йому вкрай необхідно допомагати родині, а тому вказані обставини також необхідно врахувати при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу.
На думку захисника, зазначена вище позиція повністю узгоджується з позиціями ЄСПЛ, ВСУ та нормами національного законодавства, які суд першої інстанції до уваги не прийняв.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 422-1 КПК України суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
На виконання вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України з суду першої інстанції витребувані копії зазначених документів.
Заслухавши доповідь судді, позицію захисників та обвинуваченого на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказавши про наявність ризиків у кримінальному провадженні та обґрунтованість та законність прийнятого судом першої інстанції рішення, дослідивши наявні документи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
За змістом оскаржуваної ухвали на стадії судового розгляду прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а захисником заявлено клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Клопотання прокурора обґрунтовано тим, що відповідно до пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 5 березня 2022 року близько 13 год., діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_14 , матеріали досудового розслідування відносно якого виділено в окреме провадження, та невстановленою особою, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-В, з погрозою застосування насильства до працівників ТОВ «Ауді Центр Київ» незаконно заволоділи транспортними засобами - легковими автомобілями Аudi Q7 державний номерний знак НОМЕР_1 , Аudi Q7 державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 5030680 грн., що більше, ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, які перебували в управлінні Національного агентства України з питань виявлення, розшуку, управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Окрім того, 26 березня 2022 року о 12.01 год. ОСОБА_7 , знаходячись на блокпосту за адресою: м. Київ, вул.. Столичне шосе, 90, діючи умисно, в групі з невстановленими досудовим розслідуваннями особами, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, ігноруючи законні вимоги працівників поліції - інспекторів УПП в м. Києві ДПП ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не перешкоджати здійсненню ними своїх службових обов'язків, зокрема, проведенню перевірки щодо законних підстав використання транспортного засобу Аudi Q7 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 , а також справжності наданих нею документів, погрожуючи застосуванням насильства стосовно працівників правоохоронного органу, втрутився в процес їх діяльності, вимагаючи зупинити здійснення зазначеної перевірки, передати йому документи та вказаний транспортний засіб, тим самим перешкодив запобіганню кримінального правопорушення.
Усвідомлюючи незаконність своїх дій щодо працівників правоохоронного органу, ОСОБА_7 , діючи умисно, здійснюючи опір, став погрожувати інспекторам УПП в м. Києві ДПП ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 застосуванням вогнепальної зброї, якою були озброєні невстановлені особи, що прибули разом з ним, після чого наказав своїм співучасникам обеззброїти працівників поліції та застосувати відносно них фізичне насильство, тим самим вчинив активні дії, що перешкодили потерпілим в реалізації їхніх повноважень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою досягнення протиправного результату, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що інспектори УПП в м. Києві ДПП ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 перебувають на службі та виконують свої службові обов'язки, діючи умисно, з метою створення реальної загрози життю та здоров'ю правоохоронців, наказав невстановленим в ході досудового розслідування особам, які були одягнені у військову форму без опізнавальних знаків, озброєні автоматичною зброєю і прибули разом з ним, спрямувати зброю в сторону потерпілих, привести її у бойову готовність та, погрожуючи її застосуванням, роззброїти працівників поліції з метою перешкоджання виконанню ними службових обов'язків.
Таким чином через погрозу застосування насильства, психологічного та фізичного тиску, маючи достатні підстави побоюватись виконання погроз, працівники поліції змушені були припинити свої законні дії та передати ОСОБА_7 посвідчення водія на ім'я ОСОБА_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Аudi Q7 державний номерний знак НОМЕР_1 та надати можливість залишити місце вчинення злочину на вказаному транспортному засобі.
Прокурор у клопотанні, з наведенням відповідних доказів, наголошує, що висунуте обвинувачення ОСОБА_7 обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, які частково дослідженні у судовому засіданні.
У клопотанні прокурор звертає увагу на спосіб вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, а саме, що тяжкі та особливо тяжке кримінальні правопорушення вчинені з застосуванням вогнепальної зброї під час дії на території України воєнного стану, у громадському місці, відносно представників правоохоронних органів, які безпосередньо виконують свої службові обов'язки. Такі дії обвинуваченого та його співучасників при вчиненні інкримінованих йому суспільно-небезпечних діянь характеризуються особливою зухвалістю та дерзновенністю, свідчать про їх вкрай негативне ставлення до суспільних відносин, що охороняються законом, що, на думку сторони обвинувачення, дає ґрунтовні підстави вважати, що, перебуваючи на волі, обвинувачений та його невстановлені співучасники знехтують загально прийнятими у суспільстві нормами поведінки та матимуть реальну можливість вчинити інші кримінальні правопорушення. Окрім того, прокурор вказує, що у провадженні наявний ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, і вказаний ризик полягає у тому, що обвинувачений ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що у разі визнання його винуватим, він може отримати покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до15 років або бути засудженим до довічного позбавлення волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, матиме реальну можливість перетнути державний кордон України, у тому числі і поза пунктами державного прикордонного контролю чи на окуповані території, маючи реальну можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що зашкодить виконанню завдань кримінального провадження. Також прокурор зазначає, що родина обвинуваченого знаходиться за межами України (дружина та донька), що, на думку сторони обвинувачення, свідчить про спонукання обвинуваченого до перетину кордону для возз'єднання, а, окрім того, у разі незадоволення клопотання про продовження запобіжного заходу, обвинувачений буде мати можливість до мобілізації, що потягне за собою неможливість розгляду провадження по суті, наміри про що підтверджені поданим в порядку ст. 616 КПК України клопотання про зміну запобіжного заходу для відбуття в зону проведення бойових дій.
На переконання прокурора, існує ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, про що свідчить те, що обвинувачений діяв узгоджено з іншими, відомими лише йому, невстановленими особами, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, які шляхом надання засобів та знарядь, усуненням перешкод, іншими діями, сприяли вчиненню ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, виконуючи його незаконні вказівки та своїми діями створювали небезпеку життю та здоров'ю правоохоронців, а тому буде мати можливість знищити , спотворити зброю, автомобілі та засоби телекомунікації чи інші докази, які підтверджують вину як обвинуваченого, так і інших співучасників. Окремо прокурор звертає увагу, що на цей час у володінні ОСОБА_7 перебуває один з автомобілів, який є предметом інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 289 КК України, що, на переконання прокурора, дає обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази, які мають значення для кримінального провадження.
Як зазначає прокурор у клопотанні, існує ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, учасників кримінального провадження. При цьому прокурор вважає, що про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого через схильність обвинуваченого до насильства та небажання до встановлення об'єктивної істини у справі. Прокурор наголошує, що ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень діяв спільно з іншими невстановленими на даний час особами, досудове розслідування стосовно яких проводить у кримінальних провадження №№ 12022000000000923, 12022000000000924, з якими, перебуваючи на волі, зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії шляхом приховування слідів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на свідків, експертів, інших учасників судового розгляду з метою схилити їх до відмови від надання правдивих показань та написання необ'єктивних висновків експертиз у кримінальному провадженні, тощо. Така поведінка обвинуваченого, на думку прокурора, пов'язана з намаганням ухилитись від кримінальної відповідальності, та дає підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі буде незаконно впливати на вже допитаних свідків, а також на інших осіб, які ще не допитані, можуть володіти відомостями, що стосуються вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Також прокурор зазначає про те, що на даний час не встановлені усі можливі спільники обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, яким обвинувачений може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали йому відомі в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, що також є ризиком у кримінальному провадженні.
Окремо прокурор наголошує на тому, що обвинувачений має статус підозрюваного в рамках іншого кримінального провадження за підозрою у вчиненні особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення у складі злочинної групи, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, вчинив нові кримінальні правопорушення, у тому числі з корисливим мотивом та використанням насильства та зброї, що, на переконання прокурора, свідчить про те, що злочинна діяльність обвинуваченого є системною та такою, що свідчить про його зухвалість, ігнорування належної процесуальної поведінки. Такі обставини, на думку прокурора, свідчать про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Прокурор наголошує, що вік обвинуваченого, стан його здоров'я, соціальні зв'язки, матеріальне становище, дають підстави вважати про можливість останнього ефективно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у тому числі в зоні проведення бойових дій, що унеможливить проведення з ним процесуальних дій.
На переконання прокурора, заявлені ризики не зменшились і продовжують існувати, а тому жодний з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.
За змістом оскаржуваної ухвали адвокатом ОСОБА_9 подане клопотання про зміну запобіжного заходу, яке мотивоване тим, що: при вирішенні питання про зміну міри запобіжного заходу суд не оцінює на предмет встановлення вини чи невинуватості обвинуваченого, ці обставини вирішуються при ухваленні остаточного рішення, в іншому випадку тримання під вартою, як запобіжний захід, фактично стає відбуванням покарання без вироку суду, що є неприпустимим; відсутні докази існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, сама по собі тяжкість злочину не є безумовною підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу, перебуваючи на свободі, знаючи про тяжке покарання ОСОБА_7 не переховувався, а, з'являвся за першим викликом. На підтвердження існування ризику переховування прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 звертався з клопотанням в порядку ст. 616 КПК України, однак у в казаному клопотанні прокурором відмовлено, також прокурор зазначає про те, що дружина ОСОБА_7 знаходиться поза межами України, однак вона знаходиться за місцем свого постійного проживання в Україні; оскільки обвинувальний акт направлений до суду, то відсутній ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, всі потерпілі та свідки допитані, перебуваючи на волі ОСОБА_7 не вчиняв жодного тиску на інших учасників кримінального провадження, відтак відсутній ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК; ризику можливості перешкодити провадженню іншим не існує, за 14 місяців досудового розслідування не встановлено жодної особи, не можна припускати тиск на осіб, які не встановлені, є неприпустимим в даному кримінальному провадженні забезпечувати процесуальну поведінку осіб в інших кримінальних провадженнях; ризик вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, в якому ОСОБА_7 обвинувачується, спростовується поведінкою обвинуваченого, який, перебуваючи на свободі, не вчиняв будь-яких кримінальних правопорушень; позитивна характеристика ОСОБА_7 , те, що він одружений, має трьох дітей, літню матір, 1942 року народження, онуку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявність двох вищих освіт, зайняття протягом життя керівних посад, створення бізнес структури, яка з часу її заснування ОСОБА_7 постійно збільшувала обсяг виробництва, сплачувала податки та обов'язкові платежі, прийняття участі ОСОБА_7 у відсічі збройної агресії російської федерації на території Броварської міської територіальної громади; метою виконання завдань ТРО - свідчать про міцні соціальні зв'язки та достойну поведінку громадянина України, що спростовує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; більш м'який запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки обвинувачений не має можливості знищити докази, в період війни не може виїхати за кордон. Прокурором не надано жодного доказу будь-якої нової обставини продовжень існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Стороною захисту було проведено дослідження клопотань прокурора від 21 листопада 2022 року, 13 січня 2023 року, 3 березня 2023 року, 28 квітня 2023року, згідно з висновком № 26/05/2023-ГАА від 26 травня 2023 року встановлено, що зазначені клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є подібними між собою та фактично ідентичними, а тому за період з 21 листопада 2022 року по 28 квітня 2023 року прокурором не зазначалось жодної нової обставини, яка б свідчила, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
З перебігом часу, з врахуванням стадії судового провадження того, що всі потерпілі та свідки сторони обвинувачення допитані, всі матеріали справи зібрані, раніше заявлені ризики зменшились. Крім того, на даний час у родині ОСОБА_19 відбулися погіршення стану здоров'я членів родини та вкрай скрутне матеріальне становище останніх, внаслідок того, що дружина обвинуваченого тривалий час не може влаштуватись на роботу, через відсутність стажу (утримував чоловік, вона була домогосподаркою) та необхідності допомоги своїм хворим батькам та матері свого чоловіка. У матері дружини обвинуваченого виявлено онкологічне захворювання, що потребує дуже великих коштів (проходження курсів хіміотерапії). У батька дружини обвинуваченого 3-тя група інвалідності, він не може самостійно пересуватися та не в змозі допомагати своїй дружині. Тещі ОСОБА_7 у зв'язку з онкозахворюванням потрібна стороння допомога у побуті, якщо цю допомогу дружина обвинуваченого буде забезпечувати сама, то не зможе працевлаштуватися. Погіршився стан здоров'я матері обвинуваченого, яка сама проживає у м. Кам'янець-Подільському, у неї виявлено когнітивний розлад, вона не може самостійно обслуговувати свої потреби, ОСОБА_7 має перевезти її до себе в м. Київ.
Посилаючись на практику ЄСПЛ, сторона захисту просить змінити запобіжний захід на домашній арешт у певний період доби із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 22-00 год. до 6 год., за винятком випадків офіційного повідомлення про необхідність евакуації відповідно до діючого законодавства, зобов'язавши негайно повідомляти прокурора, суд про перебування під час евакуації.
Адвокат ОСОБА_6 підтримав клопотання адвоката ОСОБА_9 .
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав захисників.
Представник потерпілого АРМА підтримав прокурора.
Прокурор заперечував щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому, зазначаючи про те, що, оскільки дружина обвинуваченого та його дочка повернулись до України, вони в змозі доглядати за хворими батьками.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до положень ст. 178 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Наведені вище положення КПК України свідчать про те, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, при тому, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
За результатами розгляду поданих клопотань суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та відсутність підстав для задоволення клопотання захисника, та ухвалою від 2 жовтня 2023 року продовжив обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30 листопада 2023 року.
За змістом оскаржуваної ухвали, вирішуючи клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання сторони захисту про зміну міри запобіжного заходу на домашній арешт в певний період доби, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_7 злочинів, у тому числі, особливо тяжкого, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, характер та спосіб вчинення яких свідчить про підвищену суспільну небезпеку, а також матеріали, які характеризують його особу, зокрема, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків (одружений, має дітей, мати пенсійного віку, є добровольцем ТРО, має дві вищі освіти), відсутність судимостей, позитивні характеристики, сімейний стан (погіршення здоров'я матері, інвалідність тестя та виявлене онкологічне захворювання тещі).
При цьому, суд дійшов висновку, що ризики, визначені ст. 177 КПК України, про які зазначив прокурор, зокрема щодо можливості переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду, з огляду на тяжкість пред'явленого обвинувачення, вчиненого в умовах воєнного стану, впливу на свідка, який ще не допитаний, вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки, маючи підозру за ч. 4 ст. 190 КК України, вчинив нові кримінальні правопорушення, перешкоджання провадженню іншим чином, з огляду на виділені матеріали відносно невстановлених осіб, які згідно з обвинуваченням виконували вказівки ОСОБА_7 , на даний зменшились, проте, є наявними та триваючими, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити, а у клопотанні сторони захисту відмовити, оскільки на даний час суд не вбачає достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.
Даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятора, в матеріалах кримінального провадження немає.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що вирішення питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому вирішено на стадії судового розгляду, тобто, на час вирішення питання продовження строку тримання обвинуваченого під вартою судом першої інстанції здійснюється перевірка обґрунтованості висунутого обвинувачення та з'ясування обставин кримінального провадження шляхом дослідження доказів, наданих сторонами обвинувачення та захисту, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, та яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті шляхом ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні.
За таких обставин доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої підозри або висунутого обвинувачення, відсутність вагомих доказів причетності ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень, які йому ставляться в вину, є непереконливими.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказав про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.
Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_7 інкримінується вчинення нетяжких, тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, у тому числі, у виді довічного позбавлення волі (санкція ч.3 ст. 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої; санкція ч. 3 ст. 342 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років; санкція ч. 2 ст. 343 КК України - позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, ст. 348 КК України - позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі).
Колегія суддів, з урахуванням суворості покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, стадії розгляду кримінального провадження, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження шляхом переховування від суду.
І хоча вказаний ризик дещо зменшився, проте, з огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчений, на думку колегії суддів, продовжує існувати.
Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання прокурора у клопотанні про те, що звернення обвинуваченого з клопотанням в порядку ст. 616 КПК України свідчить про наявність ризику ухилення обвинуваченого від суду, оскільки відповідно до вимог ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Окрім того, колегія суддів, з урахуванням обставин інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, а також даних про те, що на час розгляду клопотань сторони обвинувачення та сторони захисту не допитаний свідок сторони обвинувачення, вважає існуючим ризик впливу на свідка.
При цьому колегія суддів вважає, що, з урахуванням того, що на час постановлення оскаржуваної ухвали допитані всі потерпілі, основна частина свідків, ризик впливу на потерпілих та свідків зменшився до мінімального, хоча й продовжує існувати.
З огляду на те, що стороною захисту не спростовано, що ОСОБА_7 висунута підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, на думку колегії суддів, є небезпідставним висновок суду першої інстанції про наявність ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що є не спростованими стороною захисту обставини, зазначені прокурором у клопотанні та враховані судом під час розгляду поданих клопотань, щодо наявності ризику перешкоджання провадженню іншим чином, з огляду на виділені матеріали відносно невстановлених осіб, які згідно з обвинуваченням виконували вказівки ОСОБА_7 .
При цьому колегія суддів враховує положення ч. 4 ст. 183 КПК України, та з огляду на обставини висунутого ОСОБА_7 обвинувачення, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незастосування у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неможливості застосування на даному етапі судового розгляду більш м'яких запобіжних заходів, застосування не пов'язаних з триманням під вартою, а саме, у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту, оскільки інший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, у тому числі, щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, сукупність встановлених під час апеляційного розгляду обставин, на переконання колегії суддів, свідчить як про зменшення встановлених у кримінальному провадженні ризиків, проте, які продовжують існувати на даний час, про що зазначено в оскаржуваній ухвалі, так і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про наявність на даний час реальних ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а, відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, всупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції при прийнятті рішення за поданими клопотання враховані й вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків , наявність постійного місця проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; його репутація, відсутність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, і доводи сторони захисту в цій частині не спростовують на даному етапі судового провадження висновків суду про наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, на думку колегії суддів, є непереконливими доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість як клопотання прокурора, так і ухвали суду, оскільки спростовуються змістом вказаних документів.
За встановлених обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах.
Таким чином, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих на час постановлення оскаржуваної ухвали обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 2 жовтня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30 листопада 2023 включно - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4