КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.09.2023 задоволено клопотання слідчого 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 без визначення розміру застави.
Визначено строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.11.2023 включно.
Зобов'язано начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної
_____________________________________________________________________________
Справа № 761/34483/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6155/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
кримінально-виконавчої служби України» в місті Києві та Київській області терміново забезпечити додержання прав підозрюваного ОСОБА_7 на охорону здоров'я та на отримання необхідного медичного супроводження, шляхом невідкладного проведення медичного обстеження особи, що перебуває під вартою та забезпечення її лікуванням у разі необхідності за результатами вказаного обстеження.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, змінити запобіжний захід на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема у виді домашнього арешту у нічний час доби та негайно звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, захисник вказував на те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, одружений, страждає на хронічні серцеві захворювання та потребує постійного нагляду лікаря кардіолога, має міцні соціальні зв'язки, повагу у суспільстві та серед трудового колективу, визначні досягнення у професійній діяльності.
На переконання захисника, органом досудового розслідування не доведено наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. ОСОБА_7 від органів досудового розслідування не переховувався, перебував на стаціонарному лікуванні з приводу хвороби серця, що було викликано в тому числі смертю сина, виконував трудові обов'язки на робочому місці та забезпечував виконання очолюваного ним підприємства на оборонні замовлення.
Прокурором у судовому засіданні не доведено наявності обґрунтованої підозри та ризиків, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, що вказували б на необхідність продовження найсуворішого запобіжного заходу.
Сама лише тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не є вирішальною обставиною та безумною підставою для застосування найсуворішого та виняткового запобіжного заходу.
Жодних даних та обставин, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, зможе сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для справи або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, органом досудового розслідування не задокументовано та відповідні докази не надано.
Слідчим не обґрунтовано, яким чином і на яких свідків ОСОБА_7 може впливати, випадків порушення встановлених обов'язків згідно ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту не встановлено.
Повідомлення про нову підозру за ч. 1 ст. 111-2 КК України не може бути єдиною підставою для продовження запобіжного заходу, оскільки обґрунтування підозри зведені до припущень, жодних конкретних дій або спроб таких дій не наведено.
У доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні докази причетності ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень, а копії протоколів допитів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є неналежними та недопустимими доказами, оскільки складені ідентично та оформлені всупереч вимог ст. 224 КПК України 28.06.2023 у місті Харкові у приміщенні ТОВ «ХАКБ».
Також апелянт звертав увагу на неналежність протоколів огляду загальнодоступних сервісів мережі Інтернет за період огляду інформації до 28.12.2021 (дата останньої господарської операції поставки) контрагенту VIK SERVI SE LTD.
Слідчий суддя при розгляді клопотання не врахував дані щодо віку та стану здоров'я підозрюваного, якому, у зв'язку із рядом встановлених діагнозів, рекомендовано прийом препаратів та постійного контролю артеріального тиску та частоти сердечних скорочень.
Без прийому ліків стан здоров'я ОСОБА_7 при наявних захворюваннях погіршиться, а без контролю зміни біохімічних показників прийом ліків може призвести до трагічних наслідків.
Захисник, з посиланням «Порядок організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» зазначав, що встановлені у підозрюваного хвороби відносяться до переліку, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення від подальшого відбування покарання.
24.10.2023 від захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 надійшли доповнення та уточнення до апеляційної скарги, в яких він просив скасувати ухвалу слідчого судді в частині продовження строку тримання під вартою, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, змінити запобіжний захід на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема у виді домашнього арешту у нічний час доби та негайно звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
У доповненнях захисник зазначав, що станом на 23.10.2023 ухвалу слідчого судді в частині забезпечення невідкладного проведення медичного обстеження не було виконано.
Слідчий суддя не врахувала об'єктивні дані щодо віку та стану здоров'я підозрюваного.
Так, відповідно до наданих відомостей наявних у виписці №ІХ-2993/4і6 із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 , останній має основний діагноз: IXС: стабільна стенокардія напруження III ФК. Післяінфарктний. Стенозуючий атеросклероз коронарних артерій. Гіпертонічна хвороба III ст. Ризик-4 СН ПА із зниженою фракцією викиду лівого шлуночка. Супутній: стан після ішемічного інсульту 2006 р.
ОСОБА_7 рекомендовано прийом ряду визначених препаратів та постійного контролю артеріального тиску і частоти серцевих скорочень.
В умовах СІЗО умовах ОСОБА_7 не має змоги отримувати належну медичну допомогу та контролювати біохімічні показники унаслідок прийому ліків.
Крім того, відповідно до спільного Наказу Міністерства Юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572, «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі» (далі - Наказу МОЗ MIO), наявні у ОСОБА_7 хвороби відносяться до хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.
Крім того, захисник просив врахувати сімейний стан ОСОБА_7 та міцність його соціальних зв'язків, оскільки він перебуває у шлюбі з ОСОБА_14 з 24 жовтня 1973 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.09.2022 під № 22022000000000498, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 1 ст. 111-2 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному провадженні здійснюється прокурорами третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора.
Згідно даних клопотання, 22.06.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у виправдовуванні, запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 436-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.06.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, строком до 23.08.2023.
12.07.2023 ОСОБА_7 повідомлено про нову підозру у виправдовуванні, запереченні збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 436-2 КК України, та у здійсненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної підготовки до передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, з правовою кваліфікацією таких дій ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17.07.2023 відносно підозрюваного ОСОБА_7 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, зі строком дії ухвали до 23.08.2023 включно.
Постановою першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_15 від 16.08.2023 строк досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.08.2023 підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 22.09.2023 включно.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 19.09.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000498 від 19.09.2022, до шести місяців.
21.09.2023 слідчий 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_16 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просила продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 в межах строку досудового розслідування строком на 60 днів, без визначення застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22.09.2023 задоволено клопотання слідчого, та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування, тобто до 20.11.2023 включно.
Зобов'язано начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в місті Києві та Київській області терміново забезпечити додержання прав підозрюваного ОСОБА_7 на охорону здоров'я та на отримання необхідного медичного супроводження, шляхом невідкладного проведення медичного обстеження особи, що перебуває під вартою та забезпечення її лікуванням у разі необхідності за результатами вказаного обстеження.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею належно дотримані.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчим суддею прийнято рішення з дотриманням кримінального процесуального законодавства, при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема, провести тимчасові доступи до речей та документів, отримати відповіді на запити, провести ряд слідчий дій за участю підозрюваного, провести огляд вилучених речей та документів та провести інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер, суспільну небезпечність та наслідки злочинів, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, постійне місце реєстрації та проживання, одружений, раніше не судимий, має хронічні захворювання, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, враховуючи фактичні обставини та кваліфікацію інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, зміст підозри та вимоги абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України.
У рішенні «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що національні судові органи повинні брати до уваги усі обставини справи, та зважати на наявність суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 436-2, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про недостатність доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованих йому злочинів, неналежність та недопустимість протоколів допитів свідків, протоколів огляду загальнодоступних сервісі мережі Інтернет, на даній стадії досудового розслідування є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи захисника про недоведеність прокурором наявності обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, спростовуються змістом клопотання слідчого, яке містить детальний виклад переліку таких обставин.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи тяжкість, конкретні обставини злочинів та дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, доводи захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 не переховувався від органу досудового розслідування, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності інших ризиків у кримінальному провадженні, у тому числі ризику впливу на свідків, який існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Наведені стороною захисту дану про особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, одружений з ОСОБА_14 , з 24.10.1973 року, страждає на хронічні серцеві захворювання та потребує постійного нагляду лікаря кардіолога, контролю артеріального тиску та частоти серцевих скорочень, має міцні соціальні зв'язки, повагу у суспільстві та серед трудового колективу, визначні досягнення у професійній діяльності, були враховані слідчим суддею, проте обгрунтовано визнані такими, що не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, колегія судів звертає увагу, що відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Матеріали справи не містять та захисником не надано медичних висновків щодо неможливості утримання під вартою ОСОБА_7 у зв'язку із наявними у нього захворюваннями.
Крім того, оскаржуваною ухвалою зобов'язано начальника Державної установи «Київський слідчий ізолятор» та начальника філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в місті Києві та Київській області терміново забезпечити додержання прав підозрюваного ОСОБА_7 на охорону здоров'я та на отримання необхідного медичного супроводження, шляхом невідкладного проведення медичного обстеження особи, що перебуває під вартою та забезпечення її лікуванням у разі необхідності за результатами вказаного обстеження.
Згідно даних наявного у справі листа завідувача Київської медичної частини ОСОБА_17 від 28.209.2023 № 1609КММЧ/КИ-23, надісланого на адресу суду на виконання вищевказаної ухвали, по прибутті до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_7 оглянутий черговим медичним персоналом, та за даними первинного огляду даних про гостру терапевтичну патологію не виявлено. За час перебування в установі ОСОБА_7 додатково обстежувався 21.07.2023, 17.08.2023, 27.09.2023 та 28.09.2023, у тому числі із лабораторним дослідженням аналізу крові. Згідно даних вказаного листа, стан здоров'я ОСОБА_7 стабільний та відповідає перебігу наявних хронічних захворювань, потребує постійного прийому рекомендованого лікування.
Посилання апелянта на те, що станом на 23.10.2023 ухвалу слідчого судді в частині забезпечення невідкладного проведення медичного обстеження ОСОБА_7 не було виконано, спростовуються даними вищенаведеного листа завідувача Київської медичної частини ОСОБА_17 від 28.209.2023 № 1609КММЧ/КИ-23.
Доводи апелянта про те, що відповідно до спільного Наказу Міністерства Юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 № 1348/5/572, «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», наявні у ОСОБА_7 хвороби відносяться до хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки вищевказані положення, на які посилається апелянт, стосуються порядку звільнення від покарання за хворобою засуджених осіб під час виконання вироків, та вирішуються судом у порядку п. 6 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 вересня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3