КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Святошинськогорайонного суду міста Києва від 16 вересня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.09.2023 задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13.11.2023 включно.
Встановлено строк дії ухвали слідчого судді до 13.11.2023.
Визначено, що для утримання підозрюваний ОСОБА_7 підлягає направленню до ДУ "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.
_____________________________________________________________________________
Справа № 759/17804/23 Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6095/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід, у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною залишати житло у нічний час.
В апеляційній скарзі захисник вказувала на те, що слідчим суддею не взято до уваги наявність стимулюючих факторів для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , проживає разом із своєю матір'ю.
На переконання апелянта, відсутні підстави вважати, що підозрюваний буде незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки слідчі дії за участю останніх проведені.
Органом досудового розслідування не наведено даних, які б свідчили, що ОСОБА_7 , перебуваючи на свободі, буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Також у доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутні докази причетності ОСОБА_7 до інкримінованого кримінального правопорушення.
Слідчим суддею належним чином не перевірено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Також, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
У апеляційній скарзі захисник навів доводи, аналогічні доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , та вказував на те, що показання свідків, висновки експертів, протоколи негласних слідчих (розшукових) дій, протокол обшуку від 15.09.2023 не містять відомостей про причетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
На переконання захисника, у змісті повідомлення про підозру ОСОБА_7 , всупереч вимог п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України, відсутні чітко зафіксовані фактичні події.
Стороною обвинувачення не доведено взаємозв'язку між ОСОБА_7 та іншими підозрюваними.
У доданих до клопотання слідчого матеріалах відсутній висновок експерта, який підтверджує, що у ОСОБА_7 вилучено наркотичні засоби, обіг яких заборонено.
Органом досудового розслідування, всупереч вимог ч. 4 ст. 278 КПК України, не внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування про час та дату повідомлення про підозру, відомості про особу, яку повідомлено про підозру.
Слідчим суддею не враховано стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність у нього родини, постійного місця навчання, майновий стан, наявність постійного місця реєстрації та проживання в м. Києві, відсутність судимостей.
Захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином. Про причини неприбуття в судове засідання не повідомила та клопотань про відкладення судового розгляду не подавала.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності захисника ОСОБА_8 , яка не прибула у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, управлінням розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000127 від 28.01.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Згідно даних протоколу затримання від 15.09.2023, цього ж дня о 07 год. 53 хв. ОСОБА_7 затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
15.09.2023 о 19 год. 15 хв. ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин та наркотичних засобів, вчинених організованою групою, з правою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 307 КК України.
16.09.2023 старший слідчий в особливо важливих справах 4-го відділу управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням від 15.09.2023, погодженим прокурором другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , в якому просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.09.2023 задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13.11.2023 включно.
Встановлено строк дії ухвали слідчого судді до 13.11.2023.
Визначено, що для утримання підозрюваний ОСОБА_7 підлягає направленню до ДУ "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду,
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні,
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування до підозрюваного більш запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про недоведеність обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисників про відсутність належних доказів причетності ОСОБА_7 до інкримінованого кримінального правопорушення, невідповідність змісту повідомлення про підозру, недоведеність взаємозв'язку між ОСОБА_7 та іншими підозрюваними, а також те, що органом досудового розслідування не надано висновку експерта, який підтверджує вилучення у підозрюваного наркотичних засобів, обіг яких заборонено, колегія суддів вважає передчасними, оскільки вказані обставини підлягають встановленню під час розгляду по суті.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Посилання захисників на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками та іншими підозрюваними, яким відомі обставини інкримінованих злочинів, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, вірогідність настання яких, поряд із ризиками можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, є досить високою.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, наявність у нього міцних соціальних зв'язків та постійного місця навчання, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на те, що органом досудового розслідування, всупереч вимог ч. 4 ст. 278 КПК України, не внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування про час та дату повідомлення про підозру, відомості про особу, яку повідомлено про підозру, не є визначеною законом підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що слідчим суддею не перевірено обставини, які свідчать про недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, спростовується змістом оскаржуваної ухвали.
Інші доводи апеляційних скарг висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2023 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3