ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2023м. ДніпроСправа № 904/3057/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Тімочкіна М.В.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД", с. Сотницьке Петриківського району Дніпропетровської області
до Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління, м. Дніпро
про стягнення 1 596 071,83 грн
Представники:
від позивача: Трощій О.С.;
від відповідача: Криштопа Я.В.;
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (попереднє найменування - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро) заборгованість у розмірі 1 596 071,83 грн, з яких: 1 266 016,47 грн - основний борг, 14 023,96 грн - пеня, 269 057,74 грн - інфляційні втрати, 46 973,66 грн - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017 в частині надання відповідачем визначених договором послуг, оплачених позивачем.
Ухвалою суду від 19.06.2023 (суддя Рудь І.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 06.07.2023.
26.06.2023 позивач подав до суду: заяву про уточнення найменування відповідача, заяву про долучення доказів, пояснення.
27.07.2023 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що КЕВ м. Дніпро направлялися на адресу позивача акти наданих послуг. Позивачем відповідно до п. 4.1.10. договору на адресу КЕВ м. Дніпро не направлялись обґрунтовані відмови від підписання актів наданих послуг та/або не вчинялось інших дій, які б могли свідчити про ненадання КЕВ м. Дніпро послуг відповідно до договору. ТОВ «Укр Трейд ЛТД» протягом 2017, 2018, 2021, 2022 та 2023 років сплачувалися кошти на рахунки відповідача за договором № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017. Сума отриманих коштів за період з 01.10.2017 по 30.09.2018 таз 24.03.2021 по 19.01.2023 становить 1 261 039,48 грн. Таким чином, факт сплати коштів позивачем відповідно до договору свідчить про отримання та прийняття ним послуг. Звернув увагу, що позивач про неотримання послуг не повідомляв відповідача. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
08.08.2023 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів.
21.08.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач посилається на п.4.1.10 договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017, згідно з яким сторона-2 зобов'язана підписувати акти наданих послуг протягом 10 дам з моменту їх отримання. У випадку не надання сороною-2 обґрунтованої відмови від підписання данні акти вважаються дійсними. Але мова йде про акти відповідно до п.1.5. згідно якого, послуги передаються стороною-1 стороні-2 на підставі акту прийому-передачі послуг. Акт приймання-передачі послуг складається після фактичного отримання послуг, а помісячна оплата за послуги здійснюється відповідно до розділу 2 (два) даного договору, в тому числі до складання акту прийому передачі наданих послуг. Таким чином, сплата передплати не свідчить про отримання послуг. До того ж, відповідно до п.1.4. договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, визначається у завданні сторони-2, яке надається ним стороні-1. Завдання надається в письмовій формі та погоджується стороною-1. Оскільки позивачем не надавалися письмові завдання на виконання послуг відповідачем, а відповідачем фактично не надавалися послуги, то будь-які акти приймання-передачі послуг, складені відповідачем, є фіктивними та не відповідають реальним господарським операціям. Що ж до твердження відповідача, що позивач не повідомляв відповідача про неотримання послуг, позивач наголошує, що, не замовляючи послуги, неможливо очікувати на їх виконання чи не виконання. Якщо ж відповідач за своєї ініціативи та на власний розсуд виконував якісь послуги, то позивачу про це нічого не відомо. Відповідач стверджує, що виконує якісь послуги, але підтверджуючі документі не надає.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2023 № 497 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 904/6053/20, у зв'язку зі перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 04.09.2023 справу № 904/3057/23 передано судді Мілєвій Ірині Вікторівні.
Суд ухвалою від 06.09.2023 прийняв справу № 904/3057/23 до свого провадження. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 04.10.2023.
В підготовче засідання 04.10.2023 з'явились представники позивача та відповідача.
В підготовчому засіданні 04.10.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.10.2023.
Суд ухвалою від 04.10.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" про витребування доказів - задовольнив. Витребував у Дніпровського квартирно-експлуатаційне управління (за наявності) копії документів: актів приймання-передачі насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур від ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» за 2020-2023рр.; актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки, ТМЦ тощо за 2020-2023рр.; надання послуг з обробітку, посіву, збору врожаю та транспортуваня сільськогосподарської продукції за 2020-2023рр.; завдання на виконання послуг за 2020-2023рр., або надати пояснення щодо складання/нескладання відповідних документів.
В підготовче засідання 18.10.2023 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився. 17.10.2023 відповідач подав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні 18.10.2023 оголошено перерву до 23.10.2023.
Суд ухвалою від 18.10.2023 повторно витребував у Дніпровського квартирно-експлуатаційне управління (за наявності) копії документів: актів приймання-передачі насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур від ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» за 2020-2023рр.; актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки, ТМЦ тощо за 2020-2023рр.; надання послуг з обробітку, посіву, збору врожаю та транспортуваня сільськогосподарської продукції за 2020-2023рр.; завдання на виконання послуг за 2020-2023рр., або надання пояснень щодо складання/нескладання відповідних документів.
23.10.2023 Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління подало до суду пояснення.
В підготовче засідання 23.10.2023 з'явились представники позивача та відповідача.
Суд ухвалою від 23.10.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 30.10.2023.
30.10.2023 в засіданні оголошено перерву до 06.11.2023.
03.11.2023 відповідач подав до суду додаткові письмові пояснення.
06.11.2023 позивач подав до суду пояснення.
В судове засідання 06.11.2023 з'явились представники позивача та відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
20.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" (сторона-2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро (сторона-1) було укладено договір № 6/2017/КЕВ (далі - договір).
З метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин та підрозділів ЗСУ, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпро, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України сторони дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, в порядку та на умовах, визначених цим договором, сторона-1 зобов'язується за умови сприяння та підтримки сторони-2 протягом визначеного в договорі строку надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно з Переліком видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25-07.2000 № 1171 (зі змінами) на земельній ділянці, що є власністю держави та знаходиться в користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 020061 від 1988 року стороні-1, а сторона-2 зобов'язується вчасно оплачувати надані послуги згідно умов цього договору стороні-1 (далі за текстом - послуги). Загальна орієнтовна площа, на якій буде здійснюватися надання послуг становить 735,2000 га, згідно акту обстеження земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, загальна площа підлягає уточненню після розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Про готовність земельної ділянки до використання за цим договором складаються акти обстеження земельної ділянки, які є невід'ємною частиною договору та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору сторони у цьому договорі погодились із тим, що вони мають наступні цілі, які сформовані виключно на їх волевиявленні:
а) обробіток землі для вирощування сільськогосподарської продукції, розподіл праці та спеціалізація виробництва при вирощуванні сільськогосподарської продукції;
б) підвищення обсягів виробництва та досягнення економічного ефекту від раціонального використання землі;
в) забезпечення ефективності виробництва шляхом оптимізації витрат на матеріальні ресурси;
г) збільшення гнучкості виробництва та збуту у відповідності до вимог ринку;
д) швидке освоєння нової продукції, яка користуються попитом на ринку.
Для виконання цілей цього договору, сторона-2 забезпечує надання в розпорядження стороні-1:
- насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур;
- надання послуг з обробітку, посіву, збору врожаю та транспортування сільськогосподарської продукції;
- сільськогосподарської техніки, її керування та технічної експлуатації екіпажами (водіями) сторони-2 (п. 1.3. договору).
Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, визначається у завданні сторони-2, яке надається ним стороні-1. Завдання надається в письмовій формі та погоджується стороною-1 (п. 1.4. договору).
Послуги передаються стороною-1 стороні-2 на підставі акту прийому-передачі послуг. Акт приймання-передачі послуг складається після фактичного отримання послуг, а помісячна оплата за послуги здійснюється відповідно до розділу 2 (два) даного договору, в тому числі до складання акту прийому передачі наданих послуг (п. 1.5. договору).
Строки та способи передачі стороною-1 послуг стороні-2 визначаються за домовленістю сторін (п. 1.6. договору).
Сторони дійшли згоди, що право власності на сільськогосподарську продукцію, отриману в результаті надання послуг стороною-1, належить стороні-2 (п. 1.7. договору).
Згідно з п. 2.1. договору для цілей, зазначених у пункті 1. цього договору, сторони домовилися про наступне:
Відносини сторін за цим договором спрямовані на надання послуг з взаємної підтримки та допомоги в щоденній діяльності (п. 2.1.1. договору).
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна послуг з урахуванням вимог цього договору, кон'юнктури ринку та сплати встановлених законодавством податків, інших обов'язкових платежів і зборів та є звичайною ціною в розумінні Податкового кодексу України (п. 2.1.2. договору).
Грошова сума, яку сторона-2 перераховує стороні-1 за надані послуги складає 220 5600 грн. 00 коп. на рік, в т.ч. ПДВ 367600 грн. 00 коп., із розрахунку 3 000 грн. 00 коп. за 1 га площі земель, на яких надаються послуги. Загальна сума підлягає уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою, щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися послуги. Грошова сума, яка підлягає оплаті не залежить від розміру отриманого доходу сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами послуг, наданих за дим договором (п. 2.1.3. договору).
Обчислення розміру плати за послугу здійснюється з урахуванням індексації. Розмір плати послуги визначається шляхом коригування розміру плати послуги за базовий рік (перший рік) на сумарний індекс інфляції за період з першого числа фактичного року за договором до останнього числа фактичного кожного року за договором. Плата за послуги за кожен наступний фактичний рік за договором визначається шляхом коригування плати за послугу за попередній фактичний рік за договором на індекс інфляції на минулий рік за наступний фактичний рік (п. 2.1.4. договору).
Відповідно до п. 2.1.5. договору нарахування та оплата за послуги проводиться наступним чином:
- у серпні 2017 року - 254 948 гривень 39 коп. (в тому числі: 71148 гривень 39 коп. - сума оплати за липень пропорційно кількості днів дії договору; 183 800 гривень 00 коп. - сума оплати за серпень).
- у вересні 2017 року - 53 627 гривень 09 коп. (часткова сума оплата за вересень 2017 року) з подальшою сплатою повної суми разом з індексацією у жовтні 2018 року. Кінцева сума оплати за жовтень 2017 року вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати 130 172 гривні 91 коп. на сумарний індекс інфляції за період з вересня 2017 року по жовтень 2018 року.
- у жовтні 2017 року - квітні 2018 року - по 10 000 гривень 00 коп. щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць цього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 173 800 гривень 00 коп. на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року.
- у травні 2018 року - вересні 2018 року - по 30 000 гривень 00 коп. щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць нього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 153 800 гривень 00 коп. на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року.
Крім того, з жовтня 2018 року, здійснюється щомісячна плата (до 10 числа місяця, що передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 від суми договору), що складає 183 800 гривень 00 коп., на рахунок сторони 1 з коригуванням сум згідно з п. 2.1.4. даного договору.
Сторона - 2 сплачує (компенсує) земельний податок шляхом щомісячного (до 10 числа поточного місяця) перерахування грошових коштів у розмірі, що зазначений у звітній декларації про сплату земельного податку та уточнюючої декларації (у разі її подання) у поточному році. Компенсація земельного податку не є базою для нарахування ПДВ. У разі несвоєчасної сплати (компенсації) земельного податку з вини сторони-2, сторона - 2 сплачує (компенсує) стороні - 1 усі пов'язані із несвоєчасною сплатою (компенсацією) земельного податку штрафні санкції, інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством України (п. 2.1.6. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими особами та скріплення печатками сторін (п. 7.1. договору).
Договір укладений строком до 31.12.2024 з обов'язковим підписанням сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов'язань за цим договором (п. 7.2. договору).
01.10.2018 сторони підписали та скріпили печатками додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 161), в якій дійшли згоди внести зміни до пункту 1.1. договору:
«З метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин та підрозділів ЗСУ, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Дніпро, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України сторони дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст. 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, в порядку та на умовах, визначених цим договором. Сторона-1 зобов'язується за умови сприяння та підтримки сторони-2 протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно з Переліком видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим часинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 № 1171 (зі змінами) на земельній ділянці, що є власністю держави та знаходиться в користуванні квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 020061 від 1988 року стороні-1, а сторона-2 зобов'язується вчасно оплачувати надані послуги згідно умов цього договору стороні-1 (далі за текстом - послуги).
Загальна орієнтовна площа земельної ділянки, на якій буде здійснюватися надання послуг становить 130,0000 га, згідно схеми розташування земельної ділянки та Акту обстеження земельної ділянки, які є невід'ємною частиною договору. Площа земельної ділянки підлягає уточненню та збільшенню по мірі обробки та підготовки (розмінування території від боєприпасів та очищення від сторонніх об'єктів) до надання послуг.
Про готовність земельної ділянки до використання за цим договором складаються Акти обстеження земельної ділянки та схеми розташування земельної ділянки, які є невід'ємною частиною договору та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором. Якщо акт не підписаний, сторони погоджуються, що надання послуг здійснюється на земельній ділянці площею, в межах і за розташуванням ділянки, які визначалися у попередньому році."
10.03.2020 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору (а.с. 162-163), в якій дійшли взаємної згоди з 20.07.2017 внести зміни до пунктів 2.1.3., 2.1.5. договору та викласти їх у наступній редакції:
« 2.1.3. Грошова сума, яку сторона-2 перераховує стороні-1 за надані послуги складає 390 000,00 грн на рік, в т.ч. ПДВ 65 000,00 грн, із розрахунку 3000,00 грн за 1 га площі земель, на яких надаються послуги. Загальна сума підлягає уточненню з урахуванням даних технічної документації із землеустрою, щодо фактичної площі земельних ділянок, на яких будуть надаватися послуги. Грошова сума, яка підлягає оплаті не залежить від розміру отриманого доходу сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, отриманого за результатами послуг, наданих за цим договором».
« 2.1.5. Нарахування та оплата проводиться наступним чином:
у серпні 2017 року - 45 080,65 грн, в тому числі - 12 580,65 грн сума оплати за липень 2017 року пропорційно кількості днів дії договору, та 32 500,00 грн сума оплати за серпень 2017 року;
у вересні 2017 року - 9 482,48 грн (часткова сума оплати за вересень 2017 року) з подальшою сплатою повної суми разом з індексацією у жовтні 2018 року. Кінцева сума оплати за жовтень 2017 року вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати 23 017,52 грн на сумарний індекс інфляції за період з вересня 2017 року по жовтень 2018 року;
у жовтні 2017 року - квітні 2018 року - по 1768,23 грн щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць цього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 30 731,77 грн на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року;
у травні 2018 року - вересні 2018 року - по 5304,68 грн щомісячно. Сплата повної суми здійснюється у листопаді 2018 року. Кінцева сума оплати за відповідний місяць цього періоду вираховується шляхом коригування розміру залишкової плати за кожен місяць у сумі 27 195,32 грн на сумарний індекс інфляції за період з місяця, за який здійснюється оплата, по листопад 2018 року.
Крім того, з жовтня 2018 року здійснюється щомісячна плата (до 10 числа місяця, що передує розрахунковому) рівними частинами (із розрахунку 1/12 від суми договору), що складає 32 500,00 грн на рахунок сторони 1 із коригуванням сум, згідно з п. 2.1.4. даного договору».
Позивач зазначає, що протягом дії договору сплатив на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро 1 266 016,47 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків на 01.03.2023 (а.с. 39). Однак послуги Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро позивачу надані не були. За таких обставин, позивач прийшов до висновку, що його права порушено Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро, а тому вимоги в частині стягнення основної суми 1 266 016,47 грн заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Господарський суд зазначає наступне.
Як вказано вище, позивач стверджує, що на виконання умов договору сплатив на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро 1 266 016,47 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків на 01.03.2023.
Господарський суд зауважує, що наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків на 01.03.2023 підписаний лише зі сторони позивача та відповідно не містить підпису зі сторони відповідача. Таким чином, підписаний позивачем одноособово акт звірки взаємних розрахунків не може бути належним та достовірним доказом.
Відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Господарський суд зазначає, що за своєю правовою природою акт звірки взаємних розрахунків не є розрахукновим документом в розумінні чинного законодавства України, у зв'язку із чим не може бути належним доказом в підтвердження здійснення операцій з перерахування грошових коштів.
На підставі викладеного, суд ухвалою від 19.06.2023 (суддя Рудь І.А.) запропонував позивачу надати до суду докази на підтвердження оплати на користь відповідача вартості послуг на загальну суму 1 266 016,47 грн (платіжні доручення, меморіальні ордери, банківські виписки, завірені банком тощо).
На виконання вимог ухвали суду від 19.06.2023 позивачем надано платіжні інструкції:
- № 1 від 17.01.2023 про сплату позивачем відповідачу 32 500,00 грн (а.с. 63);
- № 81 від 21.12.2022 про сплату позивачем відповідачу 32 500,00 грн (а.с. 64);
- № 77 від 29.11.2022 про сплату позивачем відповідачу 32 500,00 грн (а.с. 65);
- № 72 від 13.10.2022 про сплату позивачем відповідачу 32 500,00 грн (а.с. 66);
- № 68 від 19.09.2022 про сплату позивачем відповідачу 32 500,00 грн (а.с. 67);
- № 65 від 18.08.2022 про сплату позивачем відповідачу 32 500,00 грн (а.с. 68);
- № 63 від 30.07.2022 про сплату позивачем відповідачу 32 500,00 грн (а.с. 69);
- № 55 від 16.06.2022 про сплату позивачем відповідачу 32 500,00 грн (а.с. 70);
- № 45 від 18.05.2022 про сплату позивачем відповідачу 32 500,00 грн (а.с. 71);
- № 41 від 18.04.2022 про сплату позивачем відповідачу 32 500,00 грн (а.с. 72);
- № 32 від 11.03.2022 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 73);
- № 31 від 11.03.2022 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 74);
- № 13 від 16.02.2022 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 75);
- № 14 від 16.02.2022 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 76);
- № 4 від 05.01.2022 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 77);
- № 3 від 05.01.2022 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 78);
- № 24 від 08.12.2021 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 79);
- № 23 від 08.12.2021 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 80);
- № 20 від 29.11.2021 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 81);
- № 19 від 29.11.2021 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 82);
- № 13 від 25.10.2021 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 83);
- № 12 від 25.10.2021 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 84);
- № 4 від 29.09.2021 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 85);
- № 3 від 29.09.2021 про сплату позивачем відповідачу 16 250,00 грн (а.с. 86).
Загальна сума сплачених позивачем відповідачу грошових коштів, відповідно до вказаних платіжних доручень, становить 552 500,00 грн.
Господарський суд зазначає, що належні та достовірні докази сплати позивачем відповідачу 1 266 016,47 грн в матеріалах справи відсутні.
В той же час відповідач у своєму відзиві зазначив, що сума отриманих ним коштів за період з 01.10.2017 по 30.09.2018 та з 24.03.2021 по 19.01.2023 становить 1 261 039,48 грн, на підтвердження чого надав:
- довідку № 525/622 від 25.07.2023 щодо суми коштів отриманих Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро від ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» за договором від 20.07.2017 № 6/2017/КЕВ (т. 1 а.с. 153), відповідно до якої у період з 01.10.2017 по 30.09.2018 відповідачем отримано від позивача 221 039,48 грн;
- довідку № 525/590 від 24.07.2023 щодо суми коштів отриманих Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро від ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» за договором від 20.07.2017 № 6/2017/КЕВ (т. 1 а.с. 152), відповідно до якої у період з 24.03.2021 по 19.01.2023 відповідачем отримано від позивача 1 040 000,00 грн.
Таким чином, відповідач підтвердив, що у період з 01.10.2017 по 30.09.2018 та з 24.03.2021 по 19.01.2023 отримав від позивача на виконання умов договору грошові кошти у розмірі 1 261 039,48 грн.
Відповідно до ч.1 ст 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу вимогу № 19/05/2023 від 19.05.2023 (а.с. 40-44), в якій вимагав сплатити заборгованість протягом 7 банківських днів.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії позивач надав до суду копії опису вкладення та фіскального чеку із штрихкодовим ідентифікатором № 4900302320174 (а.с. 45).
За результатами пошуку за штрихкодовим ідентифікатором 4900302320174 на WEB сторінці Укрпошти (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) вбачається, що відправлення за вищевказаним номером 31.05.2023 вручено отримувачу особисто.
Позивач зазначає, що 06.06.2023 повторно направив відповідачу вимогу № 06/06/2023 від 06.06.2023 (а.с. 47-51), в якій вимагав сплатити заборгованість протягом 7 банківських днів.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії позивач надав до суду копії опису вкладення, накладної Укрпошти та фіскального чеку із штрихкодовим ідентифікатором № 4900302326806 (а.с. 52).
За результатами пошуку за штрихкодовим ідентифікатором 4900302326806 на WEB сторінці Укрпошти (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) вбачається, що відправлення за вищевказаним номером 09.06.2023 вручено отримувачу особисто.
Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на вимоги не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 905 Цивільного кодексу України).
Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору (ч. 2 ст. 902 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Як вказано вище, відповідно до п. 1.1. договору сторона-1 зобов'язується за умови сприяння та підтримки сторони-2 протягом визначеного в договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції.
Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, визначається у завданні сторони-2, яке надається ним стороні-1. Завдання надається в письмовій формі та погоджується стороною-1 (п. 1.4. договору).
Послуги передаються стороною-1 стороні-2 на підставі акту прийому-передачі послуг. Акт приймання-передачі послуг складається після фактичного отримання послуг, а помісячна оплата за послуги здійснюється відповідно до розділу 2 (два) даного договору, в тому числі до складання акту прийому передачі наданих послуг (п. 1.5. договору).
Строки та способи передачі стороною-1 послуг стороні-2 визначаються за домовленістю сторін (п. 1.6. договору).
Сторона-2 зобов'язується підписувати акти наданих послуг протягом 10 днів з моменту їх отримання. У випадку ненадання стороною-2 обґрунтованої відмови від їх підписання дані акти вважаються дійсними (п. 4.10. договору).
Також, відповідно до п. 7.2. договору договір укладений строком до 31.12.2024 з обов'язковим підписанням сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов'язань за цим договором.
З аналізу наведених пунктів договору вбачається, що предметом спірного договору є надання відповідачем позивачу послуг з вирощування сільськогосподарської продукції за плату. Підтвердженням виконання зобов'язань за договором є підписаний сторонами акт наданих послуг.
Господарський суд зазначає, що будь-які підписані сторонами акти наданих послуг за договором в матеріалах справи відсутні.
Відповідач зазначає, що ним направлялися на адресу позивача акти наданих послуг. Позивачем відповідно до п. 4.1.10. договору на адресу КЕВ м. Дніпро не направлялись обґрунтовані відмови від підписання актів наданих послуг та/або не вчинялось інших дій, які б могли свідчити про ненадання КЕВ м. Дніпро послуг відповідно до договору.
Так, відповідачем долучено до матеріалів справи підписаний ним одноособово акт наданих послуг за травень 2020 року та рахунок (а.с. 164-165). Однак доказів направлення на адресу позивача вказаного рахунку та акту надання послуг за травень 2020 року відповідачем до суду не надано.
Також, відповідачем надано до суду опис вкладення, накладну Укрпошти та фіскальні чеки (а.с. 166-167) про направлення на адресу: а/с № В-468, вул Хрещатик, м. Київ, 01001 акту надання послуг за грудень 2021 року.
Господарський суд зазначає, що акт надання послуг за грудень 2021 року в матеріалах справи відсутній та відповідачем до матеріалів справи не доданий. Адреса позивача, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також зазначена в договорі: 51800, Дніпропетровська область, Петриківський р-н, село Сотницьке, вулиця Центральна, будинок 6 А.
Враховуючи викладене, надані відповідачем акт надання послуг за травень 2020 року (а.с. 164-165) та опис вкладення, накладна Укрпошти та фіскальні чеки (а.с. 166-167) про направлення на адресу: а/с № В-468, вул Хрещатик, м. Київ, 01001 акту надання послуг за грудень 2021 року не можуть бути належними та достовірними доказами надання позивачем послуг за договором.
Також, господарський суд зазначає, що відповідно до п. 1.4. договору детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, визначається у завданні сторони-2, яке надається ним стороні-1. Завдання надається в письмовій формі та погоджується стороною-1.
Докази надання позивачем відповідачу письмових завдань щодо надання послуг за договором в матеріалах справи відсутні.
Так, суд ухвалою від 04.10.2023 витребував у Дніпровського квартирно-експлуатаційне управління (за наявності) копії документів: актів приймання-передачі насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур від ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» за 2020-2023рр.; актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки, ТМЦ тощо за 2020-2023рр.; надання послуг з обробітку, посіву, збору врожаю та транспортуваня сільськогосподарської продукції за 2020-2023рр.; завдання на виконання послуг за 2020-2023рр.
Ухвалою від 18.10.2023 суд повторно витребував у Дніпровського квартирно-експлуатаційне управління (за наявності) копії документів: актів приймання-передачі насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур від ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» за 2020-2023рр.; актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки, ТМЦ тощо за 2020-2023рр.; надання послуг з обробітку, посіву, збору врожаю та транспортуваня сільськогосподарської продукції за 2020-2023рр.; завдання на виконання послуг за 2020-2023рр.
23.10.2023 Дніпровське квартирно-експлуатаційне управління подало до суду пояснення, в яких зазначило, що ТОВ «Укр-Трейд ЛТД», згідно покладених на нього обов'язків, не надавав акти приймання-передачі насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших необхідних компонентів для вирощування сільськогосподарських культур, актів приймання-передачі сільськогосподарської техніки, ТМЦ за 2020-2023 роки. ТОВ «Укр-Трейд ЛТД» не надавав до КЕВ м. Дніпро вказані вище акти для підпису. Тому витребувані документи у Дніпровському квартирно-експлуатаційному управлінні відсутні. Завдання на виконання послуг за 2020-2023 роки у письмовій формі не складалися.
Відповідач зазначає, що позивачем протягом 2017, 2018, 2021, 2022 та 2023 років сплачувалися кошти на рахунки відповідача за договором № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017. Таким чином, факт сплати коштів позивачем відповідно до договору свідчить про отримання та прийняття ним послуг. Позивач про неотримання послуг не повідомляв відповідача.
Господарський суд звертає увагу, що умовами договору передбачена помісячна оплата за послуги із подальшим складанням акту приймання-передачі послуг після фактичного отримання послуг. Таким чином, попередня сплата за надані послуги не свідчить про фактичне надання послуг за договором, до того ж договором чітко визначено, що факт надання послуг за договором підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг.
Враховуючи вищевикладене, за відсутності належних та достовірних доказів надання відповідачем позивачу послуг за договором, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо повернення сплачених ним грошових коштів у розмірі 1 261 039,48 грн.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Господарський суд зазначає, що строк виконання зобов'язання з повернення невикористаних грошових коштів договором не встановлений.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як вказано вище, позивач направив відповідачу вимогу № 19/05/2023 від 19.05.2023 (а.с. 40-44), в якій вимагав сплатити заборгованість протягом 7 банківських днів.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії позивач надав до суду копії опису вкладення та фіскального чеку із штрихкодовим ідентифікатором № 4900302320174 (а.с. 45).
За результатами пошуку за штрихкодовим ідентифікатором 4900302320174 на WEB сторінці Укрпошти (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) вбачається, що відправлення за вищевказаним номером 31.05.2023 вручено отримувачу особисто.
Таким чином, відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути заборгованість у строк до 07.06.2023 включно.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів повернення грошових коштів у розмірі 1 261 039,48 грн відповідач не надав.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми в її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
У статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено завдання суду при здійсненні правосуддя та вказано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У господарському процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При вирішенні спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки) правовідносин сторін, які випливають з встановлених обставин та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема, в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Тому обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) та від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зроблено правовий висновок про те, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку із цим суд, з'ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі №633/408/18 вказала наступне: «У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально».
Крім того, суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 1 261 039,48 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 023,96 грн за період з 21.12.2022 по 10.06.2023.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.
Законом, у даному випадку, не передбачено розмір штрафних санкцій, таким чином підлягають застосуванню штрафні санкції, передбачені договором. Господарський суд зазначає, що стягнення пені за несвоєчасне повернення невикористаних грошових коштів не передбачено умовами укладеного між сторонами договору.
Позивач у позовній заяві, як на підставу нарахування пені, посилається на ст. 230 Господарського кодексу України.
Стаття 230 Господарського кодексу України дає визначення штрафним санкціям та визначає суб'єктів застосування штрафних санкцій.
Господарський суд наголошує, що законом, в тому числі ст. 230 Господарського кодексу України не визначено управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.
З огляду на викладене, оскільки стягнення пені умовами укладеного між сторонами договору не передбачено, то нарахування позивачем пені за несвоєчасне повернення невикористаних грошових коштів є необґрунтованим. Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 14 023,96 грн задоволенню не підлягають.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 24.03.2021 по 10.06.2023 у розмірі 46 973,66 грн та інфляційні втрати за період з квітня 2021 року по квітень 2023 року у розмірі 269 057,74 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний не правильно, а саме позивачем при розрахунку використано неправильний початковий період нарахування.
З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує 3 % річних за період з 24.03.2021 по 10.06.2023 на загальну суму 1 007 500,00грн.
Як зазначено вище, відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був повернути заборгованість у строк до 07.06.2023 включно. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання з повернення невикористаних грошових коштів починатиметься з наступного дня, тобто з 08.06.2023. А отже й початковою датою періоду нарахування 3% річних також має бути 08.06.2023.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних нараховані на заборгованість 1 007 500,00грн (розмір визначений позивачем у розрахунку) за період з 08.06.2023 по 10.06.2023 у розмірі 248,42 грн.
Щодо нарахованого розміру інфляційних втрат.
Позивач нараховує інфляційні втрати за період з квітня 2021 року по квітень 2023 року.
Як зазначено вище, відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був повернути заборгованість у строк до 07.06.2023 включно. Отже прострочення виконання зобов'язання з повернення невикористаних грошових коштів починатиметься з наступного дня, тобто з 08.06.2023. Таким чином, початковим місяцем періоду нарахування інфляції має бути червень 2023 року.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період, що виник до початкової дати прострочення виконання зобов'язання з повернення невикористаних грошових коштів, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з квітня 2021 року по квітень 2023 року у розмірі 269 057,74 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 261 287,90 грн, з яких: 1 261 039,48 грн - кошти, отримані на підставі договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017, 248,42 грн - 3% річних.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 5022,84 грн (20,98 %), на відповідача - 18 918,24 грн (79,02 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, буд. 13, ідентифікаційний код 08004581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Трейд ЛТД" (51800, Дніпропетровська область, с. Сотницьке, вул. Центральна, буд. 6 А, ідентифікаційний код 39494486) 1 280 206,14 грн, а саме: 1 261 287,90 грн, з яких: 1 261 039,48 грн - кошти, отримані на підставі договору № 6/2017/КЕВ від 20.07.2017, 248,42 грн - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 918,24 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 13.11.2023
Суддя І.В. Мілєва