ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року Справа № 902/1302/22(902/390/23)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
позивача: представник не з'явився
відповідача-1 (апелянта): Награбовський О.В. - адвокат
відповідача-2: представник не з'явився
третіх осіб: представники не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на рішення Господарського суду Вінницької області, ухваленого 14.07.23р. суддею Лабунською Т.І. у м.Вінниці, у справі № 902/1302/22(902/390/23)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна"
до відповідачів:
- Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк"
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, розпорядник майна ТОВ "Сат-Агро" - арбітражний керуючий Бурцева Ірина Юріївна
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан"
про визнання недійсним договору поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021
в межах справи № 902/1302/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Вінницької області від 14.07.2023 у справі № 902/1302/22 (902/390/23).
1.2. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.07.2023 у справі № 902/1302/22 (902/390/23) задоволено позов ТОВ "Агріі Україна" до АТ "ПУМБ", ТОВ "Сат-Агро" про визнання недійсним договору поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021, укладеного між ТОВ "Сат-Агро" та АТ "ПУМБ" у справі № 902/1302/22(902/390/23), в межах справи № 902/1302/22;
1.2.1. визнано недійсним договір поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021, який укладено між ТОВ "Сат-Агро" та АТ "ПУМБ";
1.2.2. стягнуто з Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" 1342,00 грн витрат на сплату судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна"1342,00 грн витрат на сплату судового збору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Рішення суду першої інстанції, мотивоване тим, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Діва-Агролан" перед Банком за Кредитним договором від 06.10.2020 № КІЕ-ТФ-10395 (із змінами і доповненнями, внесеними до нього в подальшому Додатковими угодами) , між АТ "ПУМБ" (кредитор) в особі керуючого відділенням № 2 ПУМБ в м. Вінниця Діхтяр К.О. та ТОВ "Сат-Агро" (поручитель), в особі директора ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021. Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання боржником (ТОВ "Діва-Агролан") в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки тощо. Згідно п. 2.1. Договору Порукою за цим Договором забезпечується виконання зобов'язань Боржника перед Кредитором, що випливають з наступних договорів, зокрема, :Кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від "06" жовтня 2020 року, укладеного між Кредитором та Боржником, з усіма змінами та доповненнями до нього.
2.2. Разом тим, 24.09.2021 між АТ "ПУМБ" (кредитор) та ТОВ "Сат-Агро" (поручитель) було укладено додаткову угоду № 1 до Договору поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021, яким окрім іншого, викладено перший абзац підпункту 2.1.1. та підпункт 2.1.1.1. в такій редакції: 2.1.1. Кредитного договору № КІЕ-ТФ-10395 від "06" жовтня 2020 року, укладеного між Кредитором та Боржником, з усіма змінами та доповненнями до нього, у тому числі Додатковою угода №1 від 22 грудня 2020 року, Договором про внесення змін та доповнень №2 від 31 березня 2021 року та Договором про внесення змін та доповнень №3 від 24 вересня 2021 року, а також Додатковими угодами (про встановлення Субліміту Кредиту), всіма іншими додатковими угодами та договорами про внесення змін та доповнень, то укладені та будуть укладені між Кредитором та Боржником протягом дії зазначеного Кредитного договору , а саме: 2.1.1.1 Повернути кредит у розмірі Ліміту кредиту, що дорівнює 45 262 950,00 грн, частинами в розмірах, порядку і строки, визначені Кредитним договором, додатковими угодами про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, відповідними Додатковими угодами (про встановлення Субліміту Кредиту) і Заявами на отримання траншу Кредиту (частини), що укладені та/або будуть укладені між Банком та Боржником, але не пізніше 01 березня 2022.
2.3. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України). Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст. 215 ЦК України. Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 цього Кодексу.
2.4. Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. З урахуванням встановлених обставин справи, оскільки ухвалою суду від 12.01.2023 визнано грошові вимоги ТОВ "Агріі Україна" до ТОВ "Сат-Агро", то ТОВ "Агріі Україна" виступає заінтересованою особою у визнанні оспорюваного договору недійсним, як кредитор ТОВ "Сат-Агро".
2.5. В силу вимог цивільного законодавства, угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 № 405/1820/17.
2.6. Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Разом з тим, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
2.7. Предметом спірного договору від 05.08.2021 № КІЕ-П-10395/4 є надання ТОВ "Сат-Агро" поруки перед АТ "ПУМБ" за виконання обов'язку ТОВ "Діва-Агролан" щодо оплати кредиту у розмірі 45 262 950,00 грн., що виникли у зв'язку з не виконанням кредитором обов'язків боржника перед АТ "ПУМБ" за кредитним договором від № КІЕ- ТФ-10395 від 06.10.2020. Згідно з пунктом 1.3 договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.
2.8. Здійснюючи оцінку обставин з точки зору фінансових правовідносин та наслідків впливу вчиненого оспорюваного правочину, суд першої інстанції звернув увагу на те, що згідно фінансового звіту ТОВ "Сат-Агро" за 2018 станом на 2017 і 2018 сумарна вартість оборотних і необоротних активів складає 4 500 грн. і 4 500 грн. відповідно. Враховуючи, що ТОВ "Сат-Агро" не подавалася фінансова звітність з 2019 по 2021 вказує, що її активи станом на дату підписання залишилися на тому же рівні, тобто 4500 грн.
2.9. Судом встановлено, обставини, які свідчать про відсутність доказів фінансової спроможності ТОВ "Сат-Агро" виконання договору поруки від 05.08.2021 № КІЕ-П-10395/4 при його укладенні. Крім того, у ТОВ "Сат-Агро" станом на дату укладення договору поруки існували непогашені грошові зобов'язання, які підтверджуються відповідними судовими рішеннями. Відтак, при веденні збиткової діяльності та маючи зобов'язання принаймні перед іншими контрагентами, ТОВ "Сат-Агро" прийняло на себе додаткові зобов'язання на суму 45 млн. грн. Наявність грошових зобов'язань станом на день укладення спірного договору не означає безумовну заборону на ведення господарської діяльності та договірної роботи. Натомість, укладаючи договір поруки, АТ "ПУМБ" не пересвідчилося у фінансовому становищі товариства, солідарний обов'язок по виконанню зобов'язань якого покладається на ТОВ "Сат-Агро".
2.10. Внаслідок укладення спірного договору поруки від 05.08.2021 № КІЕ-П-10395/4, перебуваючи в стані фінансової неможливості виконання власних зобов'язань, ТОВ "Сат-Агро" додатково прийняло на себе обов'язки в якості солідарного боржника ТОВ "Діва-Агролан" зі сплати 45 млн. грн., чим фактично ТОВ "Сат-Агро" збільшило свої боргові зобов'язання за відсутності фінансової спроможності їх погашення. А тому укладення спірного договору поруки від 05.08.2021 №КІЕ-П-10395/4 було спрямовано на необґрунтоване, сумнівне та непропорційне збільшення розміру боргових зобов'язань ТОВ "Сат-Агро" всупереч власним фінансовим інтересам.
2.11. В контексті даного спору судом першої інстанції враховано правову позицію, Верховного Суду у постановах від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 27.01.2022 у справі №904/5693/20 (904/4517/21). З огляду на приписи законодавства, встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених вимогою.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" (далі по тексту постанови також - АТ "ПУМБ") звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 14.07.2023 у справі №902/1302/22 (902/390/23) і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви про визнання недійсним Договору поруки №КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021- відмовити повністю. Понесені апелянтом судові витрати по сплаті судового збору за подання цієї апеляційної скарги в розмірі 4 026 грн. покласти на позивача.
3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права та грубого порушенням норм процесуального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для правильного вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, а також без урахування судом правових висновків Верховного Суду, у зв'язку з чим таке рішення суду підлягає скасуванню.
3.3. 06.10.2020 між АТ "Перший Український міжнародний банк" як кредитодавцем з однієї сторони та позичальником ТОВ "Діва-Агролан" (далі - Позичальник) з другої сторони було укладено Кредитний договір № КІЕ-ТФ-10395 (із змінами і доповненнями, внесеними до нього в подальшому Додатковою угодою № 1 від 22.12.2020р., Договором про внесення змін та доповнень №2 від 31.03.2021 та Договором про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021р., а також Додатковими угодами (про встановлення Субліміту Кредиту) №№ 1 -3 до Кредитного договору, далі разом - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у визначеному Кредитним договором та додатковими угодами про встановлення субліміту кредиту окремими траншами (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язався прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за Кредит та повернути Банку Кредит в повному обсязі в порядку та строки відповідно до графіку, що обумовлені цим Кредитним договором та додатковими угодами до нього.
3.4. З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Діва-Агролан" перед Банком за Кредитним договором, між АТ "ПУМБ" як кредитором та ТОВ "Сат-Агро" як поручителем, крім іншого, було укладено Договір поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021, із змінами і доповненнями, внесеними Додатковою угодою № 1 від 24.09.2021. Станом на дату укладення Договору поруки (05.08.2021) та Додаткової угоди № 1 до нього (24.09.2021) директором ТОВ "Сат-Агро" був ОСОБА_1 , а єдиним учасником цього Товариства, якому належало 100% часток у статутному капіталі ТОВ "Сат-Агро" - ОСОБА_2 . На виконання вимог ст. ст. 37, 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо надання учасниками товариства згоди на вчинення значного правочину, Рішенням єдиного учасника № 03/08 ТОВ "Сат-Агро" від 03.08.2021 було надано згоду на укладення ТОВ "Сат-Агро" Договору поруки з АТ «ПУМБ» в забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань ТОВ "Діва-Агролан" за Кредитним договором, а також уповноважено директора ТОВ "Сат-Агро" на укладення такого Договору поруки.
3.5. Крім цього, відповідно до п. 1 Рішення єдиного учасника б/н ТОВ "Сат-Агро" від 20.09.2021 було надано згоду на внесення змін до Договору поруки шляхом укладення додаткової угоди до Договору поруки (на підставі цього Рішення між сторонами Договору поруки було укладено Додаткову угоду №1 від 24.09.2021 до Договору поруки) (копія також додана Банком до відзиву на позов). Так, директором ТОВ "Сат-Агро" ОСОБА_1. не було порушено вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України стосовно необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення Договору поруки та Додаткової угоди № 1 до нього. Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручитель ТОВ "Сат-Агро" відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання боржником ТОВ "Діва-Агролан" в повному обсязі.
3.5.1. Так, підпунктом 2.1.1.1. Договору поруки (в первинній редакції Договору поруки від 05.08.2021р.), було визначено, що Поручитель поручається у тому числі за виконання основного зобов'язання Позичальника за Кредитним договором повернути Банку надані транші Кредиту в межах ліміту 50 000 000 грн. не пізніше 23 вересня 2023 року. У зв'язку із внесенням змін до Кредитного договору, Додатковою угодою №1 від 14.09.2021 до Договору поруки було внесено зміни в пп. 2.1.1.1. Договору поруки, згідно з якими Поручитель поручився за виконання основного зобов'язання Позичальника за Кредитним договором повернути Банку надані транші Кредиту в розмірі 45 262 950 грн. не пізніше 01 березня 2022 року.
3.5.2. Враховуючи пункт 3.1. Договору поруки на момент укладення Договору поруки та Додаткової угоди № 1 до нього у позичальника ТОВ "Діва-Агролан" було відсутнє прострочення за Кредитним договором, тому в день укладення Договору поруки та Додаткової угоди №1 до Договору поруки у поручителя ТОВ "Сат-Агро" не виникло жодних зобов'язань з погашення заборгованості (на чому безпідставно наголошує Позивач), оскільки прострочена заборгованість у Позичальника за Кредитним договором була відсутня.
3.6. Апелянт також в апеляційній скарзі звертає увагу, що позичальник ТОВ "Діва-Агролан" та його поручитель ТОВ "Сат-Агро" не виконали своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за Кредитним договором вже після укладення Договору поруки та Додаткової угоди № 1 до нього, що також підтверджується рішенням суду від 27.07.2022 у справі № 914/288/22, що набрало чинності та згідно з яким стягнуто з ТОВ "Діва-Агролан", ТОВ "Сат-Агро" та інших поручителів Позичальника на користь АТ "ПУМБ" заборгованість всього в розмірі 45 834 494,73 грн. та судовими рішеннями у справі № 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро". Отже, обставини щодо укладення Договору поруки, а також обставини щодо строку повернення позичальником ТОВ "Діва-Агролан" кредиту та обставини виникнення солідарного обов'язку поручителя ТОВ "Сат-Агро" за Договором поруки встановлені рішенням суду у іншій справі № 914/288/22, тому в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи за позовом ТОВ "Агріі Україна".
3.7. Натомість суд, ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, протиправно погодився з безпідставними доводами позивача стосовно того, що начебто на момент укладення Договору поруки та Додаткової угоди №1 до нього Позичальник мав прострочення за Кредитним договором, та що укладення такого Договору поруки призвело до неплатоспроможності ТОВ «САТ-АГРО» та призвело до заподіяння збитків кредиторам, оскільки Банк не перевірив майновий стан Поручителя та його неплатоспроможність. Такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, зібраних у справі доказах та судовій практиці Верховного Суду щодо фіктивності та фраудаторності правочинів.
3.8. Щодо неправильного застосування норм матеріального права, апелянт зазначає, що у суду були відсутні підстав для визнання недійсним Договору поруки за ознаками фіктивності (ч. 5 ст. 203 та ст. 234 ЦК України). При цьому, висновки суду щодо фіктивності спірного правочину, який не обґрунтовані жодними мотивами, спростовуються нормами цивільного законодавства - стаття 553, 554 ЦК України щодо договору поруки, та статтями 203, 234 ЦК України, за якими встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Так, обставини укладення Банком Кредитного договору з позичальником ТОВ "Діва-Агролан" та Договору поруки з поручителем ТОВ "Сат-Агро", а також обставини невиконання Позичальником та Поручителем своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за Кредитним договором та на підставі Договору поруки встановлені рішенням суду від 27.07.2022 у справі №914/288/22. що набрало чинності та згідно з яким стягнуто з позичальника ТОВ "Діва-Агролан", поручителя ТОВ "Сат-Агро" та інших солідарних поручителів на користь АТ «ПУМБ» заборгованість всього в розмірі 45 834 494,73 грн. та судові витрати (на підставі якого судом також визнано кредиторські вимоги АТ «ПУМБ» до боржника ТОВ "Сат-Агро" у справі про банкрутство), тому зазначені обставини відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи за позовом ТОВ "Агріі Україна".
3.9. Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Однак, в порушення вказаних норм ГПК України - статтею 74, 86, 236, правових висновків Великої Палати Верховного Суду, позивачем у позові не наведено (та разом з позовом не надано жодних доказів) та судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не зазначено жодних доказів на підтвердження доводів Позивача щодо приховування сторонами Договору поруки його реальних намірів. При цьому, Верховний Суд у своїх постановах від 31.03.2021 у справі №201/2832/19, від 22.05.2023 у справі №936/721/21 (провадження № 61-129св23) та інших зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
3.10. Скаржник зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постанові Верховного Суду від 24.07.2019р. у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зроблено правові висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду. З урахуванням наведеного ознак фіктивності правочину, слід зазначити, що в момент укладення Договору поруки АТ «ПУМБ» не було відомо та не могло бути відомо, чи виконає ТОВ "Сат-Агро" свої зобов'язання за Договором поруки в майбутньому, оскільки таке зобов'язання є забезпечувальним та похідним від основного зобов'язання за Кредитним договором, тому виконання Поручителем зобов'язань за Договором поруки напряму залежить від виконання або не виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором у майбутньому.
3.11. Тобто при належному виконанні позичальником умов Кредитного договору, грошове зобов'язання у Поручителя за Договором поруки взагалі не виникає, що є особливістю забезпечувальних (акцесорних) зобов'язань. Також апелянт наголошує, що в момент укладення Договору поруки його сторони не приховували одна від одної (або від третіх осіб) справжні наміри такого правочину, а позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами умисел обох сторін Договору поруки на приховування яких не будь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені умовами Договору поруки. Відсутні посилання на такі докази і в рішенні суду. У свою чергу відсутність наміру виконувати зобов'язання за спірним договором має бути також доведена позивачем відповідними доказами (п. 25 постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі 909/685/18).
3.12. Однак, позивач у позовній заяві та суд 1-ої інстанції в оскаржуваному рішенні в порушення вказаних норм ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 86, ч. 5 ст. 236, ч. 1 ст. 237 ГПК України не зазначили, якими доказами підтверджується свідомий намір (умисел) сторін Договору поруки не виконувати його зобов'язання. При цьому, АТ "ПУМБ" як кредитор, який надав Кредит Позичальнику, що встановлено рішенням суду в іншій справі, на момент укладення договорів поруки (відповідно до вказаного рішення суду їх було декілька) в першу чергу був зацікавлений у забезпеченні повернення кредитних коштів, у тому числі третіми-особами - поручителями Позичальника, зокрема і поручителем ТОВ "Сат-Агро". Тому у Банку не було жодного умислу приховувати реальні наміри Договору поруки, як і не було наміру не виконувати Договір поруки. Отже, основною ознакою фіктивного правочину (на відміну від фраудаторного правочину), є те, що обумовлені таким правочином наслідки не настають (тобто такий правочин не породжує жодних майнових наслідків) (правовий висновок у постанові Судової палати з розгляду справ про банкрутство Верховного Суду від 24.11.2021р. у справі № 905/2030/19 (905 /2445 /19).
3.13. Натомість, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 у справі № 914/288/22 навпаки встановлено факт неналежного виконання поручителем ТОВ "Сат-Агро" зобов'язань з Договором поруки та задоволено позов Банку щодо примусового виконання такого обов'язку Поручителя шляхом стягнення з останнього заборгованості на підставі такого Договору поруки. Крім цього, Банк як кредитор за Договором поруки звернувся з вимогами до боржника. Апелянт з урахуванням наведених обставин зазначає, що у оспорюваного Договору поруки відсутні ознаки фіктивності правочину відсутні, та такі ознаки не підтверджені жодними доказами та не встановлені в рішенні суду.
3.14. Враховуючи наведені вище положення Договору поруки, процесуальні норми ГПК України, практику Верховного Суду та обставини, встановлені рішенням суду у іншій справі, Договір поруки було укладено з метою реального забезпечення виконання зобов'язань позичальника ТОВ "Діва-Агролан" у разі невиконання останнім зобов'язань за Кредитним договорові, а висновки суду першої інстанції щодо наявності ознак фіктивності Договору поруки не підтверджені жодними доказами. Наведені вище порушення процесуальних норм призвели до протиправного застосування судом норми ч. 5 ст. 203, ст. 234 ЦК України щодо визнання цього правочину недійсним (фіктивним).
3.15. Щодо відсутності підстав для визнання судом недійсним Договору поруки за ознаками фраудаторності (п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 13 ПК України) скаржник зазначає, що однією з підстав для визнання недійсним Договору поруки Позивач у позові зазначив його фраудаторність, мотивуючи свої доводи тим, що Договір поруки було укладено сторонами без перевірки майнового стану Боржника та без дотримання принципів розумності та добросовісності, з метою створення штучного боргу, що призвело до неплатоспроможності боржника ТОВ "Сат-Агро" та до заподіяло шкоду (збитки) Позивачу та іншим кредиторам. Однак жодним чином не проаналізував та не встановив у рішенні суду наявність або відсутність ознак фраудаторності спірного Договору поруки встановлених законом та судовою практикою Верховного Суду . Так, основною ознакою фраудаторності є майновий критерій, відсутність якого виключає фраудаторність правочину. У постанові Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі №755/17944/18 сформульовано поняття фраудаторного правочину - це правочин, учинений боржником умисно на шкоду кредитору.
3.16. Щодо основного майнового критерію ознаки фраудаторності апелянт зазначає, що ТОВ "Агріі Україна" в позові обґрунтовує порушення майнових прав Позивача ж кредитора наступним: 1) Договір поруки було укладено з ТОВ "Сат-Агро" в період, коли позичальник ТОВ "Діва-Агролан" начебто вже мало прострочення (невиконання грошового зобов'язання) за Кредитним договором; 2) ТОВ "Сат-Агро" уклало спірний Договір поруки з Банком у період неплатоспроможності цього Боржника, що підтверджується фінансовою звітністю Боржника та наявними судовими рішеннями про стягнення боргу на користь інших кредиторів, а Банк був зобов'язаний перевірити зазначені обставини та дослідити майновий стан Поручителя при укладенні Договору поруки 3) укладення Договору поруки призвело до неплатоспроможності Боржника та завдало збитків Позивачу та іншим кредиторам.
3.17. Суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 1 ст. 86 та ч. 5 ст. 236 ГПК України не встановив відсутність основного майнового критерію фраудаторності Договору поруки, внаслідок чого безпідставно дійшов протиправного висновку про недійсність (фраудаторність) цього правочину. Фактично суд погодився з доводами Позивача, які не відповідають дійсності та не підтверджені належними і допустимими доказами.
3.18. Також апелянт не погоджується з доводами позивача та рішенням суду першої інстанції в частині того, що в момент укладення Договору поруки (05.08.2021р.) боржник ТОВ "Сат-Агро" був у стані критичної неплатоспроможності, що підтверджується фінансовою звітністю та судовими рішеннями. Так, позивачем до позовної заяви долучено копії фінансової звітності ТОВ "Сат-Агро" за 2017 - 2018 роки, яка аж ніяк не може бути доказом неплатоспроможності цього Боржника на момент укладення Договору поруки у 2021 році тобто через 3 роки. При цьому, жодних інших доказів неплатоспроможності ТОВ "Сат-Агро" станом на дату укладення Договору поруки Позивачем не надано. Натомість, суд першої інстанції в порушення вказаних вище процесуальної норми ч. 1 ст. 77 ГПК України прийняв як доказ неплатоспроможності фінансову звітність боржника ТОВ "Сат-Агро" за 2017 -2018 роки, яка не стосується предмета доказування, а тому є неналежним доказом. Більше того, в порушення вимог ч. 1 ст. 77 ГПК України суд першої інстанції на підставі таких неналежних доказів дійшов до наступного протиправного висновку: « У той же час, здійснюючи оцінку обставин з точки зору фінансових правовідносин та наслідків впливу вчиненого оспорюваного правочину, суд зауважує на тому, що згідно фінзвіту ТОВ "Сат-Агро" за 2018 станом на 2017 і 2018 сумарна вартість оборотних і необоротних активів складає 4 500 грн. і 4 500 грн. відповідно. Водночас, серед іншого, судом не було враховано, що платники податків протягом періоду з 01 березня 2020 року у зв'язку із поширенням на території України коронавірусної хвороби, могли не подавати податкову звітність. Аналогічно не є доказом неплатоспроможності Боржника наявність судових спорів ТОВ "Сат-Агро" з іншими кредиторами на момент укладення Договору поруки, оскільки рішення у таких спорах були прийняті та/або набули чинності вже після укладення Договору поруки, про що АТ «ПУМБ» зазначало у своїх письмових поясненнях, які судом залишено поза увагою. При цьому, абсолютно безпідставним є висновок рішення суду про те, що укладаючи Договір поруки, АТ «ПУМБ» не пересвідчилося у фінансовому становищі товариства, солідарний обов'язок по виконанню зобов'язань якого покладається на ТОВ "Сат-Агро"
3.19. Також скаржник, зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, а судом не зазначено, яким чином укладення або виконання Договору призвело до неплатоспроможності Боржника. При цьому, як вже зазначав представник АТ «ПУМБ» у письмових поясненнях суду, поручитель ТОВ "Сат-Агро" не здійснювало погашень заборгованості перед АТ «ПУМБ» на виконання забезпечувального зобов'язання за Договором поруки до настання строку виконання основного зобов'язання ТОВ "Діва-Агролан" за Кредитним договором, що також свідчить про те, що жодної майнової шкоди (збитків) внаслідок укладення Договору поруки не було спричинено та не могло бути спричинено ні Позивачу, ні іншим кредиторам, ні Боржнику. Будь-який прихований характер укладення Договору поруки («поза око») з метою явного заподіяння шкоди Позивачу або Боржнику судом також не встановлено. Враховуючи викладене, висновки суду стосовно того, що укладення Договору поруки мало явно очевидний намір заподіяння шкоди Позивачу та іншим кредиторам та призвело до неплатоспроможності ТОВ "Сат-Агро" - не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.
4.1. Учасники провадження у справі не скористалися правом подачі відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк".
4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.07.2023 у справі №902/1302/22 (902/390/23). Розгляд апеляційної скарги призначено на 18 жовтня 2023 року о 14:30 год.
4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2023 задоволено клопотання/заяву представника АТ "Перший Український міжнародний банк" адвоката Награбовського О. В. про участь в судовому засіданні 18.10.2023 о 14:30 год у справі № 902/1302/22(902/390/23) в режимі відеоконференції.
4.4. 18.10.2023 представником апелянта АТ "Перший Український міжнародний банк" подано пояснення по справі № 902/1302/22 (902/390/23), в порядку статті 42 ГПК України.
4.5. За результатами судового засідання 18.10.2023 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" у даній справі №902/1302/22 (902/390/23) відкладено на 26.10.2023 о 09:30год., з урахуванням клопотання апелянта про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, про що апеляційним судом постановлено відповідну ухвалу.
4.6. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
4.7. В судове засідання 26.10.2023 уповноважені представники позивача, відповідача 2, треті особи не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.
4.7.1. Оскільки явка представників сторін у судове засідання 26.10.2023 обов'язковою не визнавалася, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі зазначених учасників провадження у справі, згідно вимог статті 269 ГПК України, за наявними у матеріалах справи доказами, за участі представника апелянта.
4.8. В судовому засіданні 26.10.2023 представник відповідача 1 - апелянта (в режимі відеоконференції) підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити. Надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив скасувати рішення суду першої інстанції від 14.07.2023 у даній справі, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.07.2023 у справі №902/1302/22 (902/390/23) Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:
6.1.1. Норми матеріального права:
Конституція України;
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача 1 (апелянт), дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається із матеріалів справи 06.10.2020 між АТ "ПУМБ" (Банк, Заставодержатель або Відповідач) та ТОВ "Діва-Агролан" (позичальник) укладено Кредитний договір № КІЕ-ТФ-10395 (із змінами і доповненнями, внесеними до нього в подальшому Додатковою угодою № 1 від 22.12.2020.
7.3. Договором про внесення змін та доповнень № 2 від 31.03.2021 та Договором про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021, а також Додатковими угодами (про встановлення Субліміту Кредиту) № 1 -3 до Кредитного договору, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у визначеному Кредитним договором та додатковими угодами (про встановлення субліміту кредиту) до нього розмірі окремими траншами, а Позичальник зобов'язався прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за Кредит та повернути Банку Кредит в повному обсязі в порядку та строки відповідно до графіку, що обумовлені цим Кредитним договором та додатковими угодами до нього, але не пізніше 01 березня 2022.
7.4. З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Діва-Агролан" перед Банком за Кредитним договором, між АТ "ПУМБ" (кредитор) в особі керуючого відділенням № 2 ПУМБ в м. Вінниця Діхтяр К.О. та ТОВ "Сат-Агро" (поручитель), в особі директора ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021.
7.4.1. Відповідно до п. 1.2. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання боржником (ТОВ "Діва-Агролан") в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки тощо.
7.4.2. Відповідно до п. 1.3 Договору у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.
7.4.3. Згідно п. 2.1. Договору Порукою за цим Договором забезпечується виконання зобов'язань Боржника перед Кредитором, що випливають з наступних договорів:
2.1.1. Кредитного договору А" КІЕ-ТФ-10395 від " 06" жовтня 2020 року, укладеного між Кредитором та Боржником, з усіма змінами та доповненнями до нього, у тому числі Додатковою угода №1 від " 22" грудня 2020 року та Договором про внесення змін та доповнень №2 від " 31" березня 2021 року, а також Додатковими угодами (про встановлення Субліміту Кредиту), всіма іншими додатковими угодами та договорами про внесення змін та доповнень, що укладені та будуть укладені між Кредитором та Боржником протягом дії зазначеного Кредитного договору, а саме:
2.1.1.1. Повернути кредит в розмірі Ліміту кредиту, що дорівнює 50 000 000 (п'ятдесят мільйонів) гривень 00 копійок, частинами в розмірах, порядку і строки, визначені Кредитним договором, додатковими угодами про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, відповідними Додатковими угодами (про встановлення Субліміту Кредиту) і Заявами на отримання траншу Кредиту (частини), що укладені та/або будуть укладені між Банком та Боржником, але не пізніше " 26" вересня 2023.
7.4.4. Статтею 3 Договору поруки визначено порядок виконання Поручителем зобов'язань, а саме: у разі порушення зобов'язання Боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання у строки, визначені Кредитним договором), Поручитель зобов'язаний в перший день порушення зобов'язання (його частини) виконати таке зобов'язання (або його частину) незалежно від факту направлення йому Кредитором відповідної вимоги. Кредитор не зобов'язаний підтверджувати будь-яким чином факт порушення зобов'язання Боржником, таке порушення буде достатньою для Поручителя підставою виконати порушене зобов'язання (або його частину) без застережень, умов чи вимог до Кредитора про надання відповідної інформації/документів.
7.4.5. Відповідно до п. 6.4. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення печаткою Кредитора, печаткою Поручителя. Поручитель підтверджує, що при укладенні Договору, договорів про внесення змін та доповнень до Договору, інших документів, надання яких передбачено Договором та які будуть викладатися на папері, буде використовувати печатку, відбиток якої проставлений у розділі "Реквізити та підписи Сторін" Договору.
7.4.6. Згідно п. 6.6. Договору зміни до Договору повинні бути вчинені у письмовій формі і підписані належним чином уповноваженим представником Кредитора та уповноваженим представником Поручителя/Поручителем. Такі зміни додаються до Договору і є його невід'ємною частиною.
7.5. 24.09.2021 між АТ "ПУМБ" (кредитор) та ТОВ "Сат-Агро" (поручитель) було укладено додаткову угоду № 1 до Договору поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021, яким окрім іншого, викладено перший абзац підпункту 2.1.1. та підпункт 2.1.1.1. в такій редакції:
2.1.1. Кредитного договору № К1Е-ТФ-10395 від " 06" жовтня 2020 року, укладеного між Кредитором та Боржником, з усіма змінами та доповненнями до нього, у тому числі Додатковою угода №1 від " 22" грудня 2020 року, Договором про внесення змін та доповнень №2 від " 31" березня 2021 року та Договором про внесення змін та доповнень №3 від " 24" вересня 2021 року, а також Додатковими угодами (про встановлення Субліміту Кредиту), всіма іншими додатковими угодами та договорами про внесення змін та доповнень, то укладені та будуть укладені між Кредитором та Боржником протягом дії зазначеного Кредитного договору , а саме:
2.1.1.1. Повернути кредит у розмірі Ліміту кредиту, що дорівнює 45 262 950,00 грн (Сорок п'ять мільйонів двісті шістдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок), частинами в розмірах, порядку і строки, визначені Кредитним договором, додатковими угодами про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, відповідними Додатковими угодами (про встановлення Субліміту Кредиту) і Заявами на отримання траншу Кредиту (частини), що укладені та/або будуть укладені між Банком та Боржником, але не пізніше "01 "березня 2022 року.
7.6. В провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа №902/1302/22, за заявою ТОВ "Агріі Україна" про банкрутство ТОВ "Сат-Агро" - ухвала Господарського суду Вінницької області про відкриття провадження у справі про банкрутство від 12.01.2023.
7.7. В межах справи про банкрутство надійшла заява АТ "ПУМБ" з кредиторськими вимогами до боржника у розмірі 53 236353 грн., які виникли на підставі договору поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021 (далі Договір поруки).
7.8. Позивач - ТОВ "Агріі Україна" - запросив у арбітражного керуючого документи, для оцінки правомірності виникнення такої значної суми кредиторських вимог. Згідно отриманих документів було встановлено, що банком не було долучено до заяви рішення загальних зборів про надання дозволу керівнику ТОВ "Сат-Агро" укладати угоди вартістю 46 млн. грн. В судовому засіданні суду першої інстанції, на якому розглядалися кредиторські вимоги ПУМБ, представнику банка було поставлено питання: чи існує рішення загальних зборів ТОВ "Сат-Агро" про надання керівнику ТОВ "Сат-Агро" укладати угоди на суму 53 млн. грн.? У відповідь представник АТ "ПУМБ" послався не презумпцію договору, в зв'язку з чим вважає, що договір дійсний, а тому породжує зобов'язання ТОВ "САТ-АГРО" перед ПУМБ на вказану суму.
7.9. Враховуючи надані обставини, позивач вважає Договір поруки недійсним та таким який порушує право позивача на законне, обґрунтоване і добросовісне формування кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро".
7.10. Підставами визнання договору поруки недійсним позивач вказує:
7.10.1. Договір поруки з боку ТОВ "Сат-Агро" підписано його керівником ОСОБА_1., який згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб 30.12.2021 був звільнений. Вказаною датою було призначено нового директора Шушаріна І.І.
Крім того, в керівника не було дозволу загальних зборів на укладання договору поруки.
7.10.2. Договір поруки укладено без спрямування на настання реальних наслідків поруки; для штучного створення боргу, що вказує на недійсність такого договору, який порушує права кредитора, зменшуючи обсяг грошових коштів, які будуть направлені на погашення кредиторських вимог.
7.10.3. Станом на дату укладання Договору поруки і Угоди у ТОВ "Сат-Агро" вже були грошові зобов'язання на суму 18 млн. грн., які на даний час не погашені, і майно на суму 26 млн. грн. знаходиться у заставі, а тому укладання Договору поруки призвело ТОВ "Сат-Агро" до неплатоспроможності та неможливості виконувати його грошові зобов'язання, що завдало боржнику збитки.
7.11. На думку позивача, порушення його прав оскаржуваним договором полягає у тому, що ТОВ "Агріі Україна" є конкурсним кредитором по справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро". У процедурі банкрутства відіграє дотримання принципу конкурсного імунітету кредиторів, який спрямований на попередження та усунення будь-яких переваг одних кредиторів на шкоду інших. Важливе значення у дотриманні цього принципу має формування конкурсної маси, її реалізація та задоволення вимог кредиторів в установленій законом черговості.
7.12. Підсумовуючи наведене, позивач у позовній заяві зазначив, що:
- укладення оспорюваного договору поруки за зобов'язання за основним договором, яке вже було порушено та мало місце невиконання умов оплати, про що було відомо боржнику;
- наявність значних грошових зобов'язань перед кредиторами у розмірі 18 млн. грн.;
- відсутності доказів того, що активи підприємства боржника становили суму більшу ніж зазначена у Договорі поруки;
- не підтверджено наявність фінансової спроможності ТОВ "Сат-Агро" на прийняття фінансового зобов'язання у розмірі 46 млн. грн. та можливості його виконання як на дату укладання договору поруки, так і у майбутньому.
7.13. Тобто, наведені висновки свідчать про відсутність існування ознак реального виконання зобов'язання, яке прийнято боржником за оспорюваним договором поруки, оскільки боржник взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що являється завданням збитків.
7.14. З огляду на те, що позивач є кредитором у справі 902/1302/22 про банкрутство ТОВ "Сат-Агро", результати розгляду позову у даній справі вплинуть на права та інтереси ТОВ "Агріі Україна", оскільки результат прийнятого рішення у цій справі безпосередньо впливає на формування конкурсної маси боржника, а отже, і розміру задоволення вимог кредиторів.
7.15. У відзиві на позовну заяву відповідач-1 - Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" проти задоволення позову заперечує зазначаючи, що позичальник ТОВ "Діва-Агролан" та його поручитель ТОВ "Сат-Агро" не виконали своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за Кредитним договором, що також підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 у справі № 914/288/22, що набрало чинності та згідно з яким стягнуто з ТОВ "Діва-Агролан", ТОВ "Сат-Агро" та інших поручителів Позичальника на користь АТ "ПУМБ" заборгованість всього в розмірі 45 834 494,73 грн.
7.16 Отже, обставини щодо укладення Договору поруки та його дійсності на час спору, а також обставини виникнення заборгованості Позичальника та не виконання солідарного обов'язку поручителя ТОВ "Сат-Агро" за Договором поруки встановлено рішенням суду у іншій справі № 914/288/22, тому в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи за позовом ТОВ "Агріі Україна".
7.17. Відповідач-1 вказує, що Договір поруки було укладено з метою реального забезпечення виконання зобов'язань позичальника ТОВ "Діва-Агролан" за Кредитним договором у разі невиконання останнім зобов'язань за Кредитним договором.
7.18. В момент укладення Договору поруки АТ "ПУМБ" не було відомо та не могло бути відомо, чи виконає ТОВ "Сат-Агро" свої зобов'язання за Договором поруки в майбутньому, оскільки таке зобов'язання є забезпечувальним та похідним від основного зобов'язання за Кредитним договором, тому виконання Поручителем зобов'язань за Договором поруки залежить від виконання або не виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором у майбутньому.
7.19. Адже в момент укладення Договору поруки його сторони не приховували одна від одної (або від третіх осіб) справжні наміри такого правочину. У свою чергу, АТ "ПУМБ" вказує, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами умисел сторін Договору поруки на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину, ніж ті, що визначені умовами Договору поруки.
7.20. Крім того, на переконання відповідача-1, доводи позовної заяви, про те, що договір поруки укладено директором ТОВ "Сат-Агро" без погодження із загальними зборами не відповідає дійсності з огляду на наступне.
7.20.1. Станом на дату укладення Договору поруки (05.08.2021) та Додаткової угоди № 1 до нього (24.09.2021) директором ТОВ "Сат-Агро" був ОСОБА_1 , а єдиним учасником цього Товариства, якому належало 100% часток у статутному капіталі ТОВ "Сат-Агро" - ОСОБА_2 .
7.20.2. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.
7.20.3. На виконання ст. ст. 37, 44 вказаного вище Закону Рішенням єдиного учасника № 03/08 ТОВ "Сат-Агро" від 03.08.2021 було надано згоду на укладення ТОВ "Сат-Агро" Договору поруки з АТ "ПУМБ" в забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань ТОВ "Діва-Агролан" за Кредитним договором, а також уповноважено директора ТОВ "Сат-Агро" на укладення такого Договору поруки.
7.20.4. Окрім цього, відповідно до п. 1 Рішення єдиного учасника б/н ТОВ "Сат-Агро" від 20.09.2021, було надано згоду на внесення змін до Договору поруки шляхом укладення додаткової угоди до Договору поруки (на підставі цього Рішення між сторонами Договору поруки було укладено Додаткову угоду № 1 від 24.09.2021).
7.21. Враховуючи наведені обставини, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні даного позову.
7.22. У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач-1 повинен був перевірити фінансовий стан боржника.
7.22.1. На момент укладення договору поруки і додаткової угоди №1 до договору поруки сторони і банк і керівник ТОВ "Сат-Агро" знали про наявність заборгованості ТОВ "Діва-Агролан" у сумі 45 млн. грн. і знали або повинні були знати і мали можливість знати про факт відсутності коштів і активів у ТОВ "Сат-Агро" у вказаному розмірі.
7.23. у свою чергу у поясненнях АТ "ПУМБ" від 06.07.2023 зазначило, що позивачем не надано жодного доказу, що прийняття ТОВ "Сат-Агро" забезпечувального зобов'язання за оскаржуваним договором поруки спричинило неплатоспроможність цього боржника або спричинило неможливість виконання таким боржником зобов'язань перед кредитором ТОВ "Агріі Україна" або іншими кредиторами. Також позивачем не доведено умисел сторін договору поруки на приховування яких-небудь інших намірів договору поруки, у тому числі умисел спричинення шкоди іншим кредиторам таким правочином, що виключає його фіктивність.
7.24. За результатами розгляду позовних вимог місцевим господарським судом ухвалено рішення, яким позовні вимоги задоволені (п.1.2.-1.2.2. цієї постанови) з підстав наведених у пунктах 2.1.-2.11. даної постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, прийняття та врахування доводів апелянта.
8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги із скасуванням рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
8.2. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави.
8.3. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
8.4. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
8.5. Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
8.6. Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
8.7. За змістом ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
8.8. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
8.9. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами ст. 215 ЦК України.
8.10. Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 цього Кодексу.
8.11. Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
8.12. За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
8.13. Відповідно до ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
8.14. У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
8.15. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).
8.16. Великою Палатою Верховного Суду викладено у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст.234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.
8.17. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки ухвалою суду від 12.01.2023 визнано грошові вимоги ТОВ "Агріі Україна" до ТОВ "Сат-Агро", то ТОВ "Агріі Україна" виступає заінтересованою особою у визнанні оспорюваного договору недійсним, як кредитор ТОВ "Сат-Агро".
8.18. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
8.19. Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
8.20. В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
8.21. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
8.22. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 № 405/1820/17.
8.23. Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
8.24. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
8.25. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.
8.26. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
8.27. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.
8.28. Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
8.29. Частинами 1-2 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
8.30. Як встановлено судом першої інстанції, предметом спірного договору від 05.08.2021 № КІЕ-П-10395/4 є надання ТОВ "Сат-Агро" поруки перед АТ "ПУМБ" за виконання обов'язку ТОВ "Діва-Агролан" щодо оплати кредиту у розмірі 45262950,00 грн, що виникли у зв'язку з не виконанням кредитором обов'язків боржника перед АТ "ПУМБ" за кредитним договором від № КІЕ- ТФ-10395 від 06.10.2020.
8.31. Згідно з пунктом 1.3 договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає право кредитора вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від боржника і поручителя разом, так і від кожного з них окремо.
8.32. У той же час, здійснюючи оцінку обставин з точки зору фінансових правовідносин та наслідків впливу вчиненого оспорюваного правочину, суд зауважив на тому, що згідно фінансового звіту ТОВ "Сат-Агро" за 2018 станом на 2017 і 2018 сумарна вартість оборотних і необоротних активів складає 4 500 грн і 4 500 грн відповідно.
8.33. Враховуючи, що ТОВ "Сат-Агро" не подавалася фінансова звітність з 2019 по 2021 вказує, що її активи станом на дату підписання залишилися на тому же рівні, тобто 4500 грн.
8.34. Наведені обставини свідчать про відсутність доказів фінансової спроможності ТОВ "Сат-Агро" виконання договору поруки від 05.08.2021 № КІЕ-П-10395/4 при його укладенні.
8.35. Крім того, у ТОВ "Сат-Агро" станом на дату укладення договору поруки існували непогашені грошові зобов'язання:
- за договором № 21 НХ 03 ВІСМ від 25.03.2021, що підтверджується рішенням суду у справі 902/342/22 від 28.07.2022.
- за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 18/05/21 від 18.05.202, що підтверджується рішенням суду у справі № 902/883/21 від 05.11.2021;
- за договором поставки товару № 23/ЗЧ від 15.01.2021, що підтверджується рішенням Постійно діючого Третейського ПП "Адлєр" суду при Асоціації українських банків від 10.05.2022 у третейській справі №5/22;
- за договором поставки № Р21-046 від 22.07.2021, що підтверджується рішенням суду у справі 902/470/22 від 05.10.2022;
- за договором про надання послуг б/н від 19.04.202, що підтверджується рішенням суду у справі 902/745/21 від 09.11.2021;
- за договором про надання послуг відповідального зберігання № 17/09/19-З від 17.09.2019, що підтверджується рішенням суду у справі 908/2120/21.
8.36. Відтак, при веденні збиткової діяльності та маючи зобов'язання принаймні перед іншими контрагентами, ТОВ "Сат-Агро" прийняло на себе додаткові зобов'язання на суму 45 млн. грн.
8.37. Господарським судом Вінницької області враховано, що наявність грошових зобов'язань станом на день укладення спірного договору не означає безумовну заборону на ведення господарської діяльності та договірної роботи.
8.38. Водночас, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
8.39. Поручитель, укладаючи договір поруки, не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов'язання, саме йому доведеться виконувати зобов'язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє. Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі № 922/3522/17.
8.40. Натомість, укладаючи договір поруки, АТ "ПУМБ" не пересвідчилося у фінансовому становищі товариства, солідарний обов'язок по виконанню зобов'язань якого покладається на ТОВ "Сат-Агро".
8.41. Таким чином, внаслідок укладення спірного договору поруки від 05.08.2021 № КІЕ-П-10395/4, перебуваючи в стані фінансової неможливості виконання власних зобов'язань, ТОВ "Сат-Агро" додатково прийняло на себе обов'язки в якості солідарного боржника ТОВ "Діва-Агролан" зі сплати 45 млн. грн., чим фактично ТОВ "Сат-Агро" збільшило свої боргові зобов'язання за відсутності фінансової спроможності їх погашення.
8.42. На думку суду першої інстанції, укладення спірного договору поруки від 05.08.2021 № КІЕ-П-10395/4 спрямовано на необґрунтоване, сумнівне та непропорційне збільшення розміру боргових зобов'язань ТОВ "Сат-Агро" всупереч власним фінансовим інтересам.
8.43. Зважаючи на наведені приписи законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та визнання недійсним договору поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021, укладеного між ТОВ "Сат-Агро" та АТ "ПУМБ", з мотивів наведених вище.
8.44. Колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції є передчасним та помилковим, враховуючи наступне.
8.45. Щодо обставин укладення Кредитного договору, Договору поруки, повноважень на укладення таких договорів.
8.45.1. Як вже зазначалося вище у даній постанові, 06.10.2020 між АТ "ПУМБ" як кредитодавцем з однієї сторони та позичальником ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН", код за ЄДРПОУ 39268782 (далі - Позичальник) з другої сторони було укладено Кредитний договір № КІЕ-ТФ-10395 (із змінами і доповненнями, внесеними до нього в подальшому Додатковою угодою № 1 від 22.12.2020, Договором про внесення змін та доповнень № 2 від 31.03.2021 та Договором про внесення змін та доповнень № 3 від 24.09.2021, а також Додатковими угодами (про встановлення Субліміту Кредиту) №№ 1-3 до Кредитного договору, далі разом - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у визначеному Кредитним договором та додатковими угодами про встановлення субліміту кредиту окремими траншами (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язався прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за Кредит та повернути Банку Кредит в повному обсязі в порядку та строки відповідно до графіку, що обумовлені цим Кредитним договором та додатковими угодами до нього.
8.45.2. З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" перед Банком за Кредитним договором, між АТ "ПУМБ" як кредитором та ТОВ "САТ-АГРО" як поручителем, крім іншого, було укладено Договір поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021, із змінами і доповненнями, внесеними Додатковою угодою № 1 від 24.09.2021 (далі разом - Договір поруки, засвідчена копія якого додана Банком до відзиву на позовну заяву).
8.45.3. Станом на дату укладення Договору поруки (05.08.2021) та Додаткової угоди № 1 до нього (24.09.2021) директором ТОВ «САТ-АГРО» був ОСОБА_1 , а єдиним учасником цього Товариства, якому належало 100% часток у статутному капіталі ТОВ «САТ-АГРО» - ОСОБА_2 (копії витягів з ЄДРЮОФОПГФ містяться у додатках до відзиву на позовну заяву).
8.45.4. На виконання вимог ст. ст. 37, 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» щодо надання учасниками товариства згоди на вчинення значного правочину, Рішенням єдиного учасника № 03/08 ТОВ «САТ-АГРО» від 03.08.2021 було надано згоду на укладення ТОВ «САТ-АГРО» Договору поруки з АТ «ПУМБ» в забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» за Кредитним договором, а також уповноважено директора ТОВ «САТ-АГРО» на укладення такого Договору поруки (копія рішення єдиного учасника додана Банком до відзиву на позов).
8.45.5. Окрім цього, відповідно до п. 1 Рішення єдиного учасника б/н ТОВ «САТ-АГРО» від 20.09.2021, було надано згоду на внесення змін до Договору поруки шляхом укладення додаткової угоди до Договору поруки (на підставі цього Рішення між сторонами Договору поруки було укладено Додаткову угоду №1 від 24.09.2021р. до Договору поруки) (копія також додана Банком до відзиву на позов).
8.45.6. Враховуючи викладене, директором ТОВ «САТ-АГРО» ОСОБА_1. не було порушено вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК України стосовно необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення Договору поруки та Додаткової угоди № 1 до нього. Відповідно до п. 1.2. Договору поруки поручитель ТОВ «САТ-АГРО» відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язання боржником ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» в повному обсязі.
8.45.7. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки тощо. Відповідно до п. 2.1. порукою за цим Договором поруки забезпечується виконання зобов'язань ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» перед АТ «ПУМБ», що випливають з Кредитного договору, а саме: повернути кредит в розмірі Ліміту Кредиту, частинами в розмірах, порядку і строки, визначені Кредитним договором, додатковими угодами про внесення змін та доповнень до Кредитного договору, відповідними Додатковими угодами (про встановлення Субліміту Кредиту) і Заявами на отримання траншу Кредиту (частини), що укладені та/або будуть укладені між Банком та Боржником, сплачувати проценти за користування кредитом, комісію, неустойку (пеню, штраф).
8.45.8. Так, підпунктом 2.1.1.1. Договору поруки (в первинній редакції Договору поруки від 05.08.2021), було визначено, що Поручитель поручається у тому числі за виконання основного зобов'язання Позичальника за Кредитним договором повернути Банку надані транші Кредиту в межах ліміту 50 000 000 грн. не пізніше 23 вересня 2023 року.
8.45.9. У зв'язку із внесенням змін до Кредитного договору, Додатковою угодою №1 від 14.09.2021 до Договору поруки було внесено зміни в пп. 2.1.1.1. Договору поруки, згідно з якими Поручитель поручився за виконання основного зобов'язання Позичальника за Кредитним договором повернути Банку надані транші Кредиту в розмірі 45 262 950 грн. не пізніше 01 березня 2022 року.
8.45.10. У пункті 3.1. Договору поруки визначено порядок виконання Поручителем зобов'язань, а саме: у разі порушення зобов'язання Боржником (у тому числі невиконання та/або неналежного виконання у строки, визначені Кредитним договором), Поручитель зобов'язаний в перший день порушення зобов'язання (його частини) виконати таке зобов'язання (або його частину) незалежно від факту направлення йому Кредитором відповідної вимоги.
8.45.11. Таким чином, на момент укладення Договору поруки та Додаткової угоди № 1 до нього у позичальника ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» було відсутнє прострочення за Кредитним договором, тому в день укладення Договору поруки та Додаткової угоди №1 до Договору поруки у поручителя ТОВ «САТ-АГРО» не виникло жодних зобов'язань з погашення заборгованості (на чому безпідставно наголошує Позивач), оскільки прострочена заборгованість у Позичальника за Кредитним договором була відсутня.
8.45.12. Як у апеляційній скарзі, так і у поясненнях в обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник апелянта неодноразово звертав увагу, що позичальник - ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» та його поручитель - ТОВ «САТ-АГРО» не виконали своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за Кредитним договором вже після укладення Договору поруки та Додаткової угоди № 1 до нього.
8.45.13. Зазначені обставини підтверджуються рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2022р. у справі № 914/288/22, що набрало чинності та згідно з яким стягнуто з ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН», ТОВ «САТ-АГРО» та інших поручителів Позичальника на користь АТ «ПУМБ» заборгованість всього в розмірі 45 834 494,73 грн та судові витрати.
8.45.14. Підтверджуючі документи надавалися у належним чином завірених копіях кредитором АТ «ПУМБ» разом із заявою про визнання кредиторських вимог в межах справи № 902/1302/22 про банкрутство ТОВ «САТ-АГРО» та враховані судом в ухвалі від 09.03.2023р. про визнання вимог кредитора АТ «ПУМБ» у цій справі про банкрутство, а також відображено у оскаржуваному рішенні суду першої інстанції від 14.07.2023 у даній справі № 902/1302/22 (902/390/23).
8.45.15. Отже, обставини щодо укладення Договору поруки, а також обставини щодо строку повернення позичальником ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» кредиту та обставини виникнення солідарного обов'язку поручителя ТОВ «САТ-АГРО» за Договором поруки встановлені рішенням суду у іншій справі № 914/288/22, тому в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи за позовом ТОВ «АГРІІ УКРАЇНА».
8.45.16. Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову, безпідставно погодився із доводами Позивача стосовно того, що начебто на момент укладення Договору поруки та Додаткової угоди №1 до нього Позичальник мав прострочення за Кредитним договором, та що укладення такого Договору поруки призвело до неплатоспроможності ТОВ «САТ-АГРО» та призвело до заподіяння збитків кредиторам, оскільки Банк не перевірив майновий стан Поручителя та його неплатоспроможність.
8.45.17. Такі висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, зібраних у справі доказах та правових позицій Верховного Суду щодо фіктивності та фраудаторності правочинів, що підтверджується викладеним нижче.
8.46. Щодо відсутності підстав для визнання судом недійсним Договору поруки за ознаками Фіктивності (ч. 5 ст. 203 та ст. 234 НК України).
8.46.1. Однією з підстав для визнання недійсним Договору поруки Позивач у позові зазначив його фіктивність, мотивуючи свої доводи тим, що Договір поруки було укладено сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим Договором поруки.
8.46.2. Суд першої інстанції протиправно погодився з такими доводами Позивача та визнав Договір поруки недійним у тому числі з підстав його фіктивності (ст. 234 ЦК України), однак не навів жодних мотивів для таких висновків у своєму рішенні.
8.46.3. Висновки суду щодо фіктивності правочину спростовуються наступним.
8.46.4. Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
8.46.5. Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а частиною 2 цієї статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
8.46.6. Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
8.46.7. Як вже зазначалося вище, обставини укладення АТ «ПУМБ» Кредитного договору з позичальником ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» та Договору поруки з поручителем ТОВ «САТ-АГРО», а також обставини невиконання Позичальником та Поручителем своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості за Кредитним договором та на підставі Договору поруки встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 у справі № 914/288/22, що набрало чинності та згідно з яким стягнуто з позичальника ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН», поручителя ТОВ «САТ-АГРО» та інших солідарних поручителів на користь АТ «ПУМБ» заборгованість всього в розмірі 45 834 494,73 грн. та судові витрати (на підставі якого судом також визнано кредиторські вимоги АТ «ПУМБ» до боржника ТОВ «САТ-АГРО» у справі про банкрутство), тому зазначені обставини відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи за позовом ТОВ «АГРІІ УКРАЇНА».
8.46.8. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а частиною 3 цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.46.9. Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а частиною 3 цієї статті встановлено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу і групи доказів).
8.46.10. Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а пунктом 1 ч. 1 ст. 237 П ІК України визначено, що при ухваленні рішення суд вирішує, крім іншого, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
8.46.11. Стаття 215 ЦК України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
8.46.12. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.12.2019 року у справі № 904/10956/16 сформувала наступний правовий висновок щодо підстав для визнання недійсним правочину: « 62. Згідно із частинами першою, другою, третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього ж Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. 63. Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб'єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі».
« 76. Звертаючись з позовом про визнання недійсними правочинів, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення цих обставин суд не має підстав для задоволення позову».
8.46.13. Однак, в порушення вказаних вище норм ГПК України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, Позивачем у позові не наведено (та разом з позовом не надано жодних доказів) та судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не зазначено жодних доказів на підтвердження доводів Позивача щодо приховування сторонами Договору поруки його реальних намірів.
8.46.14. Верховний Суд у своїх постановах від 31.03.2021р. у справі № 201/2832/19, від 22.05.2023р. у справі № 936/721/21 (провадження № 61-129св23) та інших зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.
8.46.15. Також Верховний Суд у вказаних вище постановах зазначив, що основними ознаками фіктивного правочину є:
- введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;
- свідомий намір невиконання зобов'язань договору сторонами;
- приховування справжніх намірів учасників правочину.
8.46.16. Аналогічні висновки щодо ознак фіктивного правочину також зробив Верховний Суд у своїй постанові від 27.03.2019р. у справі № 903/439/18, зазначивши при цьому, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним.
8.46.17. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином.
8.46.18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), постанові Верховного Суду від 24..07.2019р. у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) зроблено правові висновки про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду.
8.46.19. З урахуванням наведених вище Верховним Судом ознак фіктивності правочину, слід зазначити, що в момент укладення Договору поруки АТ «ПУМБ» не було відомо та не могло бути відомо, чи виконає ТОВ «САТ-АГРО» свої зобов'язання за Договором поруки в майбутньому, оскільки таке зобов'язання є забезпечувальним та похідним від основного зобов'язання за Кредитним договором, тому виконання Поручителем зобов'язань за Договором поруки напряму залежить від виконання або не виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором у майбутньому.
8.46.20. Тобто при належному виконанні Позичальником умов Кредитного договору, грошове зобов'язання у Поручителя за Договором поруки взагалі не виникає, що є особливістю забезпечувальних (акцесорних) зобов'язань.
8.46.21. Адже в момент укладення Договору поруки його сторони не приховували одна від одної (або від третіх осіб) справжні наміри такого правочину, а Позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами умисел обох сторін Договору поруки на приховування яких-небудь інших намірів такого правочину в момент його вчинення, ніж ті, що визначені умовами Договору поруки.
8.46.22. Відсутні посилання на такі докази і в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.
8.46.23. У свою чергу відсутність наміру виконувати зобов'язання за спірним договором має бути також доведена позивачем відповідними доказами (п. 25 постанови Верховного Суду від 29.04.2020р. у справі 909/685/18).
8.46.24. Однак позивач у позовній заяві та місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, не зазначили, якими доказами підтверджується свідомий намір (умисел) сторін Договору поруки не виконувати його зобов'язання.
8.46.25. При цьому, АТ «ПУМБ» як кредитор, який надав Кредит Позичальнику, що встановлено рішенням суду в іншій справі, на момент укладення договорів поруки (відповідно до вказаного рішення суду їх було декілька) в першу чергу був зацікавлений у забезпеченні повернення кредитних коштів, у тому числі третіми-особами - поручителями Позичальника, зокрема і поручителем ТОВ «САТ-АГРО».
8.46.26. Таким чином у Банку не було умислу приховувати реальні наміри Договору поруки, як і не було наміру не виконувати Договір поруки.
8.46.27. Отже, основною ознакою фіктивного правочину (на відміну від фраудаторного правочину), є те, що обумовлені таким правочином наслідки не настають (тобто такий правочин не породжує жодних майнових наслідків) (правовий висновок у постанові Судової палати з розгляду справ про банкрутство Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19).
8.46.28. Натомість, рішенням Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 у справі № 914/288/22 навпаки встановлено факт неналежного виконання поручителем ТОВ «САТ-АГРО» зобов'язань з Договором поруки та задоволено позов Банку щодо примусового виконання такого обов'язку Поручителя шляхом стягнення з останнього заборгованості на підставі такого Договору поруки.
8.46.29. Окрім цього, Банк як кредитор за Договором поруки звернувся з вимогами до боржника ТОВ «САТ-АГРО» в межах справи про його банкрутство, які були повністю визнані ухвалою суду від 09.03.2023 у справі № 902/1302/22 (ухвала набула чинності).
8.46.30. Таким чином, всі наведені вище ознаки фіктивності правочину у оспорюваного Договору поруки відсутні, та такі ознаки не підтверджені жодними доказами та не встановлені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
8.46.31. Враховуючи наведені вище положення Договору поруки, процесуальні норми Господарського процесуального кодексу України, правові позиції Верховного Суду та обставини, встановлені рішенням суду у іншій справі, Договір поруки було укладено з метою реального забезпечення виконання зобов'язань позичальника ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» у разі невиконання останнім зобов'язань за Кредитним договорові, а висновки суду першої інстанції щодо наявності ознак фіктивності Договору поруки не підтверджені жодними доказами.
8.46.32. Наведені вище порушення процесуальних норм призвели до протиправного застосування судом норми ч. 5 ст. 203, ст. 234 ЦК України щодо визнання цього правочину недійсним (фіктивним).
8.47. Щодо відсутності підстав для визнання судом недійсним Договору поруки за ознаками фраудаторності (п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 13 ПК України).
8.47.1. Однією з підстав для визнання недійсним Договору поруки Позивач у позові зазначив його фраудаторність, мотивуючи свої доводи тим, що Договір поруки було укладено сторонами без перевірки майнового стану Боржника та без дотримання принципів розумності та добросовісності, з метою створення штучного боргу, що призвело до неплатоспроможності боржника ТОВ «САТ-АГРО» та до заподіяло шкоду (збитки) Позивачу та іншим кредиторам.
8.47.2. Суд першої інстанції протиправно погодився з такими доводами Позивача та визнав Договір поруки недійним у тому числі з підстав фраудаторності - тобто з підстав укладення правочину з метою завдання шкоди іншим кредиторам, що призвело до неплатоспроможності боржника ТОВ «САТ-АГРО», що суперечить принципам добросовісності та розумності учасників цивільних правовідносин (п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 13 ЦК України), однак жодним чином не проаналізував та не встановив у рішенні суду наявність або відсутність ознак фраудаторності спірного Договору поруки. встановлених законом та судовою практикою Верховного Суду, що підтверджується наведеним нижче.
8.47.3. Відповідно до загального правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду ще у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена ст. 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена ст. 228 ЦК України.
8.47.4. У постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 (провадження № 61-20593св19) суд касаційної інстанції вказав, що правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов'язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору).
8.47.5. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) визначив, що фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
8.47.6. Отже, основною ознакою фраудаторності є майновий критерій, відсутність якого виключає фраудаторність правочину, суть такого критерію в наступному: 1) фраудаторний правочин спрямований на умисне приховання майна (активів) боржника від кредиторів або умисне уникнення виконання зобов'язань перед кредиторами (тобто має явно очевидний характер заподіяння шкоди кредиторам або самому боржнику; 2) внаслідок вчинення такого правочину боржник перестає бути платоспроможним перед кредиторами, чим останнім завдається шкода (збитки).
8.47.7. У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 сформульовано поняття фраудаторного правочину - це правочин, учинений боржником умисно на шкоду кредитору. Також у цій постанові Верховний суд наголосив, що важливими ознаками фраудаторності правочину також є: - момент укладення договору (наприклад, коли боржник усвідомлює, що майно буде забрано кредиторами за борги); - характеристика контрагента, з яким боржник укладає оскаржуваний договір (наприклад, родич боржника, давній знайомий, партнер, товариш, інші пов'язана особа); - ціна, зокрема: наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника, занижена ціна.
8.47.8. Стосовно основного майнового критерію (ознаки! фраудаторності слід зазначити, що ТОВ «АГРІІ УКРАЇНА» в позові обґрунтовує порушення майнових прав Позивача ж кредитора наступним: 1) Договір поруки було укладено з ТОВ «САТ-АГРО» в період, коли позичальник ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» начебто вже мало прострочення (невиконання грошового зобов'язання) за Кредитним договором; 2) ТОВ «САТ-АГРО» уклало спірний Договір поруки з Банком у період неплатоспроможності цього Боржника, що підтверджується фінансовою звітністю Боржника та наявними судовими рішеннями про стягнення боргу на користь інших кредиторів, а Банк був зобов'язаний перевірити зазначені обставини та дослідити майновий стан Поручителя при укладенні Договору поруки 3) укладення Договору поруки призвело до неплатоспроможності Боржника та завдало збитків Позивачу та іншим кредиторам.
8.47.9. Суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 1 ст. 86 та ч. 5 ст. 236 ГПК України щодо повного, всебічного та об'єктивного дослідження наведених Позивачем обставин, не встановив відсутність основного (майнового критерію фраудаторності Договору поруки, внаслідок чого безпідставно дійшов протиправного висновку про недійсність (фраудаторність) цього правочину. Фактично суд погодився з доводами Позивача, які не відповідають дійсності та не підтверджені належними і допустимими доказами.
8.47.10. Адже, як зазначалося вище у даній постанові, Договір поруки від 05.08.2021 та Додаткова угода №1 від 24.09.2021 до нього укладалися Банком з ТОВ «САТ-АГРО» з метою забезпечення виконання основного зобов'язання позичальника ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» за Кредитним договором, та в момент їх укладення строк повернення траншів Кредиту не настав, що судом першої інстанції не було проігноровано.
8.47.11. Зокрема, на момент укладення Договору поруки від 05.08.2021 строк повернення траншів Кредиту було встановлено не пізніше 23.09.2023 (п. 2.1.1. Договору поруки), а після внесення змін у цей пункт Додатковою угодою № 1 від 24.09.2021 - строк повернення траншів Кредиту було встановлено не пізніше 01.03.2022.
8.47.12. При цьому, як встановлено у п. 64. згадуваного вище рішення Господарського суду Львівської області від 27.07.2022 у справі № 914/288/22, обов'язок з дострокового повернення Кредиту у повному обсязі та сплати відсотків за користування ним є порушеним позичальником ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» лише з 29.10.2021, тому лише з цього моменту у поручителя ТОВ «САТ-АГРО» виникло солідарне зобов'язання щодо повернення залишку суми кредиту та сплати процентів за користування ним, яке не було виконано поручителем ТОВ «САТ-АГРО».
8.47.13. Саме тому Банк 02.02.2022 звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області до Позичальника - ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» та всіх поручителів (у т.ч. до поручителя ТОВ «САТ-АГРО») про солідарне стягнення кредитної заборгованості. Зазначені вище обставини, встановлені вказаним рішенням суду в іншій справі, в силу ч. 5 ст. 74 ГПК України мають преюдиційний характер, тому не підлягають доказуванню у цій справі.
8.47.14. Таким чином, зазначені докази (положення Договору поруки та рішення суду в іншій справі) спростовують доводи Позивача стосовно того, що Договір поруки було укладено ТОВ «САТ-АГРО» економічно недоцільно (нерозумно) в момент, коли зобов'язання ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» за Кредитним договором вже було прострочені.
8.47.15. Також колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами Позивача та оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині того, що в момент укладення Договору поруки (05.08.2021р.) боржник ТОВ «САТ-АГРО» був у стані критичної неплатоспроможності, що підтверджується фінансовою звітністю та судовими рішеннями, з огляду на таке.
8.47.16. Позивачем до позовної заяви долучено копії фінансової звітності ТОВ «САТ-АГРО» за 2017 - 2018 роки, яка не може бути доказом неплатоспроможності цього Боржника на момент укладення Договору поруки у 2021 році.
8.47.17. При цьому, жодних інших доказів неплатоспроможності ТОВ «САТ-АГРО» станом на дату укладення Договору поруки Позивачем не надано.
8.47.18. Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
8.47.19. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
8.47.20. Натомість, суд першої інстанції в порушення вказаних вище процесуальної норми ч. 1 ст. 77 ГПК України прийняв як доказ неплатоспроможності фінансову звітність боржника ТОВ «САТ-АГРО» за 2017-2018 роки, яка не стосується предмета доказування, а тому є неналежним доказом.
8.47.21. Водночас судом не було враховано, що платники податків протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), могли не подавати податкову звітність (крім звітності з податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати) за податкові (звітні) періоди, граничні терміни подання яких припадали на цей період, у зв'язку з чим після спливу граничного терміну їх подання штрафні санкції, передбачені п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України до таких платників податків також не застосовувалися.
8.47.22. Аналогічно не є доказом неплатоспроможності Боржника наявність судових спорів ТОВ «САТ-АГРО» з іншими кредиторами на момент укладення Договору поруки, оскільки рішення у таких спорах були прийняті та/або набули чинності вже після укладення Договору поруки, про що АТ «ПУМБ» зазначало у своїх письмових поясненнях, які судом залишено поза увагою.
8.47.23. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що укладаючи Договір поруки, АТ «ПУМБ» не пересвідчилося у фінансовому становищі товариства, солідарний обов'язок по виконанню зобов'язань якого покладається на ТОВ «САТ-АГРО», оскільки: 1) як зазначалося вище, фінансова звітність ТОВ «САТ-АГРО» за період з 2019 по 2021 рік не подавалась; 2) такий обов'язок Банку стосовно Поручителя для укладення договорів поруки не передбачено жодною нормою чинного законодавства України; 3) перевірка Банком фінансового стану Поручителя можлива лише на підставі офіційних джерел інформації, зокрема, Банк встановлює відсутність запису про неплатоспроможність (банкрутство Поручителя на підставі відкритих даних ЄДРЮОФОП та інших відкритих джерел на власний розсуд).
8.47.24. Колегія також не погоджується із висновками місцевого господарського суду, що внаслідок укладення Договору поруки Боржник перестав бути платоспроможним перед кредиторами та цим Позивачу спричинено шкоду (збитки).
8.47.25. Верховний Суд у своїй постанові від 22 травня 2023 року в рамках справи № 936/721/21 (провадження № 61-129св23), досліджуючи питання щодо вчинення боржником фраудаторного правочину для приховання активів та ухилення від сплати боргів зазначив, що при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину, судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначитися, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає порушення.
8.47.26. Позивач у позові зазначив (з чим безпідставно погодився суд першої інстанції), що внаслідок укладення Договору поруки ТОВ «САТ-АГРО» стало неплатоспроможним та Позивачу умисно заподіяно шкоду.
8.47.27. Проте, всупереч вимогам ст. 74 ГПК України, Позивач не надав жодних доказів наявності очевидного умислу ТОВ «САТ-АГРО» та/або АТ «ПУМБ» на приховання майна (активів) Боржника та заподіяння йому шкоди як кредитору (або збитків Боржнику), як і не надано власне самих доказів завдання збитків та їх розміру.
8.47.28. Крім цього, Позивачем не надано жодних доказів, а судом не зазначено, яким чином укладення або виконання Договору призвело до неплатоспроможності Боржника.
8.47.29. Поручитель - ТОВ «САТ-АГРО» - не здійснював погашень заборгованості перед АТ «ПУМБ» на виконання забезпечувального зобов'язання за Договором поруки до настання строку виконання основного зобов'язання ТОВ «ДІВА-АГРОЛАН» за Кредитним договором, що також свідчить про те, що жодної майнової шкоди (збитків) внаслідок укладення Договору поруки не було спричинено та не могло бути спричинено ні Позивачу, ні іншим кредиторам, ні Боржнику.
8.47.30. Будь-який прихований характер укладення Договору поруки («поза око») з метою явного заподіяння шкоди Позивачу або Боржнику судом також не встановлено.
8.47.31. Таким чином, висновки суду першої інстанції стосовно того, що укладення Договору поруки мало явно очевидний намір заподіяння шкоди Позивачу та іншим кредиторам та призвело до неплатоспроможності ТОВ «САТ-АГРО» - не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам.
8.48. З огляду на вказане вище, колегія суддів вважає, що доводи позивача про фіктивність та фраудаторність оспорюваного правочину є необґрунтованими та безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами.
8.49. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
8.50. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
8.51. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
8.52. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
8.53. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
8.54. Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
8.55. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
8.56. Враховуючи наведені обставини, апелянтом у встановленому законом порядку доведено відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
8.57. Таким чином, заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" позовні вимоги про визнання недійсним договору поруки № КІЕ-П-10395/4 від 05.08.2021, укладеного між ТОВ "Сат-Агро" та АТ "ПУМБ" у справі № 902/1302/22(902/390/23), в межах справи №902/1302/22 є не обґрунтовані та безпідставні.
8.58. Висновок суду першої інстанції про задоволення вказаних позовних вимог свідчать про неповне з'ясування судом обставини, що мають значення у даній справі, а також дані висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду не відповідають встановленим обставинам справи, а тому наявні підстави для його скасування та ухвалення нового рішення, про задоволення позову.
8.59. Доводи, викладені у апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції враховуються, як обґрунтовані та підставні, що є наслідком задоволення апеляційної скарги.
8.60. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" слід задоволити, а рішення Господарського суду Вінницької області від 14.07.2023 у справі № 902/1302/22 (902/390/23) - скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що наявні підстави для скасування оскаржуваного рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 277 ГПК України.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.07.2023 у справі № 902/1302/22 (902/390/23) апелянт сплатив судовий збір у розмірі 4026,00грн згідно платіжної інструкції № 3/КНО від 10.08.2023.
10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірах, визначених Законом України "Про судовий збір".
10.4. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.4. Оскільки апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то у даному випадку витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
10.5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі у розмірі 4026,00 грн слід покласти на позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" та стягнути їх на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк".
10.6. На виконання даної постанови про розподіл судових витрат слід видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Вінницької області.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" від 14.08.23р. задоволити.
Рішення Господарського суду Вінницької області від 14 липня 2023 року у справі № 902/1302/22(902/390/23) скасувати. Прийняти нове рішення. В задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (вул. Васильківська, буд. 14, офіс 513, м. Київ, 03040, код 38948033) на користь Акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код 14282829) 4026,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 902/1302/22(902/390/23) повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "10" листопада 2023 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Миханюк М.В.