ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2023 р. Справа №926/1665/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущака
Г.В. Орищин,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвторресурси-Буковина” б/н від 31.08.2023 (вх. № 01-05/2800/23 від 31.08.2023)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2023 (повний текст рішення складено 16.08.2023, м. Чернівці суддя А.А. Бутирський)
у справі № 926/1665/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвторресурси-Буковина”, м. Чернівці
до відповідача: фізичної особи-підприємця Горченко Юрія Івановича, м. Чернівці
про стягнення 13 518,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
17.04.2023 ТзОВ “Укрвторресурси-Буковина” звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Горченко Юрія Івановича про стягнення 13 518,00 грн., з яких: 6 175,82 грн. заборгованість за несплачені послуги, 6 175,82 грн. штраф та пеня у розмірі 1 166,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору про надання послуг № Ю-553 від 01.06.2021 позивач надав відповідачу послуги з вивезення та утилізації відходів у грудні 2021 року - вересні 2022 року, проте останній надані послуги не оплатив.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2023 у справі №926/1665/23 (суддя А.А. Бутирський) позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Горченка Юрія Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторресурси-Буковина» 1 381,41 грн. боргу, 232,29 грн. пені та 320,47 грн. судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що оплата послуг за договором № Ю-553 від 01.06.2021 здійснюється на підставі укладених актів надання послуг, зазначених у рахунку, які підтверджують фактичне надання послуг. Водночас, суд встановив, що акти надання послуг сторонами не складались, позивач таких актів відповідачеві не надсилав. Надані позивачем акти наданих послуг є односторонніми, у зв'язку з чим суд їх до уваги не взяв. Разом з тим, суд врахував, що відповідач визнав надання позивачем послуг на суму 1 381,41 грн. за період з 09.12.2021 по 01.04.2022, відтак дійшов висновку, що позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню. Також дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 232,29 грн. нарахованої за період з 15.01.2022 по 09.10.2022 (згідно поданого відповідачем контррозрахунку). При цьому, відхиливши доводи відповідача щодо застосування позовної давності до стягнення пені, оскільки згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а спірні правовідносини виникли під час дії карантину. У частині стягнення 6 175,82 грн. штрафу суд відмовив зазначивши, що застосування штрафу передбачено за неотримання позивачем підписаного відповідачем примірника акта наданих послуг або обґрунтованої відмови. Проте, позивач не надавав відповідачеві акти надання послуг, у зв'язку з чим до відповідача не може бути застосовано відповідальність у вигляді штрафу за непідписання таких актів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ТзОВ “Укрвторресурси-Буковина” подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2023 року у справі №926/1665/23, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що позивачем направлялись акти наданих послуг на електронну пошту відповідача, вказану у договорі № Ю-553 від 01.06.2021 у реквізитах сторін, а також надано доказ направлення цих актів. Відповідач у відзиві на позов не заперечував факт отримання актів наданих послуг на електронну пошту. Таким чином, відсутність фактів скарг, претензій та судових позовів зі сторони відповідача щодо дотримання позивачем вимог договору про надання послуг та дотримання графіка збирання та перевезення побутових відходів, в тому числі і відсутність таких аргументів у відзиві відповідача на позов, є доказом надання послуг збирання та вивезення відходів згідно із графіком. Обов'язок відповідача щодо сплати виник на підставі договору, а не на підставі актів, а обов'язок щомісячно оплачувати житлово-комунальні послуги є безумовним, в тому числі і за період до фактичного укладення договору. Договір, укладений із відповідачем, є чинним та не є оскарженим. Щодо позовної вимоги у вигляді штрафу, на переконання скаржника вказана вимога підлягає задоволенню у зв'язку із не виконанням відповідачем вимог підпункту 8 пункту 5.2 договору, за що відповідно до підпункту 2 пункту 7.1 договору передбачено штраф в розмірі місячної суми договору. Також вважає, що позовна вимога в частині стягнення пені підлягає повному задоволенню на підставі підпункту 1 пункту 7.1 договору, у зв'язку із несвоєчасною оплатою послуг.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою. Зокрема зазначає, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме надання послуг відповідачу на виконання умов договору. Проте, доказів надання таких послуг позивачем надано не було. Крім того, позивач є платником податку на додану вартість, а тому в силу вимог Податкового кодексу України по факту надання послуг зобов'язаний реєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних та сплачувати відповідну частину суму податку. Однак, позивач не надав жодних доказів наявності таких податкових накладних, ні сплати ПДВ із тих господарських операцій, за які нібито не розрахувався відповідач, на що було звернуто увагу в суді першої інстанції, що свідчить про недоведеність позовних вимог та реальності здійснення господарських операцій, в тому числі і наявності фізичних, технологічних можливостей, зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах справи міститься копія акта приймання-передачі, за яким відповідач, як орендар передав орендодавцю приміщення за адресою м. Чернівці, вул. Кобилянської, 45. Даний акт надсилався позивачу, проте жодних аргументів на спростування цього доказу не надав ні у суді першої інстанції, ні у апеляційній скарзі. Враховуючи умови договору №Ю-553, відповідач визнає, що позивач надав йому послуг в сумі 1 381,41 грн. з ПДВ за період з 09 грудня 2021 року (фактичної дати укладення договору) до 01 квітня 2022 року (дати припинення договору), в тому числі 273,90 грн за 23 дні грудня 2021 року та по 369,17 грн за січень-березень 2022 року. В іншій частині відповідач вважає вимоги безпідставними. Відповідач також зауважує, що із редакції пп.8 п.5.2 та 7.1 договору №Ю-553 не зрозуміло за що саме відповідач має заплатити штраф, в чому полягає порушення відповідачем договірних зобов'язань, оскільки у випадку неповернення актів жодних негативних наслідків для позивача не настає, відповідно і права не є порушеними. Також даний підпункт не дозволяє встановити, з якого часу обраховується місяць повернення підписаного акта - з моменту отримання таких актів чи з моменту закінчення поточного місяці надання послуг. Більше того, у договорі №Ю-553 взагалі не визначено строків та способу надання відповідачу актів наданих послуг. Просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2023 у справі № 926/1665/23 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ “Укрвторресурси-Буковина” без задоволення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2023 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №926/1665/23 визначено суддю О.С. Скрипчук, суддів: О.І. Матущака, Г.В. Орищин.
Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року (головуючий-суддя О.С. Скрипчук, судді: О.І. Матущак., Г.В. Орищин) відкрито апеляційне провадження у справі № 926/1665/23 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2023 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Сторони у справі обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання на їх електронні адреси ухвали Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 року у справі № 926/1665/23.
На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги ТзОВ “Укрвторресурси-Буковина” на судове рішення у справі №926/1665/23, яке є предметом оскарження.
Обставини справи
01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрвторресурси-Буковина” (Виконавець) та ФОП Горченко Юрієм Ігоровичем (Споживач) укладено договір № Ю-553 про надання послуг. Згідно із п. 1.1 договору Виконавець зобов'язується надавати послуги з поводження з побутовими відходами (зберігання, перевезення та захоронення (утилізація) побутових відходів (ТПВ), а Замовник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.
Виконавець надає Споживачеві послуги з вивезення твердих, великогабаритних, ремонтних відходів (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 3.2 договору розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється за Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів та додатком 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору (схема вивозу ТВП). Загальна сума за договором становить: 4 430,04 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 738,34 грн.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше ніж до 10 числа періоду, що настає за розрахунковим (п.п. 4.1, 4.2 договору).
У відповідності до п. 4.3 договору послуги оплачуються в безготівковій формі на підставі цього договору та акту наданих послуг.
Згідно з підпунктом 8 пункту 5.2 договору Споживач зобов'язувався щомісячно підтверджувати підписаним актом наданих послуг фактичну кількість вивезених твердих побутових відходів (згідно товарно-транспортних накладних). У випадку, якщо протягом місяця Виконавець не отримає підписаний Замовником примірник акта наданих послуг або обґрунтованої відмови, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином, що є підставою для проведення розрахунків.
За несвоєчасну оплату наданих Виконавцем послуг, Споживач сплачує на рахунок Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи 3 15-го числа місяця наступного після місяця, за який не були перераховані кошти (підпункт 1 пункту 7.1 договору).
За порушення умов викладених в пп. 8 п. 5.2 цього договору Споживач сплачує на рахунок Виконавця штраф у розмірі місячної суми договору п.п. 8, не звільняючись при цьому від оплати наданих послуг (підпункт 2 пункту 7.1 договору).
Строк надання послуг визначається з моменту укладення договору, поширює свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами з 01.06.2021 (п. 3 ст. 631 ЦК України) по 01.06.2022 (п. 10.1 договору).
У відповідності до п. 11.3 договору дія договору припиняється у разі, коли: закінчився строк, на який його укладено; відпала потреба в наданні послуг; припинено відповідний договір на надання послуг з вивезення побутових відходів на певній території населеного пункту.
В матеріалах справи містяться копії актів надання послуг, згідно яких позивач надав відповідачу послуги за період грудня 2021 - вересня 2022 року на загальну суму 6 175,82 грн., які підписані в односторонньому порядку позивачем.
Відповідач надіслав на адресу позивача лист від 11.04.2023, в якому заперечує дату підписання договору, зазначаючи, що договір між сторонами підписано лише 09.12.2021. Також, відповідач зазначив, що припинив господарську діяльність за адресою: м. Чернівці, вул. Кобилянської, 45, у зв'язку з початком широкомасштабних військових дій. На підтвердження цього факту долучив до листа копію акта приймання-передачі орендованого приміщення від 30.03.2022, за яким повернув орендовані приміщення. У зв'язку з наведеним просив здійснити перерахунок плати за надання послуг з поводження з побутовими відходами, шляхом виключення з розрахунків плати до 09.12.2021 та припинення нарахування плати за такі послуги після березня 2022 року.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення закріплено в статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ході розгляду справи суд встановив, що між сторонами у справі виникли права і обов'язки на підставі укладеного договору № Ю-553 про надання послуг від 01.06.2021.
За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначалось вище, згідно з підпунктом 8 пункту 5.2 договору Споживач зобов'язувався щомісячно підтверджувати підписаним актом наданих послуг фактичну кількість вивезених твердих побутових відходів (згідно товарно-транспортних накладних). У випадку, якщо протягом місяця Виконавець не отримає підписаний Замовником примірник акта наданих послуг або обґрунтованої відмови, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином, що є підставою для проведення розрахунків.
Отже, оплата послуг згідно умов укладеного між сторонами договору здійснюється на підставі укладених актів наданих послуг, зазначених у рахунках, які підтверджують фактичне надання послуг.
При цьому, аналіз положень договору № Ю-553 про надання послуг від 01.06.2021 свідчить про те, що акти наданих послуг складаються позивачем щомісячно.
Водночас, до матеріалів справи позивач долучив копії актів надання послуг, складених позивачем в односторонньому порядку. Належних доказів надсилання актів відповідачу позивач не долучив. Наявний в матеріалах справи скрін-шот з електронної пошти підставно не взятий до уваги судом першої інстанції, оскільки направлення актів наданих послуг на електронну пошту відповідача умовами договору не передбачено.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов'язку доказування та подання доказів, у даному випадку покладається на позивача, довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме надання послуг відповідачу на виконання умов договору. Проте, доказів надання таких послуг позивачем надано не було.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав надання йому позивачем послуг в сумі 1 381,41 грн. наданих за період з 09.12.2021 по 01.04.2022, в тому числі надавши свій контррозрахунок суми пені на загальну суму 232,29 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заявлених ТзОВ “Укрвторресурси-Буковина” позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 1 381, 41 грн. та 232,29 грн. пені нарахованої за період з 15.01.2022 по 09.10.2022, що передбачено підпунктом 7.1 пункту 7.2 договору та ст. ст. 547, 549 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд першої інстанції підставно не взяв до уваги доводи відповідача щодо застосування позовної давності до стягнення пені, оскільки згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а спірні правовідносини виникли під час дії карантину.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 175,82 грн. штрафу, оскільки з аналізу умов договору № Ю-553 про надання послуг від 01.06.2021 вбачається, що застосування такого штрафу передбачено за неотримання позивачем підписаного відповідачем примірника акта наданих послуг або обґрунтованої відмови. Проте, судом встановлено, що позивач не надавав відповідачеві акти надання послуг, у зв'язку з чим до відповідача не може бути застосовано відповідальність у вигляді штрафу за непідписання таких актів.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2023 у справі №926/1665/23.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвторресурси-Буковина” б/н від 31.08.2023 (вх. № 01-05/2800/23 від 31.08.2023) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.08.2023 року у справі №926/1665/23 - без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.І. Матущак
Суддя Г.В. Орищин