ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2023 р. Справа №926/907/23
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.І. Матущака
Б.Д. Плотніцького,
секретар судового засідання Лагутін В.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області б/н від 26.07.2023 (вх. № 01-05/2479/23 від 31.07.2023)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.06.2023 (повний текст рішення складено 07.07.2023, м. Чернівці, суддя О.В. Гончарук)
у справі № 926/907/23
за позовом: Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, м. Сокиряни Дністровського району Чернівецької області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Радогост”, м. Чернівці
про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської ради та скасування Державного акта на право постійного користування землею.
за участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції) - Сираєва Н.С.;
від відповідача (в режимі відеоконференції) - Малишева І.В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
02.03.2023 року Сокирянська міська рада Дністровського району Чернівецької області звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТзОВ “Радогост” про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів № 70 від 24 квітня 1996 року та визнання недійсним і скасування Державного акта на право постійного користування землею І-ЧВ № 000748 від 28.03.1998.
Позивач в обґрунтування позову покликається на те, що у рішенні Виконавчого комітету № 70 від 24.04.1996 немає жодних вказівок щодо площі земельної ділянки та її цільового призначення, рішення прийнято Виконавчим комітетом Сокирянської міської Ради народних депутатів, а не Сокирянською міською радою, як це зазначено у самому акті. Отже, рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської Ради народних депутатів № 70 від 24.04.1996 прийнято неуповноваженим на те органом за відсутності у цього органу правової компетенції. Відтак, видача акта на право користування землею серії І-ЧВ № 000748 від 26.03.1998 відбулась всупереч встановленого законом порядку, без належної правової підстави та на основі незаконного рішення неуповноваженого органу.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 27.06.2023 року у справі №926/907/23 (суддя О.В. Гончарук) у задоволені позову відмовлено.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач при поданні позову не навів та не підтвердив жодними доказами обставин щодо порушення прав Сокирянської міської ради у зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення та у зв'язку з видачею відповідачу Державного акта на право постійного користування землею площею 1,14 га серії I-ЧВ №000748 від 26.03.1998. У зв'язку з недоведеністю Сокирянською міською радою факту порушення спірним рішенням та Державним актом прав позивача, у задоволенні позову відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Сокирянська міська рада Дністровського району Чернівецької області подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.06.2023 року у справі №926/907/23, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Зокрема зазначає, що із змісту Державного акта серії I-ЧВ №000748 від 26.03.1998 вбачається, що підставою його видачі стало рішення Сокирянської міської Ради народних депутатів № 70 від 24.04.1996, в акті вказано: «зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 1,14 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для розміщення будівель і площ виробничого призначення відповідно до рішення Сокирянської міської Ради народних депутатів від 24 квітня 1996року № 70». Однак, по-перше, у зазначеному рішенні № 70 від 24.04.1996 жодних вказівок щодо площі земельної ділянки та її цільового призначення - немає. По-друге, рішення № 70 прийнято не Сокирянською міською Радою народних депутатів, як зазначено у самому акті, а її виконавчим комітетом. Тобто, очевидним є факт невідповідності підстави вказаної в акті із реальною підставою його видачі. Адже, міська рада та її виконавчий комітет два різних органи, із встановленими для кожного порядком формування, функціонування та компетенцією. Відтак, спірне рішення №70 є незаконним та протиправним, оскільки прийнято неуповноваженим на це органом, у якого була відсутня правова компетенція щодо вирішення відповідних питань. Як вбачається із змісту розпорядчої частини рішення № 70, жодної вказівки передати у постійне користування відповідну земельну ділянку ТзОВ «Радогост» воно не містить. Таким чином, Виконавчий комітет міської ради не передавав земельну ділянку у постійне користування, а лише надав згоду на складання проекту передачі земельної ділянки та зобов'язав подати його на затвердження міської ради. Незаконність рішення № 70 та неправомірність видачі Державного акта полягає ще й у тому, що на момент їх прийняття, видачі та посвідчення права постійного користування земельною ділянкою площею 1,14 га, було порушено права третьої особи, у власності якої перебувала частина нерухомого майна, розміщеного на даній ділянці. Адже, площа, зазначена у акті включає і територію, на якій розміщені нежитлові будівлі, що були придбані за договором купівлі-продажу фізичною особою 27 листопада 1992 року, тобто до того, як належне ТзОВ «Радогост» нерухоме майно перейшло у його власність у 1996 році. Крім того, в акті передбачено, що земля надавалась у постійне користування «для розміщення будівель і площ виробничого призначення». Однак, як вбачається із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 77753012, жоден з об'єктів нерухомого майна, належних Товариству на праві власності, не є об'єктом виробничого призначення. Більше того, будь-якої виробничої діяльності ТзОВ «Радогост» не здійснює. На переконання скаржника, рішення № 70, яке прийнято неуповноваженим на те органом, у якого була відсутня правова компетенція на вирішення відповідних питань, та Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000748, який виданий 26.03.1998 на підставі рішення неуповноваженого органу, всупереч встановленому законом порядку, без відповідної правової підстави та з порушенням прав третьої особи - є незаконними та підлягають скасуванню.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТзОВ «Радогост» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що доказів, які б свідчили про порушення законних прав та охоронюваних інтересів Сокирянської міської ради при видачі 26.03.1998 Державного акта на право постійного користування І-ЧВ №000748 позивачем не надано, як і не наведено підстав для визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів № 70 від 24.04.1996, яке виконано, а Виконавчий комітет, як орган, що приймав зазначене рішення не є стороною у даній справі. Крім того, відповідач вважає безпідставними твердження скаржника, що при видачі Державного акта були порушені права третьої особи, оскільки третя особа не є стороною у справі та ніяких претензій, чи звернень до суду щодо порушення її прав відповідачем не подавала. Просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.06.2023 у справі № 926/907/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Сокирянської міської ради - без задоволення.
Скаржник в судовому засіданні підтримав доводи наведені у апеляційній скарзі.
Представник відповідача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Обставини справи
Рішенням Виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів №70 від 24 квітня 1996 року «Про передачу в постійне користування земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Радогост»» надано згоду на складання проекту передачі земельної ділянки із землекористування Сокирянського колгоспного ринку ТзОВ «Радогост» в зв'язку з переходом права на будівлі і споруди по вул. Васильєва 15 (у місті Сокиряни Чернівецької області). Цим же рішенням зобов'язано ТзОВ «Радогост» виготовити та подати до міської ради на затвердження проект передачі та Державний акт на право постійного користування землею.
В подальшому, 26.03.1998 Сокирянською міською радою народних депутатів Товариству з обмеженою відповідальністю «Радогост» видано Державний акт на право постійного користування землею площею 1,14 га в межах згідно з планом землекористування серії I-ЧВ №000748.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 30 січня 2023 року Господарським судом Чернівецької області відкрито провадження у справі № 926/345/23 за позовом ТзОВ «Радогост» до Сокирянської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Сокирянської міської ради, про визнання незаконними та скасування рішень, про зобов'язання скасувати державну реєстрацію.
Під час розгляду даної позовної заяви та вивчення доданих до неї матеріалів, Сокирянською міською радою виявлено факти порушення прав та законних інтересів Сокирянської міської територіальної громади, що полягають у такому.
Так, на 10 сесії Сокирянської міської ради восьмого скликання прийнято рішення №240/10-21 від 10.08.2021 «Про надання дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель», яким надано дозвіл Виконавчому комітету Сокирянської міської ради на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності всіх категорій на території Сокирянської міської територіальної громади (п. 1 рішення).
Рішенням Сокирянської міської ради № 195/21-22 від 11.10.2022 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності» затверджено технічну документацію щодо інвентаризації земель комунальної власності, площею 1,1230 га, за кадастровим номером 7324010100:01:003:0381, з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за адресою: м. Сокиряни, вул. Ф. Васильєва (п. 1 рішення).
Рішенням Сокирянської міської ради № 228/22-22 від 18.11.2022 «Про розгляд звернення» надано дозвіл Виконавчому комітету Сокирянської міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності площею 1,1230 га з кадастровим номером 7324010100:01:003:0381, з цільовим призначенням 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в межах м. Сокиряни, вул. Гетьмана Сагайдачного. Цим же рішенням міська рада надала дозвіл ТзОВ «Радогост» на викуп земельної ділянки комунальної власності, яка утвориться в результаті поділу та на якій розташовані об'єкти нерухомості, що належать на праві приватної власності Товариству (п.п. 1, 2 рішення)
Рішенням Сокирянської міської ради № 265/23-22 від 23.12.2022 затверджено Виконавчому комітету Сокирянської міської ради технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності, площею 1,1230 га, за кадастровим номером 7324010100:01:003:0381, з цільовим призначенням 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в межах м. Сокиряни, вул. Ф. Васильєва (п. 1 рішення).
Спірні правовідносини між сторонами щодо земельної ділянки на вулиці Васильєва, 15 в місті Сокиряни виникли в кінці 2022 року на початку 2023 року, коли ТзОВ «Радогост» оскаржило у судовому порядку рішення Сокирянської міської ради № 265/23-22 від 23.12.2022 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки комунальної власності» площею 1,1230 га з кадастровим номером 73240101100:01:003:0381 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в межах міста Сокиряни на вулиці Васильєва, про яку ТзОВ «Радогост» зазначає, як про земельну ділянку, яка перебуває у цього Товариства на праві постійного користування з 1998 року.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до положень статей 2, 20 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з земельних відносин та щодо права власності чи іншого речового права на майно, визнання недійсними акта, що порушують такі права.
Згідно із частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 ГПК України).
Статтею 15 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, відповідно до якої такими є : визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів № 70 від 24 квітня 1996 року та визнання недійсним і скасування Державного акта на право постійного користування землею І-ЧВ № 000748 від 28.03.1998.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Отже, первинно, для правильного вирішення даного спору, необхідно встановити, чи заявлені позовні вимоги дійсно спрямовані на захист прав чи законних інтересів позивача.
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України за приписами якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, захист права на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відтак, саме власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, в тому числі, і шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.
У разі порушення права власності й необхідності звернення до суду за захистом порушеного права передусім потрібно встановити, яких з вказаних правомочностей власник позбавлений, задля вибору належного й ефективного способу захисту права.
За приписами статті 7 Земельного кодексу України (1990 року, в редакції, чинній на момент видачі спірного державного акта) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, сільськогосподарським підприємствам і організаціям, громадським об'єднанням тощо.
Згідно із статтею 19 цього Кодексу сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 вказаного Кодексу).
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права і інтереси.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що звертаючись до господарського суду з вимогою про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, на позивача покладається не лише обов'язок довести наявність передбачених законом підстав недійсності цього акта, а й порушення спірним актом прав чи охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
На підставі рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської ради № 70 від 24.04.1996 ТзОВ «Радогост» було виготовлено технічну документацію на земельну ділянку, погоджено межі та 26.03.1998 отримано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000748, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування під № 40.
Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 000748 від 26.03.1998 було виготовлено після визначення меж земельних ділянок в натурі про що підписано відповідний акт та складено план земельної ділянки (а.с. 64-66).
Разом з тим, доказів, які б свідчили про порушення законних прав та охоронюваних інтересів Сокирянської міської ради при видачі 26.03.1998 Державного акта на право постійного користування І-ЧВ №000748 позивачем не надано, як і не наведено підстав для визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів № 70 від 24.04.1996, яке виконано.
Виходячи з вимог статті 19 Конституції України особа, використовуючи своє право на отримання земельної ділянки, передбачає, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють правомірно, оскільки така поведінка є їх прямим обов'язком, а чинним законодавством не передбачено обов'язку особи перевіряти правомірність дій органу щодо надання останнім земельної ділянки. Тобто, у разі задоволення позову обов'язки органу місцевого самоврядування з дотримання законодавства при вирішенні земельних питань перекладаються на особу, як і тягар перевірки та ревізування рішень органу місцевого самоврядування.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та у постанові від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц зазначив, що добросовісність (пункт б статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
У справі «Стретч проти Сполученого Королівства», вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 24.06.2003 зазначив, що особа, на користь якої органом влади прийняте певне рішення, мас повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.
З огляду на наведені норми права та фактичні обставини даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для відмови у задоволенні заявлених Сокирянською міською радою Дністровського району Чернівецької області позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Сокирянської міської ради народних депутатів № 70 від 24 квітня 1996 року та визнання недійсним і скасування Державного акта на право постійного користування землею І-ЧВ № 000748 від 28.03.1998.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.06.2023 року у справі №926/907/23.
Відповідно до ч.1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ :
1.Апеляційну скаргу Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області б/н від 26.07.2023 (вх. № 01-05/2479/23 від 31.07.2023) залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.06.2023 у справі №926/907/23 залишити без змін.
3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови виготовлено 13.11.2023.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.І. Матущак
Суддя Б.Д. Плотніцький