ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" листопада 2023 р. Справа №909/119/23
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Гавриляк І.В.
явка представників сторін:
прокурор - Рогожнікова Н.Б.
від позивача - Устінський А.В. (адвокат, ордер серія АТ №1047751 від 08.08.2023)
від відповідача - Мушинський В.Т. (адвокат, ордер серія АТ № 1045469 від 03.07.2023)
розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вальчишина Миколи Петровича б/н від 03.07.2023
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2023 суддя: Скапровська І. М., м. Івано-Франківської, повний текст рішення складено 13.06.2023
за позовом Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Тисменицької міської ради
до відповідача фізичної особи-підприємця Вальчишина Миколи Петровича
про розірвання договору оренди, повернення частини котельні
ВСТАНОВИВ:
короткий зміст позовних вимог
09.02.2023 Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави, в особі Тисменицької міської ради звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Вальчишина Миколи Петровича (надалі - ФОП Вальчишин М.П.) про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди частини котельні від 04.01.2018 в сумі 30 436,42 грн, розірвання договору оренди частини котельні від 04.01.2018, повернення частини котельні на першому поверсі площею 370,2 м2, що знаходиться за адресою вул. Височана, 2а, м. Тисмениця, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав на те, що відповідач всупереч умовам договору оренди нерухомого майна частини котельні від 04.01.2018 та вимог ГК України, ЦК України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не сплачував в обумовлений договором строк орендну плату, не застрахував орендоване майно та не уклав договір оренди земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт оренди, чим порушив істотні умови договору.
Правовою підставою позову зазначено ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 629, 651 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 17 Закону України «оренду державного та комунального майна».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2023 позов задоволено. Розірвано договір оренди частини котельні від 04.01.2018, укладений між Тисменицькою міською радою та ФОП Вальчишином М.П. Зобов'язано Вальчишина М.П. повернути Тисменицькій міській раді, отримане ним, на підставі договору від 04.01.2018 оренди частини котельні згідно акту №29 приймання-передачі частини нежитлового приміщення від 04.01.2018, частину котельні на першому поверсі площею 370,2 м2, що знаходиться за адресою вул. Височана, 2а, м. Тисмениця, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, на момент звернення прокурора з позовом, не виконував своєчасно зобов'язання в частині сплати орендної плати за два роки, не застрахував орендоване нерухоме майно та не уклав договір оренди землі.
09.03.2023, суд, з урахуванням виконання зобов'язань відповідачем в частині сплати орендної плати, закрив провадження у справі в частині вимог про стягнення 30 436,42 грн. орендної плати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:
- позов у справі подано передчасно, оскільки Тисменицька міська рада не зверталася до орендаря (відповідача) з пропозицією розірвати договір оренди;
- несплата орендної плати не позбавляла міську раду того, на що вона розраховувала, оскільки загальний розмір орендної плати не змінився;
- посилається на правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 21.06.2021 в справі № 916/1224/20;
- вважає, що розірвання договору принесе збитки міській раді.
Узагальнені заперечення прокурора
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
В обґрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу посилається на те, що систематична несплата орендарем (відповідачем) орендної плати є істотним порушенням умов договору та позбавляє міську раду можливості отримувати надходження до місцевого бюджету.
Посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 22.12.2021 в справі № 924/120/21 та зазначає, що порушення орендарем умови договору найму щодо своєчасного внесення орендної плати є істотним та виступає достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення орендованого майна.
Зазначає, до спірних правовідносин не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання спору.
Узагальнені заперечення позивача
У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу позивача аналогічні доводам відзиву на апеляційну скаргу прокурора.
У судове засідання 06.09.2023 з'явилися прокурор, представник позивача та представники відповідача.
У судовому засіданні представник відповідача (апелянта) підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2023 скасувати.
Прокурор та представник позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача та представника відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
04.01.2018 Тисменицькою міською радою (орендодавець) та ФОП Вальчишином М.П. (орендар) укладено договір оренди частини котельні (надалі - договір), за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину котельні на 1 (першому) поверсі площею 370,2 м2, що знаходиться за адресою вул. Височана, 2а, м. Тисмениця, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області (п. 1.1 договору).
Сума орендної плати становить 17 451,94 грн. в рік за всю займану площу, загальна сума орендної плати за 49 років становить 855 145,06 грн. Сума орендної плати підлягає перерахунку з врахуванням індексу інфляції за рік, встановленої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п. п. 3.1, 3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору передбачено, що оплата орендної плати з урахуванням індексу інфляції проводиться не пізніше 30 днів з моменту оприлюднення індексу інфляції за рік. Публікується індекс інфляції не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.
Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, укласти договори про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.
Протягом місяця після укладення договору орендар зобов'язаний застрахувати орендоване майно. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим. Укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташовано об'єкт оренди (п. п. 5.6. 5.7 договору).
Звертаючись з позовом у цій справі, прокурор зазначив, що за період дії договору мали місце порушення відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати. Зокрема, всупереч умов договору оренди та вимог чинного законодавства, орендар свій обов'язок стосовно перерахування орендної плати за користування об'єктом оренди своєчасно та в повному обсязі не виконував впродовж 2020-2021 років, в результаті чого утворилася заборгованість по орендній платі в розмірі 30 436,42 грн.
З огляду на викладене, прокурор в інтересах держави в особі Тисменицької міської ради (позивача) звернувся до суду у зв'язку з порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини другої статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно з частиною першою статті 173, частиною першою статті 174 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли, внаслідок завданої цим шкоди, друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував своєчасно зобов'язання в частині сплати орендної плати за два роки, не застрахував орендоване нерухоме майно та не уклав договір оренди землі, а також внаслідок таких дій позбавив Тисменицьку міську раду того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що несплата орендної плати не позбавляла міську раду того, на що вона розраховувала, апеляційний господарський суд зазначає, що систематична несплата орендарем (відповідачем) орендної плати є істотним порушенням умов договору та позбавляє міську раду можливості отримувати надходження до місцевого бюджету.
Згідно з ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що не сплачуючи орендну плату за два роки, а відповідно, порушуючи умови договору, відповідач позбавляв позивача того, на що останній розраховував при його укладенні.
Також, апеляційним господарським судом враховано правову позицію Верховного Суду викладену в постанові від 22.12.2021 в справі № 924/120/21, за змістом якої порушення орендарем умови договору найму щодо своєчасного внесення орендної плати є істотним та виступає достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення орендованого майна.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що позов у справі подано передчасно, оскільки Тисменицька міська рада не зверталася до орендаря (відповідача) з пропозицією розірвати договір оренди, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Однак наведена норма є матеріально-правовою, а не процесуальною. Отже, передбачена нею процедура не відноситься до випадків обов'язкового досудового врегулювання спору в розумінні ч. 3 ст. 124 Конституції України та не спричиняє наслідків у вигляді повернення позовної заяви відповідно до приписів п. 6 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Те, що сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, не позбавляє її права реалізувати своє суб'єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає ст. 16 ЦК України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 в справі № 914/2649/17, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.
З огляду на викладене висновки місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог відповідають встановленим обставинам по справі.
Доводи відзивів на апеляційну скаргу про те, що систематична несплата орендарем (відповідачем) орендної плати є істотним порушенням умов договору та позбавляє міську раду можливості отримувати надходження до місцевого бюджету, а також про те, що до спірних правовідносин не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання спору відповідають обставинам справи та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області прийняте з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
З огляду на наведене, аргументи, викладені прокурором та позивачем про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Вальчишина Миколи Петровича б/н від 03.07.2023 підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 12 078,00 грн., який сплачений згідно з квитанцією за № 32528798800007231869 від 29.06.2023.
Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ :
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Вальчишина Миколи Петровича б/н від 03.07.2023 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.06.2023 у справі № 909/119/23 - залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 12 078,00 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
Повний текст постанови складено 13.11.2023