ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5433/23 пров. № А/857/13275/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Качмара В. Я.
Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 380/5433/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Гулкевич І.З. в м. Львів Львівської області 20 червня 2023 року за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі також - відділ соцзахисту, відповідач), в якому просила суд:
- визнати неправомірною відмову відділу соцзахисту у продовженні строку дії довідок батьків багатодітної сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 ) та дітей з багатодітної сім'ї ОСОБА_3 (далі також - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі також - ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 (далі також - ОСОБА_5 );
- зобов'язати відповідача продовжити строк дії довідок батьків багатодітної сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дітей з багатодітної сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на формальний підхід до вирішення справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що статус багатодітної родини є беззаперечним та встановленим фактично, оскільки подружжя має трьох дітей; всі необхідні документи для продовження строку довідок батьків багатодітної родини та дитині з багатодітної сім'ї позивачем були долучені до заяви про продовження строку.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 14.03.2019 НОМЕР_1 .
Подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має трьох дітей, а саме :
- ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 від 26.10.2004;
- ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_3 від 15.03.2007;
- ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_4 від 05.12.2019.
03.02.2020 Управлінням соціального захисту населення Мелітопольської міської ради видано довідки батьків багатодітної сім'ї № 119 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , строк дії до 19.09.2022, та довідки дитини з багатодітної сім'ї № 313 ОСОБА_3 , № 314 ОСОБА_4 , термін дії довідок до 31.12.2022.
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є внутрішньо переміщеними особами.
23.11.2022 позивач звернулась із заявою для оформлення посвідчення батьків багатодітної сім'ї та посвідчення дитини з багатодітної сім'ї, в якій просила продовжити термін дії довідок батьків багатодітної сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дітей з багатодітної сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Листом від 20.12.2022 № 260509-11706 відділ соцзахисту на заяву позивача повідомив про відмову у продовженні строку дії довідок батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї, оскільки з долучених документів встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте спільно не проживають, відповідно не виховують дітей разом, оскільки батько ОСОБА_2 не є внутрішньо переміщеною особою та не перебуває з сім'єю за місцем фактичного проживання.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що продовження строку дії довідок багатодітної сім'ї, довідки дитини з багатодітної сім'ї не передбачено Порядком виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 209 (далі також - Порядок № 209).
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Відповідно до преамбули Закону України від 26.04.2001 № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі також - Закон № 2402-III) охорона дитинства в Україні - це стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави.
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що багатодітна сім'я - сім'я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім'ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Згідно зі статтею 13 Закону № 2402-III батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення. Зразок посвідчення, порядок виготовлення і видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім'ї та дитини з багатодітної сім'ї затверджений постановою кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 209.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 209 посвідчення видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських (міст обласного значення), районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - структурний підрозділ/виконавчий орган) і центрами надання адміністративних послуг одному з батьків незалежно від місця проживання протягом десяти робочих днів з дати подання заяви.
Згідно з пунктом 3-1 Порядку № 209 заява для оформлення посвідчення батьків багатодітної сім'ї та посвідчення дитини з багатодітної сім'ї подається одним із батьків структурному підрозділу/виконавчому органу, що видає посвідчення, або центру надання адміністративних послуг за формою, затвердженою Мінсоцполітики, одним із таких способів:
1) у паперовій формі - у разі особистого відвідування структурного підрозділу/виконавчого органу, центру надання адміністративних послуг (для посвідчення особи пред'являється паспорт громадянина України або документ, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус) або надсилання поштою (реєстрованим поштовим відправленням);
2) в електронній формі - через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи державних органів та органів місцевого самоврядування (ідентифікація особи при цьому здійснюється з використанням кваліфікованих електронних довірчих послуг);
3) в усній формі - у разі особистого відвідування структурного підрозділу/виконавчого органу або центру надання адміністративних послуг (для посвідчення особи пред'являється паспорт громадянина України або документ, що посвідчує особу та підтверджує її громадянство або спеціальний статус).
При цьому посадова особа структурного підрозділу/виконавчого органу або адміністратор центру надання адміністративних послуг заповнює електронну форму заяви на підставі усної заяви та роздруковує її паперовий примірник, який повинен бути прочитаний і підписаний заявником.
Посадова особа структурного підрозділу/виконавчого органу або адміністратор центру надання адміністративних послуг надає заявнику вичерпну інформацію та консультацію щодо порядку подання заяви.
Відповідно до пункту 3.2 Порядку № 209 у заяві зазначаються відомості про осіб, яким видаватимуться посвідчення:
прізвища, імена та по батькові батьків, місце і дата народження, серія та номер паспорта громадянина України, а також унікальні номери запису особи (за наявності) в Єдиному державному демографічному реєстрі, відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають про це відмітку в паспорті або, які не є громадянами України);
прізвища, імена, по батькові, місце і дата народження дітей, їх унікальні номери запису особи в Єдиному державному демографічному реєстрі та відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності).
До заяви додаються:
одна фотокартка (кольорова або чорно-біла) розміром 30*40 міліметрів;
у разі народження дитини або навчання особи віком від 18 до 23 років за денною формою навчання за межами України - копія свідоцтва про народження дитини або довідки із закладу освіти. Такі документи подаються за умови їх легалізації, якщо інше не передбачено законом та міжнародним договором України, та з перекладом на українську мову. Вірність перекладу або справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально;
у разі реєстрації повторного шлюбу та проживання із дітьми від попереднього шлюбу - документи, що підтверджують факт виховання дитини одним із батьків (копія рішення суду із зазначенням місця проживання дитини з одним із батьків після розірвання шлюбу; копія рішення суду про позбавлення батька чи матері батьківських прав, визнання батька чи матері недієздатним (недієздатною), безвісти відсутнім (відсутньою); копія свідоцтва про смерть батька чи матері, копія свідоцтва про народження дитини у разі внесення змін у зв'язку з усиновленням);
у разі продовження строку дії посвідчення, якщо дитина навчається за денною формою навчання у закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, - довідка про підтвердження зарахування до закладу освіти або про переведення на наступний курс навчання в межах відповідної програми підготовки (інформація підтверджується заявником кожного семестру, до закінчення закладу освіти, але не довше ніж до досягнення особою 23 років).
Пунктом 5 Порядку № 209 передбачено, що строк дії посвідчень визначається окремо для кожної багатодітної сім'ї.
У разі відсутності відомостей в інформаційних системах, передбачених пунктами 3-3-3-5 цього Порядку, для продовження строку дії посвідчень структурному підрозділу/виконавчому органу, центру надання адміністративних послуг подаються копії свідоцтв про народження дітей та/або довідка із закладу загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (для осіб від 18 до 23 років, якщо вони навчаються за денною формою навчання).
Апеляційний суд встановив, що підставою для відмови позивачу в продовженні довідок багатодітної сім'ї, оформленої листом від 20.12.2022 №260309-11706, стало те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно не проживають, відповідно не виховують дітей разом, оскільки батько ОСОБА_2 не є внутрішньо переміщеною особою та не перебуває з сім'єю за місцем фактичного проживання.
Суд також звертає увагу на положення пункту 3-8 Порядку № 209 (у редакції, чинній на час звернення позивача з заявою про продовження довідок багатодітної сім'ї), згідно з якими у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану заява про продовження строку дії посвідчення батьків багатодітної сім'ї та посвідчення дитини з багатодітної сім'ї подається в довільній формі одним із батьків структурному підрозділу/виконавчому органу, що видає посвідчення, або центру надання адміністративних послуг за місцем фактичного перебування.
Для продовження строку дії посвідчення заявник пред'являє: документ, що посвідчує особу; свідоцтво про народження дитини або е-свідоцтво про народження, або довідку із закладу освіти - у разі народження дитини або навчання особи віком від 18 до 23 років за денною формою навчання за межами України; довідки про підтвердження зарахування до закладу освіти або про переведення на наступний курс навчання в межах відповідної програми підготовки (інформація підтверджується заявником кожного семестру до закінчення закладу освіти, але не довше ніж до досягнення особою 23 років) - у разі навчання дитини за денною формою навчання у закладі загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти.
З аналізу викладених положень вбачається, що на час дії воєнного стану передбачено спрощений порядок продовження строку дії посвідчення батьків багатодітної сім'ї та посвідчення дитини з багатодітної сім'ї, який не включає в себе обо''язку подання доказів на підтвердження спільного проживання батьків чи батька та дітей.
У цій справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, яким відмовлено у захисті суспільних інтересів внаслідок застосування надмірного формалізму, може призвести до таких наслідків, як, зокрема нанесення суттєвої шкоди суспільним інтересам, а також охоронюваних законом правам та інтересам дітей, неможливість реалізації особами своїх конституційних прав.
Поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18 травня 2018 року у справі № 826/11106/17, від 28 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 826/15257/15, від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а, від 20 травня 2020 року у справі № 809/1031/16, від 31 березня 2021 року у справі № 620/2520/20, від 19 травня 2021 року у справі № 210/5129/17, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21 та від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.
Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 400/4409/21 наголошує, що основними правилами (підходами) до відмежування формалізму від надмірного формалізму є: 1) суть, за загальним правилом, переважає над формою; 2) до вирішення публічно-правових спорів, за загальним правилом, є незастосовними підходи кримінального процесу або процесу притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності, у частині оцінки процедурних порушень; 3) процедурні порушення суб'єкта владних повноважень, рішення (дії, бездіяльність) якого оцінюються судом, не можуть легалізувати сутнісні порушення суб'єкта приватного права (порушення з боку одного суб'єкта не можуть легалізувати порушення з боку іншого суб'єкта); 4) процедура вторинна якщо рішення суб'єкта владних повноважень: відповідає визначеним законом завдання (функціям) такого суб'єкта; має легітимну ціль; законодавство не містить імперативних заборон або наслідків недотримання таких процедур; 5) якщо є доступ до суду, «правопорушник» доводить, у першу чергу, сам факт відсутності правопорушення, що дозволяє суду оцінити суть відповідного правопорушення; 6) за порушення процедури, у першу чергу, має нести відповідальність посадова особа, яка допустила таке порушення, а не страждати суспільні (публічні) інтереси або інтереси держави; 7) визнання протиправним рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень з огляду на процедурні порушення, за загальним правилом, не повинно позбавляти (звільняти) його від обов'язку невідкладно прийняти нове рішення у відповідних правовідносинах з дотриманням процедури; 8) дотримання формальних процедур вимагає законодавство, а не дотримання деяких формальних процедур вимагає об'єктивна ситуація (доцільність, раціональність, домірність).
Відтак, колегія суддів вважає неправомірною відмову відділу соцзахисту у продовженні строку дії довідок багатодітної сім'ї з підстави, викладеної у листі від 20.12.2022 № 260309-11706.
Щодо висновку суд першої інстанції про правомірність такої відмови відповідача у зв'язку з тим, що продовження строку дії довідок багатодітної сім'ї не передбачено Порядком № 209, то колегія суддів погоджується з позивачем та вважає, що суд вийшов за межі змісту листа відмови, оскільки відповідач обґрунтував відмову іншою підставою, а саме, «фактичне не проживання батька з сім'єю».
Більше того, такі висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на положення пункту 13 Порядку № 209, відповідно до якого у разі відсутності технічної можливості виготовлення посвідчення батьків багатодітної сім'ї та посвідчення дитини з багатодітної сім'ї для оформлення допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім'ях, структурним підрозділом/виконавчим органом або центром надання адміністративних послуг видається довідка багатодітної сім'ї, довідка дитини з багатодітної сім'ї, що підтверджує їх статус, зразки таких довідок затверджуються наказом Мінсоцполітики.
З огляду на вищенаведені висновки Верховного Суду щодо недопустимості застосування надмірного формалізму, колегія суддів звертає увагу на те, що підтвердження факту багатодітної сім'ї відділом у справах сім'ї та дітей управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області викладено саме у формі довідки у зв'язку із відсутністю необхідних бланків у суб'єкта владних повноважень, і ця обставина не може ставитися у вину позивача і бути підставою для відмови у задоволенні її заяви.
У розрізі вищенаведеного, апеляційний суд констатує, що відповідач, відмовляючи позивачу у продовженні строку дії довідок батьків багатодітної сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дітей з багатодітної сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, колегія суддів дійшла висновку, що позов необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправною відмови відділу соцзахисту у продовженні строку дії довідок багатодітної сім'ї та зобов'язання відповідача продовжити строк дії довідок батьків багатодітної сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дітей з багатодітної сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Разом з тим, позовна вимога про продовження строку дії довідки дитини з багатодітної сім'ї ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, оскільки, як встановлено із заяви ОСОБА_1 для оформлення посвідчення батьків багатодітної сім'ї та посвідчення дитини з багатодітної сім'ї, позивач просила продовжити строк дії довідки дітей з багатодітної сім'ї, а саме, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак у цій заяві не згадано про продовження строку дії довідки дитини з багатодітної сім'ї ОСОБА_5 .
Більше того, відповідно до пункту 6 Порядку № 209 дітям з багатодітної сім'ї посвідчення видаються з шести років. Таким чином, оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не досягнув шестирічного віку, то таке посвідчення чи довідка йому не видається.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
У розрізі викладеного, оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд приходить до переконання, що такі є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до відмови в задоволенні позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З матеріалів справи встановлено, позивач сплатила 1073,60 гривні судового збору за подання адміністративного позову до суду першої інстанції, що підтверджується квитанцією № 55ТЕ-Х274-Х540-8ККС від 11.04.2023 та 1288,32 гривень за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, що підтверджується квитанцією № 0513-1022-5635-6022 від 01.09.2023.
Частиною шостою статті 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з огляду на вищенаведені положення КАС України у колегії суддів наявні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат, а саме, стягнення на користь позивача сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 1180,96 гривень відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 370 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року у справі № 380/5433/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради у продовженні строку дії довідок батьків багатодітної сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дітей з багатодітної сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Зобов'язати Франківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради продовжити строк дії довідок батьків багатодітної сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дітей з багатодітної сім'ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Франківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (ЄДРПОУ:26144908) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1180,96 (тисячу сто вісімдесят гривень дев'яносто шість копійок) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді В. Я. Качмар
О. І. Мікула