ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 р. Справа № 520/5450/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Яковини В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 (суддя Зінченко А.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6) по справі № 520/5450/23
за позовом ОСОБА_1
до Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції , Державної казначейської служби України третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанов,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту також - відповідач-1, Балаклійський ВДВС в Ізюмському районі Харківської області), Державної казначейської служби України (далі по тексту також - відповідач-2), третя особа - Головне управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:
- визнати бездіяльність Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з не перевірки головним державним виконавцем Дейкун О.Г. статусу судового рішення, за яким 20.10.2022 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №520/26376/21, щодо набрання ним законної сили станом на день відкриття виконавчого провадження №70967122 протиправною та стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої йому протиправними рішеннями та вищезазначеною незаконною бездіяльністю Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції моральної шкоди грошову суму у розмірі 75 000 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №70967122 від 10.02.2023;
- визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 70967122 від 10.02.2023;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 10.02.2023 у ВП № 70967122;
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 10.02.2023 у ВП № 70967122.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України, третя особа - Головне управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанов в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №70967122 від 10.02.2023, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 70967122 від 10.02.2023, про стягнення виконавчого збору від 10.02.2023 у ВП № 70967122; про арешт коштів боржника від 10.02.2023 у ВП № 70967122.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі № 520/5450/23 скасовано. Прийнято постанову, якою адміністративну справу № 520/5450/23 за позовом ОСОБА_1 до Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України, третя особа - Головне управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанов направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження її розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №70967122 від 10.02.2023, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 70967122 від 10.02.2023, про стягнення виконавчого збору від 10.02.2023 у ВП № 70967122; про арешт коштів боржника від 10.02.2023 у ВП № 70967122 та стягнення з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої йому протиправними бездіяльністю та рішеннями Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції моральної шкоди грошову суму у розмірі 75 000 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 прийнято адміністративну справу № 520/5450/23 до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Зінченко А.В.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 адміністративний позов залишено без задоволення.
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні адміністративного позову про визнання про визнання бездіяльності Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправною та скасування постанов зазначеного відділу. Однак адміністративний позов ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції протиправною вже задоволено постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 року (за апеляційною скаргою на рішення ХОАС від 04.04.2023). Вказує, що визнання судом апеляційної інстанції протиправною вищезазначеної бездіяльності має правовим наслідком протиправність всіх подальших дій державного виконавця, які він вчинив на виконання виконавчого документа. Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження № 70967122 від 10.02.2023 винесена за обставин вчинення протиправної бездіяльності, і є прямим наслідком такої протиправної бездіяльності. За обставин протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження є протиправними інші оскаржені постанови у даному виконавчому провадженні. Зазначає, що сам по собі факт закінчення виконавчого провадження не скасовує незаконні постанови. Так, до цього часу діє постанова, у тому числі, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.02.2023, за змістом якої з апелянта підлягає стягненню 300 грн. Закон України «Про виконавче провадження» не зобов'язує виконавця скасувати таку постанову чи повернути витрати виконавчого провадження у випадку закінчення виконавчого провадження з будь-яких підстав. Закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна позивача як боржника не відновлює у повному обсязі права позивача, оскільки позивач має право на стягнення з винних у протиправній бездіяльності та у постановленні протиправних рішень осіб матеріальної та моральної шкоди. Тож, з огляду на фактичну протиправність прийнятих державних виконавцем постанов, вважає, що існують підстави для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди. Апелянт зазначає, що майновий стан та низка інших обставин біженців з України підлягають перевірці відповідними службами не тільки Німеччини, а всіх європейських держав за відкритими реєстрами, і внаслідок встановлення у нього такими службами Німеччини фактів певних проблем з державою Україна він може бути позбавлений статусу біженця або соціальної підтримки європейської держави. Мотивуючи апеляційну скаргу позивач також вказав про порушення судом норм процесуального права та розгляд справи у спрощеному провадження без повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи. Крім того, вказує, що оскаржуване рішення розглянуто суддею Харківського окружного адміністративного суду Волошиним Д.А., а підписано суддею Зінченко А.В., що в силу приписів п.5 ч.3 ст. 317 КАС України є обов'язковою підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 по справі №520/26376/21 адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено. Стягнуто до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 29223,52 гривень (двадцять дев'ять тисяч двісті двадцять три грн 52 коп.).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 по справі №520/26376/21 заяву Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання по адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено. Поновлено Головному управлінню ДПС у Харківській області строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа по адміністративній справі №520/26376/21 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 по справі №520/26376/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 по справі №520/26376/21 скасовано. Прийнято постанову, якою в задоволенні позову Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3405 (три тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп.
Головним державним виконавцем Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дейкуном О.Г. 10.02.2023 отримано заяву ГУ ДПС у Харківській області про відкриття виконавчого провадження та 10.02.2023 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №70967122, про розмір мінімальних витрат, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника.
Постановою від 10.03.2023 Головним державним виконавцем Дейкуном О.Г. Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчено виконавче провадження №70967122, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Постановою від 10.03.2023 знято арешт з коштів ОСОБА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови винесені правомірно, в межах повноважень державного виконавця.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення ) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Засади виконавчого провадження визначені частиною першою статті 2 Закону № 1404-VIII, зокрема, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень.
Згідно з частиною першою, пунктом 16 частини третьої № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 4 Закону № 1404-VIII пунктом 6 частини першої якої, зокрема, передбачено, що у виконавчому документі зазначається дата набрання законної сили рішенням ( крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Перелік підстав, за яких державний виконавець не може виконувати рішення наведений у частині четвертій статті 5 Закону № 1404-VIII.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання) (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону № 1404-VIII).
Отже, вирішуючи питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення, державний виконавець насамперед зобов'язаний перевірити відповідність такого документа вимогам Закону №1404-VIII та встановити обставини, за яких його примусове виконання неможливе.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2023 по справі №520/26376/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2022 по справі №520/26376/21 та прийнято постанову, якою в задоволенні позову Головного управління ДПС у Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено.
Таким чином, на день отримання відповідачем заяви ГУ ДПС у Харківській області про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 520/26376/21 - 10.02.2023, судове рішення, на підставі якого було видано цей виконавчий документ, було скасоване.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 по справі № 520/5450/23 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Ростовцева, буд. 1, м. Балаклія, Харківська область, 64200, ЄДРПОУ 35039424), Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646), третя особа - Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) про визнання бездіяльності протиправною - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з не перевірки головним державним виконавцем Дейкун О.Г. статусу судового рішення, за яким 20.10.2022 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №520/26376/21, щодо набрання ним законної сили станом на день відкриття виконавчого провадження №70967122.
За висновками, викладеними у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 державний виконавець, отримавши заяву ГУ ДПС у Харківській області про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 520/26376/21, повинен був пересвідчитись у тому, що рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, набрало законної сили та є чинним, тобто встановити наявність чи відсутність підстав для застосування п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII, та лише за відсутності таких підстав вчиняти дії з примусового виконання цього рішення. Проте, відповідач вказаних дій не вчинив, чим допустив протиправну бездіяльність та порушення прав позивача у спірних правовідносинах.
Згідно з ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь та самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів зазначає, що визнання судом апеляційної інстанції протиправною вищезазначеної бездіяльності свідчить про протиправність всіх постанов, які були винесені у межах виконавчого провадження ВП № 70967122.
Ураховуючи наведене, спірні постанови державного виконавця, які були винесені у межах виконавчого провадження ВП № 70967122 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відтак, рішення суду першої інстанції не може бути визнано законним і обґрунтованим, оскільки суд не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та належним чином не перевірив доводи учасників справи.
Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Колегія суддів зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
По своїй суті, зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Суд зазначає, що завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
При цьому, гроші (розмір моральної шкоди) виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (такі висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду.
Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Крім того, статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 73, 74 КАС України надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
В межах спірних правовідносин колегія суддів дійшла до висновку, що матеріали цієї адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також підтвердження причинного зв'язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, а тому вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Даючи оцінку доводам апелянта в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, а саме здійснення розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами частин другої та третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Главою 11 КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема параграфом 2 глави 11 КАС України - розгляд окремих категорій термінових справ.
За правилами частини 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Крім того, згідно з частиною 4 статті 287 КАС України наведена адміністративна справа підлягала вирішенню в 10-денний строк з дня відкриття провадження у справі.
Тобто, аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що дана категорія справ, яка віднесена до окремих категорій термінових адміністративних справ, повинна розглядатись виключно у відкритому судовому засіданні.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, Харківським окружним адміністративним судом розглянуто справу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи, що є порушенням вищезазначених процесуальних норм КАС України.
Щодо заявленого позивачем клопотання про ухвалення окремої ухвали щодо судді Харківського окружного адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст.324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
Відповідно до ч.1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Так, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Реалізація такої процесуальної дії як постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду, а рішення про ухвалення такого різновиду ухвал, приймається при виявленні таких порушень закону, які вимагають інформування компетентних органів, уповноважених на вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Колегія суддів зазначає, що заявлене позивачем клопотання на думку колегії суддів не містить достатніх підстав, які б давали підстави для постановлення судом апеляційної інстанції окремої ухвали, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що оскаржуване рішення розглянуто суддею Харківського окружного адміністративного суду Волошиним Д.А, а підписано суддею Зінченком А.В., на переконання суду апеляційної інстанції, не є порушенням судом першої інстанції норм процесуального права у розумінні статті 317 КАС. Зазначене, у світлі доводів скаржника, слід розцінювати як допущену судом першої інстанції описку, яка виправлена судом першої інстанції в порядку статті 253 КАС.
При вирішенні спірних правовідносин колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року по справі № 520/5450/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, про часткове задоволення позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 по справі № 520/5450/23 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Балаклійського відділу державної виконавчої служби в Ізюмському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України, третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області про скасування постанов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №70967122 від 10.02.2023.
Визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 70967122 від 10.02.2023.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 10.02.2023 у ВП № 70967122.
Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 10.02.2023 у ВП № 70967122.
В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко