Справа № 464/7614/23
пр.№ 2-о/464/212/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2023 м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Борачка М.В.,
секретар судового засідання Дзьобан Н.С.,
за участю: заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про встановлення факту, що має юридичне значення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 діючи в інтересах заявника ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сватове Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Травневе Сватівського району Луганської області.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України, а саме у селі Травневе Сватівського району Луганської області. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Встановлення факту смерті необхідно для проведення державної реєстрації смерті матері заявника компетентним органом виконавчої влади України та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка. У зв'язку з наведеним, просить заяву задоволити.
Ухвалою від 06.11.2023 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Заявник та його представник у судовому засіданні заяву підтримали з підстав викладених у такій та просили задоволити.
Представник заінтересованої особи Сихівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення заявника та його представника, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заяву слід задовольнити з таких підстав.
Встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Першотравневе Сватівського району Луганської області, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .
Згідно довідки від 17.10.2023 №1333-5002998935 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідно до паспорта громадянина України НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився у селі Першотравневе Сватівського району Луганської області.
Відповідно до інформації, наявної у документі під назвою «Врачебное свидетельство о смерти №225» від 05.09.2023, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - АДРЕСА_3 , причиною смерті вказано: хронічна недостатність, атеросклеротичний кардіосклероз.
Відповідно до інформації, наявної у документі під назвою «Свидетельство о смерти» НОМЕР_3 , виданого 12.09.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у місті Сватово Луганської області померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Травневе Сватівського району Луганської області.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка заявник ОСОБА_1 повідомив, що він проживав разом із матір'ю у АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла. В подальшому він отримав свідоцтво про смерть. Похованням матері займався він з дружиною ОСОБА_4 .
Допитана як свідок ОСОБА_4 повідомила, що вона проживала по АДРЕСА_3 , разом із чоловіком ОСОБА_1 та його матір'ю - ОСОБА_3 , яка хворіла на міастинію. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла у її присутності. Після чого, вона разом із чоловіком займались похованням померлої.
Згідно із ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану (ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Статтею 49 ЦК України встановлено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті, а відповідно до роз'яснень, наданих у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд знаходить за можливе та необхідне врахувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив на тому, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Сформовані вище висновки Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними усі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Беручи до уваги вищенаведені доводи та мотиви, зазначену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Враховуючи наведене вище, оцінюючи вцілому надані докази по справі, а також наявність у заявника об'єктивних перешкод у реєстрації факту смерті матері, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 4 ст.317 ЦПК України передбачено, що ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст.247, 293, 317, 319, 413 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
заяву задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Сватове Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Травневе Сватівського району Луганської області, громадянки України.
Рішення допустити до негайного виконання відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Сихівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), код ЄДРПОУ 35968907, адреса місцезнаходження: м.Львів, пр. Червоної Калини, 109.
Повне судове рішення складено та проголошено 14 листопада 2023 року.
Головуючий Борачок М.В.