1Справа № 331/997/22 2/335/2235/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В. за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
28.04.2022 позивач ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулося до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого наступне.
30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Р51.279.70112, відповідно до п. 2 якого, банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 13000,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж, а позичальник зобов'язалась одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами і комісіями згідно умов Договору кредиту та Додатками до договору, які є його невід'ємною частиною.
03.12.2020 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» укладено Договір факторингу №12/90, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» перейшло право за договорами кредиту, у тому числі і за договором №Р51.279.70112 від 30.12.2015, укладеним між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .
У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 44313,12 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом - 12327, 30 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 15404,06 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями - 11366,94 грн.; заборгованості за 3% річних за користування кредитом - 1265,89 грн.; заборгованості за інфляційними витратами - 3948,93 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2481 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 44313 (сорок чотири тисячі триста тринадцять) гривень, 12 копійок, яка складається із: заборгованості за основним боргом - 12327, 30 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 15404,06 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями - 11366,94 грн.; заборгованості за 3% річних за користування кредитом - 1265,89 грн.; заборгованості за інфляційними витратами - 3948,93 грн., судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Ухвалою суду від 28.06.2023 вищезазначене заочне рішення скасоване, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
19.07.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відповідачем в 2016 році було сплачено заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 7138,00 грн., що підтверджується квитанціями про сплату.
Крім того, представник відповідача зазначив, що нарахування позивачем комісії за обслуговування кредиту, яка зазначена в договорі як плата за обслуговування суперечить положенням абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також представник відповідача у відзиві просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача, посилаючись на те, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останні платіж в рахунок погашення заборгованості відповідач здійснила 01.08.2016, а позивач звернувся до суду лише 07.04.2022, тобто з пропуском строків позовної давності. З огляду на викладене, представник відповідача просив суд відмовити у заколенні позовних вимог в повному обсязі.
11.09.2023 від представника позивача адвоката Мартиненка В.В. надійшли письмові пояснення. В поясненнях представник відповідача зазначив, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Проте, комісія за обслуговування кредитної заборгованості зазначена у п. 1.5 Кредитного договору та графіку щомісячних внесків. Таким чином, при укладенні кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов, у тому числі з комісією за обслуговування кредиту та відсотковою ставкою, що свідчить підпис відповідача.
Щодо застосування строків позовної давності, представник позивача зазначив, що останній платіж в погашення заборгованості відповідач здійснила 12.10.2016, чим визнала суму боргу. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Дія карантину, встановленого зазначеною Постановою, неодноразово продовжувалась. Востаннє дію карантину було продовжено до 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2023 № 383. Отже, строк позовної давності до яких не сплив на момент початку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, тобто станом на березень 2020 року, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.
На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача з урахуванням сплачених відповідачем сум на погашення заборгованості, заборгованість за кредитним договором за період з 01.04.2017 по 30.12.2012 у розмірі 25596,12 грн., - 3 % річних за період з 03.12.2020 по 10.01.2022 у розмірі 849,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2585,21 грн.
03.11.2023 від представника відповідача адвоката Борисенкова В.С. надійшли письмові пояснення, які за змістом збігаються з відзивом на позовну заяву.
В судове засідання сторони та їх представники не з'явилися. Прохальна частина позовної заяви містить заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника.
06.11.2023 представник відповідача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності позивача та її представника.
З огляду на, те що неяка сторін та їх представників не перешкоджає вирішенню спору, суд постановив справу розглядати за відсутності сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу.
Дослідивши наданні сторонами докази, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що 30.12.2015 між ПАТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № Р51.279.70112 (а.с. 6-7), згідно умов якого банк зобов'язався надати відповідачеві кредит на поточні потреби в сумі 13000,00 грн., а відповідач зобов'язалася повернути кредит разом з процентами, платою за кредитне обслуговування та комісіями згідно з умовами договору та додатку № 1 до нього (а.с. 8). За користування кредитом відповідач зобов'язалася сплатити проценти в розмірі 19,5% річних від залишкової суми кредиту (п. 1.4 Договору). За обслуговування кредиту банком відповідач зобов'язалася сплачувати плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі 2,95% від початкової суми кредиту (п. 1.5 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, відповідач зобов'язалася повертати кредит разом з процентами та платою за кредитне обслуговування в 48 щомісячних внесках включно до 1 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів, визначеного у додатку № 1 до договору.
Банк зобов'язання за Кредитним договором виконав, що підтверджується ордерами-розпорядженнями про видачу кредиту та сплату страхового платежу (а.с. 10).
Відповідач зобов'язання з повернення кредиту, сплати відсотків та плат за кредитне обслуговування виконала частково, що підтверджується наданими відповідачем квитанціями на загальну суму 7138,00 (а.с. 84, 85). При цьому, всі внески (чергові платежі) здійснені відповідачем у 2016 році.
03.12.2020 між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 12/90 (а.с. 25 -27), відповідно до умов якого ПАТ «Ідея Банк» відступило, а ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» набуло право вимоги за кредитними договорами до позичальників, зокрема до відповідача за кредитним договором № Р51.279.70112 від 30.12.2015.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «Профіт Капітал», а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених договором факторингу. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АТ «Ідея Банк», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.
Відповідно до п. 5.1 договору факторингу права вимоги, строк платежів по котрим настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому, вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання ТОВ «ФК «Профіт Капітал» зобов'язань, передбачених договором факторингу, щодо розрахунків.
Позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором в загальному розмірі 39098,30 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом - 12327,30 грн.; заборгованості за відсотками - 15404,06 грн. грн.; заборгованість за комісіями - 11366,94 грн (а.с. 29).
02.12.2021 позивачем на адресу відповідача надіслано досудову вимогу щодо дострокового стягнення вищезазначеної заборгованості (а.с. 19, 20).
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.10.2019 у справі № 740/4328/14.
Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 у справі №6-2071цс16.
З урахуванням вимог ст.ст. 549-552, 625, 1046, 1048, 1050 ЦК України, належить зробити висновок, що наслідками укладення договору позики є: зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю інфляційних втрат за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд доходить висновку, що положення договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими але не сплаченим комісіями в розмірі 11366,94 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Згідно до п. 5.2 Кредитного договору, цей договір вступає в силу з дня його підписання сторонами та діє до 30.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Верховний Суд України в постанові від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13 сформував правову позицію, згідно з якою перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається, стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики разом з нарахованими процентами, що підлягає сплаті.
Якщо кредитні договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу (постанова Великої Палати Верховного суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у меж строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання або неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 211 від 11.03.2020, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.
Дія карантину, встановленого зазначеною Постановою, неодноразово продовжувалась. Востаннє дію карантину було продовжено до 30.06.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2023 № 383.
Отже, до вимог позивача, строк позовної давності за якими не сплив на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, тобто станом на 02.04.2020, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за внесками, строк виконання за якими настав 01.05.2017 згідно графіку щомісячних внесків (а.с. 8) та пізніше в загальному розмірі 17396,63 грн., з яких 11502,05 грн. - тіло кредиту, 3804,46 грн. - проценти, 506,90 грн. - три проценти річних (розраховані за період з 03.12.2020 по 10.01.2022), 1583,22 грн. - інфляційні втрати (розраховані за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року).
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн. (а.с. 5) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. (а.с. 63 - 69). Відповідач доказів понесення нею судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надала, із заявами про намір надати такі докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, до суду не зверталася.
Відповідач з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача до суду не зверталася. На переконання суду, витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп. є співмірними зі складністю справи, обґрунтованими та справедливим.
Відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в загальному розмірі 1759,17 грн., з яких 974,00 грн. - судовий збір, 785,17 грн. - витрати на оплату правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ідентифікаційний код 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8) заборгованість за кредитним договором № Р51.279.70112 від 30.12.2015 у розмірі 17396 (сімнадцять тисяч триста дев'яносто шість) гривень 63 копійки.
Іншу частину позовних вимог залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» судові витрати у розмірі 1759 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) гривень 17 копійок.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складене 13 листопада 2023 року.
Суддя А.В. Стеценко