ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 року м. Житомир справа № 240/21032/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 №1441 "Про накладання дисциплінарного стягнення";
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за грудень 2022 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та додаткову винагороду за грудень 2022 року, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з оскаржуваним наказом в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани не погоджується, вважає наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 №1441 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за перебування в стані алкогольного сп'яніння на території військової частини НОМЕР_1 та позбавлено виплати премії та додаткові винагороди за грудень 2022 року, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
18.09.2023 через відділ документального забезпечення суду від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач 12.12.2022 перебував у стані алкогольного сп'яніння на території військової частини НОМЕР_1 , що підтверджено актом від 13.12.2022 та протоколом А4350 №243 від 13.12.2022. В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.12.2022 №1441 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено премії і додаткової винагороди за грудень. Зазначає також, що відсутність ознак адміністративного правопорушення у діях позивача не вказує на відсутність в його діях ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач) проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій підготовці №252 від 11.12.2022 позивача зараховано до списків особового складу вказаної військової частини та поставлено на всі види забезпечення.
Окрім того, вказаним наказом позивача призначено стрільцем-снайпером 2 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону, ВОС-100672Д.
Згідно акту підтвердження перебування військовослужбовця на території військової частини, військовому об'єкті, або появи на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, та у стані наркотичного сп'яніння від 13.12.2022 та протоколу А4350 №242 від 13.12.2022 встановлено, що позивач 12.12.2022, близько 08.00 один перебував на території військової частини НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, мляве та плутане мовлення, порушення координації рухів.
Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області по справі №293/2193/22 (провадження №3/293/1774/2022) від 26.12.2022 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі двохсот п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 655 (три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грг. 00 коп.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 11.05.2023 у справі №293/2193/22, постанову Черняхівського районного суду Житомирської області 26.12.2022 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях позивача складу правопорушення.
В подальшому, з метою відновлення свого порушеного права, представником позивача ОСОБА_2 17.05.2023 скеровано адвокатський запит, в якому просив, із врахуванням постанови Житомирського апеляційного суду від 11.05.2023 у справі №293/2193/22, визнати ОСОБА_1 таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності за перебуванням на території військової частини з ознаками сп'яніння, а також нарахувати та негайно виплатити йому премії за грудень 2022 року.
Однак, військовою частиною НОМЕР_1 листом від 28.05.2023 за №8358 повідомлено позивача та його представника, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1441 від 28.12.2022 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, за порушення вимог статей 11, 13, 16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що полягає в грубому порушенні військової дисципліни, перебування в стані алкогольного сп'яніння та невиконання законних вимог командира під час проходження військової служби, що могло призвести до підриву бойової готовності в умовах воєнного стану, ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану.
Також, вищезазначеним наказом позивача позбавлено премії в повному обсязі за грудень 2022 року, а також додаткової винагороди за грудень 2022 року, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Не погоджуючись з наказом командира вiйськової частини НОМЕР_1 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" та притягнення його до дисциплiнарної відповідальності у виглядi суворої догани, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (далі - Закон № 2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Дисциплінарний статут №551-XIV визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно з вимогами статті 1 Дисциплінарного статуту №551-XIV військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до ст. 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Згідно з приписами статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 54 Дисциплінарного статут ЗСУ, командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах "а"-"ґ" статті 48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статут ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно зі статтею 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Щодо не проведення службового розслідування, суд зазначає, що приписами статті 84 Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення «може» передувати службове розслідування. Тобто з наведеної норми вбачається, що проведення службового розслідування не є обов'язковою підставою для накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та є правом, а не обов'язком командира військової частини.
Аналогічна правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.06.2018 у справі №822/2446/17.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, службове розслідування за фактом перебування позивача на території військової частини та виконання обов'язку військової служби в нетверезому стані не призначалось.
Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Відповідно до статей 110-111 Дисциплінарного статут ЗСУ, усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.
Тобто, у разі незгоди військовослужбовця з рішенням про притягнення до дисциплінарного стягнення він має право його оскаржити.
Верховний Суд в постанові по справі №813/1021/17 від 19.02.2020 висловив правову позицію відповідно до якої підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1441 від 28.12.2022 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, за порушення вимог статей 11, 13, 16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що полягає в грубому порушенні військової дисципліни, перебування в стані алкогольного сп'яніння та невиконання законних вимог командира під час проходження військової служби, що могло призвести до підриву бойової готовності в умовах воєнного стану, ОСОБА_1 , притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану.
Також, вищезазначеним наказом позивача позбавлено премії в повному обсязі за грудень 2022 року, а також додаткової винагороди за грудень 2022 року, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
З матеріалів справи встановлено, що згідно із протоколом №243від 13.12.2022 про військове адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, складений та підписаний старшим оперативної групи військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 , про те, що солдат ОСОБА_1 12.12.2022 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння на території військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Згідно із пунктом 7 розділу ІІ Інструкції про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що затверджена Наказом Служби зовнішньої розвідки України від 14.08.2018 за №300, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06.09.2018 за №1018/32470, у разі виявлення факту або виникнення підозри у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцем на території місця проходження військової служби, військових об'єктів, або появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби, військових об'єктів у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (стаття 172-20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров'я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (додаток 2) уповноваженої посадової особи.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази направлення військовослужбовця до закладу охорони здоров'я на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Разом із тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення зазначено, що від проведення медичного огляду з метою виявлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння солдат ОСОБА_1 відмовився.
Проте, суд зауважує, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу такої відмови.
Із матеріалів справи встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 подано до Черняхівського районного суду Житомирської області матеріали для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП, відповідно постановою Черняхівського районного суду Житомирської області по справі №293/2193/22 (провадження №3/293/1774/2022) від 26.12.2022 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі двохсот п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 655 (три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грг. 00 коп.
Однак, Житомирським апеляційним судом у постанові від 19.04.2023 по справі №204/1186/23 встановлено, що відповідно до пункту 7 Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 №329, до протоколу долучаються матеріали (докази), що підтверджують факт вчинення військового адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків правопорушення, інші документи, які стосуються правопорушення). Враховуючи викладене, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, матеріалів та документів на підставі яких було винесено спірний наказ.
Під час судового розгляду справи №293/2193/22 Житомирський апеляційний суд не знайшло свого підтвердження належними, допустимими та достовірними доказами те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки при складанні протоколу було порушено порядок огляду військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 11.05.2023 у справі №293/2193/22 провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статі 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог статті 78 КАС України обставини, встановлені постановою Житомирського апеляційного суду від 11.05.2023 у справі №293/2193/22 не доказуються при розгляді цієї справи.
Водночас, інших пояснень або інформації щодо підстав застосування дисциплінарного стягнення матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування поясненнями та документами.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не було встановлено належним чином обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, ступень вини військовослужбовця, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
Тобто, відповідачем не вжито усіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за відсутності факту вчинення 12.12.2022 ОСОБА_1 правопорушення, у відповідача не було підстав для накладення дисциплінарного стягнення на позивача, з огляду на що наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2022 №1441 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за грудень 2022 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та додаткову винагороду за грудень 2022 року, передбачену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзац 3 пункту 1 Постанови №168 вказує, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Водночас, пунктом 21 Постанови №168 встановлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Наказ МОУ №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: - посадовий оклад; - оклад за військовим званням; - надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: - підвищення посадового окладу; - надбавки; -доплати; - винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; - премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: - винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; - допомоги.
Водночас, суд враховує, що підпунктом 2 пункту 5 постанови КМУ №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Згідно з пунктами 1-2 розділу XVI Порядку №260 (Преміювання) командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Суд підсумовує, що додаткова винагорода та премія є складовою грошового забезпечення військовослужбовців та належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, право на призначення яких та визначення розміру виплати яких, покладається виключно на командування військової частини, а, отже, суд не може перебирати на себе повноваження командира військової частини в частині призначення додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
За відсутності документально-підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 28.12.2022 №1441 «Про накладення дисциплінарного стягнення» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
10 листопада 2023 р.