ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2023 року Справа №160/22857/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/22857/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84, код ЄДРПОУ: 08681732) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
07 вересня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (далі - відповідач), яка надійшла в системі "Електронний Суд", в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 84, код ЄДРПОУ 08681732) щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату мені в день звільнення (30.08.2023) додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000,00 грн пропорційно в розрахунку за місяць, за період з 24.02.2022 по 31.05.2022;
- зобов'язати Відділ охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (49006, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 84, код ЄДРПОУ 08681732) здійснити нарахування та виплату мені додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць.
Позовна заява обґрунтована протиправністю дій відповідача щодо не виплати позивачу додаткової винагороди, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі - Постанова №168) під час повного розрахунку при звільненні. Зазначає, що нарахування додаткової винагороди пропорційно відпрацьованим годинам є необґрунтованим.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/22857/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/22857/23 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
19 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що листом Міністерства юстиції України від 20.05.2022 року №38144/16.3.2/32-22 зазначено, що розмір додаткової винагороди визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу). Отже, вартість однієї години роботи розраховується наступним чином: 30 тисяч гривень ділиться кількість робочих днів та на 24 години, отримана сума множиться на кількість фактично відпрацьованих годин. Виходячи з такого обчислення позивачу виплачено додаткову винагороду в повному обсязі.
22 вересня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов тотожний відзив.
Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
В порядку ч.1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України як такі, що визнаються учасниками справи в заявах по суті та щодо яких суд не має обґрунтованого сумніву відносно достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, суд визнає встановленою обставини проходження позивачем у відповідача служби в період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року та виплати йому додаткової винагороди згідно Постанови №168.
Наказом відповідача від 16.08.2023 року №118 о/с-23 позивача звільнено з 30.08.2023 року з Державної кримінально-виконавчої служби.
Листом від 31.08.2023 року №3/4-356 відповідач повідомив, що обчислення розміру додаткової винагороди розраховано згідно листа Міністерства юстиції України від 20.05.2022 року №38144/16.3.2/32-22, відповідно до такого розрахунку позивач додаткову винагороду згідно Постанови №168 виплачено в повному обсязі.
Вважаючи таку правову поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 Постанови №168 в первинній редакції установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 року №350 в Постанову №168 внесено зміни, які набрали чинності з 24.03.2022 року. За змістом цих змін доповнено абзац перший після слів “та поліцейським” словами “, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 213-р від 11.03.2022 року внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України № 204-р від 06.03.2022 року та доповнено його позицією «Дніпропетровська область».
Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 року №350 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, законодавцем для правовідносин з 24.02.2022 року розширено перелік отримувачів додаткової винагороди згідно Постанови №168 категорією службовців, до якої належить позивач, що відповідачем не заперечувалося, оскільки цей спір виник щодо розміру відповідної винагороди, а не права на неї як такого.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 року №754 (далі - Постанова №754) внесено зміни до Постанови №168, за змістом яких в перелік категорій осіб, які мають право на додаткову винагороду внесено виключення наступного змісту - «крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць». Згідно п. 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
Таким чином, з 01.06.2022 року позивач має право на отримання додаткової винагороди пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, що не є спірним у цій справі, оскільки позов заявлено щодо періоду з 24.02.2022 року по 30.05.2022 року включно.
В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 07.07.2022 року №793 (далі - Постанова №793), якою внесено зміни до Постанови №168, за змістом яких слова і цифри “додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно” замінено словами і цифрами “додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць”. Згідно п. 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Таким чином, для правовідносин з 24.02.2022 року законодавцем передбачено обчислення розміру додаткової винагороди згідно Постанови №168 пропорційно в розрахунку на місяць.
Позивач наполягає на тому, що для періоду з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року урядом визначено розрахунок розміру додаткової винагороди з урахуванням принципу пропорційності розміру цієї винагороди до максимального розміру додаткової винагороди в сумі 30000,00 грн, відповідно до кількості днів проходження служби протягом календарного місяця, а лише з 01.06.2022 року запроваджено обчислення розміру додаткової винагороди пропорційно фактично відпрацьованому часу.
Відповідач в свою чергу наполягає на обчисленні розміру додаткової винагороди пропорційно фактично відпрацьованому часу в т.ч. за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року.
Щодо зазначення в пункті 2 Постанови №754 про необхідність застосування її положень з 1 червня 2022 року та в пункті 2 Постанови №793, про необхідність застосування її положень з 24 лютого 2022 року, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За змістом Доповіді «Верховенство права», схваленої Європейською комісією «За демократію через право» (Венеційська комісія) на 86-му пленарному засіданні (25-26.03.2011), одним із складових елементів принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, згідно з яким держава зобов'язана дотримуватись законів, які запровадила і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44). Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія юридичних норм також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві, позаяк суб'єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки, але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси особи (пункт 46). На додачу до цього, парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб. Юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов'язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань») (пункти 47-48).
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Ольссон проти Швеції №1» (Olsson v. Sweden №1) від 24.03.1988 (заява №10465/83), норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки (п. 61).
За усталеною практикою Європейського Суду з прав людини, формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб надати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на їхні конвенційні права (див. рішення у справі "С.G. та інші проти Болгарії" (С.G. and Others v. Bulgaria) від 24.04.2008, п. 39, у справі "Олександр Волков проти України" від 09.01.2013, п. 170).
Окрім того, Європейський Суд з прав людини у п. 65 свого рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11.04.2013 зауважив, що у зв'язку із тим, що багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, їх тлумачення й застосування є питанням практики (див., mutatis mutandis, вищенаведені рішення у справах "Газета "The Sunday Times" проти Сполученого Королівства (№1)" (The Sunday Times v. United Kingdom (no. 1)), n. 49, та "Коккінакіс проти Греції" (Kokkinakis v. Greece), п. 40). Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (див., mutatis mutandis, вищенаведене рішення у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France)).
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо встановленої цією нормою заборони зворотної дії законів у часі.
Зокрема, у рішенні від 13.05.1997 №1-зп Конституційний Суд України зауважив, що норма статті 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України вказав на те, що принцип закріплений у статті 58 Конституції України треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Крім того, у рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України принцип означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Варто наголосити, що Постанова №754 та Постанова №793 були офіційно опубліковані 08.07.2022 року та 19.07.2022 року відповідно, тобто - безпосередньо в день набрання ними чинності, а отже зміст цих постанов не був проголошений наперед (з 01.06.2022 року та з 24.02.2022 року відповідно), а самі постанови не могли вважатись такими, що відповідають критерію передбачуваності на час виникнення у відповідача обов'язку виплачувати позивачу додаткову винагороду з 11.03.2022 року, яка в свою чергу є складовою грошового забезпечення та повинна виплачуватися за кожен місяць проходження служби.
На підставі зазначеного суд зробив висновок про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць, з урахуванням фактично виплачених сум.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13.04.2023 року у справі №160/12181/22.
При цьому суд визнає обґрунтованими доводи позивача про строк звернення до суду, оскільки спірні правовідносини виникли в період дії редакції ст. 233 Кодексу законів про працю України, яка не обмежувала строк звернення до суду в спірних правовідносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу охорони Української психіатричної лікарні з суворим наглядом (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 84, код ЄДРПОУ: 08681732) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Відділу охорони української психіатричної лікарні з суворим наглядом щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року із розрахунку 30000 грн. на місяць.
Зобов'язати Відділ охорони української психіатричної лікарні з суворим наглядом здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168, за період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року, із розрахунку 30000 грн на місяць, з врахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко