Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 695/2107/21
номер провадження 2-др/695/11/23
06 листопада 2023 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
Головуючого судді Ушакової К.М.,
за участю секретаря судового засідання - Коршуна Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" адвоката Новікова Михайла Володимировича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
22 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.
13 жовтня 2023 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. Заяву обґрунтовано тим, що судом не вирішено питання про поділ судових витрат, які були заявлені у клопотанні від 11.05.2023. В заяві представник просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" судові витрати на правничу допомогу в сумі 34000 грн.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 17.10.2023 заяву представника СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" адвоката Новікова Михайла Володимировича про ухвалення додаткового рішення призначено до судового розгляду.
У клопотанні про поділ судових витрат від 16.05.2023 представник СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" адвокат Новіков М.В. просив стягнути з ОСОБА_1 на користь СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" судові витрати на правничу допомогу в сумі 34000 грн. Клопотання обґрунтовував тим, що відповідно до ст. 141 ЦПК судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18 встановлено наступні правові позиції: у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Постановою Черкаського апеляційного суду від 31.08.2022 у справі № 695/2077/21 та постановою Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 695/2077/21 встановлено, що дії позивача, який уклав 10 червня 2017 року договір оренди землі, протягом п'яти років отримував орендну плату саме один раз на рік, у визначеному у заяві розмірі, будь-яких звернень, претензій, вимог щодо недоплати орендної плати до СТОВ «Нива» не пред'являв, а згодом пред'явив позов про розірвання договору оренди землі з підстав систематичної недоплати орендної плати, суперечить його попередній поведінці у договірних відносинах (виконанню протягом п'яти років укладеного договору оренди) і є недобросовісними. Справа № 695/2077/21 є тотожною з даною, вказаним доведено, що усі позивачі у тотожних справах, подаючи позов, діяли недобросовісно. У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № "25/42/21 -ц встановлено наступні правові позиції: попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Водночас аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Таким чином, позивач недобросовісно та умисно звернулася з позовом до суду, чим змарнувала багато часу судді, змусила СТОВ «НИВА» понести витрати для захисту від недобросовісного позову, а тому позивач у справі має понести відповідальність за свої дії і відшкодувати СТОВ «НИВА» витрати на правову допомогу і у тому разі, коли відповідач не подавав попереднього розрахунку судових витрат, а також, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, таке відшкодування буде справедливим.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у заяві про ухвалення додаткового рішення просив розгляд справи провести без його участі.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
У порядку ч. 4 ст. 270 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Суд, дослідивши матеріали заяви та цивільної справи №695/2107/21, в межах поданої заяви, установив наступне.
Судом встановлено, що інтереси відповідача СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" у справі представляв адвокат Новіков М.В., що підтверджується наданими суду договором про надання правової допомоги від 14.07.2020, додатковою угодою до договору від 16.08.2021 та ордером серії СА №1006624. Вартість та обсяги правової допомоги визначаються у актах виконаних робіт, на підтвердження яких представником відповідача надано: акти про прийняття виконаних робіт від 01.10.2021, 01.11.2021, 30.11.2021, 01.02.2022; платіжні доручення від 01.10.2021, 01.11.2021, 30.11.2021, 07.02.2022.
З огляду на статтю 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Наслідком неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат може бути відмова у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Є усталеною судова практика Верховного Суду, який притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Так, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, №905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Крім того, у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Отже, подання попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду, а відтак у сторони залишається і ризик не отримати відповідне відшкодування судових витрат.
У поданому представником відповідача 13.09.2021 відзиві на позовну заяву не міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (п. 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК України).
Клопотання про стягнення понесених відповідачем судових витрат адвокатом Новіковим М.В. подано до суду 16.05.2023. У приєднаній до клопотання квитанції від 11.05.2023 не міститься інформації щодо вручення кореспонденції адресату, дати та часу вручення.
З огляду на викладене, суд вважає, що подання клопотання про поділ судових витрат 16.05.2023 без поданого попередньо орієнтовного розрахунку суми судових витрат, призвело до порушення принципу змагальності та неможливості іншим учасникам судового розгляду (позивачу та його представнику) бути ознайомленими із їхнім змістом. Вказані обставини, у свою чергу, позбавили можливості іншу сторону надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильного їх обрахунку.
Щодо посилання представника відповідача про відшкодування правової допомоги відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України внаслідок необґрунтованих дій позивача, суд заначає таке.
Доступ до суду є правом особи, гарантованим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоложних свобод, частиною першою ст. 55 Конституції України, частиною першою ст. 4 ЦПК України.
У відповідності з вимогами ч. 5 ст. 142 ЦПК України уразі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Із системного тлумачення положень ч.ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України випливає, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача. Таким чином, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, відповідачу необхідно довести саме необґрунтованість дій позивача.
Суд враховує, що ЦПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26.09.2018 у справі № 148/312/16-ц дійшов висновку, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. На необхідності доведення та встановлення саме необґрунтованих дій позивача для застосування ч. 5 ст. 142 ЦПК України вказано також в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020, справа N 464/104/16-ц, в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.01.2022 у справі № 613/436/20.
У п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (ч. 3 ст. 44 ЦПК України). Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч. 4 ст. 44 ЦПК).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України).
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин 2-5 ст. 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 16 ЦК).
Тлумачення зазначених норм свідчить, що потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. Вказані правові конструкції відрізняються як по суті, так і за правовими наслідками щодо їх застосування судом.
При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.
Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові.
Суд не вбачає, що подання позовної заяви про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку є недобросовісним з боку позивача та зловживанням процесуальними правами. Подання позову - це право особи.
Враховуючи викладене вище, з урахуванням того, що у даній справі провадження у справі не закрито, позов не залишений без розгляду, суд не застосовує положення ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Отже, ні зміст відзиву на позовну заяву, ні додатки до нього не містять будь яких посилань, обґрунтувань та розрахунків про те, що представник відповідача буде просити суд стягнути із позивача понесені витрати на правову допомогу.
Відповідного аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, відмовивши у відшкодуванні витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді касаційної інстанції з тих підстав, що стороною під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона очікувала понести у зв'язку з розглядом справи (пункт 6.52. цієї постанови).
Крім того, суд звернутає увагу на те, що договір про надання правової допомоги від 14.07.2020 та додаткова угода до договору від 16.08.2021 були укладені відповідачем з адвокатом ще до подання відзиву на позовну заяву до суду. Отже, сторона відповідача була однозначно обізнана про витрати на правову допомогу та мала усвідомлювати орієнтовний розмір таких витрат на правничу допомогу, разом з тим відзив на позовну заяву був складений таким чином, що не передбачав можливого стягнення відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу у судовому порядку.
Враховуючи викладене вище, суд приходить висновку про відмову представнику відповідача у відшкодуванні судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34000 грн..
Згідно статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 ЦПК України.
Однак, зважаючи на те, що необхідною передумовою правильного розуміння рішення суду сторонами є необхідність рішенню бути зрозумілим, викладеним чіткою і простою мовою, для чого потрібно логічно структурувати його і викласти в чіткому стилі з викладенням обґрунтованих підстав його прийняття із наданням відповідей на аргументи сторін та доречні доводи, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, оскільки мотивувальна частина рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12.10.2023 та його резолютивна частина не містить обґрунтованих доводів та висновків суду у частині вирішення питання про стягнення витрат відповідача понесених при оплаті професійної правничої допомоги.
Керуючись ст. ст.133, 134, 141, 142, 246, 263, 270 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
заяву представника СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" адвоката Новікова Михайла Володимировича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" про стягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
У стягненні з ОСОБА_1 на користь СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НИВА" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст додаткового рішення буде складений 10.11.2023.
Суддя: К.М. Ушакова