ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року Справа № 924/400/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2023 року (повний текст складено 03.08.2023) у справі №924/400/23 (суддя Крамар С.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"
про стягнення 433 500,82 грн, з яких: 300 948,96 грн - основного боргу, 27 945,26 грн - пені, 13 071,05 грн - 3% річних, 91 535, 55 грн - інфляційних втрат
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2023 року у справі №924/400/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про стягнення 433 500,82 грн, з яких: 300 948,96 грн - основного боргу, 27 945,26 грн - пені, 13 071,05 грн - 3% річних, 91 535, 55 грн - інфляційних втрат - задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 8 383,58 грн (вісім тисяч триста вісімдесят три гривні 58 коп.) пені, 13 071,05 грн (тринадцять тисяч сімдесят одну гривню 05 коп.) 3% річних, 91 535,55 грн (дев'яносто одну гривню п'ятсот тридцять п'ять гривень 55 коп.) інфляційних втрат, 6 502,51 грн (шість тисяч п'ятсот дві гривні 51 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Провадження у справі №924/400/23 в частині стягнення 300 948,96 грн суми основного боргу закрито. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 19 561,68 грн пені скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволити повністю.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі №924/400/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2023 року у справі №924/400/23. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також беручи до уваги категорію та складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, які вказують на незначну складність даної справи, з огляду на оскарження рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 19 561,68 грн пені, колегія суддів вирішує розглядати справу №924/400/23 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор/позивач) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (замовник/відповідач) був укладений договір №2002000119 транспортування природного газу (далі - договір), згідно п.2.1 якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Відповідно до п.2.2. договору, замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуг є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.
Згідно з п.2.5. договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, зокрема, але не виключно оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператор відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи (копія повідомлення додається) за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (п.2.8. договору).
Відповідно до п.3.2. договору, оператор має право стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності, в порядку, визначеному цим договором.
Згідно з п.4.1 договору замовник зобов'язувався не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом.
Відповідно до п.8.4. договору, замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.
Відповідно до умов договору у випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності замовником (оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п. 11.2. договору, оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора.
При цьому пунктом 11.3. договору встановлено, що замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріплені печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовано відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулювання відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
01.12.2020 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000119, додаткову угоду №2, 11.12.2020 підписано додаткову угоду №3.
Згідно умов договору за результатами остаточної алокації відборів та подач замовником (АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз") оператором (ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") здійснено розрахунок вартості плати за перевищення потужності у відповідному розрахунковому місяці, а саме: за квітень 2021 року було виявлено остаточні обсяги перевищення договірної потужності в розмірі 67,08711 тис.куб.м. всього на загальну суму 9 995,45 гривень; за травень 2021 року - 11,09294 тис.куб.м. всього на загальну суму 1 652,76 гривень; за червень 2021 року - 5,53602 тис.куб.м. всього на загальну суму 824,82 гривень; за липень 2021 року - 3,15134 тис.куб.м. всього на загальну суму 469,52 гривень; за серпень 2021 року - 2,40309 тис.куб.м. всього на загальну суму 358,04 гривень; за вересень 2021 року - 1 888,30271 тис.куб.м. всього на загальну суму 281 341,99 гривень; за жовтень 2021 року - 42,32699 тис.куб.м. всього на загальну суму 6 306,38 гривень.
У відповідності до п.8.4. договору, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" направлено в інформаційній платформі АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз": рахунок №04-2021-2002000119/1000421 від 30.04.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за квітень 2021 року на загальну суму 9 995,45 гривень; рахунок №05-2021-2002000119/1000521 від 31.05.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за травень 2021 року на загальну суму 1 652,76 гривень; рахунок №06-2021-2002000119/1000621 від 30.06.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за червень 2021 року на загальну суму 824,82 гривень; рахунок № 07-2021-2002000119/1000721 від 31.07.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за липень 2021 року на загальну суму 469,52 гривень; рахунок №08-2021-2002000119/1000821 від 31.08.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за серпень 2021 року на загальну суму 358,04 гривень; рахунок №09-2021-2002000119/1000921 від 30.09.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за вересень 2021 року на загальну суму 281 341,99 гривень; рахунок №10-2021-2002000119/1001021 від 31.10.2021 на оплату за перевищення договірної потужності за жовтень 2021 року на загальну суму 6 306,38 гривень; звіти про використання замовленої потужності АТ "Хмельницькгаз" за газові місяці квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021.
На виконання умов договору, позивачем направлено відповідачу акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) із проханням підписати дані акти та повернути один примірник на адресу ТОВ "Оператор ГТС України", а саме: Акт наданих послуг від 30.04.2021 № 04-2021-2002000119/1000421 за газовий місяць квітень 2021 року; Акт наданих послуг від 31.05.2021 № 05-2021-2002000119/1000521 за газовий місяць травень 2021 року; Акт наданих послуг від 30.06.2021 № 06-2021-2002000119/1000621 за газовий місяць червень 2021 року; Акт наданих послуг від 31.07.2021 № 07-2021-2002000119/1000721 за газовий місяць липень 2021 року; Акт наданих послуг від 31.08.2021 №08-2021-2002000119/1000821 за газовий місяць серпень 2021 року; Акт наданих послуг від 30.09.2021 № 09-2021-2002000119/1000921 за газовий місяць вересень 2021 року; Акт наданих послуг від 31.10.2021 № 10-2021-2002000119/1001021 за газовий місяць жовтень 2021 року.
Вказані акти підписані уповноваженими особами відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
Також АТ "Хмельницькгаз" самостійно подано до НКРЕКП підписані уповноваженими посадовими особами та скріплені печаткою підприємства звіти, в яких останній у повному обсязі визнає обсяги переданого природного газу з газотранспортної системи та обсяги використаної потужності за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2021 року.
Оскільки АТ "Хмельницькгаз" вартість перевищення договірної потужності за квітень - жовтень 2021 року в загальній сумі 300 948,96 грн у строки, встановлені п.8.4. договору, не оплатило, ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до суду з позовом про стягнення з АТ "Хмельницькгаз" 300 948,96 грн основного боргу, 27 945,26 грн пені, 13 071,05 грн 3% річних та 91 535,55 грн інфляційних втрат.
Як вбачається, в подальшому під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем було сплачено основний борг в розмірі 300 948,96 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (т.2, а.с. 213-219).
Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 300 948,96 грн, місцевий господарський суд закрив провадження у справі в цій частині в зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення місцевого господарського суду оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 19 561,68 грн пені, суд апеляційної інстанції, з огляду на вимоги ст.269 ГПК України, переглядає справу лише в цій частині. Рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо стягнення основного боргу та в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат не переглядається.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, неустойкою.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за не виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняє шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 13.1 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
Пунктом 13.5 договору сторони узгодили, що у разі порушення замовником строків оплати передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.13.5 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції правомірно задоволив пеню в розмірі 8 383,58 грн, зменшивши їх розмір на 70% з огляду на клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
При цьому, посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в частині зменшення пені, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (подібний висновок міститься і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013).
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 ст.551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п.67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
Колегія суддів зазначає, що позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно статті 74 ГПК України, статті 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, приймаючи рішення про зменшення розміру пені вірно взяв до уваги наступні обставини:
- відповідач є об'єктом критичної інфраструктури, має стратегічне значення;
- несвоєчасна оплата вартості перевищення договірної потужності за квітень - жовтень 2021 року була зумовлена причинами, які не залежали від волі АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз", за відсутності вини останнього;
- у відповідача наявна дебіторська заборгованість, яка виникла через дефіцит коштів, пов'язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом критичної інфраструктури під час воєнного стану, а саме: підприємства, що здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", діяльність з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, виробництва харчових продуктів, підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту;
- відповідач є підприємством, фінансування якого здійснюється лише за рахунок платежів споживачів комунальних послуг, які на сьогодні є надзвичайно низькими. З побутових споживачів заборгованість у примусовому порядку не стягується, оскільки тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, забороняється примусове виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги. Не стягується заборгованість в примусовому порядку і з підприємств критичної інфраструктури та оборонно-промислового комплексу. Відтак, АТ "Хмельницькгаз" знаходиться у нерівному стані, оскільки, як стягувач, має обмеження, а боржники мають послаблення в силу закону (ЗУ "Про виконавче провадження").
- найбільшими боржниками за спожиті послуги є, в тому числі, теплопостачальні організації.
Так, Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" врегульовано правовідносини на ринку природного газу та у сферах тепло- та гарячого водопостачання на час дії воєнного стану, зокрема, запроваджено комплекс компенсаторних механізмів для покриття збитків та втрат відповідних суб'єктів господарювання, зумовлених впровадженням мораторію на зростання тарифів та цін, застосуванням інших інструментів державного регулювання, а також наслідками військових дій на усій території України, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Зокрема, заборгованість суб'єктів господарювання, що здійснюють виробництво та/або транспортування, та/або постачання теплової енергії і надають послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, підлягає врегулюванню на умовах та в порядку, визначеними Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Такі обставини призводять до неможливості стягнення заборгованості з вказаних суб'єктів господарювання в примусовому порядку за процедурою, передбаченою Законом України "Про виконавче провадження", що також призводить до відповідних обмежень стягувача та очікувань на врегулювання заборгованості за рахунок компенсаторного механізму встановленого Законом в майбутньому.
Кредиторська заборгованість також утворилась через затвердження Регулятором тарифів на розподіл природного газу для АТ "Хмельницькгаз" на економічно необгрунтованому рівні, який не дозволяв підприємству покривати обгрунтовані витрати протягом 2014-2022 років, що призвело до збитковості відповідної діяльності та накопичення боргів перед зазначеними кредиторами.
- стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові витрати, які не мають джерел покриття;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних та інфляційні втрати, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;
- пеня є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення;
- пеня не є основним боргом, будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, а, відповідно, при зменшенні її розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Крім того, судом першої інстанції враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, з огляду на що визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 70%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 липня 2023 року у справі №924/400/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.