Номер провадження: 11-сс/813/1728/23
Справа № 947/32436/23 1-кс/947/13138/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.10.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162480001374, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2023 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.10.2023частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12023162480001374 від 09.10.2023 року відносно ОСОБА_8 .
Застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 07.11.2023 року, в межах строку досудового розслідування.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що слідчий посилається на докази, які жодним чином не підтверджують обґрунтованість підозри. Зазначає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України на які посилається слідчий у клопотанні є необґрунтованими. Вказує, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, має постійне місце мешкання, близьких родичів, є опікуном недієздатної ОСОБА_12 , приймав участь в бойових діях в складі Збройних сил України на протязі 2022 року.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
Наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджують долучені до клопотання слідчого докази, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_13 ; довідкою МКЛ №11; протоколом огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 26; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 , протоколом впізнання особи за фотознімками з свідком ОСОБА_14 , протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколом слідчого експерименту з свідком ОСОБА_15 ; протоколом слідчого експерименту з свідком ОСОБА_16 ; протоколом слідчого експерименту з свідком ОСОБА_14 та іншими матеріалами в сукупності.
Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Викладене, всупереч доводам апеляційної скарги, свідчить про достатність підстав вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з наявністю ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України,оскільки на теперішній час підозра, пред'явлена ОСОБА_8 , в тому числі, ґрунтується на показаннях свідків та потерпілого, який є заявником у даному кримінальному провадженні та з огляду на специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого на теперішній час обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 , процесуальні джерела доказів у вигляді показань відіграють важливу роль, що на переконання суду підтверджує існування в рамках такого кримінального провадження ризику у вигляді можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків та потерпілого в рамках кримінального провадження.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Апеляційний суд приймає до уваги міцність соціальних зв'язків ОСОБА_8 , однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки суду першої інстанції та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на теперішній час лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та його належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а наявність на даній стадії обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 тяжкого злочину та існування зазначених слідчим суддею ризиків, виправдовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.10.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162480001374, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2023 року відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4