Номер провадження: 11-сс/813/1652/23
Справа № 496/6659/23 1-кс/496/1997/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 26.09.2023 у кримінальному провадженні №12023162250000716, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2023, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Біляївка Одеського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого на ПП « ОСОБА_9 » на посаді забійника скота, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 30.10.2018 року вироком Біляївського районного суду Одеської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, звільнений 02.10.2020 по відбуттю строку покарання,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 26.09.2023 залишено без задоволення клопотання слідчого відділу Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
На думку слідчого судді до клопотання не надано достатніх доказів на підтвердження підстав вважати, що на даний час дійсно існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням прокурор Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що слідчий суддя відмовляючи у задоволенні клопотання і навіть не застосувавши більш м'які альтернативні запобіжні заходи, не врахував існування в даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та неможливість запобігання вказаним ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що слідчим суддею не враховані дані, що характеризують підозрюваного, а саме, що останній раніше судимий та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за ст. 130 КУпАП.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 задовольнити та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши: суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Також апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що ніким не оскаржується, а тому не перевіряється апеляційним судом.
Оцінюючи доведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків, колегія суддів враховує такі обставини.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 є громадянином України, без місця реєстрації, раніше судимий та на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Вказані обставини вказують на те, що підозрюваний будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому особливо тяжкий злочин (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, апеляційний суд вважає обґрунтованими посилання прокурора на те, що перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_7 матиме змогу незаконно впливати на свідків схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки підозрюваному відомі анкетні дані свідків, один із свідків є очевидцем є добре знайомим ОСОБА_7 та проживає з ним в одному населеному пункті (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Також існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 раніше судимий, неодноразово вчиняв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП і наразі спричинив ДТП, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів враховує встановлені під час апеляційного розгляду конкретні обставини інкримінованого підозрюваному злочину та дані про особу ОСОБА_7 , вказує на неможливість застосування до підозрюваного на даній стадії досудового розслідування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Крім цього, враховуючи обставини вчинення інкримінованого підозрюваному злочину та його наслідки, апеляційний суд вважає доводи сторони обвинувачення щодо неможливості застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу є обґрунтованими, оскільки у даному випадку та на даній стадії досудового розслідування тримання під вартою підозрюваного є виправданим.
Таким чином, враховуючи наведене, наявність обґрунтованої підозри, обставин вчинення злочину, існування заявлених прокурором ризиків передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на зазначені вище обставини, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, оскільки злочин причинив загибель людини.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати і постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Керуючись статтями 181, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 26.09.2023 у кримінальному провадженні №12023162250000716, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2023, відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 25.11.2023 року в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали становить до 25.11.2023 року.
Організацію виконання ухвали покласти на прокурора Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4