Справа № 364/740/23
Провадження № 2/364/233/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2023 , Володарський районний суд Київської області, у складі:
головуюча суддя Моргун Г. Л.,
за участю секретаря судового засідання Сіваченко Л.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» ( код ЄДРПОУ 35625014, Україна, 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30, тел: 0444998590, 0672167215, е-пошта 35625014@mail.gov.ua)
представник позивача : Летун Тетяна Віталіївна ( адреса: вул. Лісова,2, поверх 4, м. Бровари, Київська область, 07400, тел.: НОМЕР_1 , е-пошта : ІНФОРМАЦІЯ_2)
до
ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , № тел. не зазначено, е-пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення заборгованості за договорами,
ВСТАНОВИЛА:
26.09.2023 надійшла вказана позовна заява, у якій позивач зазначає, що 13.01.2023 ТОВ «ФК « ІНВЕСТРУМ» та ТОВ « ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено договір факторингу № 13012023, відповідно якого до позивача перейшло право вимоги відносно кредитного договору укладеного 31.01.2022 між ТОВ «ФК « ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 № 29755-01/2022.
Відповідно до реєстру прав вимоги, заборгованість по кредитному договору № 29755-01/2022 складає 45495,00 грн, з яких: 15000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 30495,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
31.01.2023 за договором факторингу № 31012023 між ТОВ «ФК « ІНВЕСТРУМ» та ТОВ « ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 29924-01/2022 від 31.01.2022.
Відповідно до реєстру прав вимоги, заборгованість по кредитному договору № 29924-01/2022 складає 9158,20 грн, з яких: 2900,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6258,20 грн - сума заборгованості за відсотками.
12.08.2022 за договором факторингу № 12082022 між ТОВ « КУ « ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ТОВ « ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 3274607930/767297 від 07.02.2022.
Відповідно до реєстру прав вимоги, заборгованість по кредитному договору № 3274607930/767297 складає 25925,00 грн, з яких: 8500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17425,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Позивач, посилаючись на обставини викладені у позові та на ст. ст. 509, 512, 526, 530, 549, 610-612, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 9, 19, 27, 43, 49, 141, 175, 177, 184, 274-279 ЦПК України, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ « ФК « ЄАПБ» суму заборгованості у розмірі - 80578,20 гривень та судові витрати. Проти заочного розгляду справи не заперечують.
05.10.2023 ухвалою про відкриття провадження відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України судом витребувано від позивача та зобов'язано його надати для дослідження судом оригінали документів, а саме: договори факторингу за якими позивачу відійшло право вимоги, додаткові угоди до договорів, оригінал реєстру боржників до договору факторингу, оригінал кредитної справи відповідача, яка була передана позивачу за договором факторингу ( електронні докази, що відповідають вимогам чинного законодавства), оригінали кредитних договорів, додаткові угоди до них, документи щодо погодження на надання кредиту: кредитний висновок та додатки до нього; умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифами банку, зі згодою відповідача про те, що ці документи становлять договір про надання банківських послуг; виписки по картковому рахунку про отримання саме відповідачем платіжної картки, що надає доступ до кредитних коштів, витяг основних умов надання кредиту; розпорядження про надання кредиту; матеріали щодо поточної роботи з клієнтом; фінансову бухгалтерську звітність позичальника; картку кредитної справи встановленого зразка в якій міститься загальна інформація про позичальника і т.п.; контрольні документи (інформація щодо моніторингу кредиту): картку контролю виконання позичальником умов кредитного договору; документація з бухгалтерського обліку кредиту та процентів: розпорядження на відкриття кредитного рахунку та рахунку нарахованих процентів, позабалансових рахунків для обліку кредитних зобов'язань, забезпечення, про зміни умов кредитного договору ; виписки з кредитного рахунка; розрахунки заборгованості по кредиту, процентів, комісійних, штрафних санкцій; статистичну та бухгалтерську звітність; розшифровку дебіторської, кредиторської заборгованості; довідку про рух грошових коштів за рахунком; звіт про фінансові результати ( первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику кредитних коштів, боргу по основній сумі кредиту та процентам) тощо.
Позивачу роз'яснено наслідки ненадання доказів, витребуваних судом, передбачені п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін на 10.11.2023.
23.10.2023 на адресу суду відповідач ОСОБА_2 надіслав свій відзив, який суд не бере до уваги оскільки відповідач не дотримався вимог визначених ч.ч. 4 та 5 ст. 178 ЦПК України, зокрема, що копія відзиву та додані до нього документи іншим учасникам справи повинні бути надіслані (надані) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Окрім того до відзиву додаються: докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Ознайомившись з матеріалами справи, суддя встановила, що позивач не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 05.10.2023 та не надав належних та допустимих письмових ( електронних) доказів.
Так, на адресу суду 06.11.2023 від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду, ознайомившись з якою суд з'ясував, що вимоги ухвали від 05.10.2023 не були виконані. Так, позивач не надав оригіналів як письмових доказів так і електронних.
Слід зазначити, що тягар доведення неможливості належно виконати ухвалу суду лежить на виконавцеві, однак, в свою чергу, позивач не навів жодної поважної причини, яка би звільнила його від обов'язку щодо доказування правомірності звернення до суду з даним позовом. Стаття 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 22 травня 2003 року № «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.
Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа (ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Отже, обов'язковим реквізитом електронного документа є електронний підпис автора або прирівняний до нього підпис.
Згідно з вимогами процесуальних кодексів, до суду подається оригінал електронного доказу, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку засвідчувальним написом «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії, що скріплюється печаткою.
Водночас необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Така позиція відповідає судовій практиці. Зокрема, постановою Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що надані позивачем паперові документи (роздруківки) : кредитного договору № 29924-01/2022 від 31.01.2022, кредитного договору № 29924-01/2022, кредитного договору № 3274607930/767297 від 07.02.2022 не є оригіналами, а твердження представниці, що вони є оригінали є безпідставним, оскільки зазначені кредитні договори створювалися лише в електронній формі, як вказує представниця позивача онлайн кредити через інформаційно-телекомунікаційну систему первісного кредитодавця.
Так, ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» вказує, що лише якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.
Окрім наведеного позивач на вимогу суду не надав для огляду оригінали договорів факторингу № 13012023 від 13.01.2023 та від 12.08.2022 за № 12082022 при цьому посилається на те, що в даний час ведеться активна претензійно-позовна робота по стягненню кредитної заборгованості по кредитним договорам, які зазначені в реєстрі прав вимоги до договору факторингу, а реєстр боржників містить дані по великій кількості боржників інформація щодо яких не може бути розголошена у відповідності до Закону України « Про захист персональних даних» у зв'язку з чим надання позивачем до суду оригіналів договорів факторингу та реєстрів права вимоги до договорів факторингу є неможливим.
Позивачем не надано суду первинні бухгалтерські документи за підписом відповідальних посадових осіб, не надані первісні документи обліку заборгованості за кредитними договорами, а саме: витяг з особового рахунку, витяги по рахунку обліку простроченої заборгованості по тілу кредиту; витяги по рахункам, нарахованих та прострочених відсотків по кредитному договору.
Відсутність зазначених документів позбавляє суд права перевірити правильність визначеної суми боргу (заборгованості) відповідача за вказаним кредитним договором та визначити дійсний розмір заборгованості за вказаними кредитними договорами на дату постановлення рішення у даній справі.
Окрім того слід вказати позивачу, що він не повідомляє суд у кого саме перебувають оригінали таких доказів та чому не надано їх на вимогу суду, оскільки весь пакет по кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 повинен перебувати у позивача на даний час.
Позивач не надав, а в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення боржника про укладення вказаних вище договорів факторингу.
Учасник справи повинен письмово повідомити суд про неможливість подання доказів у встановлений строк і зазначити причини цього з зазначенням доказів, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта статті 83 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та його представниця отримали ухвалу про відкриття провадження та витребування письмових доказів 11.10.2023.
Станом на 10.11.2023 витребувані докази позивачем суду надані не були.
Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суд зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Враховуючи викладене, та те, що для вирішення даного спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових та електронних доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суддя,
УХВАЛИВ:
Залишити без розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ з ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Г. Л. Моргун