справа № 399/817/23
провадження № 2/399/272/2023
УХВАЛА
06 листопада 2023 року смт Онуфріївка
Суддя Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Шульженко В.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник, адвокат Супрун Л.В. про забезпечення доказів,
встановив:
03.11.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання прав забудовника в порядку спадкування. Разом з позовом подано заяву про забезпечення доказів.
ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник, в заяві про забезпечення доказів просила витребувати з ЦНАП Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області дані про фізичних осіб, місце проживання яких зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовано тим, що до суду подано вищезазначений позов в якому зазначено, що ОСОБА_2 було збудовано житловий будинок, що підтверджується проектом на будівництво ідивідульного житлового будинку забудовником від 23.11.1959 року за адресою: АДРЕСА_2 . У вказаному проекті на будівництво номер будинку спочатку зазначається «1 А» та згодом був перекреслений і вказано номер будинку «3». Позивач вважає, що у рішенні Павлиської селищної ради від 18.06.1960 року була допущена помилка, яка була згодом виправлена у вищевказаному проекті на будівництво. Рішеням сесії Павлиської селищної ради № 58 від 30.12.1997 року пров. Жовтневий перейменовано на вул. Генерала Калашника. Позивач вважає за необхідне витребувати вищезазначену інформацію для встановлення всіх обставин по справі та щоб встановити, що за вищевказаною адресою зареєстровані та проживають особи, які ніяк не повязанні із позивачем чи відповідачем, що в свою чергу непрямо підтверджуватиме ту обставину, що у рішенні Павлиської селищної ради від 18.06.1960 року - була допущена помилка, яка була згодом виправлена у вищевказаному проекті на будівництво.
Дослідивши заяву про забезпечення доказів та матеріали позову, суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч.1-2 ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до ч.3 ст. 116 ЦПК України, заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви (ч.3 ст. 117 ЦПК України).
Проте, в порушення вказаної норми Закону позивачем не додано до заяви про забезпечення доказів документ, що підтверджує сплату судового збору.
Частиною 1 статті 117 ЦПК України визначено, що саме зазначається у заяві про забезпечення доказів. Так, відповідно п.5 ч.1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Разом з тим, заяву про забезпечення доказів, подану в порядку ст.ст. 116-117 ЦПК України, слід відрізняти від клопотання про витребування доказів, яке може бути подане учасником справи у відповідності до ст. 84 ЦПК України, оскільки вони є різними за своєю правовою природою.
Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв'язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Відповідно до ч.1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. А сам спосіб забезпечення судом доказів визначений ч.2 ст. 116 ЦПК України, та зазначається заявником у заяві про забепечення доказів з урахування конкретних обставин справи.
Враховуючи положення ч.1 ст. 116, п.5 ч.1 ст. 117 ЦПК України та обґрунтування заяви про забезпечення доказів, суд доходить висновку, що заявник не обґрунтував у своїй заяві, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим та відповідно, що є необхідність забезпечення доказів.
Суд звертає увагу, на те, що за правовою природою клопотання про забезпечення доказів подане в порядку ст. 116 ЦПК України не є клопотанням про витребування доказів, вимоги до якого визначені ст. 84 ЦПК України. При цьому, заявником не подано клопотання про витребування доказів в порядку визначеному ст. 84 ЦПК України.
Згідно з ч.4 ст. 117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог ст. 117 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
З огляду на вищезазначене та те, що заява ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник, адвокат Супрун Л.В. про забезпечення доказів подана без додержання вимог статті 117 ЦПК України, суд доходить висновку, що заява про забезпечення доказів необґрунтована та підлягає поверненню заявнику.
Керуючись ст.ст. 76, 77, 84, 116, 117, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник, адвокат Супрун Л.В., про забезпечення доказів повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 пп. 15 п.1 розділу ХІІІ Перехідні Положення ЦПК України.
Суддя Онуфріївського районного суду
Кіровоградської області В.В. Шульженко