КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції Гусак О.С.
Єдиний унікальний номер справи № 753/ 2234/ 21
Апеляційне провадження № 22-з/824/1378 /2023
ПОСТАНОВА
(Додаткове судове рішення)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
секретар - Олешко Л.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
У прохальній частині позову ОСОБА_2 просила:
Поділити майно, що у спільній сумісній власності подружжя
- квартиру за адресою : АДРЕСА_1 ,
- грошові кошти від продажу автомобілю Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 250 000 грн
- транспортний засіб Hyundai Grandeur, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 .
- збільшити розмір частки ОСОБА_2 у спільній сумісній власності до 75/100 часток,
- визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ,
- вирішити питання про судові витрати.
ОСОБА_1 пред'явив 22 червня 2021 року зустрічний позов до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Ухвалою від 17 серпня 2021 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
У зустрічному позові ОСОБА_1 вказував на те, що предметом поділу є квартира за адресою: АДРЕСА_1 та автомобіль Hyundai Grandeur, реєстраційний номер НОМЕР_4 , які придбані у шлюбі за спільні кошти подружжя.
У прохальній частині позову просив
Визнати спільним сумісним майном подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль Hyundai Grandeur, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Визнати за ним право власності на 1\2 частини квартири, 1\2 частину автомобіля.
стягнути судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 , і зустрічний позов ОСОБА_1 задоволені частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 і транспортний засіб Hyundai Grandeur, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 .
У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на транспортний засіб Hyundai Grandeur, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за одну другу частку ринкової вартості транспортного засобу Hyundai Grandeur, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2013 року випуску, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 у розмірі 193 705 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 9909 грн, витрати пов'язані із залученням оцінювача для проведення оцінки майна у розмірі 2670 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 25 515 грн.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 09 грудня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 14 136 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду позивачка ОСОБА_2 подала апеляційні скарги на рішення і додаткове рішення.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м.Києва від 01 листопада 2022 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 грудня 2022 року залишено без змін.
До Київського апеляційного суду 30 жовтня 2023 року надійшла заява представниці ОСОБА_1 - адвоката Буцан О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі.
У заяві вказує, що, ухвалюючи рішення по справі, суд не вирішив питання розподілу судових витрат, про що ОСОБА_1 заявляв у відзивах на апеляційні скарги ОСОБА_2 . Просить стягнути з ОСОБА_2 25 000 грн на відшкодування понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді.
ОСОБА_2 проти стягнення витрат на правову допомогу заперечила. Вважає заявлений розмір витрат неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, просить зменшити розмір витрат до 5000 грн.
Колегія суддів доходить висновку про задоволення заяви та ухвалення додаткового судового рішення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 12 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Крім цього, пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ухвалюючи по справі судове рішення про відмову у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2 , суд не вирішував питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Разом з цим, як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 поніс витрати на правову допомогу, пов'язані із розглядом апеляційної скарги ОСОБА_2 .
На підтвердження розміру понесених ОСОБА_1 витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги суду надано: договір про надання правової допомоги №43 від 22 березня 2023 року, копію платіжної інструкції від 24 березня 2023 року про сплату послуг за вказаним договором на суму 10 000 грн, договірпро надання правової допомоги №44 від 24 березня 2023 року, копію платіжної інструкції від 27 березня 2023 року про сплату послуг за вказаним договором на суму 15 000 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, враховує, що апеляційні скарги позивачки було залишено без задоволення.
Разом з цим, суд ураховує заперечення ОСОБА_2 щодо розміру витрат до стягнення. Так, як видно із матеріалів справи, представниця ОСОБА_1 - адвокат Буцан О.В. під час апеляційного перегляду справи підготувала та подала відзиви на апеляційні скарги, а також взяла участь у одному судовому засіданні по справі.
За таких обставин, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат та вважає за необхідне прийняти постанову, якою стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Керуючись ст.ст.133, 137, 246, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації понесених судових витрат на правову допомогу 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді