Постанова
Іменем України
07 листопада 2023 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/10891/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,
за участю секретар Ратушного А. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»
на рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 22 лютого 2022 року
в складі судді Комаревцевої Л. В.
у цивільній справі №753/560/22 Дарницького районного суду м. Києва
за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води
УСТАНОВИВ:
12 січня 2022 року позивач - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», Підприємство) звернувся до суду з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , однак своєчасно не сплачує за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, просив стягнути з останнього заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 3 000 грн.
Також просив стягнути заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 12 362,43 грн та за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 420,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі Договору №602-18 від 11.10.2018 про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ "Київенерго" відступило, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов'язань з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Згідно Додатку №1 та/або Додатку №2 до Договору цесії КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 3 000 грн.
Зазначив, що з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», яке продовжує бути постачальником таких послуг після ПАТ "Київенерго". Проте, відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 01.09.2021 за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води склада 23 782,94 грн (12362,43+11420,51).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що ОСОБА_1 не є власником квартири, до якої надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Суд відмовив в задоволенні позову на підставі неактуальної інформації про власника квартири, зазначивши, що власником квартири є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 13.10.2005. Поруч з цим суд залишив поза увагою, що в матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в якому міститься інформація про те, що ОСОБА_1 з 14.08.2015 є власником квартири, до якої надаються послуги, а відтак і повинен у відповідності до вимог закону нести тягар по утриманню свого майна.
Також як на підставу скасування рішення суду позивач посилався на те, що до позовної заяви надано докази, які підтверджують право вимоги Підприємства до ОСОБА_1 на сплату заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопстачання як до 01.05.2018, так і з 01.05.2018.
За наведених обставин, позивач просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22.02.2022 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника, належним чином уповноваженого, не направив.
Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з'явився.
За відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва "ГІОЦ/КМДА" ОСОБА_1 зареєстрованим у м. Києві не значиться (а. с. 92).
Таким чином, з огляду на відсутність відомостей щодо реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 та з урахуванням положень ст. 131 та п. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач викликався в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а. с. 138-139).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який не з'явився в судове засідання.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання до квартири АДРЕСА_2 у період до 01.05.2018 надавалися ПАТ «Київенерго». А з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання надаються позивачем КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
Так, Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого орагну Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» (кредитор) та КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №602-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018, з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_1 повинен сплачувати за житлово-комунальні послуги, оскільки не надано до суду докази, що останній є власником квартири, до якої надаються послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов за неповного з'ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права, враховуючи наступне.
Відповідно до статі 1 Законом України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, законодавець покладає обов'язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що як на підставу стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, позивач вказував на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
В матеріалах справи наявне Свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 13.10.2005, видане Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно якого ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 (а. с. 101).
З матеріалів справи також вбачається, що до позовної заяви позивач долучив витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна станом на 15.11.2021, з якого вбачається, що ОСОБА_1 з 14 серпня 2015 року є власником квартири АДРЕСА_2 (а. с. 4-5). З даного витягу теж вбачається, що право власності на квартиру ОСОБА_1 набув на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1271, виданий 14.08.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тетерською О. Ю.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що власником квартири у період, за який виникла заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, є ОСОБА_1 , а також станом на день подання позову та ухвалення оскаржуваного рішення інформація про власника ОСОБА_1 не змінилася.
Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність у ОСОБА_1 обов'язку з оплати заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Водночас, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вищевказаного не врахував, не дослідив письмовий доказ, який підтверджує право власності відповідача на квартиру, до якої надаються житлово-комунальні послуги та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.
Таким чином, знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги, що рішення ухвалено судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення.
Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Як вже вказувалося вище та підтверджується матеріалами справи, що послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання до квартири ОСОБА_1 у період до 01.05.2018 надавалися ПАТ "Київенерго". А з 01.05.2018 надаються позивачем КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО". При цьому, КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" має право вимоги до відповідача на сплату заборгованості, яка виникла за період до 01.05.2018.
З матеріалів справи також вбачається, що згідно розрахунку заборгованості, за період з 01.05.2018 по 31.08.2021 у ОСОБА_1 виникла заборгованість за спожиті послуги з центріалізованого опалення в сумі 12 362,43 грн та за послуги гарячого водопостачання в сумі 11 420,51 грн, що разом становить суму 23 782,94 грн (а. с. 8).
Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.08.2021 в сумі 23 782,94 грн.
Також, матеріали справи не містять доказів, що у вказаний період ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не надавалися послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, як і не містять матеріали справи доказів, що такі послуги надавалися неналежної якості.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 23 782,94 грн за період з 01.05.2018 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за централізоване опалення в розмірі 3 000 грн за період до 01.05.2018, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже вказувалося вище, 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» (кредитор) та КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №602-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору.
Пунктом 1.2. Договору цесії визначено, що перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами Додатку №1 та Додатку №2 до цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви долучено Додаток №2 до Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18, згідно якого КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" набуло право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 6,45 грн, за період до 01.05.2018, за адресою: АДРЕСА_1 (споживач ОСОБА_1 ) (а. с. 10).
Також, позивачем до позовної заяви долучено Додаток №1 до про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18, з якого вбачається, що КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" набуло право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 4 000 грн (а. с. 9).
За приписами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" від ПАТ «Київенерго» перейшло право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості з оплати за отримані послуги з централізованого постачання гарячої води та опалення за період до 01.05.2018. Однак, у відповідності до вимог ст. 12, 81 ЦПК України на позивача покладається обов'язок довести та надати докази існування перед первісним кредитором розміру і періоду заборгованості, спожитих відповідачем послуг до 01.05.2018.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», праву споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів кореспондує обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
В частині 1 статті 9 цього ж Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відтак відповідач зобов'язаний був вносити плату за користування послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання щомісячно.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Разом з тим, позивачем не надано розрахунку заборгованості по щомісячним платежам до 01.05.2018, а також у позовній заяві позивач навіть не вказує за який конкретно період виникла зааборгованість, яку він просить стягнути за період до 01.05.2018, та яка перейшла до нього від попереднього кредитора.
Як вказувалося вище, до позовної заяви на підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за період до 01.05.2018 позивачем долучено лише додатки до Договору про відступлення права вимоги, в яких зазначено суму боргу, що відступається за договором.
Проте, позивач не довів належними, достовірними та достатніми доказами наявність у відповідача заборгованості з оплати послуг за централізоване опалення та постачання гарячої води, яка дійсно виникла перед попереднім надавачем послуг та відповідно перейшла до КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
У зв'язку з цим колегія суддів позбавлена можливості перевірити наявність заборгованості та визначити суму боргу за період до 01.05.2018. А відтак колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про наявність доказів на підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості за період до 01.05.2018.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період до 01.05.2018 є недоведеними, а тому наявні правові підстави для відмови в задоволенні таких позовних вимог.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, то й апеляційна скарга теж підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач у даній справі за подання позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 2 270 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 405,00 грн, що разом становить суму 5 675 грн.
Беручи до уваги, що за наслідками апеляційного розгляду справи позов задоволено частково, колегія суддів приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на сплату судового збору вимог покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України
П О С ТА Н О В И В:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 12 362 (дванадцять тисяч триста шістдесят дві) грн 43 коп. та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 420 (одинадцять тисяч чотириста двадцять) грн 51 коп.
В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» витрати на сплату судового збору в сумі 5 039 (п'ять тисяч тридцять дев'ять) грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»; код ЄДРПОУ: 40538421; місцезнаходження: м. Київ, площа Івана Франка, 5.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська