КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Ковальчук Л.М.
Єдиний унікальний номер справи № 369/4858/21
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12067/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
секретар - Кролівець О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві (в режимі відеоконференції) цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинськрого районного нотаріального округу Семчук Марина Адамівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Укргаз», про визнання договору недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Києво-Святошинського РНО Семчук М.А. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення та записів про державну реєстрацію права власності.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги.
За умовами даного Договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 298/П/99/2008-980 від 07 квітня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів № 154 від 07 квітня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».
В подальшому, 30 вересня 2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» був укладений Договір №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги. За умовами даного Договору ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 298/П/99/2008-980 від 07 квітня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів № 154 від 07 квітня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».
З інформаційної довідки, позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 , 08 травня 2015 року отримавши свідоцтво про право власності зареєстрував за собою квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач зазначав, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Семчук М.А., зареєстрований в реєстрі за № 1039.
Позивач також вказував, що 02 квітня 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області по справі № 369/11971/13 було ухвалено рішення про звернення стягнення на цінні папери з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра».
Позивач стверджував, що вказані обставини дають йому підстави вважати, що ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що на його майно буде звернуто стягнення, навмисно порушив вимоги Кредитного договору та продав квартиру.
Враховуючи викладене, позивач просив суд:
визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 29 липня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Семчук М.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1039 (номер запису про право власності 10597248);
скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) запис про право власності про проведену державну реєстрацію права власності 29 липня 2015 року за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 ;
припинити право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач ТОВ «Брайт Інвестмент» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норма матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не урахував наявні у матеріалах справи докази та дійшов помилкового висновку про недоведеність недобросовісності у діях ОСОБА_1 під час укладення спірного договору. Зазначає, що на момент нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири відповідач мав непогашену заборгованість за кредитним договором, а тому, укладаючи спірний правочин, ОСОБА_1 мав на меті не допустити у майбутньому можливість банку захистити порушене право шляхом примусового виконання вірогідного рішення суду про стягнення заборгованості.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Лантух Я.В. стверджує, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Своїм правом на подачу відзиву інші учасники справи у встановлений строк не скористались.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Лантух Я.В. взяв участь у судовому засіданні в апеляційному суді, представник позивача ТОВ ФК «Брайт Інвестмент» взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Інші учасники справи про причини неявки суду не повідомили, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 07 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 298/П/99/2008-980 на підставі заяви про надання кредиту у розмірі 1 426 482,29 грн. для придбання цінних паперів.
Відповідно до розділу 1 Договору Банк надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 426 482,29 грн, на строк 20 років з 07 квітня 2008 року до 07 квітня 2028 року у порядку, визначеному розділом 1 Договору.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, цільовим призначенням кредиту є придбання цінних паперів (дисконтних облігацій) - облігацій у без документарній формі випуску у кількості 11 143 шт., емітованих ТОВ «УКРГАЗ» з номінальною вартістю кожної облігації 30,00 грн, згідно Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б-353/81- 06-2/2008/001 від 07 квітня 2008 року, що укладений між Позичальником та продавцем цінних паперів ТОВ КУА «Ексінор» з подальшим їх обміном на об'єкт нерухомості - квартиру яка Договору про резервування/ бронювання приміщення № 9/1/10/59/Ж від 28 лютого 2008 року, що укладений між Позичальником та ТОВ «Укргаз», на підставі якого за Позичальником резервується/бронюється об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Також встановлено, що 08 травня 2015 року, ОСОБА_1 зареєстрував право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , реєстрацію було проведено реєстраційною службою Києво-Святошинського РНО.
В подальшому, 29 липня 2015 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири адресою: АДРЕСА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Семчук М.А., зареєстрований в реєстрі за № 1039.
Як видно із матеріалів справи, 05 серпня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22 травня 2020 року між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений Договір №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги.
За умовами даного Договору ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 298/П/99/2008-980 від 07 квітня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів № 154 від 07.04.2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».
Між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» 30 вересня 2020 року був укладений Договір №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги. За умовами даного Договору ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за Кредитним Договором (з додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповнень тощо) № 298/П/99/2008-980 від 07 квітня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», Договором застави цінних паперів № 154 від 07.04.2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра».
Відповідно до п. 4.3.5. кредитного договору № 298/П/99/2008-980 від 07 квітня 2008 року позичальник протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно, зобов'язаний укласти з банком договір, передбачений п. 2.1.3. договору, а саме Договір іпотеки нерухомості, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу від 29 липня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Семчук М.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1039, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив відсутність у п. 4.3.5. кредитного договору № 298/П/99/2008-980 від 07 квітня 2008 року обов'язку позичальника укладати з банком договір іпотеки протягом 3 робочих днів з моменту реєстрації прав власності на нерухоме майно щодо квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
Крім того, суд обґрунтовано відхилив твердження позивача про те, що на момент нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 29 липня 2015 року ОСОБА_1 мав непогашену заборгованість за кредитним договором, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цієї обставини.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).
Статтею 204 ЦК України презюмується правомірність правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України, також встановлено свободу договору, з посиланням на ст. 6 зазначеного Кодексу із зазначенням того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правилом ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 31 березня 2021 року у справі №201/2832/19 зазначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
При цьому, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).
Рішенням Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції із наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 19 липня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Семчук М.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1039 у присутності сторін із роз'ясненням значення і умов вчиненого правочину та його правових наслідків, встановленням відповідності цього договору дійсним намірам сторін.
В свою чергу, позивач не надав суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу на підтвердження того що укладення спірного договору не відповідало дійсній волі відповідачів, що оскаржуваний ним договір купівлі-продажу вчинявся під впливом обману з боку відповідачів, що відповідачами неправильно сприймалися фактичні обставини правочину, що вплинуло на їх волевиявлення.
При цьому, судом також встановлено, що під час укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу відповідачам було роз'яснено нотаріусом права та обов'язки сторін і відповідачі розуміли значення своїх дій.
Суд звернув увагу на те, що у спірних правовідносинах права відповідача ОСОБА_2 , як власника квартири захищені і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.
У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 липня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського РНО Семчук М.А., зареєстрований в реєстрі за номером 1039 (номер запису про право власності 10597248).
Враховуючи те, що позовні вимоги про скасування у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) запису про право власності та припинення права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 є похідними вимогами від основної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог.
Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги в цілому повторюють доводи позовної заяви, належна оцінка яким надана судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку ,що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасуванні відсутні.
Керуючись ст.ст. 141, 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 08 листопада 2023 року.
Головуючий:
Судді: