Справа 758/11848/20 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/69/2023 Доповідач: ОСОБА_2
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2023 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12020100070002325 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської міської прокуратури на вирок Подільського районного суду м.Києва від 18 лютого 2021 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 18.02.2021,
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжин, Чернігівської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина та малолітню доньку, працюючого на посаді слюсаря КП «Київтеплоенерго», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років;
на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
на підставі ст. 76 КК України зобов'язано періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації , повідомляти уповноважний орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_9 , 16.07.2020 року у нічний час, перебував на робочій добовій зміні, на робочому місці, а саме у пункті аварійної служби КП «Київтеплоенерго», що розташований за адресою: м. Київ, просп. Правди, 68-Б. Приблизно о 03.00 год. 16.07.2020 прогулючись неподалік від місця роботи разом із колегою ОСОБА_10 , по АДРЕСА_2 , помітили раніше незнайомого ОСОБА_11 , який розпивав спиртні напої разом із товаришами. Так, ОСОБА_9 вирішив приєднатись до ОСОБА_11 та його товаришів з метою спільного вживання спиртних напоїв, однак, в подальшому між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт, на фоні якого у останнього, на грунті раптово виниклої особистої неприязні виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 . Реалізуючи свій злочинний намір, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_9 , почав умисно наносити кулаками численні удари ОСОБА_11 в голову. В подальшому, вважаючи не доведеним до кінця свій злочинний умисел, ОСОБА_9 пішов у невідомому напрямку, після чого, повернувшись приблизно через 15 хвилин на місце вчинення злочину із металевим прутом в руках продовжив наносити численні удари по голові ОСОБА_11 .
Згідно висновку експерта №042-1277-2020 від 19.10.2020 ОСОБА_11 заподіяно тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: рани (визначені клінічними лікарями як забійні, наслідками загоєння яких є рубці, виявлені під час проведення судово-медичного огляду) - в проекції лобного горбка справа, з переходом на волосисту частину голови; в проекції луски скроневої кістки справа (на рівні цієї рани вдавлений перелом скроневої кістки справа); у потиличній ділянці справа; в проекції скронево-нижньощелепного суглобу справа; в скроневій ділянці справа; субарахноїдальний крововилив; крововиливи у речовину головного мозку (скроневої та лобної часток зліва, лобної частки справа).
Відповідно висновку експерта №042-1277-2020 від 19.10.2020 переломи кісток склепіння черепа відносяться до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм небезпеки для життя).
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, які суд визнав доведеними, і правову кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує на помилкове застосування до обвинуваченого ст.75 КК України, тобто неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, що потягло за собою призначення невиправдано м'якого покарання . Так, на переконання прокурора, суд першої інстанції безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_9 - щире каяття. Щире каяття означає добровільну критичну оцінку особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність. В даному випадку, прокурор вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь - які дані, що підтверджували б наявність такої обставини, як щире каяття, а визнання вини обвинуваченим, свідчить про те, що останній під тиском беззаперечних доказів намагається уникнути справедливого покарання за вчинене. Також прокурор зазначив, що суд не дав належної оцінки характеру заподіяних тілесних ушкоджень потерпілому та те, що кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння.Відтак, просив вирок скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, захисника та обвинуваченого, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд даного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч.3 ст. 349 КПК України. Висновки суду щодо встановлених обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.1 ст.121 КК України апеляційним судом не перевіряються.
Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора в частині необґрунтованого застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 положень ст. 75 КК України, то колегія суддів не погоджується з такими твердженнями.
За змістом ч.1 і ч.2 ст. 65 КК України покарання призначається судом у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції указаних вимог закону при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 було дотримано у повному обсязі.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 за ч.1 ст. 121 КК України суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, те, що він працює, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина та малолітню доньку, раніше не судимий. Обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав щире каяття обвинуваченого у вчиненому та добровільне відшкодування шкоди. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Таким чином призначене ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст. 121 КК України відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та відповідає меті покарання, визначеній ч.2 ст. 50 КК України. З визначеним судом першої інстанції ОСОБА_9 видом та розміром покарання колегія суддів погоджується.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо можливості застосування до ОСОБА_9 положень ст. 75 КК України.
За змістом ч.1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:
рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та інших обставинах справи.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має на утриманні малолітню доньку та на даний час вже повнолітнього сина, по місцю проживання та роботи характеризується виключно позитивно, а також наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого, якими є щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, повне відшкодування завданої шкоди, поведінка обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, а саме те, що він відвідував потерпілого в лікарні, надавав всю необхідну матеріальну допомогу на лікування та відшкодував заподіяну шкоду, а тому потерпілий будь - яких претензій до нього не має та при вирішенні питання щодо призначення обвинуваченому покарання просив не позбавляти його волі, відношення обвинуваченого до наслідків вчиненого приводять колегію суддів до переконання щодо обґрунтованості висновків суду про можливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до положень ч.2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу у касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Скасовуючи попередні рішення судів першої та апеляційної інстанції Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що застосування до покарання, призначеного ОСОБА_9 , положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність у випадку, якщо при новому розгляді справи буде підтверджений такий же обсяг обвинувачення і такі ж дані про особу обвинуваченого, як і при першому розгляді справи.
Колегія суддів враховує те, що вина ОСОБА_9 доведена у такому ж обсязі обвинувачення, як і при першому розгляді справи.
Разом з тим, дані про особу обвинуваченого на час розгляду справи свідчать про те, що до обвинуваченого ОСОБА_9 можливо застосувати положення ст. 75 КК України.
Так, у ході даного апеляційного розгляду колегією суддів встановлені додаткові дані, які позитивно характеризують обвинуваченого та приводять колегію суддів до переконання про можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним призначеного покарання.
Як вбачається з виробничої характеристики, виданої начальником РТМ «Нивки» та яка була надана обвинуваченим до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_9 працює у структурному підрозділі «Київські теплові мережі» на посаді бригадира аварійно - відновлювальної дільниці. Враховуючи неодноразові обстріли території м. Києва та Київської області з боку країни агресора постійно бере участь у відновлювальних роботах теплових мереж у випадку їх пошкоджень в результаті обстрілів. Також брав участь у відновленні теплових мереж на території м. Буча, у тому числі лікувальних закладів та навчальних закладів після звільнення вказаних територій від окупаційних військ. Крім того, враховуючи ту обставину, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції минуло вже більше трьох років з часу скоєння ОСОБА_9 кримінального правопорушення, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, відсутністю обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, а також виходячи з того, що на даний час в Україні введено та діє воєнний стан і забезпечення належного функціонування теплових мереж, особливо у зимових період, є однією з важливих функції теплоенергетічної сфері України колегія суддів вважає можливим звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Установлені колегією суддів дані, які з позитивної сторони характеризують обвинуваченого, поведінка обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, усвідомлення протиправності своєї поведінки у момент вчинення кримінального правопорушення, виконання ним обов'язку по відшкодуванню шкоди та зміна поведінки обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення указують на те, що обвинувачений дійсно розкаявся у вчиненому, а тому доводи прокурора про відсутність такої пом'якшуючої покарання обвинуваченого ОСОБА_9 обставини як щире каяття, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Також є безпідставними доводи прокурора про те, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння не визнавалось обтяжуючою покарання ОСОБА_9 обставиною ні досудовим слідством ні судом першої інстанції, а тому стан сп'яніння не може бути врахований колегією суддів при призначенні обвинуваченому покарання.
Всі ці дані у сукупності приводять колегію суддів до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, що указує на правильність висновків суду першої інстанції про можливість застосування до покарання, призначеного обвинуваченому, положень ст. 75 КК України.
Доводи прокурора щодо неправильності застосування статті 75 КК України не можуть бути взятими до уваги, адже вони не відповідають фактичним обставинам справи та даним про особу обвинуваченого.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає вирок Подільського районного суду м.Києва від 18.02.2021 щодо ОСОБА_9 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому залишає його без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Вирок Подільського районного суду м.Києва від 18.02.2021 щодо ОСОБА_12 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців із дня проголошення, засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4