КИЇВСЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙСУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2023 року місто Київ
справа № 757/32172/23-ц
апеляційне провадження № 22-ц/824/13784/2023
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва у складі судді Новака Р.В. від 31 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, посилаючись на те, що розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 4 вересня 2020 року № 444 визначено участь ОСОБА_2 у вихованні їх малолітнього сина ОСОБА_3
ОСОБА_2 умисно та беззаперечно не виконує вказане розпорядження, однак відповідач відмовляється складати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 статті 184 КУпАП.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив визнати незаконною бездіяльність Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, щодо не складання протоколів про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 від 29 травня 2023 року, про невиконання ОСОБА_2 29 травня 2023 року розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 4 вересня 2020 року № 444 "Про визначення участі матері у вихованні дитини" та не сформування протоколів та інших матеріалів, що
стосуються адміністративного правопорушення в окрему справу і не надіслання справи про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом не пізніше ніж через три робочі дні з дати складення протоколу до суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення; зобов'язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію скласти відповідні протоколи про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 184 КУпАП відносно ОСОБА_2 , сформувати протоколи та інші матеріали, що стосуються адміністративного правопорушення в окрему справу і надіслати справу про адміністративне правопорушення разом із супровідним листом до суду за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що суд неправомірно відмовив у відкриття провадження, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 640/27480/20.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого судового рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (пункти 1, 2, 8 частини 1 статті 4 КАС України).
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Предметом позову у даній справі є визнання незаконною бездіяльності Печерської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною 5 статті 184 КУпАП та зобов'язання вчинити відповідні дії.
За змістом частин 1, 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Частиною 5 статті 184 КУпАП встановлено, що невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини, тягне за собою накладення штрафу від ста до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повноваженням на складання відповідного протоколу наділені органи опіки та піклування (стаття 255 КУпАП).
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та з огляду на положення статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду як доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, оскарження дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів.
Посилання ж скаржника на постанову Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 640/27480/20 є помилковим, оскільки у вказаній справі правовідносини виникли з інших підстав, а саме реалізації та захисту позивачем його особистих немайнових прав та інтересів, гарантованих СК України, зокрема щодо складання висновку про визначення місця проживання дитини.
Разом з тим, апеляційний суд вважає необхідним звернути уваги скаржника на те, що складенню протоколу передує суб'єктивна оцінка особи, яка повноважна складати такий протокол, щодо вчинення адміністративного правопорушення. Така оцінка у подальшому перевіряється органом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення та встановлює факт наявності або відсутності у діях порушника складу правопорушення.
Розгляд же в окремому судовому порядку питання підстав для складення протоколу, передбачає оцінку та встановлення судом факту наявності такого порушення, чим порушується процедура притягнення до адміністративної відповідальності, що визначена КУпАП, а суд, який розглядає такий спір, без наявності відповідних повноважень, фактично підміняє як особу, яка складає протокол, так і, встановлюючи факт порушення, особу, яка приймає рішення про притягнення до відповідальності на підставі такого протоколу.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Межі дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень висвітлено у науковому висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (https://cutt.ly/MytovXC). Так, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.
Вжиття певних заходів реагування на певні виявлені факти, зокрема у вигляді складання протоколу про адміністративне правопорушення, є правом, а не обов'язком уповноваженого суб'єкта, а визначення ним найбільш доцільного та ефективного засобу реагування за конкретних обставин, що склалися, належить до його виключної компетенції, що реалізується на власний розсуд шляхом обрання з кількох юридично допустимих заходів саме того, яке він вважає найкращим за таких обставин.
Отже, питання складення протоколу про адміністративне правопорушення відноситься до виключної компетенції уповноважених на це законом суб'єктів і є їх дискреційним повноваженням, у реалізацію якого суд не вправі втручатися, оскільки це суперечитиме принципу розподілу влади.
З урахуванням викладеного, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: