КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
єдиний унікальний номер справи: №757/16169/21-ц
номер провадження №22-ц/824/3211/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Білич І.М.
суддів Мостова Г.І., Слюсар Т.А.
при секретарі Рагушіній І.В.
за участю: представника позивача - адвоката Комлик І.С.
представника відповідача - адвоката Штронди А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Штронди Антона Михайловича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т.В.,
у цивільній справі №757/16169/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, повернення коштів вкладу, стягнення процентів та неустойки,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» за результатами розгляду якого, з урахуванням подальших уточнень, просив стягнути: 5 000 доларів США - борг за вкладом; 63,36 доларів США - проценти; 178,54 долари США - 3% річних; 65 165, 44 долари США - пеня.
В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що 15 листопада 2019 року між сторонами укладено договір вкладу «Стандарт» строковий на 3 місяці без можливості дострокового розірвання, на виконання умов якого, позивач розмістив на депозитному рахунку кошти у сумі 5 000 доларів США під 2,5 % річних до 15 лютого 2020 року. Умовами договору передбачена можливість продовження розміщення вкладу на новий строк з розміром процентної ставки, яка діє в банку. Протягом часу дії договору, його дія продовжувалась 18 лютого, 21 травня та 24 серпня 2020 року. По закінченню чергового строку вкладу - 25 листопада 2020 року, позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про повернення суми строкового вкладу та нарахованих відсотків, проте вказана заява виконана банком не була, а вклад знову внесено на депозитний рахунок. Вказуючи, що зазначені дії банку, суперечать умовам укладеного сторонами договору, вимогам договору та порушують права позивача, у зв'язку з чим, він був вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором № SAMDNWFD0072539337001 борг за вкладом 5000 доларів США, відсотки 63,36 доларів США, 3% річних 176,30 долари США. В іншій частині вимог, відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Штронда А.М. подав апеляційну скаргу за результатами розгляду справи якої, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що 15 листопада 2019 року між сторонами укладено депозитний договір строковий на 3 місяці, без можливості дострокового розірвання. Умовами зазначеного договору передбачено, що у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом, або наявністю договору поруки за кредитом, за яким існує заборгованість, банк має право після закінчення строку вкладу перерахувати вклад і нараховані відсотки на поточний або картковий рахунок та в подальшому використовувати для погашення заборгованості. Так, 15 лютого 2002 року між сторонами було укладено договір поруки за виконання зобов'язання за кредитним договором від 15 лютого 2002 року укладеного між банком та ТОВ «Світловодський Фарфор», сума заборгованості за яким, погашена не була. Таким чином, виплата коштів за депозитним договором може бути здійснена за умови погашення заборгованості за кредитом ТОВ «Світловодський Фарфор». Крім того, оскільки між сторонами укладено депозитний договір, то стягнення коштів з банку, свідчить про невірно обраний позивачем спосіб захисту. Зазначаючи, що позовні вимоги в частині стягнення тіла депозиту та відсотків є необґрунтованими виходячи з вищенаведеного, а відтак, підстави для нарахування будь-яких штрафних санкцій, відсутні. Також, вказуючи, що розмір неустойки не може значно перевищувати розмір збитків та при її стягненні, судом повинні застосовуватися принципи розумності, справедливості та пропорційності. Крім того, пеня може бути нарахована лише у національній валюті - гривні.
04 серпня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що позивач не погоджується з доводами апеляційної та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Зазначаючи, що договір поруки, на який посилається банк, ним не укладався. Копія такого договору, у матеріалах справи відсутня. Судом першої інстанції було вірно визначено розмір 3 % річних, які підлягають стягненню з відповідача за невиконання ним грошового зобов'язання. При цьому, судом було відмовлено у стягненні з відповідача пені, а відтак, його доводи у цій частині є безпідставними.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом при розгляді справи встановлено, що 15 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDNWFD0072539337001 вклад «Стандарт» строковий на 3 місяці без можливості дострокового розірвання, за умовами якого, банк відкрив ОСОБА_1 особовий рахунок № НОМЕР_1 на який зараховано вклад у сумі 5 000 доларів США з процентною ставкою 2,5 % річних строком на 3 місяці. Період нарахування процентів за вкладом - 1 місяць. Після закінчення терміну вкладу, банк мав право перерахувати кошти з депозиту на вклад клієнта «до запитання». Якщо після закінчення трьох календарних днів після надходження грошей на вклад «до запитання» клієнт не затребує суму вкладу або її частину, клієнт доручав банку перерахувати всю суму коштів вкладу «до запитання» на даний депозит. Якщо банк не перерахував кошти з депозиту на вклад «до запитання», то вклад автоматично продовжувався ще на один рік. Строк вкладу продовжувався неодноразово без явки клієнта в банк. Якщо протягом 5 календарних днів після дати закінчення строку вкладу клієнт вимагає повернути частину вкладу, зобов'язання сторін за вкладом припиняються, і вклад повертається.
25 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою, у якій просив розірвати договір № SAMDNWFD0072539337001 від 19 листопада 2019 року та виплатити йому належну за договором суму 5 063, 36 долари США.
18 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з листом, у якому просив надати розгорнуте пояснення щодо відмови банку у видачі йому і виплаті валютного депозиту.
19 січня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявами, у яких просив розірвати договір № SAMDNWFD0072539337001 від 15 листопада 2019 року та повернути суму вкладу.
23 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» із заявою щодо повернення вкладу.
Листами від 14 січня та 15, 16 лютого 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ОСОБА_1 , що банк не відмовляє у виплаті вкладу, та така виплата може бути проведена за умови погашення заборгованості за кредитом ТОВ «Светловодскій фарфор», де ОСОБА_1 є поручителем.
15 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із письмовою вимогою у якій повідомив, що 15 листопада 2006 року ТОВ «Светловодскій фарфор», після процедури банкрутства, ліквідовано, вимоги банку були задоволені за рахунок реалізації заставного майна товариства. Просив надати розрахунок заборгованості, копії договорів кредиту та поруки, та інших документів для підтвердження правомірності затримки банком виплати йому вкладу.
Згідно виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 за договором «Стандарт» строковий на 3 місяці, станом на 24 листопада 2020 року загальна сума вкладу ОСОБА_1 складає 5 063,36 долари США.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу за вкладом та відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено договір банківського вкладу зі сплатою 2,5 % річних строком на 3 місяці. 25 листопада 2020 року позивач звернувся до банку із заявою про повернення коштів за договорами банківського вкладу, чим засвідчив свій намір припинити дію договорів. Проте банк кошти не повернув, чим порушив свої договірні зобов'язання.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних, суд першої інстанції виходив з прострочення банком виконання свого зобов'язання за депозитним договором.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення пені, суд вказував, що договір банківського вкладу вважається розірваним з 25 листопада 2020 року з дня отримання банком заяви про його розірвання, тобто саме з цієї дати позивач втратив право на отримання пені у відповідності до положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3% за кожен день прострочення.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Так, згідно із ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).
За правилами ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 (у редакції, чинній на момент укладення договору банківського вкладу), залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174; у редакції, чинній на момент укладення договору банківського вкладу), банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
З огляду на вказане письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджене договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником (пункт 2.2 глави 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516).
Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21).
Частинами 1-2 ст.1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (ч.1 ст.1074 ЦК України).
У рішенні від 29 січня 2013 року у справі «Золотас проти Греції» (Zolotas v. Greece) (No.2) (заява № 66610/09) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що особа, яка розмістила грошову суму в банку, передала йому право використання цієї суми, банк був зобов'язаний зберігати її, й у разі використання з метою одержання прибутку мав повернути еквівалентну суму вкладникові після припинення дії угоди. Отже, власник рахунку міг уважати, що його вклад у банку - в безпеці, особливо при отриманні відсотків. Власник рахунку правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуацію, яка загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно зробити дії відповідно до закону та зберегти право на захист свого майна.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на укладення між ним та банком договору вкладу «Стандарт» строковий на 3 місяці без можливості дострокового розірвання, за яким було відкрито рахунок на який внесено кошти у сумі 5 000 доларів США.
Зазначені обставини підтверджуються договором № SAMDNWFD0072539337001 вклад «Стандарт» строковий на 3 місяці без можливості дострокового розірвання від 15 листопада 2019 року, випискою по рахунку та банком не заперечуються.
25 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» із заявою, у якій просив розірвати договір № SAMDNWFD0072539337001 від 19 листопада 2019 року та виплатити йому належну за договором суму вкладу. Факт отримання банком зазначеної заяви, підтверджується відтиском печатки банку що міститься на заяві.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що банк не відмовляв клієнту у поверненні вкладу, так як він міг бути повернутий після сплати позивачем заборгованості за кредитним договором укладеним між банком та ТОВ «Світловодський Фарфор», за яким, позивач є поручителем, колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження. Оскільки доказів на підтвердження укладення між сторонами договору поруки, відповідачем до суду не надано, незважаючи на те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Крім того, факт укладення такого договору, позивачем заперечувався.
Щодо стягнення відсотків за банківським вкладом слід зазначити наступне.
Згідно ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором.
Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.
У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
Згідно ст.1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Згідно п. 1.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 (у редакції, чинній станом на день укладення договору) сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.
Процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюються банками самостійно (п. 1.5 вказаного Положення).
Особливості залучення грошових коштів або банківських металів на вклади (депозити) регулюються внутрішніми положеннями банків, розробленими відповідно до законодавства України (п. 1.8 вказаного Положення).
Отже, під час здійснення розрахунку відсотків на депозитний вклад слід керуватися умовами договору банківського вкладу та застосовувати відсоткову ставку, вказану безпосередньо у такому договорі.
Судом при розгляді справи встановлено факт укладення між сторонами договору вкладу № SAMDNWFD0072539337001 від 19 листопада 2019 року на суму 5 000 доларів США, яким визначено процентну ставку - 2,5% річних.
Із заявою щодо розірвання вказаного договору та повернення суми вкладу, позивач звернувся до банку 25 листопада 2020 року.
Згідно виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 за договором «Стандарт» строковий на 3 місяці, станом на 24 листопада 2020 року загальна сума вкладу ОСОБА_1 складала 5 063,36 долари США. Тобто з дня укладення договору та по дату звернення позивача із заявою про розірвання договору вкладу та повернення коштів, банком нараховано позивачу проценти за вкладом у сумі 63,36 долари США, що не суперечить умовам договору та нормам чинного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу береться прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні.
Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.
Згідно приписів ст.. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до вимог ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З вказаного слідує, що як вклад, так і нарахування на нього мають здійснюватися в тій валюті, яка була внесена на банківські рахунки фізичними особами, і при розрахунку трьох процентів річних має братися за основу розмір заборгованості, визначений в іноземній валюті.
Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року
у справі № 320/5115/17 дійшла висновку про те, що після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов'язань згідно зі ст. 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У справі, що переглядається, позивач, зокрема, просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором вкладу № SAMDNWFD0072539337001 від 19 листопада 2019 року за період з 25 листопада 2020 року по 27 січня 2022 року.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, банком були порушені свої зобов'язання за договором вкладу щодо повернення коштів на вимогу позивача, у зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з нього на користь позивача 3 % річних, у відповідності до положень ч.2 ст. 625 ЦК України є правильним.
Визначений судом першої інстанції період нарахування 3% річних та суми визначеної судом до стягнення, відповідачем не спростовано.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що договір банківського вкладу вважається розірваними з 25 листопада 2020 року - день отримання банком заяви про їх розірвання, то з цієї дати позивач втрачає право на отримання пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення.
Рішення суду у вказаній частині позивачем не оскаржується.
Доводи відповідача в частині того, розмір неустойки не може значно перевищувати розмір збитків та при її стягненні, судом повинні застосовуватися принципи розумності, справедливості та пропорційності; пеня може бути нарахована лише у національній валюті - гривні, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення пені було відмовлено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - адвоката Штронди Антона Михайловича залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 31 жовтня 2023 року.
Суддя - доповідач:
Судді: