МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 945/1535/23
Провадження № 1-кп/945/483/23
УХВАЛА
Іменем України
09 листопада 2023 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , під час розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в м.Миколаєві кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,
встановив:
В провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
09.11.2023 року в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 терміном на 60 діб. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилався на існування ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Про суд обрати відносно нього запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд змінити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який.
Дослідивши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , заслухавши учасників процесу, суд дійшов наступного.
Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, і може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, у тому числі: згідно з п.1 ст.177 КПК України переховуватися від суду; згідно з п.3 ч. 1 ст.177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; згідно з п.4 ч.1 ст.177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; згідно з п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Судом встановлено, що 23.04.2023 року о 21 годині 11 хвилин (фактичний час затримання 18 година 30 хвилин 23.04.2023 року) ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
25.04.2023 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів терміном до 22.06.2023 року (включно).
21.06.2023 року ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 24.07.2023 року включно (в межах строку досудового розслідування).
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18.09.2023 року відносно ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою в ДУ “Миколаївський слідчий ізолятор” на 60 діб, без визначення розміру застави, до 16.11.2023 року (включно).
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, судом враховується, що ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Розглядаючи в порядку, визначеному ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , суд враховує дані про особу обвинуваченого, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді телефоніста-лінійного наглядача відділення зв'язку взводу управління командира мінометної батареї 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», неодружений, без постійного місця проживання.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких та за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а також яке за своєю правовою природою та об'єктом спрямування спрямоване проти життя та здоров'я особи, що є найвищою соціальною цінністю та охороняється на найвищому конституційному рівні в державі (стаття 3 Конституції України). Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує у разі визнання винним за вироком суду, ОСОБА_4 може вжити заходів до переховування від суду для уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, здійснити виїзд на непідконтрольні або окуповані території України. Крім того, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, здобуті під час проходження військової служби знання може використати з метою власного переховування від суду та як наслідок, уникнути відповідальності за скоєний злочин. До того ж, ОСОБА_4 не має постійного місця проживання, неодружений, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, тобто не має міцних соціальних зв'язків, його місце реєстрації знаходиться на території, яка межує із територією, яка тимчасово непідконтрольна Україні. А тому наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КК України.
Також, суд вважає, що існує велика ймовірність ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні.
Так, ОСОБА_4 обізнаний про анкетні дані свідків, місце проживання потерпілого у кримінальному провадженні, тому, перебуваючи на волі, може шляхом підкупу, погроз фізичною розправою, знищенням або пошкодженням майна або іншим чином здійснювати тиск на учасників кримінального провадження з метою зміни ними показів на його користь. Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України);
Крім того, ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначене обґрунтовується тим, що враховуючи характер вчиненого злочину проти життя особи та винятковий цинізм й зухвалість його вчинення з малозначного приводу, той факт, що ОСОБА_4 на даний час відмовляється від дачі показань з приводу вчиненого злочину, посилаючись на те, що нічого не пам'ятає, при цьому наведене викликає обґрунтовані сумніви, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину оцінити неможливо, останній може створити інші умови та обставини з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Поміж інше, суд вважає, що існує ризик вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Так, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 проходив військову службу у Збройних Силах України за мобілізацією та є суб'єктом військових кримінальних правопорушень, враховуючи його характеристику з місця служби щодо неодноразових фактів самовільного залишення місця служби, він може знову самовільно залишити військову частину або місце служби, а тим самим вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.407, 408 КК України.
За вказаного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є необхідним за конкретних обставин вказаного кримінального провадження, оскільки у судовому засіданні підтверджено достатніми та відповідними доводами, що є підстави вважати, що у обвинуваченого ОСОБА_4 наявні ризики переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, продовження вчиняти кримінальні правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що матеріали клопотання прокурора містять достатньо обґрунтувань необхідності про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та неможливості обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід.
Відповідно доч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.1 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 196, 197, 199, 203, 331, 350, 369, ч.1 ст.370 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України - задовольнити.
Муате ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити строк тримання під вартою в Державній установі “Миколаївський слідчий ізолятор” на 60 діб, без визначення розміру застави.
Строк дії даної ухвали закінчується 07 січня 2024 року (включно).
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1
09.11.2023