печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14579/23-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Козлова Р.Ю.,
при секретарі - Іваненку С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з даним позовом, просила суд ухвалити рішення, яким: розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 11 липня 2009 року у Донецькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Донецької області, актовий запис №533.
У судове засідання позивачка не з'явилася, про час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, направила суду заяву відповідно до змісту якої наполягає на задоволенні позову та категорично заперечує проти надання сторонам додаткового строку на примирення. В обґрунтування цього зазначила, що її рішення про розірвання шлюбу є остаточним і збереження шлюбу між сторонами є неможливим.
Відповідач у судове засідання не з'явився, представник відповідача направила заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності відповідача, проти задоволення позову заперечує у повному обсязі. Також представник відповідача направила суду заяву про надання сторонам додаткового строку на примирення, посилаючись на те, що наданого раніше судом строку відповідачеві було недостатньо для примирення з позивачкою.
Суд визнав можливим продовжити розгляд справи за відсутності учасників справи за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 11 липня 2009 року у Донецькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Донецької області.
У шлюбі у сторін народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони проживали однією сім'єю, проте як зазначає позивач, вони як подружжя тривалий час не підтримують сімейних відносин, не ведуть спільного господарства, не мають взаємних прав та обов'язків. Позивач зазначає про відсутність намірів відновлювати шлюбні стосунки з відповідачем.
Встановлені обставини свідчать про те, що між сторонами сімейні відносини відсутні.
Статтею 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно з приписами ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до ст. 10 ЦК України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Стаття 8 Конвенції декларує, що кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. За ч. 2 вказаної статті, органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб.
Як проголошено положеннями ст. 12 Конвенції, чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім'ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права, так і безумовним правом чоловіка і жінки є право на розірвання шлюбу, через призму зокрема ст.ст. 5, 8 вказаного міжнародного договору.
Під час розгляду справи судом з'ясовано, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та втратили один до одного почуття поваги і любові.
З часу припинення шлюбних відносин та часу знаходження позову в суді, примирення між сторонами не відбулось. Позивачка не вважає можливим збереження сім'ї, про що прямо зазначає у своїх поясненнях.
При таких обставинах суд приходить до висновку, що дальше спільне життя подружжя та збереження їх сім'ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін.
Що стосується клопотання представника відповідача про надання сторонам додаткового строку на примирення суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців (ч. 7 ст. 240 ЦПК України).
У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" N 11 від 21.12.2007 року надано роз'яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі зупинення провадження у справі та надання сторонам строку на примирення (ч. 7 ст. 240 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Із наведеного вище вбачається, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Як було уже зазначено позивачка категорично заперечувала проти надання сторонам додаткового строку для примирення, оскільки таке примирення є неможливим.
Аналізуючи взаємини сторін і небажання позивачки поновлювати сімейні відносини, суд вважає що відсутні підстав для надання сторонам строку для примирення. Крім того, клопотання відповідача не містить належного обґрунтування, яким чином та яких заходів він буде вчиняти для примирення та чому він вважає що збереження шлюбу є можливим.
В той же час, позивачка у письмових поясненнях зазначила, що сімейні стосунки вона з відповідачем не відновила, вона категорично заперечує проти надання строку на примирення, а тому суд виходячи із конкретних обставин вважає, що надання такого строку буде порушувати засади, встановлені у статтях 24 та 111 СК України.
Крім того суд надає оцінку тій обставині, що ухвалою суду від 11 липня 2023 року вже було задоволено клопотання представника відповідача та встановлено сторонам строк для примирення терміном у два місяці, однак з огляду на позицію позивачки дії відповідача щодо примирення не призвели до бажаного результату, відтак суд не вбачає підстав для встановлення додаткового строку на примирення сторонам.
Таким чином, вимоги про розірвання шлюбу обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141-142 ЦПК України судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. підлягає відшкодуванню на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110,112, 113 Сімейного кодексу України, ст. ст. 2,10,76-81, 141-142, 200, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11 липня 2009 року за актовим записом № 533, у Донецькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Донецької області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп.
Повне рішення суду складено 16 жовтня 2023 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя