ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2023 року
м. Харків
справа № 629/1764/23
провадження № 22-ц/818/2068/23
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 ,
треті особи - виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Бєлєвцової Ольги Олегівни на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня 2023 року, постановлене під головуванням судді Цендри Н.В., -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня 2023 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внесено відомості до актового запису про народження № 48 складеного 18.05.2017 року Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1073 гривні 60 копійок.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Бєлєвцова Ольга Олегівна просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, не в повній мірі врахував фактичні обставини справи, рішення суду сформовано виключно на даних, які наведені позивачкою ОСОБА_1 . Зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька так і для дитини. Тому позбавлення батьківських прав допускається законом лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків. Вказує, що висновок Лозівської міської ради Харківської області є безпідставним, оскільки рішення департаментом ухвалено без участі відповідача - батька дитини. Крім того в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до опікунської ради з приводу нехтування обов'язками з боку ОСОБА_2 , та що до нього застосовувались якісь заходи та попередження з приводу неналежного виконання батьківських обов'язків. Також представник апелянта зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було порушено правило територіальної підсудності. Виходячи з вищевикладеного вважає, що відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки це суперечить інтересам дитини.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки, нехтує своїми батьківськими обов'язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров'я, хоча повинен це робити. Судом не встановлені об'єктивні перешкоди для відповідача у належному вихованні дитини, що свідчить про свідоме нехтування батьківськими обов'язками.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що з 11 квітня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 01.08.2019 року (а.с.9-10).
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18 травня 2017 року (а.с. 6).
Дитина, ОСОБА_3 , проживає разом з матір'ю.
Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та малолітня ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11,12).
Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 , вбачається, що відповідно до виданого судового наказу №611/659/19 від 01.08.2019 року Барвінківським районним судом Харківської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходу громадян до досягнення нею повноліття, щомісяця, починаючи з 12.07.2019 року до повноліття дитини. Заборгованість станом на 31.03.2023 року відсутня (а.с.20).
Позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 , в зв'язку з чим змінила прізвище, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.09.2021 року (а.с.15).
Згідно характеристики ОСОБА_3 , наданої Барвінківським закладом дошкільної освіти №3 (ясла-садок) «Золотий ключик» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_5 відвідує дошкільний заклад з вересня 2020 року. Дитина виховується у неповній сім'ї, де її вихованням безпосередньо не займається батько ОСОБА_2 . Батько ОСОБА_5 не зацікавлений в розвитку і вихованні дитини. За станом здоров'я та гігієною дитини систематично не слідкує, дитину приводить до садочку матуся (а.с. 20).
Із акту обстеження умов проживання сім'ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 від 14.03.2023 року вбачається, що за вказаною адресою проживають: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чоловік ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати та її чоловік піклуються про дітей, про стан їх здоров'я, фінансово утримують. У дітей в наявності спальні ліжка, стіл для навчання, гаджети, одяг та взуття відповідно до сезону, шафа для одягу, засоби особистої гігієни. Батько ОСОБА_2 з дитиною не проживає та не спілкується, не приймає участі у вихованні доньки, не піклується про її життя та здоров'я (а.с. 19).
З висновку виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області від 23 травня 2023 року №420, вбачається, що діючи в інтересах дитини виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стосовно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47-49).
Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що донька проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач сплачує аліменти на підставі рішення суду. Батько дитини зловживає алкогольними напоями, долею дитини не цікавиться, не спілкується в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не цікавиться її здоров'ям, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Не вітає на дні народження, подарунки не дарує. В зв'язку з чим просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м.Барвінкове, Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести відомості до актового запису про народження № 48 складеного 18.05.2017 року Барвінківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту інтересів дитини.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Вказане вище співпадає з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, провадження N 61-2175св20.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18 (провадження N 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18 (провадження N 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17 (провадження N 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі N 522/21914/14 (провадження N 61-8179св19).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Батько проти позбавлення батьківських прав заперечує, про що вказує в апеляційній скарзі, має намір на відновлення відносин з донькою, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Колегія суддів не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер.
Матеріали справи не містять негативні характеристики, докази винної поведінки відповідача та умисного ухилення його від виконання своїх обов'язків по вихованню доньки. Сам факт проживання батька окремо від дитини, невідвідування батьком дошкільного закладу - не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом для впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків.
Сам відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, зазначав що він має бажання спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, проте позивачка не дає йому можливості спілкуватися з дитиною, оскільки постійно змінює місце мешкання і тимчасової реєстрації, не надаючи йому інформацію про нове місце проживання доньки.
Колегія суддів зауважує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Разом з тим позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов'язків.
Колегія суддів вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не відповідає інтересам дитини.
Крім того практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
Висновок суду першої інстанції про доведеність факту ухилення від виконання батьківських обов'язків, не відповідає фактичним обставинам справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав слід відмовити.
При цьому відповідача слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у подальшому виконувати обов'язки щодо виховання та утримання дитини належним чином. Контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування.
Щодо посилання представника апелянта про порушення судом першої інстанції територіальної підсудності, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Аналіз змісту частини другої статті 378 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що справа підлягає направленню за встановленою законом підсудністю за одночасного існування таких умов:
- порушення правил підсудності, якщо таке є доводом апеляційної скарги;
- звернення учасника справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції із заявою про непідсудність справи, або наявність поважних причин, що позбавили учасника справи, який подав апеляційну скаргу, повідомити про порушення правил підсудності суду першої інстанції.
Таке правило спрямоване на забезпечення добросовісного користування учасниками справи своїми правами та унеможливлення зловживання правом у разі незгоди з рішенням суду.
Залежність наслідків розгляду справи від обставин процесуальної поведінки учасника справи, який подає скаргу, зобов'язує суд апеляційної інстанції перевірити такі обставини та навести відповідне обґрунтування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 як особа, яка подала апеляційну скаргу у суді першої інстанції не заявляв клопотань про непідсудність цієї справи Лозівському міськрайонному суду Харківської області, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Даний висновок узгоджується постановою Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18.
Підстав для застосування ст.378 ЦПК України не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Бєлєвцової Ольги Олегівни - задовольнити.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 08 серпня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, як орган опіки та піклування, служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про зміну ставлення до виховання дитини, поклавши на виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області як орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 08.11.2023 року.