ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 552/4819/22 Номер провадження 22-ц/814/4394/23Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т.В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючої судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
секретаря: Сальної Н.О.,
за участі: прокурора Лисенко Н.М.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради про визнання права власності на нежитлові приміщення
треті особи: Державна іспекція архітектури і будівництва України в Полтавській області, виконавчий комітет Полтавської міської ради
за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури
на рішення Київського районного суду м.Полтави від 27 жовтня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Турченко Т.В. в м.Полтаві,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з даним позовом. Зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу від 16.06.2016 року їй належить нежитлова будівля в АДРЕСА_1 .
Рішенням Полтавської міської ради від 16.11.2021 року їй продовжено право оренди строком на 5 років земельної ділянки площею 0,3294 га за вказаною адресою ( кадастровий номер: 5310136400:10:005:0300).
Вказувала, що після отримання в оренду даної земельної ділянки, нею без відповідних дозволів було здійснено самочинну реконструкцію магазину, який знаходить у її приватній власності.
З метою визнання права власності на реконструйований магазин вона зверталася до виконавчого комітету Київської районної в м.Полтаві ради, Полтавської міської ради, проте отримала відмову та рекомендації звернутися до суду з відповідним позовом.
Також зверталась до Державної іспекції архітектури і будівництва України в Полтавській області.
Просила суд визнати за нею право власності на добудову та надбудову площею 104,5 кв.м. до нежитлової будівлі (магазину).
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 27 жовтня 2023 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на добудову та надбудову площею 104,5 кв.м. до нежитлової будівлі (магазин), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог.
Рішення оскаржила Полтавська обласна прокуратура, яка діє в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної інспекції архітектури та містобудування України та Полтавської міської ради, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимов ОСОБА_1 відмовити.
Вважають, що при прийнятті рішення не враховано той факт, що земельну ділянку передано в оренду виключно для експлуатації та обслуговування вже наявного нежитлового приміщення магазину, а не для здійснення його реконструкції, у тому числі шляхом прибудови та надбудови.
Звертають увагу, що виконавчий комітет Київської районної у м.Полтаві ради не є належним відповідачем у справі, адже договір оренди землі позивачем укладений з Полтавською міською радою, тому виконавчий комітет Київської районної у м.Полтаві ради не підміняє та не виконує функції Полтавської міської ради як розпорядника земельної ділянки.
Зазначали, що ОСОБА_1 вже зверталася з позовом про визнання права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у справі №552/7221/18, в задоволенні якого рішенням Київського районного суду м.Полтави від 22.04.2019 року їй було відмовлено та постановою Полтавського апеляційного суду від 30.07.2019 року вказане рішення залишено без змін.
Стверджують, що в даному випадку порушення інтересів держави полягає у порушенні при постановленні рішення вимог законодавства, яким врегульовано правовий порядок набуття права власності на нерухоме майно, а також права на забудову земельної ділянки комунальної форми власності.
Вказують, що до справи не залучено до участі як третю особу Державну інспекцію архітектури та містобудування України, яка є органом, уповноваженим державою на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
У відзиві ОСОБА_1 , посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання судової повістки позивачем, відповідач та третья особа - шляхом надіслання судових повідомлень на їх електронні адреси.
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
З матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 16.06.2016 року належить нежитлова будівля (магазин) в АДРЕСА_1 загальною площею 142 кв.м., що розмашована на земельній ділянці 0,0276 га з кадастровим номером 5310136400:10:005:0197, яка не є власністю Продавця (а.с.21).
Відповідно до п.14 рішення дев'ятої сесії восьмого скликання Полтавської міської ради «Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками» від 16.11.2021 року продовжено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право оренди строком на 5 років земельної ділянки площею 0,0276 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310136400:10:005:0197 (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦНЗ 11.02), для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (магазин) (код для визначення функціонального використання земельної ділянки 03.07)
Продовжено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 право оренди строком на 5 років земельної ділянки площею 0,3294 га, розташованої в м.Полтава, кадастровий номер 5310136400:10:005:0300 (землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦНЗ 11.02). Визначено право на земельну ділянку відповідно до частки, визначеної проектом розподілу території, а саме:
-фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , частка земельної ділянки 28/3294 (пл. 0,0028 га), для експлуатації та обслуговування проїзду спільного користування (код для визначення функціонального використання земельної ділянки 03.07) (а.с.9).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначала, що без отримання відповідних дозволів здійснила самочинну реконструкцію магазину літ «Б-1», який знаходиться у її приватній власності (за рахунок добудови та надбудови, загальною площею 104,5 кв.м., а саме: 10 пл. 16,2 кв.м., 11пл. 15,9 кв.м., 12 пл. 2,6 кв.м., 13пл. 16,4 кв.м., 14пл. 8,4 кв.м., 15пл. 2,1 кв.м., 16пл. 3,4 кв.м., 17 пл. 3,4 кв.м., 18 пл. 26,3 кв.м., 19 пл. 7,9 кв.м).
Районний суд, задовольняючи позовні вимоги, рішення мотивував тим, що самочинна надбудова та добудова нерухомого майна була здійснена позивачем на земельній ділянці, яка перебуває в неї в оренді, та яка була відведена для цієї мети, без порушення встановлених будівельних, протипожежних норм і правил, умов містобудівної документації, але без отримання необхідних дозволів на здійснення будівельних робіт, вказана надбудова та добудова не порушує права та інтереси інших осіб, беручи до уваги неможливість узаконення позивачем самочинно збудованого нерухомого майна у позасудовому порядку.
Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком.
Відповідно до частини першої статі 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначена процедура на виконання будівельних робіт.
Частино четвертою цієї статті передбачено, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Так, як вбачається з технічного паспорту на будинок по АДРЕСА_1 , на добудови першого поверху 10 площею 16,2 кв.м та 11 площею 15,9 кв.м , а також приміщення 12-19, що надбудовані над приміщеннями 3-6 не надано документи, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ( а.с.27-37).
Отже, внаслідок добудови приміщень магазину 10-11 загальною площею 32,1 кв.м змінились геометричні розміри об'єкту, придбаного позивачем, та здійснені без отримання відповідних дозволів на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Полтави та не надавалася будь-яким особам у власність чи користування для будівництва прибудови.
Матеріалами цивільної справи № 552/7221/18 за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради встановлено, що за даними технічної інвентаризації об'єкту нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_1 , станом на 15 березня 2017 року, в приміщенні літ. «Б-2» за вказаною адресою самочинно збудованими є приміщення: 9 холодильна камера 16,2 кв.м., 10 холодильна камера 15,9 кв.м., 11 коридор 2,7 кв.м., 12 побутова 17,5 кв.м., 13 побутова 11,6 кв.м., 14 санвузол 3,4 кв.м., 15 кладова 3,4 кв.м., 16 кабінет 26,4 кв.м., 17 коридор 8 кв.м.
Загальна площа приміщень будинку АДРЕСА_1 літ. «Б-2» станом на 15 березня 2017 року за даними технічної інвентаризації складає 280,2 кв.м., з яких 78,7 кв.м. є самочинно збудована, переобладнана площа приміщень.
Але проектна та робоча документація на будівлі відсутня.
За даними технічної інвентаризації об'єкта нерухомості, розташованого в АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 26 березня 2019 року, на реконструкцію будівлі (магазин) літ. «Б-1» за рахунок добудови та надбудови загальною площею 104,5 кв.м. не надано документи, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Судом встановлено, що під уже збудоване нерухоме майно земельна ділянка позивачу ОСОБА_1 власником земельної ділянки не надавалася.
Здійснена позивачем добудова приміщення по АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, так як відсутні докази того, що будівельні роботи проведені за наявності належного дозволу чи належно затвердженого проекту, внаслідок чого змінилося функціональне призначення частини приміщень, змінилися геометричні розміри всього приміщення.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 22 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2019 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської міської ради, виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 .
У даній справі позивач ОСОБА_1 визначила відповідачем виконавчий комітет Київської районної у місті Полтаві ради, не обгрунтувавши чим даний орган порушив її права.
Не давши цьому належної оцінки та не звернувши увагу на те, що виконавчий комітет Київської районної у місті Полтаві ради, розглянувши заяву ОСОБА_1 стосовно визнання права власності на реконструйовану будівлю (магазин) по АДРЕСА_1 , надавав відповідь про те, що не має повноважень щодо розгляду даного питання, суд першої інстанції задовольнив позов, пред'явлений до неналежного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).
Зміст і характер правовідносин між учасниками справи, обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник саме щодо права власності на самовільно здійснені добудови на надбудови належної позивачу будівлі, що розташована на земельній ділянці, що належить територіальній громаді м. Полтави в особі Полтавської міської ради, яка до участі в справі не залучена.
Таким чином, позовна вимога про визнання права власності на нежитлові приміщення не може бути звернена до виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради, якого позивач визначила відповідачем.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов заявлено до неналежного відповідача, а добудова магазину є самочинним будівництвом (об'єкт збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети), а тому наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
У частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з ухваленням нового рішення по справі судові витрати Полтавської обласної прокуратури по сплаті судового збору в розмірі 4380 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 374,376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 27 жовтня 2023 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради про визнання права власності на нежитлові приміщення.
Стягнути на користь Полтавської обласної прокуратури з ОСОБА_1 4380 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08.11.2023 року.
Головуюча суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна