ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 526/640/22 Номер провадження 22-ц/814/4160/23Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Обідіної О.І., Пилипчук Л.І.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 травня 2023 року, ухвалене суддею Шолудько А.В., за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради про відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -
ВСТАНОВИЛА:
12 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради (Миргородського району Полтавської області) про стягнення 5000,00 грн у рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням адміністративного суду від 12.01.2022 визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради щодо нерозгляду його заяви про надання грошової допомоги для належного лікування від 04.08.2020, від 17.06.2021, від 23.06.2021. Зобов'язано виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради розглянути вказані заяв. Своїми діями відповідач завдав йому моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, які він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача, що призвело до зміни способу життя, почуття безпомічності, втрати душевної рівноваги, спокою, дискомфортного стану, відчаю та душевного болю. Він змушений звертатися до правозахисників, суду та інші органи влади за допомогою, втратив спокійний сон, постійно перебуває у пригніченому стані, що негативно впливає на його відносини з оточуючими та здоров'я в цілому, в нього відбулися тяжкі зміни вжитті, йому необхідно багато часу та зусиль на відновлення попереднього стану, оскільки маються непоправні втрати здоров'я.
Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 18.05.2022 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; ухвалою цього ж суду від 06.07.2022 прийнято справу до провадження іншого судді та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; ухвалою цього ж суду від 11.10.2022 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Згідно розпорядження в.о.голови Гадяцького районного суду Полтавської області «Щодо передачі справи на розгляд до іншого суду» від 09.01.2023 № 1, на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України, у зв'язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи після задоволення відводів суддів, справу № 526/640/22 передано до Зіньківського районного суду Полтавської області, та в подальшому за розпорядженням в.о. голови Зіньківського районного суду Полтавської області «Щодо передачі справи на розгляд до іншого суду» від 07.02.2023, у зв'язку неможливістю провести автоматизований розподіл судової справи між суддями Зіньківського районного суду Полтавської області, справу № 526/640/22 передано до Котелевського районного суду Полтавської області.
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 21.03.2023 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 25 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради про відшкодування моральної шкоди в розмірі п'ять тисяч гривень, відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та направити праву до суду першої інстанції на новий розгляд.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що на судове засідання не викликано належним чином представника відповідача, не враховано всі докази на підтвердження позовних вимог позивача, справа має суспільно-значущий інтерес, особливо під час війни. Просить судове засідання у справі провести в режимі відеоконференції через Гадяцький районний суд Полтавської області.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.09.2023 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено та поновлено йому строк на апеляційне оскарження рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 травня 2023 року, оскільки пропущений із поважних причин. Відкрито апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 13.09.2023 закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 травня 2023 року. Справу призначити до розгляду в приміщенні апеляційного суду без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами на 26 жовтня 2023 року.Інформацію про дату розгляду справи оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже згідно ст. 368 ч. 1, 369 ч. 1 ЦПК України ця справа розглядається в апеляційному суді в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, враховуючи те, що відноситься до малозначних, оскільки ціна позову у ній становить 5000 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підстав для застосування ч. 3 ст. 369 ЦПК України не вбачається.За таких обставин клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки вона є необґрунтованою, а судове рішення залишити без змін як таке, що відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, та що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022 у справі №440/11118/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Краснолуцької сільської ради, Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення моральної шкоди, задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області щодо нерозгляду заяв ОСОБА_1 про надання грошової допомоги для належного лікування від 04.08.2020 (зареєстрована в ОТГ 12.08.2020 за вх.№02-17), від 17.06.2021 та від 23.06.2021 (зареєстрована в ОТГ 05.07.2021) та зобов'язано Виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області розглянути вказані заяви ОСОБА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказаним рішенням встановлено, що 15.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Краснолуцької сільської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо нереагування належним чином на звернення позивача щодо виділення йому матеріальної грошової допомоги на технічні та інші засоби реабілітації, зокрема, окуляри, та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Під час судового розгляду вказаної справи ухвалою суду від 13.12.2021 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Виконавчий комітет Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області.
У ході судового розгляду справи №440/11118/21 було встановлено, що Виконавчим комітетом Краснолуцької сільської ради Гадяцького району Полтавської області не було надано доказів вжиття ним заходів з метою розгляду та надання відповідей на повторні заяви ОСОБА_1 про надання грошової допомоги для належного лікування від 04.08.2020 (зареєстрована в ОТГ 12.08.2020 за вх.№02-17), від 17.06.2021 та від 23.06.2021 (зареєстрована в ОТГ 05.07.2021), що, на переконання суду, свідчить про допущення останнім бездіяльності у вигляді нереагування належним чином та у порядку, визначеному законодавством України, на вказані заяви позивача.
Вирішуючи позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн, суд погодився, що оскаржувана бездіяльність могла викликати негативні емоції у позивача. Водночас суд зауважив, що позивачем не надано суду доказів, що такі емоції спричинили розлад здоров'я, або іншим чином досягли рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Також позивачем не надано до суду обґрунтованого розрахунку моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) відповідача вони заподіяні, а також наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в заподіянні шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загальні підстави покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення обов'язку відшкодувати завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неправомірність дій органу місцевого самоврядування.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади або органу місцевого самоврядування та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади або органу місцевого самоврядування наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади або органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 197/1330/14-ц наведено, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17).
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25 травня 2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Крім цього, згідно з абз. 2 п. 5, п. 9 вказаної Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Частиною другою ст. 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Саме позивач повинен довести факт протиправної поведінки стосовно нього, які передбачені ст.ст. 23, 1173 ЦК України у вигляді підстав для спричинення моральної шкоди, яка в таких випадках презюмується, а також її розмір. Тоді як на відповідача (орган місцевого самоврядування) покладається процесуальний тягар доказування правомірності таких дій (бездіяльності) посадових (службових) осіб та спростовування презумпції своєї вини у заподіянні шкоди.
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
Суд першої інстанції правильно встановив, і з цим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що позивач ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, наявності неправомірних дій відповідача як органу місцевого самоврядування та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
При цьому районний суд надав правильну правову оцінку письмовим запереченням позивача на відзив відповідача, які він подав 19.04.2023, а також доданим до них документам: консультативному висновку від 09.08.2022, щоденникам лікаря від 17.11.2022 та 01.03.2023, чеки на придбання медичних препаратів та розрахунок оплати за послуги медичної допомоги від 11.04.2023 обгр (а.с.121-127), обґрунтовано пославшись на те, що викладені у запереченнях обставини не були підставами позову, з яким звернувся ОСОБА_1 до суду 12.05.2022.
Крім того у вказаному запереченні також не зазначено, у чому полягає протиправність дій (бездіяльності) відповідача.
Одночасно позивач посилається у запереченні на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2022, яким визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяв позивача про надання грошової допомоги для належного лікування та покладення судом обов'язку на відповідача розглянути вказані заяви.
Разом з тим вказаним судовим рішенням не покладено обов'язку на відповідача надати матеріальну допомогу позивачу, про неотримання якої він зазначає.
Твердження позивача у запереченнях про упереджене ставлення сільської ради до осіб з інвалідністю, є узагальненим висловлюванням. При цьому позивачем не зазначено, в чому виражається упереджене ставлення Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради саме до позивача як до особи з інвалідністю, і в чому полягає порушення прав позивача вказаним органом та протиправність дій щодо ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, факту заподіяння йому моральних страждань, встановлення факту протиправності дій (бездіяльності) відповідача, наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для задоволення позовних вимог, позивач не зазначив і судами не встановлено.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, не спростовують правильність висновків місцевого суду.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що на судове засідання не викликано належним чином представника відповідача, не заслуговують на увагу колегії суддів, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 21 березня 2023 року прийнято до провадження цю справу та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін о 10:00 25 травня 2023 року у приміщенні суду (а.с. 96). Копія вказаної ухвали надіслана місцевим судом на офіційну електронну адресу Виконавчого комітету Краснолуцької сільської ради та доставлена до електронної скриньки 21.03.2023 20:44:56 (а.с. 100).
Отже відповідач був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи відповідно до ч.2, ч.7 п.1, ч.8 п.2 ст. 128 ЦПК України.
Крім цього суд не визнавав відповідною ухвалою обов'язковою явку відповідача в судове засідання згідно п.3 ч.2 ст. 43 ЦПК України, отже відповідач не був зобов'язаний з'являтися в судове засідання. При цьому колегія суддів враховує, що відповідачем неодноразово надсилалися на адресу судів заяви про розгляд справи у його відсутність (а.с. 51,103,118). Рішення суду відповідачем не оскаржувалося, в тому числі з підстав порушення норм процесуального права та неналежного повідомлення про день, час і місце розгляду справи.
Посилання позивача на те, що суд першої інстанції не врахував всі докази на підтвердження позовних вимог, а справа становить суспільно-значущий інтерес, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки розгляд цієї справи проведено місцевим судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права, принципів змагальності, диспозитивності, на підставі наданих сторонами доказів, пояснень, письмових відзивів, заперечень, які містяться у справі, досліджені судом та їм надано відповідну правову оцінку, яка наведена в оскаржуваному позивачем рішенні суду.
Жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес цієї справи, і вказували на те, що предмет цього спору стосуються питань, які мають виняткове значення для суспільства позивачем не наведено та колегією суддів не встановлено.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам.
Підстав для скасування рішення суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.
За таких обставин апеляційна скарга залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.368, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 25 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 07.11.2023.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді: О.І.Обідіна
Л.І.Пилипчук