Справа № 165/3848/23 Провадження №11-сс/802/521/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференцзв'язку),
захисника підозрюваного - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференцзв'язку),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 01 листопада 2023 року про обрання запобіжного заходу,
ВСТАНОВИВ:
Слідчий СВ ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12023030520000983 від 20.10.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України.
У клопотанні зазначено, що 31.10.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, обґрунтованість якої підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Посилаючись на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вказаного тяжкого кримінального правопорушення - ч.2 ст.307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, та існують ризики того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, і зважаючи на обставини, які свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 грн.
Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 01.11.2023 в задоволенні такого клопотання відмолено.
Водночас, підозрюваному ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком на 2 (два) місяці) - до 01.01.2024 включно.
На ОСОБА_7 на підставі ч.5 ст.194 КПК України покладено обов'язки: прибувати до слідчого та суду за викликом; цілодобово не залишати місце реєстрації ( АДРЕСА_1 ); повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утриматися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.
Таке своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що хоча слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, однак фактично не надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою для запобігання доведеним ризикам. А тому, слідчий суддя дійшов висновку про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу такого як цілодобовий домашній арешт з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить скасувати та постановити нове, яким обрати підозрюваному запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк досудового розслідування до 31.12.2023 із визначенням розміру застави в сумі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720 грн. Зазначає, що слідчим у поданому до суду клопотанні викладено детальні відомості та обґрунтування щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою для запобігання доведеним ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Так, ОСОБА_7 є особою молодого віку, неодружений, дітей на утриманні немає, як немає й міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним обігом психотропних речовин, з невеликим інтервалом у часі між їх вчиненнями, а у разі доведеності його винуватості йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна. ОСОБА_7 будучи курсантом навчального курсу факультету бойового застосування військ, 05.09.2023 самовільно залишив розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 . Йому також відомі анкетні дані особи, яка брала участь у проведенні оперативних закупок в якості закупника. Проте, слідчий суддя не врахувавши усі обставини кримінального провадження, прийшов до неправильного висновку про відмову у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу виді тримання під вартою та можливість застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт. У зв'язку з цим, прокурор вважає, що слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про достатність застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу як домашній арешт. Запобіганню вказаним і доведеним ризикам зможе запобігти лише такий запобіжний захід як тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора, який апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав викладених у ній, підозрюваного та його захисника, які апеляційні доводи заперечили через їх безпідставність, апеляційний суд приходить до висновку, що вона до задоволення не підлягає з огляду на таке.
За положеннями ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання таким спробам як: переховування від органів досудового розслідування або суду; знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що наведені вимоги законодавства при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 слідчим суддею дотримані.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За положеннями ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватись лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатись ухилятись від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
З матеріалів провадження встановлено, що СВ ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за 12023030520000983 від 20.10.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.307 КК України.
У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, обґрунтовано підозрюється ОСОБА_7 , якого 30.10.2023 було затримано, а 31.10.2023 - йому повідомлено про підозру у вчиненні. При цьому, обґрунтованість підозри у вчиненні цього кримінального правопорушення, стверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами.
Апеляційний суд вивчивши матеріали клопотання погоджується з висновком слідчого судді суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено того, що застосований до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із покладення на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, не забезпечить запобіганню доведеним в ході розгляду провадження ризикам, передбаченим у п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме - переховування від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Слідчим суддею враховано те, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання вищевказаним ризикам, повністю забезпечить такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України і, з цим повністю погоджується апеляційний суд. Так, слідчий суддя врахував обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також те, що підозрюваний раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відсутність даних про його притягнення до адміністративної відповідальності чи негативних характеристик.
Окрім того, як вбачається з матеріалів провадження підозрюваний проходив службу за контрактом, а також являється учасником бойовий дій.
Твердження прокурора про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою для запобігання ризикам, вказаним у ч.1 ст.177 КПК України, належним чином не мотивовані. Клопотання не містить належних обґрунтувань, а матеріали провадження будь-яких доказів, які давали б суду підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, а також, що більш м'який запобіжний захід не зможе дієво запобігти вказаним у клопотанні ризикам.
Також посилання прокурора як на підставу для скасування судового рішення та обрання щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою на те, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, неодружений, немає на утриманні дітей, підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним обігом психотропних речовин, з невеликим інтервалом у часі між їх вчиненнями, а також на те, що у разі доведеності його винуватості йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, є безпідставними, оскільки слідчим суддею фактично такі обставини були враховані при постановленні свого рішення.
А тому, апеляційні доводи прокурора на думку колегії суддів є нічим іншим як недоведеними припущеннями щодо можливої процесуальної поведінки підозрюваного.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя врахувавши усі обставини провадження у їх сукупності, прийшов до обґрунтованого та правильного висновку про відмову в обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як стороною обвинувачення не надано доказів і об'єктивно не доведено про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відтак, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про доцільність та можливість застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, і зокрема - цілодобового домашнього арешту з покладенням процесуальних обов'язків, в даному випадку є правильним та достатньою мірою, яка буде гарантувати виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Будь-яких порушень норм чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає, а тому дане судове рішення є законним та обґрунтованим.
Таким чином, апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін.
Водночас, як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 31.10.2023 оголошено підозру у вчиненні тяжкого злочину, а тому з урахуванням положень ст.219 КПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити те, що визначений слідчим суддею місцевого суду строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо підозрюваного до 01.01.2024, не повинен перевищувати строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 01 листопада 2023 року, якою відмовлено в обранні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - без змін.
Встановити, що строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту до 01.01.2024, але на строк, що не може перевищуватиме строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді