УХВАЛА
07 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 480/7731/22
адміністративне провадження № К/990/36379/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі №480/7731/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, в якому просив :
- визнати протиправним та скасувати наказ № 574-к від 08 листопада 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області з 09 листопада 2022 року.
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів №574-к від 08 листопада 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області з 10 листопада 2022 року.
Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 листопада 2022 року по 23 березня 2023 року у загальному розмірі 147393, 47 грн.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 33 357, 47 грн допущено до негайного виконання.
У задоволенні інших вимог - відмовлено.
Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року по справі №480/7731/22 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - задоволено частково.
Стягнуто пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 коп.
30 жовтня 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували норму пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» та не врахували висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №0940/1503/18.
Також по тексту касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №640/4337/19 та від 21 липня 2022 року у справі №826/2538/18.
Проте, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Верховний Суд зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Посилаючись на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, скаржник не наводить належного обґрунтування, яке б свідчило про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені відповідні висновки.
Посилання на постанови Верховного Суду у касаційній скарзі зроблені без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
З огляду на викладене, скаржником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 27 липня 2023 року у справі №260/1627/22 та застосований судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначає, що необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Враховуючи, що скаржник не обґрунтував необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, а лише фактично висловив незгоду з вказаними правовими позиціями, підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України відсутня.
Інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України скаржником не зазначено.
Аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а скаржник обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі №480/7731/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Кашпур