ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/4457/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
07 листопада 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач в березні 2023 року звернувся із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області, яка полягає у не виданні наказу про внесення змін у наказ голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області №9 о/с від 29.11.2022 в частині визначення вислуги років станом на 01.12.2022 та визначення вислуги років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги станом на 01.12.2022;
- зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Хмельницькій області видати наказ про внесення змін у наказ голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області №9 о/с від 29.11.2022 в частині визначення вислуги років станом на 01.12.2022 та визначення вислуги років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги станом на 01.12.2022, яким встановити вислугу років станом на 01.12.2022 29 років 03 місяці 08 днів та встановити вислугу років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги станом на 01.12.2022 29 років 03 місяця 08 днів.
ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2023 позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області щодо розрахунку вислуги років та вислуги років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у наказі голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області від 29.112022 №9 о/с станом на 01.12.2022, оформлену листом від 13.03.2023.
Визнано протиправним та скасовано наказ голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області №9 о/с від 29.11.2022 в частині визначення вислуги років та вислуги років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 станом 06.11.2015.
Зобов'язано Ліквідаційну комісію Управління МВС України в Хмельницькій області внести зміни до наказу голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області від 29.11.2022 №9 о/с, визначивши вислугу років та вислугу років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 станом на 01.12.2022.
В задоволенні позовної вимоги щодо встановлення вислуги років та вислуги років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги 29 років 03 місяці 08 днів відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що за змістом пункту 72 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які, зокрема, позбавлені спеціального звання, виключаються з кадрів Міністерства внутрішніх справ у порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ. Отже, обов'язковою ознакою проходження служби в органах внутрішніх справ є наявність у особи спеціального звання.
Оскільки позивач, який від дати поновлення на посаді з 28.10.2014 за рішення суду до дати звільнення з органів внутрішніх справ з 01.12.2022 мав спеціальне звання полковника міліції, а тому має право на зарахування зазначеного періоду до вислуги років в органах внутрішніх справ, в тому числі і для виплати одноразової грошової допомоги.
ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що в порушення вимог ст.123 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що позивач пропустив строк звернення до суду, розглянув справу без заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і ухваленого рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Крім того, ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, не може визначати позивачеві вислугу років за той період коли органів внутрішніх справ (міліції вже не існувало (з 07.11.2015), відтак ОСОБА_2 поновлений на неіснуючій посаді з 07.11.2015, не проходив та не міг проходити службу як особа начальницького складу органів внутрішніх справ, а також не міг виконувати службові обов'язки за посадою, оскільки з 07.11.2015 Закону України "Про міліцію" втратив чинність, ліквідовані територіальні органи МВС не забезпечували виконання визначених законом функцій, а посади в цих органах в установленому порядку ліквідовано, про що й було повідомлено позивача листом ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області від 13.03.2023 №99- K/121/12/05-2023.
ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача вказавши, що місячний строк звернення до суду ОСОБА_1 (щодо зобов'язання внесення зміни до наказу голови Ліквідаційної комісії управління МВС України в Хмельницькій області від 29.11.2022 № 9 о/с, визначивши вислугу років та вислугу років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 станом на 01.12.2022) не пропущено і в позовній заяві до суду першої інстанції позивачем вказані обставини, було викладено.
Крім того, за змістом пункту 72 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які, зокрема, позбавлені спеціального звання, виключаються з кадрів Міністерства внутрішніх справ у порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ. Отже, обов'язковою ознакою проходження служби в органах внутрішніх справ є наявність у особи спеціального звання.
Оскільки, позивач який від дати поновлення на посаді з 28.10.2014 за рішенням суду до дати звільнення з органів внутрішніх справ з 01.12.2022 мав спеціальне звання полковника міліції, має право на зарахування зазначеного періоду до вислуги років в органах внутрішніх справ, в тому числі і для виплати одноразово грошової допомоги.
V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, в період з 16.11.2012 - на посаді першого заступника начальника Управління МВС України в Хмельницькій області - начальника слідчого управління.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.10.2014 №2239о/с по особовому складу позивач згідно із підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 №1682-УІІ та пунктом 62 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил.
Рішенням від 14.09.2022 у справі №822/4983/14, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд визнав протиправним та скасував наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27.10.2014 №2239 о/с "По особовому складу" в частині звільнення позивача з посади першого заступника начальника Управління МВС України в Хмельницькій області - начальника слідчого управління, поновив позивача на посаді першого заступника начальника Управління МВС України в Хмельницькій області - начальника слідчого управління з 28.10.2014, стягнув з Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.10.2014 по 14.09.2022 в розмірі 940396,56 грн, зобов'язав Міністерство внутрішніх справ України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади».
На виконання рішення суду від 14.09.2022 наказом МВС України від 28.09.2022 №719 о/е позивач поновлений на службі в органах внутрішніх справ на посаді першого заступника начальника Управління МВС України в Хмельницькій області-начальника слідчого управління з 28.10.2014.
Наказом голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області від 29.11.2022 №9 о/е позивач з 01.12.2022 звільнений в запас Збройних Сил відповідно до пункту 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у відповідності до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України "Про національну поліцію". Відповідно до вказаного наказу вислуга років позивача станом на 06 листопада 2015 року складає 22 роки 02 місяці 13 днів; вислуга років для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги станом на 06.11.2015 - 22 роки 02 місяці 13 днів.
04.03.2023 позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області із заявою, в якій просив внести зміни у наказ від 29.11.2022 №9 о/е, визначивши вислугу років та вислугу років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги станом на 01.12.2022.
Листом від 13.03.2023 відповідач повідомив про відсутність підстав для внесення змін в оскаржуваний наказ, оскільки згідно із пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" з 07.11.2015 визнаний таким, що втратив чинність. Тому, з 07.11.2015 працівник міліції, поновлений на неіснуючій посаді, не проходив та не міг проходити службу як особа начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також не міг виконувати службові обов'язки за посадою.
Вважаючи протиправною відмову відповідача у внесенні змін до наказу від 29.11.2022 №9 о/с в частині вислуги років, позивач звернувся з позовом до суду.
VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, а переглядає рішення суду першої інстанції в тільки частині задоволення позову.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині за такими доводами.
2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про Національну поліцію" (набрання чинності 6 серпня 2015 року), яким визнаний такими, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".
Згідно пункту 15 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" в редакції, чинній на час поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Управління МВС України в Хмельницькій області, за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Відповідно до статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114).
Пунктом 20 зазначеного Положення визначено, що час перебування осіб рядового і начальницького складу на службі в органах внутрішніх справ зараховується до загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу за спеціальністю згідно з законодавством.
Згідно з пунктами 40 і 62 Положення №114 призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції. 62. Звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:
а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Відповідно до пункту 24 Положення №114 у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
При цьому, згідно листа Департаменту персоналу МВС України від 16.09.2020 № 31051/22-2020 "Про оголошення вислуги років працівникам міліції, поновленим на службі в органах внутрішніх справ за рішеннями судів, при звільненні їх зі служби", зарахування до вислуги років працівникам міліції, які були поновлені на службі в органах внутрішніх справ та підлягають звільненню зі служби, здійснюється відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей".
Цими актами визначено, що при призначенні пенсії працівникам міліції, у тому числі і поновленим на службі, зарахуванню до вислуги років поряд з іншими періодами підлягає служба в органах внутрішніх справ України на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.
Пунктом б частини 1 статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Згідно пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, до вислуги років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ.
Частиною 3 пункту 10 Порядку №393, встановлено, що строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Отже, зарахуванню до вислуги років, в тому числі і для виплати відповідної надбавки, підлягає служба в органах внутрішніх справ України на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду до дати звільнення з займаної посади з підстав, передбачених 62 Положення №114.
Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При цьому, конструкція частини першої статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.
У свою чергу, системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов'язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.
Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.
Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.
Оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов'язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.
Такого висновку, дійшов Верховний Суд у постанові від 28.12.2022 у справі № 460/2675/18.
Так, згідно матеріалів справи, наказом голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області від 29.11.2022 №9 о/е позивач поновлений на посаді першого заступника начальника Управління МВС України в Хмельницькій області-начальника слідчого управління з 28.10.2014.
Згідно з пунктом 27 Положення №114 спеціальні звання рядового і начальницького складу присвоюються особам, прийнятим на службу в органи внутрішніх справ, з урахуванням їх особистих якостей, спеціальної або військової освіти, рівня підготовки, службового досвіду та інших умов, передбачених цим Положенням.
За змістом пункту 72 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які, зокрема, позбавлені спеціального звання, виключаються з кадрів Міністерства внутрішніх справ у порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ.
Таким чином, обов'язковою ознакою проходження служби в органах внутрішніх справ є наявність у особи спеціального звання.
А тому, позивач, який від дати поновлення на посаді з 28.10.2014 за рішення суду до дати звільнення з органів внутрішніх справ - 01.12.2022 мав спеціальне звання полковника міліції, має право на зарахування зазначеного періоду до вислуги років в органах внутрішніх справ , в тому числі і для виплати одноразової грошової допомоги.
Визначення відповідачем у наказі голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області від 29.11.2022 №9 о/с вислуги років та вислуги років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги позивача станом 06.11.2015 суперечить вимогам Положення №114.
Приписами пункту 15 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" передбачене збереження за колишніми працівниками міліції права на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", яке зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Крім того, Управління МВС України в Хмельницькій області, у якому до 01.12.2022 проходив службу позивач на посаді першого заступника начальника Управління МВС України в Хмельницькій області-начальника слідчого управління станом на дату звільнення позивача зі служби спірним наказом, а також на час розгляду судом зазначеного спору, не ліквідоване та перебуває в стані припинення з 03.11.2015. Зазначене підтверджуються інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, посилання відповідача на ліквідацію Управління МВС України в Хмельницькій області у 2015 році є безпідставними.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зобов'язання Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області визначити вислугу років позивача та вислугу років для нарахування і виплати одноразової грошової допомоги станом на 01.12.2022 - дату звільнення з органів внутрішніх справ.
Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції, вимог ст. 123 КАС України колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За приписами частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, згідно матеріалів справи, із спірним наказом позивач ознайомився 17.02.2023. Отже, перебіг строку почався з 18.02.2023 та закінчився відповідно 18.03.2023.
Частиною 6 статті 120 КАС України встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Оскільки, 18.03.2023 припадало на вихідний день - суботу, кінцевим строком подачі позовної заяви є понеділок - 20.03.2023. До суду позивач звернувся 21.03.2023, тобто з пропуском строку встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України на один день.
Оцінючи дані обставини, суд першої інснтанції доречно посилався на практику Європейського суду з прав людини, який зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист ( рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
ЄСПЛ також вказав, що формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Отже, надмірний формалізм та надмірна гнучкість повинні перебувати у певному балансі під час розгляду та вирішення судом справ. Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, а також те, що позивачем строк звернення до суду пропущено лише на один день, а тому з метою уникнення надмірного формалізму, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому апеляційний суд також враховує і те, що позивач намагався врегулювати спір у відомчому порядку, шляхом звернення до відповідача, в межах вказаного строку, що в свою чергу також свідчить про добросовісність намірів позивача, щодо захисту порушеного права.
Відтак, посилання відповідача про порушення судом першої інстанції вимог ст. 123 КАС України, є безпідставними.
VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.